Рішення

від 09.10.2023 по справі 522/341/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

09.10.2023

Справа № 522/341/22

Провадження №2/522/2013/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Прусс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Громадської організації «Рада Громадської безпеки» про визнання права іпотекодержателя, звернення шляхом продажу на електронних аукціонах, визнання правочинів недійсними, припинення права власності, виселення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Громадської організації «Рада Громадської безпеки» про визнання права іпотекодержателя, звернення шляхом продажу на електронних аукціонах, визнання правочинів недійсними, припинення права власності, виселення, в якій просило:

-Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» право іпотекодержателя згідно іпотечним договором № 490/ФКВІП-07 від 14.11.2007 року, посвідченим Гашовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за № 16912, стосовно предмету іпотеки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 275,8 (двісті сімдесят п`ять цілих вісім десятих) кв.м., житловою площею 81,4 (вісімдесят одна ціла чотири десятих) кв.м., що належить ОСОБА_4 на підставі Договору дарування, посвідченого Гашовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського отаріального округу Одеської області 06.11.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 682, та ОСОБА_3 на підставі Договору дарування, посвідченого Гашовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області 06.11.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 689;

-В рахунок виконання вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 490/ФКВІП-07 від 13.11.2007 року у загальному розмірі 1 759 098,09 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 1 572 223,68 грн та заборгованості за нарахованими процентами - 186 874,41 грн, звернути стягнення на нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 275,8 (двісті сімдесят п`ять цілих вісім десятих) кв.м., житловою площею 81,4 (вісімдесят одна ціла чотири десятих) кв.м., що належить ОСОБА_4 на підставі Договору дарування, посвідченого Гашовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області 06.11.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 682, та ОСОБА_3 на підставі Договору дарування, посвідченого Гашовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області 06.11.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 689 шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за ціною предмета іпотеки, визначеною при його примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, встановивши заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 275,8 (двісті сімдесят п`ять цілих вісім десятих) кв.м., житловою площею 81,4 (вісімдесят одна ціла чотири десятих) кв.м., шляхом передачі його в управління товариству з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на період до його реалізації;

-Договір дарування, укладений 06 листопада 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений Гаршовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрований в реєстрі за № 684, визнати недійсним;

-Право власності ОСОБА_4 на частку квартири з реєстраційним номером АДРЕСА_2 припинити;

-Договір дарування, укладений 06 листопада 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений Гаршовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрований в реєстрі за № 684, визнати недійсним;

-Право власності ОСОБА_3 на частку квартири з реєстраційним номером АДРЕСА_2 припинити;

-Договір оренди, укладений 29 січня 2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Громадською організацією «Рада громадської безпеки», посвідчений Чередниченко Г.А, приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за № 65, визнати недійсним;

-Виселити громадську організацію «Рада громадської безпеки» з квартири з реєстраційним номером 1550756151101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 490/ФКВІП-07, за яким позичальник отримав грошові кошти в розмірі 220000 доларів США.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 13.11.2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 490/ФКВІП-07, за яким предметом іпотеки виступила чотирикімнатна квартира під АДРЕСА_3 , 121,0 кв.м загальної площі, в тому числі 84,8 кв.м. житлової площі.

Позивач в своєму позові зазначив, що окрім іпотечної квартири, ОСОБА_1 належало на праві власності нежитлове приміщення горища, загальною площею 48,3 кв.м., яке має АДРЕСА_4 , а ОСОБА_2 належало на праві власності нежитлове приміщення горища, загальною площею 47.8 кв.м., яке має АДРЕСА_5 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2006 року по справі №2-8976.

В період з 30 квітня 2009 року по 28 травня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було проведено реконструкцію нежитлових приміщень горища № 504, № 505 під житлову квартиру без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані; АДРЕСА_1 .

18 вересня 2018 року на підставі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 06.12.2006 року у справі № 2-8976 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації ОД141182061687 від 25.07.2018 року здійснено реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна: квартири, загальною площею 275,8 кв.м., житловою площею 81,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

06 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та його матір`ю ОСОБА_4 укладено договір дарування, посвідчений Гаршовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрований в реєстрі за № 682, за змістом пункту 1 якого ОСОБА_1 передав у власність безоплатно (подарував), а ОСОБА_4 прийняла прийняла у власність безоплатно (прийняла в дар) об`єкт нерухомого майна (одну другу) частину квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 275,8 (двісті сімдесят п`ять цілих вісім десятих) кв.м., житловою площею 81,4 (вісімдесят одна ціла чотири десятих) кв.м.

