Постанова
від 27.09.2023 по справі 137/443/21
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 137/443/21

Провадження № 22-ц/801/1741/2023

Категорія: 64

Головуючий у суді 1-ї інстанції Верещинська Я. С.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 рокуСправа № 137/443/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.

Секретар: Литвин С. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

на рішенняЛітинського районногосуду Вінницькоїобласті від18жовтня 2021року уцивільній справіза позовомДержавного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 прозахист прававласності таза зустрічнимпозовом ОСОБА_1 до Державногоспеціалізованого господарськогопідприємства «ЛісиУкраїни»,за участютретіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , про визнання права проживання в житловому приміщенні,

Рішення ухвалила суддя Верещинська Я. С.

Рішення ухвалено о 16:12 год в смт Літин Вінницької області

Повний текст судового рішення складено 27 жовтня 2021 року,

Встановив:

У травні 2021 року Державне підприємство «Хмільницьке лісове господарство» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист права власності, у якому просило витребувати у відповідачів зайняті ними приміщення і будівлі шляхом виселення їх із вказаних приміщень та будівель.

Свої вимоги мотивувало тим, що підприємство є власником нежитлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 працював на підприємстві на різних посадах у період з 1997 року по 11 травня 2019 року. З 03 січня 2011 року по 01 лютого 2018 року він працював на посаді лісничого Літинського лісництва Державного підприємства «Хмільницьке лісове господарство».

В період роботи лісничим ОСОБА_1 і його сім`я дружина ОСОБА_2 і син ОСОБА_3 без згоди власника і за відсутності для цього будь-яких правових підстав самовільно зайняли частину приміщень цього нежитлового будинку контори лісництва з господарськими будівлями та спорудами, а саме зайняли: сходову клітину 1-6, тамбур 1-7, побутове приміщення 1-8, котельню 2-1 на першому поверсі; сходову клітину 1-9, кімнати: 1-10, 1-11, 1-12, кухню 1-13, коридор 1-14 на другому поверсі та сарай «Б», які використовують у власних інтересах і не допускають до них власника.

Ці обставини позивач підтвердив актами від 07 травня 2019 року, 08 травня 2019 року, 28 квітня 2021 року.

Підприємство неодноразово зверталося до відповідачів з вимогою про звільнення безпідставно займаних приміщень, на що відповідач ОСОБА_1 гарантував звільнення приміщень до березня 2019 року, проте не звільнили його і продовжують використовувати його, чим порушують права власника, а саме підприємство позбавлено можливості використовувати приміщення у власних інтересах та для своєї діяльності.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 самовільно підключає до самовільно зайнятих ним приміщень електричну енергію, не дає можливості працівникам позивача здійснювати протипожежні заходи та перевірку вентиляційної системи в зайнятих відповідачами приміщеннях, що ставить під загрозу життя, здоров`я і безпеку працівників Літинського лісництва Державного підприємства «Хмільницьке лісове господарство» та створює небезпеку майну позивача.

З урахуванням наведених обставин, на підставі статтей 316-319, 321, 386, 387 ЦК України, позивач просив витребувати у відповідачів зайняті ними приміщення і будівлі шляхом виселення їх із вказаних приміщень та будівель.

У червні 2021 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до Державного підприємства «Хмільницьке лісове господарство», за участю третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , про визнання права проживання в житловому приміщенні, та просив із застосуванням положень статтей 9 і 125 ЖК України визнати його право на проживання із сім`єю у житловому приміщенні по АДРЕСА_1 .

У зустрічному позові зазначив про те, що згідно листів: від 25 липня 2012 року за № 405 та від 11 квітня 2016 року № 157/05, підприємство не заперечувало проти відкриття в приміщенні контори підприємства житлових приміщень.

Відповідно до листа Державного підприємства «Хмільницьке лісове господарство» від 11 квітня 2016 року № 185/05, ОСОБА_1 проживає у спірному приміщенні із січня 2011 року і підприємство надає йому дозвіл на проживання у цьому житловому приміщенні.

