Постанова

від 08.11.2007 по справі 15/414

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/414

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.11.2007  року                                                                      Справа № 15/414

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Парамонової Т.Ф.

суддів          :                                        Баннової Т.М.

Семендяєвої І.В.

секретар судового засідання           Антонова І.В.

за участю представників сторін:

від заявника:                              Губська А.В., посв. № 484,   від 02.08.06,  прокурор відділу прокуратури Луганської області;

від позивача:                              Торбенко Є.В., дов. № 12-01/16,  від 04.01.07,  

          від відповідача:                              Брюзгіна Н.В., директор

розглянувши

апеляційне подання                    Прокурора м. Лисичанська Луганської області

апеляційну скаргу                              Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ

на рішення

господарського суду                    Луганської області

від                                                  24.09.07

у справі                                        № 15/414 (суддя Пономаренко Є.Ю.)

за позовом                                        Прокурора м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ

до відповідача                              ТОВ „Меркурій”, м. Лисичанськ

про                                                  стягнення збитків у сумі 2056 грн. 70 коп.

в с т а н о в и в :

Прокурор в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ „Меркурій” про стягнення збитків, заподіяних Лисичанській міській раді, у розмірі 2 056 грн. 70 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.09.07 у справі № 15/414 у задоволені позову відмовлено повністю.

Лисичанська міська рада, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулася до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду повністю, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокурора.

Прокурор м. Лисичанська на рішення господарського суду вніс апеляційне подання, в якому просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідач у відзиві не погодився з апеляційною скаргою та апеляційним поданням, вважає, що вони не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга позивача та апеляційне подання прокурора прийняті до апеляційного провадження та розглядаються в одному судовому засіданні.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 31.10.07 виключено із складу колегії суддів у справі № 15/414 суддю Журавльову Л.І. та введено до складу колегії суддів суддю Семендяєву І.В.

У судовому засіданні 01.11.07 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.11.07 о 12 годині 30 хвилин.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та апеляційного подання, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та апеляційне подання до задоволення підлягають частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ „Меркурій” створено шляхом перереєстрації АТЗТ „Меркурій”, яке раніше було створено шляхом реорганізації –виділення у самостійну юридичну особу магазина № 52 з ДКТВП „Горизонт”.

Відповідач з 1996 року є власником об'єкту нерухомості –магазину, розташованого за адресою: м. Лисичанськ, вул. Генерала Потапенка, 361, що підтверджується свідоцтвом про право власності.

27.01.04 відповідач звернувся до Лисичанської міської ради з клопотанням про продаж земельної ділянки, розташованої у м. Лисичанську, вул. Генерала Потапенка, 361.

У проекті землеустрою щодо відведення відповідачу спірної земельної ділянки зазначено, що на час обстеження на ділянці знаходиться нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ „Меркурій”. Після завершення процесу узгодження проекту землеустрою, Лисичанською міською радою ухвалено рішення від 27.03.04 щодо продажу відповідачу земельної ділянки площею 0,1707га, розташованої у м. Лисичанську, вул. Генерала Потапенка, 361, під розміщення та експлуатацію магазину.

На підставі рішення Лисичанської міської ради від 27.03.04 між сторонами укладено договір купівлі-продажу від 27.04.04. Предметом договору є вищезазначена земельна ділянка. Договір зареєстровано 14.05.04.

Судом першої інстанції встановлено, що прокурор звернувся з позовом до суду 10.07.07. Заявлені до стягнення за даним позовом збитки розраховані за період з 26.04.04 по 01.12.04.

Судом зроблено висновок, що позовна заява в частині вимог про стягнення збитків за період користування земельною ділянкою до 10.07.04 подана у строк більший, ніж три роки, після того як позивач дізнався про використання відповідачем спірної земельної ділянки. Крім того, на застосуванні строку позовної давності наполягає відповідач.

Клопотання позивача про подовження строку позовної давності судом відхилено, оскільки позивач невірно тлумачить питання початку перебігу, переривання та закінчення строку позовної давності.

Таким чином, у зв'язку із закінченням строку позовної давності за вимогою про стягнення збитків за період до 10.07.04 суд  першої інстанції в даній частині вимоги позову відмовив.

Щодо позовних вимог про стягнення збитків у період з 02.07.04 по 01.12.04 суд першої інстанції у рішенні зазначив наступне.

02.07.04 ДПІ у м. Лисичанську підприємству відповідача видано свідоцтво № 131 про право сплати єдиного податку (а.с. 20), тому ТОВ „Меркурій” не є платником плати (податку) за землю, що відповідає вимогам Указу Президента „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.  

Крім того, судом зазначено, що відшкодування збитків можуть мати місце при наявності складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди; наявність негативних наслідків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та наслідками; вина заподіювача шкоди.

Прокурором не доведено протиправність поведінки відповідача та ступінь його вини протягом всього періоду, за який нараховано збитки, оскільки відповідач звертався до позивача за придбанням земельної ділянки.

Таким чином, позовна вимога про стягнення збитків є необґрунтованою, тому судом першої інстанції й не задоволена.

Лисичанська міська рада та прокурор м. Лисичанська вважають, що при прийнятті рішення судом неправильно застосовані норми матеріального права.

Заявники посилаються на те, що позивач вперше дізнався про порушення свого права 26.04.07. Таким чином, перебіг строку позовної давності почався з 26.04.07.