В цей же день, 06 листопада 2018 року між ОСОБА_2 від імені якої діяв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір дарування, посвідчений Гаршовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрований в реєстрі за № 684, за змістом пункту 1 якого ОСОБА_2 передала у власність безоплатно (подарувала), а ОСОБА_3 прийняла у власність безоплатно (прийняла в дар) об`єкт нерухомого майна (одну другу) частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 275,8 (двісті сімдесят п`ять цілих вісім десятих) кв.м., житловою площею 81,4 (відімдесят одна ціла чотири десятих) кв.м.

29 січня 2019 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Громадською організацією «Рада громадської безпеки», код ЄДРПОУ 35178905, в особі голови правління Гордієнко Марка Васильовича, укладено договір оренди квартири, посвідчений Чередниченко Г.А, приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за № 65 (копія додаток № 23), за змістом пункту 1.1. якого орендодавці за цим договором передають у тимчасове володіння та користування Орендаря квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , квартира під АДРЕСА_7 , загальною площею 275,8 кв.м., житловою площею 81,4 кв.м., а орендар зобов`язується сплачувати встановлено орендну плату та виконувати інші умови, встановлені договором.

Таким чином, позивач вважає, що в результаті реконструкції іпотечної квартири було змінено площу житлового приміщення та його поштову адресу на квартиру під АДРЕСА_8 . Посилаючись на положення ст. 5 Закону України «Про іпотеку», позивач вважає, що в результаті реконструкції, квартира АДРЕСА_8 є та залишається предметом іпотеки за іпотечним договором № 490/ФКВІП-07 від 13 листопада 2007 року, посвідченим Гашовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за № 16912.

Крім того, позивач вважає, що у зв`язку з наявною заборгованість за кредитним договором № № 490/ФКВІП-07 від 13.11.2007 року та дією статті 23 Закону України «Про іпотеку», є підстави для звернення стягнення на іпотечне нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 275,8 (двісті сімдесят п`ять цілих вісім десятих) кв.м., житловою площею 81,4 (вісімдесят одна ціла чотири десятих) кв.м., що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Разом з тим, позивач, посилаючись на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України, вважає, що Договір дарування, укладений 06 листопада 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та Договір дарування, укладений 06 листопада 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 має бути визнаний недійсним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Приморського районного суду м. Одеси Свячену Ю.Б.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси суду від 24 січня 2022 року відкрито провадження по справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси суду від 24 листопада 2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси суду від 18 липня 2023 року було відмовлено в задоволені клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

В судове засідання, призначене на 09.10.2023 року, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» з`явився. Просив не записувати.

Інші сторони у судове засідання не з`явилися, проте були належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відповідно до ч. 1ст. 44 ЦПК Україниучасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 4ст. 223ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно дост. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом було встановлено, що 13 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 490/ФКВІП-07.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором та видало ОСОБА_1 кошти на суму - 220 000 дол. США, еквівалент у гривнях - 1 111 000,00 грн., що підтверджується квитанцією на видачу готівки від 20 листопада 2007 року № 13434

Виконання зобовА`язань за Кредитним договором № 490/ФКВІП-07 забезпечувалось рядом договорів.

13 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 490/ZФПОР-07 за змістом пункту 1 якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором № 490/ФКВІП-07 від «13» листопада 2007 р., за яким останній зобов`язаний до «12» листопада 2022 року повернути кредит у розмірі 220000 (Двісті двадцять тисяч) доларів США 00 центів, сплатити проценти та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбаченим Кредитним договором.

13 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 490/ФКВІП-07 за змістом пункту 1.1. якого іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором 490/ФКВІП-07 від тринадцятого листопада дві тисячі сьомого (13.11.2007) року.

За змістом пункту 1.2. іпотечного договору № 490/ФКВІП-07 від 13.11.2007 року предметом іпотеки є чотирикімнатна квартира під АДРЕСА_9 , 121,0 кв.м загальної площі, в тому числі 84,8 кв.м. житлової площі, що належить Іпотекодавцям на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Носенко О.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 21 червня 200 року за реєстровим № 5569, зареєстрованим 25 червня 2002 року Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості в реєстровій книзі № 447пр на стор. 140 за реєстровим № 50, і немає жодних договірних змін строків позовної давності щодо правочину, на підставі якого Іпотекодавці набули право власності на Предмет іпотеки.