Згідно інвентаризаційної справи № 2104 на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , станом на 06 вересня 2012 року в будівлі контори лісництва наявні житлові кімнати загальною площею (у тому числі житловою) 52,8 кв. м.

Відповідно до копії журналу від 09 вересня 2019 року внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщення контори з житловими приміщеннями від 06 вересня 2012 року зазначається, що в будинку АДРЕСА_1 є три житлові кімнати. У плані літ. «А», складеного 06 вересня 2012 року зазначено, що на другому поверсі контори лісництва є житлові приміщення відповідно до плану в техпаспорті і це є ті кімнати, із яких підприємство просить виселити відповідачів.

Твердження позивача ДП «Хмільницьке лісове господарство» в тому, що спірні приміщення є нежитловими приміщеннями, спростовуються матеріалами справи і доказами, які підприємство додало до позову.

Спірне приміщення, згідно рішення виконавчого комітету Літинської районної ради народних депутатів Вінницької області від 13 квітня 1985 року за № 62 є службовим житловим приміщенням, яке він отримав у зв`язку із характером роботи у січні 2011 року на законних підставах як службове житло, як працівник лісництва, відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37, якою затверджено «Положення про службові жилі приміщення».

Відповідно до статтей 124, 125 ЖК України він і його сім`я не можуть бути виселені із нього без надання іншого жилого приміщення, оскільки він пропрацював на підприємстві більше десяти років. Виселення особи із службового житла після припинення трудових відносин у даному випадку порушує вимоги статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку із наведеним у зустрічному позові позивач просив із застосуванням положень статтей 9 і 125 ЖК України визнати його право на проживання із сім`єю у житловому приміщенні по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 20 липня 2021 року прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 і об`єднано в одне провадження із первісним позовом.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року первісний позов задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Державного підприємства «Хмільницьке лісове господарство» наступні приміщення та будівлі: сходову клітину 1-6, тамбур 1-7, побутове приміщення 1-8, котельню 2-1, розташовані на першому поверсі; сходову клітину 1-9, кімнати: 1-10, 1-11, 1-12, кухню 1-13, коридор 1-14, розташовані на другому поверсі нежитлового будинку контори лісництва «А» та сарай «Б», що розташовані по АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 із вказаних приміщень та будівель.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ДП «Хмільницьке лісове господарство» в рівних частинах понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ДП «Хмільницьке лісове господарство», за участю третіх осіб: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , про визнання права на проживання в житловому приміщенні, відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12 липня 2023 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 ; постанову Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2022 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 09 вересня 2022 року задоволено заяву Державного підприємства «Вінницьке лісове господарство». Замінено позивача (стягувача) Державне підприємство «Хмільницьке лісове господарство» його правонаступником Державним підприємством «Вінницьке лісове господарство» (том 2 а. с. 128-129).

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2023 року до участі у справі залучено правонаступником позивача по первісному позову і відповідача по зустрічному позову Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1 .

Зазначили, що рішення суду вважають незаконним, суперечливим, несправедливим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Справа розглянута у відсутності учасників справи, які належним чином не були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, так як їм судові повістки не надсилалися.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що матеріли справи не містять доказів щодо права власності позивача на спірне приміщення як на нежитлове приміщення.

Судом не надано оцінки доказам, які свідчать про надання з січня 2011 року дозволу ОСОБА_1 на проживання у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 .

Не надана судом оцінка такому доказу, як листу КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» № 3292/1-9/19 від 09 вересня 2019 року, у якому повідомлялося, що згідно з інвентаризаційною справою № 2104 на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , станом на 06 вересня 2012 року в будівлі контори лісництва наявні житлові кімнати загальною (в тому числі житловою) площею 52,8 кв. м.

Також ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суд не повідомив про дату, час і місце розгляду справи, повістки їм не надсилав, не надав можливості захистити їх інтереси і право на проживання у законно зайнятому житловому приміщенні, чим порушив їх конституційне права на житло та на захист.

