Постанова

від 27.09.2023 по справі 915/546/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/546/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представника позивача за первісним позовом - Проніна Олега Анатолійовича посвідчення адвоката України №6427/10 від 15.02.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №893-7/22 від 14.12.2022

/відповідач за зустрічним позовом не використав свого права на участь у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлявся про час та місце його проведення/

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023, проголошене о 15:11 суддею Адаховською В.С. у м. Миколаєві, повний текст якого складено та підписано 05.05.2023

у справі № 915/546/21

за позовом скаржника

до відповідача Фермерського господарства "АГРОСТАР+"

про стягнення збитків

та за зустрічним позовом Фермерського господарства "АГРОСТАР+"

до Акціонерного товариства "Аграрний фонд"

про визнання частково недійсним договору та

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2021 року Акціонерне товариство (далі АТ) Аграрний фонд звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фермерського господарства (далі - ФГ) АГРОСТАР+ про стягнення 1 634 370,00 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 509, 526, 527, 610 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України мотивовані невиконанням відповідачем умов договору поставки зерна врожаю 2020 року №22-ВП-11.03.2020 від 11.03.2020 в частині своєчасної поставки зерна пшениці м`якої 3 класу в кількості 157,000 тон у строк до 01.10.2020 включно, внаслідок чого відповідно до п.8.1 договору та додатку 1 до нього ФГ АГРОСТАР+ має відшкодувати понесені покупцем збитки у розмірі 150% вартості товару, який мав бути поставленим.

У травні 2021 року ФГ АГРОСТАР+ звернулося до Господарського суду Миколаївської області з зустрічною позовною заявою до АТ «Аграрний фонд», в якій просило суд визнати недійсним з моменту укладення договору пункт 8.1 Договору поставки зерна врожаю 2020 року № 22-ВП-11.03.2020, укладеного 11 березня 2020 року між Публічним акціонерним товариством Аграрний фонд та ФГ АГРОСТАР +, в частині за якою передбачено, що сторони також дійшли до взаємної згоди, що у зв`язку з невиконанням Постачальником умов цього Договору щодо поставки (передачі) Товару Покупцю розмір збитків Покупця складає 150% вартості Товару, який мав бути поставлений за цим Договором згідно умов, вказаних у додатку №1 до цього Договору, розрахованої від ціни, вказаної в довідці Аграрної біржі/або іншої Товарної біржі, визначеної Покупцем, про ціни на зернові культури врожаю 2020 року, що діяли на останній день поставки (вказаний у додатку №1 до цього Договору).

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що: по-перше, обумовлений спірним пунктом порядок визначення розміру збитків встановлений ПАТ Аграрний фонд одноособово, шляхом включення до тексту договору, розміщеного на офіційному сайті в мережі Інтернет, тому укласти такий договір можливо було лише шляхом приєднання та фермерське господарство було позбавлене можливості запропонувати свої умови; по-друге, визначений розмір відшкодування збитків більший, ніж достатньо для задоволення реальних збитків покупця за наявності таких, тому умови спірного пункту договору є не добросовісними та неспівмірними з реальними збитками АТ Аграрний фонд; по-третє, спірний пункт укладений з порушенням вимог діючого законодавства (ст. 22 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України), які встановлюють порядок визначення збитків.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що встановлення у спірному пункті договору такого порядку та розміру визначення збитків по суті є додатковою неустойкою штрафом, однак сторони вже встановили порядок нарахування та розмір штрафних санкцій в пункті 7.3 Договору. Таким чином, згідно з умовами спірного договору, ФГ АГРОСТАР+ фактично притягується до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що є порушенням норм ст. 61 Конституції України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023 відмовлено у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задоволено та визнано з моменту укладення договору недійсним пункт 8.1 Договору поставки врожаю 2020 року № 22-ВП-11.03.2020, укладеного 11 березня 2020 року між Публічним акціонерним товариством Аграрний фонд та ФГАГРОСТАР+, в частині за якою передбачено, що Сторони також дійшли до взаємної згоди, що у зв`язку з невиконанням Постачальником умов цього Договору щодо поставки (передачі) Товару Покупцю розмір збитків Покупця складає 150% вартості Товару, який мав бути поставлений за цим Договором згідно умов, вказаних у додатку № 1 до цього Договору, розрахованої від ціни, вказаної в довідці Аграрної біржі/або іншої Товарної біржі визначеної Покупцем про ціни на зернові культури врожаю 2020 року, що діяли на останній день поставки (вказаний у додатку № 1 до цього Договору), а також стягнуто з АТ Аграрний фонд на користь ФГАГРОСТАР+ 2 270,00 грн. судового збору.