14 листопада 2007 року щодо предмету іпотеки було внесено реєстраційні записи до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Своєю заявою від 11.10.2007 року, адресованою ТОВ «Укрпромбанк», ОСОБА_1 свідчив про те, що станом на 11.10.2007 року проживає сім`єю без реєстрації шлюбу з гр. ОСОБА_2 .

Своєю заявою від 11.10.2007 року, адресованою ТОВ «Укрпромбанк», ОСОБА_2 дала свою згоду на отримання її чоловіком ОСОБА_1 , з яким перебувала в громадянському шлюбі, кредиту у сумі 220000 дол. США для споживчих цілей.

30 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено Договір про передачу активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку за змістом якого, серед іншого, було відступлено право вимоги за описаними вище договорами.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором № 490/ФКВІП-07 від 13 листопада 2007 року не виконав з зв`язку з чим у травні 2012 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.11.2012 року по справі №1522/12471/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13.03.2013 року, у задоволенні позову Банку відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.08.2013 року касаційну скаргу Банку задоволено частково; рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.11.2012 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13.03.2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2014 року позов вищезазначений позов Банку задоволено частково; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 13 листопада 2007 року у розмірі - 2 194 661,52 грн., з яких:заборгованість за кредитом - 1 572 223,68 грн.;заборгованість за відсотками - 561 271,86 грн.; - комісія - 61 165,98 грн.; Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 1 609,50 грн..; Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 1 609,50 грн.

Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2014 року доповнено рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2014 року слідуючим абзацом: «В іншій частині позовних вимог відмовити».

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08.10.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено; рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.11.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 08.10.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 15.03.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2014 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором від 13.11.2007 року скасовано; у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , третя особа ТОВ «Укрпромбанк», про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 04.12.2019 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково; рішення апеляційного суду Одеської області від 15.03.2017 року скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

24.06.2020 року проведено електронний аукціон №UA-EA-2020-06-12-000019-b за лотом № GL3N218065 за кредитним портфелем, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, які укладались з фізичними особами: 120 кредитних договорів, що забезпечені іпотекою, 2 кредитними договорами, що забезпечені транспортними засобами, 1 кредитним договором, що забезпечений іншою заставою та 4 беззаставних кредитних договорів. Переможцем визнано ТОВ «Консалт Солюшенс» ЄДРПОУ:42251700, що підтверджується протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-06-12-000019-b.

21.07.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» укладено договір № 2292/К про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованим в реєстрі № 236 за змістом пункту 1 якого за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

За змістом пункту 17 Додатку № 1 до Договору № 2292/К про відступлення прав вимоги від 21.07.2020 року до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором № 490/ФКВІП-07 від 13.11.2007 року, договору поруки № 490/ZФПОР-07 від 13.11.2007 року, іпотечним договором № 490/ФКВIП-07 від 14.11.2007 року.

ТОВ «Консалт Солюшенс» сплатило ПАТ «Дельта Банк» кошти в порядку пункту 4 Договору до дня укладення Договору у розмірі 15 186 587,48 гривень без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 166 від 16.07.2020 року.

За змістом частини першої статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» стало новим кредитором за кредитним договором № 490/ФКВІП-07 від 13.11.2007 року та новим іпотекодержателем за іпотечним договором № 490/ФКВIП-07 від 14.11.2007 року.

10 вересня 2020 року ухвалою Одеського апеляційного суду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» про залучення до участі у справі правонаступника задоволено; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (Україна, 65048, Одеська область, м. Одеса, вул. Пушкінська, будинок 36, офіс 308, код ЄДРПОУ - 42251700) до участі у справі в якості правонаступника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

25 лютого 2021 року постановою Одеського апеляційного суду рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2014 року скасовано; ухвалено нове судове рішення; позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (Україна, 65048, Одеська область, м. Одеса, вул. Пушкінська, будинок 36, офіс 308, код ЄДРПОУ - 42251700) заборгованість за Кредитним договором № 490/ФКВІП-07 від 13.11.2007року станом на 15 травня 2010 року в загальному розмірі 220165 (двісті двадцять тисяч сто шістдесят п`ять) доларів 22 цента США, яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту 196776 (сто дев`яносто шість тисяч сімсот сімдесят шість) доларів 39 центів США; - заборгованість за нарахованими процентами 23388 (двадцять три тисячі триста вісімдесят вісім) доларів 83 цента США; в задоволенні іншої частини позову відмовлено; здійснено остаточний перерозподіл судових витрат; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (Україна, 65048, Одеська область, м. Одеса, вул. Пушкінська, будинок 36,офіс 308, код ЄДРПОУ - 42251700) судовий збір у сумі - 8682 (вісім тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 23 коп.

