Ухвала

від 06.11.2023 по справі 915/546/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 915/546/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Аграрний фонд"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023

у справі за позовом Акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до Фермерського господарства "АГРОСТАР+"

про стягнення збитків,

та зустрічним позовом Фермерського господарства "АГРОСТАР+" (далі - ФГ "АГРОСТАР+")

до Акціонерного товариства "Аграрний фонд" (далі - АТ "Аграрний фонд")

про визнання частково недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

1. У квітні 2021 року АТ "Аграрний фонд" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ФГ "АГРОСТАР+" про стягнення 1 634 370,00 грн.

2. У травні 2021 року ФГ "АГРОСТАР+" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з зустрічною позовною заявою до АТ "Аграрний фонд", в якій просило суд визнати недійсним з моменту укладення договору п.8.1 Договору поставки зерна врожаю 2020 року №22-ВП-11.03.2020, укладеного 11.03.2020 між АТ "Аграрний фонд" та ФГ "АГРОСТАР+", в частині, за якою передбачено, що сторони також дійшли до взаємної згоди, що у зв`язку з невиконанням Постачальником умов цього Договору щодо поставки (передачі) Товару Покупцю розмір збитків Покупця складає 150% вартості Товару, який мав бути поставлений за цим Договором згідно умов, вказаних у додатку №1 до цього Договору, розрахованої від ціни, вказаної в довідці Аграрної біржі/або іншої Товарної біржі, визначеної Покупцем, про ціни на зернові культури врожаю 2020 року, що діяли на останній день поставки (вказаний у додатку №1 до цього Договору).

3. Господарський суд Миколаївської області рішенням від 25.04.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023, відмовив у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнив.

4. 16.10.2023 АТ "Аграрний фонд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове - про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові.

5. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

6. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

7. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

8. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

9. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

10. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

11. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

12. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

13. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

14. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

15. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

16. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

17. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

18. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою для оскарження відповідно до п.3 ч.2 ст.287 ГПК є відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме статті ч.2 cт.623 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) у подібних правовідносинах.

20. Окрім цього скаржник зазначає, що суди неправильно застосували, зокрема, статті 6, 203, 215, 546-549, 614, 627, 1166 ЦК, статті 199, 207, 224, 225, 230-232 Господарського кодексу України та наводить висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №473/1878/19, ід 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18

21. Однак скаржник не посилається на відповідну підставу касаційного оскарження, передбачену ч.2 ст.287 ГПК (зокрема п.1) та не наводить належного обґрунтування щодо такої.

22. Верховний Суд пропонує скаржнику уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень та навести належні обґрунтування щодо таких, - у відповідності до вимог ГПК, які описані, зокрема, у пунктах 7-18 цієї ухвали.

23. Відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

24. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

25. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

26. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

27. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

28. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").

29. Враховуючи вимоги касаційної скарги, скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 53 571,10 грн, розрахований як сума:

- за оскарження рішень у частині задоволених вимог немайнового характеру за зустрічним позовом: 2 270 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021) х 1 вимога немайнового характеру х 200% = 4 540 грн;

- за оскарження рішень у частині відмови в задоволенні вимоги майнового характеру за первісним позовом: 1 634 370 грн х 1,5% х 200% = 49 031,10 грн.

30. Проте, скаржник відповідно до платіжної інструкції від 12.10.2023 №1589 сплатив 49 031,10 грн, тобто на 4 540 грн менше від суми судового збору, що підлягає сплаті у цьому випадку.

31. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

32. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

33. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі №915/546/21 залишити без руху.

2. Надати Акціонерному товариству "Аграрний фонд" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Акціонерному товариству "Аграрний фонд", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

4. Звернути увагу учасників справи та їх представників, що з 18.10.2023 введено в дію Закон від 29.06.2023 №3200-ІХ щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно- телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (надалі - в ЄСІТС), яким встановлено, що:

- адвокати нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи зобов`язані реєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС. Інші - реєструють свої електронні кабінети в добровільному порядку;

- касаційна скарга, відзив на касаційну скаргу та будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Особа, яка подає до суду процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення таких відомостей;

- особа, яка зареєструвала електронний кабінет, може подавати документи до суду в електронній формі виключно в ЄСІТС. Однак це не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі;

- якщо касаційна скарга подана до суду в електронній формі, то особа, яка подала скаргу, має подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі;

- учасникам справи, які мають електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення в електронній формі виключно через електронні кабінети в ЄСІТС, що не позбавляє права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою;

- процесуальні наслідки звернення до суду особи без реєстрації електронного кабінету встановлені Кодексом у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду. Такі наслідки застосовуються судом також, якщо інтереси особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, представляє адвокат.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О. Кібенко