У якості підстави для відмови у задоволені первісного позову суд першої інстанції зазначив про те, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач за первісним позовом у справі зазнав як реальних збитків, так і упущеної вигоди, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, а відтак відповідні позовні вимоги є недоведеними.

Зустрічний позов про визнання недійсним п. 8.1 Договору поставки від 11.03.2020 №22-ВП-11.03.2020 місцевий господарський суд вважав за необхідне задовольнити, оскільки відповідна умова договору, в якій сторони встановили збитки у відсотковому співвідношенні від суми порушеного зобов`язання суперечить приписам законодавства, якими врегульовується саме поняття збитків, їх характер, порядок нарахування та стягнення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач за первісним позовом звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а у задоволені зустрічних відмовити.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно не прийняв до уваги той факт, що підписавши договір сторони погодились з встановленим в ньому порядком відшкодування та розміром збитків, які підлягають стягненню, при цьому ФГ «Агропостач+» повторно схвалило та прийняло умови укладеного між ними договору , що підтверджується листом від 07.10.2020 №07/10/1, в якому відповідач за первісним позовом гарантував здійснити поставку зерна в повному обсязі до 18.10.2020.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення в порушення ст.ст. 6, 627 ЦК України втрутився у договірні відносини між позивачем та відповідачем, та безпідставно визнав п. 8.1 договору недійсним з посиланням на виключення ч. 5 ст. 225 ГК України, яка передбачала, що сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою визначити розмір збитків, водночас вилучення цієї статті не заборонило сторонам заздалегідь за взаємною згодою визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у твердій формі, що по суті є окремим погодженим сторонами договору видом забезпечення виконання зобов`язання у разі неналежного виконання зобов`язання з поставки.

Крім того, апелянт стверджує, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було проігноровано той факт, що заподіяння збитків є очевидним та полягає в порушенні умов п. п 2.1.2 та 2.4 договору щодо поставки зерна пшениці м`якої 3 класу в кількості 157 тонн у строк до 01.10.2020 включно; наявність і розмір завданих відповідачем збитків складає вартість збитків встановлених у п. 8.1 договору в сумі 1 634 370грн.; причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, завданими позивачеві полягає в тому, що внаслідок відступлення від умов договору було завдано майнову шкоду у вигляді позбавлення позивача значною мірою того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме отримання у власність пшениці м`якої 3 класу та відповідно збільшення своїх майнових активів на обсяг зерна у кількості 157 тонн, а про наявність вини відповідача свідчить наявність у останнього реальної можливості діяти правомірно і попередити настання негативних наслідків, та невжиття ним всіх необхідних заходів для недопущення протиправної поведінки та попередження настання збитку.

ФГ АГРОСТАР+ подано до суду апеляційної інстанції письмові пояснення, в яких останній зазначає, що суд першої інстанції ретельно дослідив обставини справи та ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог з огляду на недоведеність АТ «Аграрний фонд» факту настання як реальних збитків так і упущеної вигоди, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення та відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом в постанові Верховного суду від 30.06.2022 у справі №916/1466/21.

Колегія суддів розглянула матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухала пояснення присутнього у судовому засіданні представника скаржника, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2020 року між Публічним акціонерним товариством Аграрний фонд, як покупцем, та ФГ АГРОСТАР+, як постачальником, укладено договір поставки зерна врожаю 2020 року №22-ВТ-11.03.2020 (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався у визначений сторонами строк передати покупцеві у власність зерно культури, встановленої додатком №1 до цього договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити його вартість.

Умовами п.п.2.1.1 Договору його учасники узгодили, що постачальник зобов`язується поставити покупцю товар у кількості, встановленій додатком №1 до цього Договору, який буде вирощений та зібраний в 2020 році на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення постачальника загальною посівною площею 63,9063 га.