08 вересня 2021 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором змінити в мотивувальній частині щодо визначення розміру заборгованості та викласти її резолютивну частину у такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» заборгованість за кредитним договором № 490/ФКВІП-07 від 13 листопада 2007 року станом на 15 травня 2010 року в загальному розмірі 1 759 098,09 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 1 572 223,68 грн та заборгованості за нарахованими процентами - 186 874,41 грн».

Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що ОСОБА_1 , станом на 15 травня 2010 року, має невиконані кредитні зобов`язання в розмірі 1 759 098,09 грн.

Через невиконання позичальником умов кредитного договору, в ході реалізації намірів звернути стягнення на предмет іпотеки Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» встановило, що 06 грудня 2006 року рішенням Приморського районного суду міста Одеси у справі № 2-8976 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приморської районної адміністрації м. Одеси, про визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, визнання права власності, задоволено; визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення горища загальною площею 48.3 кв.м., яке має АДРЕСА_4 , укладеного з ОСОБА_1 та Приморською районною адміністрацією м. Одеси; визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлового приміщення горища загальною площею 48,3 кв.м., яке має АДРЕСА_4 ; визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення горища загальною площею 47,8 кв.м., яке має АДРЕСА_5 , укладеного з ОСОБА_2 та Приморською районною адміністрацією м. Одеси; визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення горище загальною площею 47.8 кв.м., яке має АДРЕСА_5 .

У своєму позові позивачі посилалися на те, що вони є власниками квартири АДРЕСА_3 , що розташована на останньому поверсі. В листопаді 2002 року вони звернулися до відповідача з заявою про викуп нежитлових приміщень горищ ОСОБА_1 - АДРЕСА_10 , ОСОБА_2 - АДРЕСА_11 , які знаходяться над їх квартирою.

Судом було встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в листопаді 2002 року до Приморської районної адміністрації м. Одеси з заявою про викуп нежитлових приміщень горищ ОСОБА_1 - № 505, ОСОБА_2 - № 504, які знаходяться поруч з квартирою АДРЕСА_3 , власниками якої вони є згідно нотаріального договору купівлі продажу від 01.06.2002 року.

В наступному, в період з 30 квітня 2009 року по 28 травня 2018 року замовниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було проведено реконструкцію нежитлових приміщень горища № 504, № 505 під житлову квартиру без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані; АДРЕСА_1 , що підтверджується декларацією про готовність до експлуатації об`єкта.

18 вересня 2018 року на підставі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 06.12.2006 року у справі № 2-8976 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації ОД141182061687 від 25.07.2018 року здійснено реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна: квартири, загальною площею 275,8 кв.м., житловою площею 81,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір часток визначено заявою про розподіл часток.

Інші технічні характеристики вказаної квартири вбачаються з технічного паспорта виготовлено станом на 31 липня 2018 року ТОВ «Обласне БТІ».

06 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір дарування, посвідчений Гаршовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрований в реєстрі за № 682, за змістом пункту 1 якого ОСОБА_1 передав у власність безоплатно (подарував), а ОСОБА_4 прийняла прийняла у власність безоплатно (прийняла в дар) об`єкт нерухомого майна (одну другу) частину квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 275,8 (двісті сімдесят п`ять цілих вісім десятих) кв.м., житловою площею 81,4 (вісімдесят одна ціла чотири десятих) кв.м.

За змістом пункту 16 вищенаведеного договору дарування, серед іншого, ОСОБА_4 прийняла в дар зазначений в цьому договорі об`єкт нерухомого майна від ОСОБА_1 , який є її сином, що підтверджується відповідним свідоцтвом.

06 листопада 2018 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 43885795 державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Гашової Вікторії Валентинівни проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки на квартира з реєстраційним номером АДРЕСА_2 за суб`єктом ОСОБА_4 .