Скаржники зазначили, що платники єдиного податку звільняються від сплати земельного податку, але не звільняються від відшкодування збитків, заподіяних безпідставним використанням земельної ділянки. Земельна ділянка була безпідставна зайнята відповідачем, який не виконував вимоги діючого законодавства.

Крім того, плата за землю є складовою частиною міського бюджету. Несвоєчасне надходження платежів за використання землі спричиняє збитки у вигляді неодержання доходів та спричиняє істотну шкоду інтересам держави.

Доводи апеляційної скарги та апеляційного подання судовою колегією приймаються до уваги частково.

Зважаючи на те, що заява про придбання у власність земельної ділянки подана 27.01.04, судом першої інстанції строк позовної давності на вимогу відповідача застосовано правомірно. Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Таким чином, про безпідставне користування земельною ділянкою позивач дізнався не пізніше 27.01.04.

Разом з тим, судом першої інстанції зроблено висновок, що за період з 02.07.04 по 01.12.04 збитки до стягнення не підлягають з огляду на одержання свідоцтва про сплату єдиного податку, а також відсутність вини відповідача та протиправної поведінки.

З таким висновком погодитися не можна, оскільки з матеріалів справи вбачається, що збитки заявлені у вигляді орендної плати, але розрахунок орендної плати зроблено, виходячи з розміру земельного податку з коефіцієнтом 1 (а.с. 9, 34-35).

Відповідно до Указу Президента України № 746/99 від 28.06.99 „Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. № 507 „Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727”, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від сплати земельного податку. Проте, згідно даного нормативно-правового акту від орендної плати платник єдиного податку не звільняється.

Згідно із ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування” органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, у тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування  юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про плату за землю” та ст. 206 Земельного кодексу України обов'язок сплачувати плату за користування землею в Україні покладається на землекористувача.

Враховуючи те, що відповідач як власник нерухомого майна –магазину використовує землі територіальної громади м. Лисичанська, а отже є землекористувачем, то він мав у встановленому законом порядку оформити своє право на користування земельною ділянкою.

Згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який  порушив  господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення  господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідач протягом тривалого часу з 1996 по 2004 рік не оформлював право землекористування у встановленому порядку і безпідставно користувався земельною ділянкою. Документальні підтвердження наявності договору оренди зазначеної земельної ділянки у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України та п. 6.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки право власності на земельну ділянку переходить після одержання покупцем державного акту на право власності на землю та встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 39).

Згідно п. 3.1.6 договору купівлі-продажу відповідач повинен сплачувати земельний податок з моменту виникнення права власності на придбану земельну ділянку. Державний акт ЛГ № 106055 на право власності відповідач одержав 01.12.04.

Таким чином, платником земельного податку він став з 01.12.04 і саме з цього часу має пільгу як платник єдиного податку.

Таким чином, відповідач повинен сплатити збитки за період до 01.12.04 у межах строку позовної давності, тобто з 10.07.04, у сумі 1 352 грн. 35 коп., згідно розрахунку.

Оскільки, відповідач до 01.12.04 користувався землею без правових підстав, а саме –без договору оренди, яким міг би бути встановлений конкретний розмір орендної плати, то в даному випадку йдеться про стягнення збитків у вигляді неотриманої орендної плати, виходячи з розміру податку на землю з  коефіцієнтом 1.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Лисичанської міської ради та апеляційне подання прокурора м. Лисичанська підлягають до задоволення частково, а рішення господарського суду Луганської області слід скасувати частково.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача у справі.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, ч. 2 ст. 103,  п.4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

п о с т а н о в и в :   

1. Апеляційну скаргу Лисичанської міської ради на рішення господарського суду Луганської області від 24.09.2007 у справі № 15/414 задовольнити частково.

2. Апеляційне подання прокурора м. Лисичанська на рішення господарського суду Луганської області від 24.09.2007 у справі № 15/414 задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду Луганської області від 24.09.2007 у справі                № 15/414 скасувати частково.

4. В частині стягнення збитків за період з 10.07.04 по 01.12.04 у сумі 1 352 грн. 35 коп. позов задовольнити.

5. В решті рішення господарського суду Луганської області від 24.09.07 у справі № 15/414 залишити без змін.

6. Стягнути з ТОВ „Меркурій”, вул. Г. Потапенка, 361, м. Лисичанськ, ідентифікаційний код 24190086 на користь Лисичанської міської ради, вул. Комсомольська, 7, м. Лисичанськ, р/р 31410544700051, одержувач УДК у м. Лисичанську, ідентифікаційний код 24180679, банк ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код платежу 24060300 в місцевий бюджет м. Лисичанська „інші надходження” збитки у сумі 1 352 грн. 35 коп.

7. Стягнути з ТОВ „Меркурій”, вул. Г. Потапенка, 361, м. Лисичанськ, ідентифікаційний код 24190086 в доход державного бюджету України судові витрати за позовом у розмірі 67 грн. 07 коп. та за апеляційною скаргою у розмірі 33 грн. 53 коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у розмірі 77 грн. 59 коп.

8. Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя                                        Т.Ф Парамонова

Суддя                                                                      Т.М. Баннова

Суддя                                                                      І.В. Семендяєва