Згідно до п.2.6. Договору поставка вважається здійсненою в момент підписання акта(ів) передавання-приймання товару на зерновому складі, визначеному згідно з п.2.2, відповідно до умов цього договору та видачі покупцеві складської квитанції або складського свідоцтва.

Сама лише поставка товару постачальником на зерновий склад, визначений у додатку № 1 до цього договору, без підписання відповідних акта(ів) передавання-приймання та видачі покупцеві складської квитанції або складського свідоцтва не є належним виконанням договору щодо поставки товару.

Відповідно до п. 5.1 Договору остаточний розрахунок з постачальником за товар проводиться покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Ціна за одиницю товару та загальна ціна договору встановлюються відповідно до змін у кон`юнктурі ринку товару на момент фактичного виконання постачальником своїх зобов`язань з поставки товару (партії товару) покупцеві у строки, зазначені в додатку № 1 до цього договору (п. 5.2. Договору).

Загальна вартість поставленого товару (партії товару) з урахуванням ПДВ визначається за наступною формулою: загальна вартість поставленого товару (партії товару) = ціна товару х кількість тонн фактично поставленого товару. Ціна товару = ціна за 1 тонну товару на ринку (ринкова ціна). У разі, якщо постачальник здійснює поставку товару двома або більше партіями, то загальна вартість поставленого товару розраховується як сума вартостей кожної партії поставленого постачальником товару з урахуванням дати кожної поставки (п.5.3. Договору).

За умовами п. 5.4 Договору сторони зобов`язались складати та підписувати відповідні додаткові угоди, в яких відображатиметься вартість кожної партії товару, що поставлятиметься за цим договором.

Відповідно до п. 5.6 Договору остаточний розрахунок за товар покупець зобов`язується сплатити протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди з остаточним розрахунком вартості товару, але в будь-якому випадку тільки після здійснення постачальником фактичної поставки (передачі права власності) товару в кількості, визначеній у додатку № 1 до цього договору, підписання відповідних актів передавання - приймання та надання постачальником документів, передбачених п. 4.2 цього договору.

За умовами п. 8.1 Договору сторони дійшли до взаємної згоди, що у разі порушення зобов`язання постачальника щодо передачі товару у встановлений строк також настають, зокрема, такі правові наслідки, встановлені цим договором: постачальник зобов`язаний протягом 10 календарних днів після настання строку передачі товару, встановленого у додатку № 1 до цього договору згідно пп. 2.1.2 Договору, відшкодувати покупцю понесені ним збитки. Сторони також дійшли до взаємної згоди, що у зв`язку з невиконанням постачальником умов цього договору щодо поставки (передачі) товару покупцю розмір збитків покупця складає 150% вартості товару, який мав бути поставлений за цим договором згідно умов, вказаних у додатку № 1 до цього договору, розрахованої від ціни, визначеної в довідці Аграрної біржі/або іншої Товарної біржі, визначеної покупцем, про ціни на зернові культури врожаю 2020 року, що діяли на останній день поставки (вказаний у додатку № 1 до цього договору). Підписанням цього Договору Сторони погоджуються з таким порядком відшкодування та розміром збитків, які підлягають відшкодуванню.

Відповідно до умов додатку №1 до договору постачальник зобов`язався поставити у власність покупця зерно пшениці м`якої 3 класу у кількості не менше 157 тон, яку зобов`язався поставити на зберігання у строк до 01.10.2020 включно на зерновий склад, вказаний у п.4 цього додатку до договору ПрАТ Засільське ХПП 57233, Миколаївська область, Вітовський район, с.Засілля, вул. Заводська, 22, на умовах Інкотермс 2010.

30.12.2020 Публічне акціонерне товариство Аграрний фонд звернулося до ФГ АГРОСТАР+ з вимогою за вих. №02-08/3/3365, в якій зазначало про нездійснення поставки зерна пшениці у кількості 157 тон в обумовлені договором строки та згідно з положеннями п.8 Договору повідомляло про нарахування збитків в розмірі 150% вартості товару на суму 1 634 370,0 грн. (за порядком, передбаченим умовами п.8.1 договору).