06 листопада 2018 року між ОСОБА_2 від імені якої діяв ОСОБА_1 і та ОСОБА_3 укладено договір дарування, посвідчений Гаршовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрований в реєстрі за № 684, за змістом пункту 1 якого ОСОБА_2 передала у власність безоплатно (подарувала), а ОСОБА_3 прийняла у власність безоплатно (прийняла в дар) об`єкт нерухомого майна (одну другу) частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 275,8 (двісті сімдесят п`ять цілих вісім десятих) кв.м., житловою площею 81,4 (відімдесят одна ціла чотири десятих) кв.м.

За змістом пункту 16 вищенаведеного договору дарування, серед іншого, ОСОБА_3 прийняла в дар зазначений в цьому договорі об`єкт нерухомого майна від ОСОБА_2 , яка є її дочкою, що підтверджується відповідними документами.

06 листопада 2018 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 43886270 державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Гашової Вікторії Валентинівни проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки на квартира з реєстраційним номером АДРЕСА_12 , за суб`єктом ОСОБА_3 .

29 січня 2019 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Громадською організацією «Рада громадської безпеки», код ЄДРПОУ 35178905, в особі голови правління Гордієнко Марка Васильовича, укладено договір оренди квартири, посвідчений Чередниченко Г.А, приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за № 65, за змістом пункту 1.1. якого орендодавці за цим договором передають у тимчасове володіння та користування Орендаря квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , квартира під АДРЕСА_7 , загальною площею 275,8 кв.м., житловою площею 81,4 кв.м., а орендар зобов`язується сплачувати встановлено орендну плату та виконувати інші умови, встановлені договором.

За змістом пункту 2.1. договору оренди орендна плата за користування квартирою на визначений Сторонами термін становить 1 (одна) гривня щомісячно.

За змістом пункту 2.2. договору оренди квартира має використовуватись за призначенням.

Відповідно до пункту 3 договору оренди договір укладається строком на 49 (сорок дев`ять) років і діє по 29 січня 2068 року (двадцять дев`яте січня дві тисячі шістдесят восьмого року).

29 січня 2019 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45263306 державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Чередниченко Ганни Анатоліївни проведено державну реєстрацію іншого речового права, права користування найму (оренди) квартирою з реєстраційним номером АДРЕСА_2 , за суб`єктом: ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «РАДА ГРОМАДСЬКОЇ БАЗПЕКИ», податковий номер/серія, номер паспорта/ НОМЕР_1 /.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (п. 1ст. 1054 ЦК України).

Пунктом 1ст. 536 ЦК Українипередбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

За змістом ст. 526, 527, 625 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (п. 1ст. 530 ЦК України). Крім того, п. 3 ч. 1ст. 611 ЦК Українипередбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно дост. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежного виконання).

Згідно ч. 2ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплатити відсотки.

Відповідно до положень ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ст. 533 ЦК України).

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 572, 574 ЦК України)

Згідно ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості.

Вказана стаття корелюється з положенням статті 1 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої, іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За статею 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12цього Закону.

Стаття 12 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним, крім договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.

За змістом частини п`ятої статті 5 Закону України «Про іпотеку» у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію. Аналогічна правова позиція в постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17, від 04.09.2019 у справі №301/660/16-ц з посиланням на правову позицію в ухвалі Верховного Суду України від 20.04.2011 у справі № 6-61027св10 в постанові 10 грудня 2019 року у справі № 910/15584.

Висновки про те, що якщо реконструкція будівлі відбулася після передання цієї будівлі в іпотеку, то всі новоутворені площі цієї будівлі відповідно до Закону України «Про іпотеку» увійшли до предмета іпотеки, також висловлені у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 910/5851/19 та постанові Верховного суду від 10.12.2021 року у справі № 903/1215/15.

Збільшення площі об`єкту нерухомості, в результаті самочинної реконструкції, не робить його новоствореним об`єктом нерухомого майна, який може бути виділений в натурі, а є лише частиною об`єкта нерухомого майна, на яку (частину) поширюється іпотека (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 по справі №921/79/17-г/4, від 06 лютого 2020 року у справі № 916/2828/18).

При цьому новоствореним об`єктом нерухомості може вважатись виключно такий, що був створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, неможливо визнати новоствореним нерухомим майном об`єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 по справі №6-1213цс16 та постанові Верховного Суду від 18.04.2018 по справі №910/4650/17).