ФГ АГРОСТАР+ вказану вимогу отримало 14.01.2021, що підтверджується роздруківкою з бази даних ДППЗ Укрпошта, однак вимоги позивача за первісним позовом не задовольнило, збитки не сплатило, що стало підставою для звернення АТ Аграрний фонд до місцевого господарського суду з даним позовом.

ФГ АГРОСТАР+ звернулося до господарського суду із зустрічним позовом, в якому просить суд визнати недійсним з моменту укладання пункт 8.1 договору поставки зерна врожаю 2020 від 11.03.2020, в частині, якою передбачено, що сторони також дійшли до взаємної згоди, що у зв`язку з невиконанням Постачальником умов цього Договору щодо поставки (передачі) Товару Покупцю розмір збитків Покупця складає 150% вартості Товару, який мав бути поставлений за цим Договором згідно умов, вказаних у додатку № 1 до цього Договору, розрахованої від ціни, вказаної в довідці Аграрної біржі/або іншої Товарної біржі визначеної Покупцем про ціни на зернові культури врожаю 2020 року, що діяли на останній день поставки (вказаний у додатку № 1 до цього Договору).

Правовідносини сторін регулюються наступними нормами права.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Стаття 623 ЦК України конкретизує положення по відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов`язання. Так, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Стаття 22 ЦК України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов`язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 ГК України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20 зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький по змісту висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Отже, на переконання колегії суддів, твердження позивача за первісним позовом щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягали доведенню позивачем за первісним позовом перед судом першої інстанції, водночас означене ним здійснено не було, матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання з поставки він зазнав як реальних збитків, так і упущеної вигоди, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення. Не надано такі докази і до суду апеляційної інстанції, що виключає можливість задоволення відповідних позовних вимог позивача за первісним позовом.

При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянт про те, що п. 8.1 договору, сторони погодили обов`язок відповідача відшкодувати покупцю понесені ним збитки внаслідок порушення зобов`язання з поставки товару ні рівні 150% вартості товару, оскільки як вірно вказано судом першої інстанції, погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків жодним чином не нівелює обов`язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків та не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначеної суми збитків.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним пункту 8.1 Договору поставки врожаю 2020 року № 22-ВП-11.03.2020, укладеного 11 березня 2020 року між Публічним акціонерним товариством Аграрний фонд та ФГАГРОСТАР+, в частині, за якою передбачено, що Сторони також дійшли до взаємної згоди, що у зв`язку з невиконанням Постачальником умов цього Договору щодо поставки (передачі) Товару Покупцю розмір збитків Покупця складає 150% вартості Товару, який мав бути поставлений за цим Договором згідно умов, вказаних у додатку № 1 до цього Договору, розрахованої від ціни, вказаної в довідці Аграрної біржі/або іншої Товарної біржі визначеної Покупцем про ціни на зернові культури врожаю 2020 року, що діяли на останній день поставки (вказаний у додатку № 1 до цього Договору), з огляду на наступне.

Так, ч.1 ст.203 ЦК закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В свою чергу частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Пункт 8.1 Договору поставки врожаю 2020 року № 22-ВП-11.03.2020, від 11.03.2020, в якому сторони встановили збитки у відсотковому співвідношенні від суми порушеного зобов`язання, суперечить приписам законодавства, якими врегульовується саме поняття збитків, їх характер, порядок нарахування і стягнення, враховуючи, що збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок господарського правопорушення, а їх розмір і факт понесення повинні доводитись в загальному порядку, тому колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, що він підлягає визнанню недійсним.

Крім того, на час укладання договору відповідно до Закону України від 7 квітня 2015 року № 289-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» було скасоване раніше встановлене ч.5 ст.225 ГК України право сторін господарського зобов`язання за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання.

Враховуючи наведене та вище встановлені обставини справи, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про втручання суду першої інстанції у договірні відносини між позивачем та відповідачем, а тому відповідні доводи апелянта не приймаються до уваги. Решту аргументів апелянта колегія суддів також визнає такими, що не мають впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення у даній справі слід залишити без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України, судові витрати слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023 у справі №915/546/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд" без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст складено 27.09.2023 о 14.30.

Головуючий суддяРазюк Г.П.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Ярош А.І.