Незважаючи на зміну площі нерухомого майна та присвоєння йому нової поштової адреси, це майно продовжує бути предметом іпотеки за договором іпотеки, а такий спосіб захисту, як визнання права іпотекодержателя, у разі задоволення позову дозволить позивачу відповідно реалізувати свої права як іпотекодержателя щодо нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.10.2023 у справі № 906/1026/22 зауважила, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Позивач у цій справі прагне захистити порушене, на його думку, право шляхом визнання за собою права іпотекодержателя за чинним договором іпотеки.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а відповідно до частини третьої статті 33 цього ж Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із статтею 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Аналогічного висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 року по справі № 643/17966/14-ц.

Верховний Суд у своїй постанові від01.03.2021р.у справіN201/16014/13-ц висловив позицію, що відповідно достатті 23Закону України«Про іпотеку» до нового власника іпотечного майна переходять всі права та обов`язки іпотекодавця за іпотечним договором, у тому обсязі й на тих умовах, на яких вони належали іпотекодавцю на момент укладення договору про відчуження іпотечного майна, у тому числі права й обов`язки боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є підставою для заміни боржника у виконавчому провадженні.

Крім того, згідно із п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, щоіпотекає дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Окрім того, поділ, виділ, реконструкція, зміна площі та функціонального призначення іпотечного майна не припиняють іпотеку по суті. Спірне майно не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, оскільки створене з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів (ВСУ від 6 липня 2016 року у справі N 6-1213цс16)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду визнав будівлю предметом іпотеки відповідно до укладеного договору, незважаючи на те, що характеристики будівлі були змінені в результаті реконструкції із проведенням відповідної реєстрації. Новоствореним об`єктом нерухомості може вважатись виключно такий, що був створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Отже, неможливо визнати новоствореним нерухомим майном об`єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами (ВС/КГС, справа N 910/4650/17, 18.04.18).

Крім цього, Конституційний Суд України у рішенні від 14 липня 2020 року N 8-р/2020 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої та другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» зазначив, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки. Положення частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину.

Отже, відповідно до норм Закону «Про іпотеку» іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Велика Палата Верховного Суду вказала на необхідність врахування її висновків, викладених у пункті 9.8 постанови від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, що у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту є звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про визнання за ним права іпотеки на спірне нерухоме майно є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

За таких фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи боржником та поручителем відповідно, та іпотекодавцями перед кредитором ПАТ «Дельта Банк», достеменно знаючи про здійснення стосовно них судового провадження по стягненню грошових коштів за кредитним договором та усвідомлюючи загрози звернення стягнення на предмет іпотеки чотирикімнатної квартири під АДРЕСА_9 , 121,0 кв.м загальної площі, в тому числі 84,8 кв.м. житлової площі, в час здійснення судового провадження без згоди іпотекодержателя здійснили реконструкцію предмету іпотеки шляхом його об`єднання з нежитловими приміщеннями горища загальною площею 48,3 кв.м., яке має № 505 та горища загальною площею 47,8 кв.м., яке має АДРЕСА_5 , з наступною реєстрацією об`єкту нерухомого майна як новоствореного квартири за адресою АДРЕСА_6 , квартира під АДРЕСА_7 , загальною площею 275,8 кв.м., житловою площею 81,4 кв.м., в наступному безоплатно її відчуживши на шкоду кредитору на користь своїх матерів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та обтяживши її правом оренди на 49 років з номінальною платою за володіння і користування у розмірі 1 (одна гривня) щомісячно з громадською організацією, керівником якої є ОСОБА_1 .

Разом з тим, квартира АДРЕСА_8 не може вважатися новоствореним майном, оскільки створена з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів, а збільшення площі об`єкту нерухомості, в результаті самочинної реконструкції, не робить його новоствореним об`єктом нерухомого.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішення суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Такий спосіб захисту відповідає способам захисту, визначеним у частині другій статті 16 ЦК України, зокрема у пункті 1, - шляхом визнання права.

Тому, суд приходить до висновку, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про визнання права іпотекодержателя на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 275,8 (двісті сімдесят п`ять цілих вісім десятих) кв.м., житловою площею 81,4 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, встановивши факт невиконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїх зобов`язань за Кредитним договором № 490/ФКВІП-07 від 13 листопада 2007 року, що, також, підтверджено постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року по справі №1522/12471/12 суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення наявної заборгованості.

Згідно ст.39Закону «Проіпотеку» у разі задоволення судом позову про зверненнястягненняна предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до положень ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченоїЗаконом України«Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Що ж стосується позовних вимог про визнання недійсним договору дарування, укладеного 06 листопада 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та договору дарування, укладеного 06 листопада 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Розглядаючи справу, в якій між сторонами склалися подібні правовідносини, Верховний Суд в своїй постанові від 17.10.2018 р. у справі 640/18397/15-ц дійшов висновку, що звернення іпотекодержателя до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмет іпотеки є неналежним способом захисту його права. У такій ситуації належним способом захисту прав іпотекодержателя може бути звернення до суду в порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі положення ст. 23 Закону України «Про іпотеку» та вимоги про визнання недійсними договорів дарування є взаємовиключними.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним Договору дарування, укладеного 06 листопада 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та Договору дарування, укладеного 06 листопада 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позовні вимоги про припинення ОСОБА_4 на частку квартири з реєстраційним номером АДРЕСА_2 та припинення права власності ОСОБА_3 на частку квартири з реєстраційним номером АДРЕСА_2 також не підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що вони є похідними від позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування.

Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди, укладеного 29 січня 2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Громадською організацією «Рада громадської безпеки», суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

У зв`язку з тим, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на укладення договору оренду іпотечної квартири з Громадською організацією «Рада громадської безпеки», такий договір є недійсним, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст.76,77,81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

При вищевикладених обставинах, проаналізувавши усі доказі в сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс».

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 11, 15, 16, 177, 321, 328, 331, 392, 509, 514, 525, 526, 629 ЦК України,ст.ст.2, 4, 12, 13, 76 - 83, 89, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Громадської організації «Рада Громадської безпеки» про визнання права іпотекодержателя, звернення шляхом продажу на електронних аукціонах, визнання правочинів недійсними, припинення права власності, виселення задовольнити частково.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ: 42251700, місцезнаходження: 65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308) право іпотекодержателя згідно іпотечним договором № 490/ФКВІП-07 від 14.11.2007 року, посвідченим Гашовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за № 16912, стосовно предмету іпотеки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 275,8 (двісті сімдесят п`ять цілих вісім десятих) кв.м., житловою площею 81,4 (вісімдесят одна ціла чотири десятих) кв.м., що належить ОСОБА_4 на підставі Договору дарування, посвідченого Гашовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського отаріального округу Одеської області 06.11.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 682, та ОСОБА_3 на підставі Договору дарування, посвідченого Гашовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області 06.11.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 689.

В рахунок виконання вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ: 42251700, місцезнаходження: 65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308) до ОСОБА_1 (РННОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_13 ) за кредитним договором № 490/ФКВІП-07 від 13.11.2007 року у загальному розмірі 1 759 098,09 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 1 572 223,68 грн та заборгованості за нарахованими процентами - 186 874,41 грн, звернути стягнення на нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 275,8 (двісті сімдесят п`ять цілих вісім десятих) кв.м., житловою площею 81,4 (вісімдесят одна ціла чотири десятих) кв.м., що належить ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_13 ) на підставі Договору дарування, посвідченого Гашовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області 06.11.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 682, та ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_14 ) на підставі Договору дарування, посвідченого Гашовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області 06.11.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 689 шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за ціною предмета іпотеки, визначеною при його примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, встановивши заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 275,8 (двісті сімдесят п`ять цілих вісім десятих) кв.м., житловою площею 81,4 (вісімдесят одна ціла чотири десятих) кв.м., шляхом передачі його в управління товариству з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на період до його реалізації.

Договір оренди, укладений 29 січня 2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Громадською організацією «Рада громадської безпеки», посвідчений Чередниченко Г.А, приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за № 65, визнати недійсним.

Виселити громадську організацію «Рада громадської безпеки» з квартири з реєстраційним номером 1550756151101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_13 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_15 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_13 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_14 ), Громадської організації «Рада громадської безпеки» (код ЄДРПОУ: 35178905, місцезнаходження: 65045, Одеська обл., м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 36) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ: 42251700, місцезнаходження: 65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308) судовий збір в рівних частинах з кожного по 6185,29 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його отримання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення

Суддя Свячена Ю.Б.