В рішенні суду відсутнє належне обґрунтування підстав відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 . Судом не вірно встановлено, що ним не надані докази, які б свідчили про надання їм службового приміщення, на яке вони набули законне право.

Також судом не враховано, що згідно вимог статті 125 ЖК України відповідачі не можуть бути виселені із займаного ними на законних підставах житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення, оскільки ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві більше десяти років. Таке виселення є порушенням вимог статті 8 Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод.

Позивач Державне підприємство «Хмільницьке лісове господарство» у відзиві просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вважаючи її необґрунтованою, а рішення суду просить залишити без змін.

У судовому засіданні представник відповідача-позивача ОСОБА_1 адвокат Вдовцова Л. К. підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Відповідачі по первісному позову і треті особи по зустрічному позову - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися; про дату, час і місце розгляду справи повідомлені, про що також у судовому засіданні підтвердила представник відповідача-позивача ОСОБА_1 адвокат Вдовцова Л. К.

Представник позивача-відповідача Ризванюк А. П. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 04 грудня 2020 року, Державне підприємство «Хмільницьке лісове господарство» є власником громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та має загальну площу 326,2 кв. м., що складається із: контори лісництва «А», 2-х ганків, сараю «Б», складу НСМ «В», заправки ГСМ «Г», вбиральні «Д», воріт № 1 і огорожі № 5. Право державної власності зареєстровано 02 грудня 2020 року на підставі: технічного паспорта, виданого 08 липня 2019 року; рішення Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області № 857 від 16 вересня 2015 року; витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, серія і номер: 10-15-20231 від 06 жовтня 2020 року, виданого Фондом державного майна України; довідки Державного підприємства «Хмільницьке лісове господарство» № 586/01-12 від 03 грудня 2020 року (том 1 а. с. 6-7).

Згідно Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, що є додатком до листа ФДМУ від 06 жовтня 2020 року за № 10-15-20231, Державне підприємство «Хмільницьке лісове господарство» є балансоутримувачем державного майна, яким, зокрема, є: будинок контори з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 8).

Із технічного паспорта на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого 08 липня 2019 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на замовлення Державного підприємства «Хмільницьке лісове господарство» (том 1 а. с. 9-20), його розділу «Експлікація приміщень громадського будинку» вбачається, що будівля є нежитловою, позначена літерами «А», «Б», «В», «Г», «Д». У будівлі, позначеній літерою «А» на першому поверсі є приміщення: тамбур, кабінет, кабінет, кабінет, зал, сходова клітина, тамбур, побутове приміщення, котельня, загальною площею 138,2 кв. м.; на другому поверсі: сходова клітина, кімната, кімната, кімната, кухня, коридор, загальною площею 92,5 кв. м. (том 1 а. с. 18).

Згідно довідки № 239/01-10 від 05 травня 2021 року, виданої Державним підприємством «Хмільницьке лісове господарство», на його балансі обліковується будівля для конторських та адміністративних цілей, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 22).

Наказом № 43-к від 11 травня 2019 року директора ДП «Хмільницький лісгосп» Ющинського Т. В., майстра лісу лісгоспу ОСОБА_1 , звільнено 11 травня 2019 року за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами трудового розпорядку, п. 3 ст. 40 КЗпП України. Як зазначено в наказі підставою такого звільнення послужила повторна (07 травня 2019 року і 08 травня 2019 року) відмова ОСОБА_1 у наданні доступу до огляду приміщення котельні та горища контори Літинського лісництва на предмет дотримання безпечної експлуатації електроустановок та протипожежної безпеки через відсутність у нього ключів. Наказами по лісгоспу від 06 листопада 2019 року № 190 та від 08 травня 2019 року № 114 до ОСОБА_1 застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани (том 1 а. с. 23-24).

ОСОБА_1 подав клопотання на ім`я директора ДП «Хмільницький лісгосп» (зареєстроване 13 лютого 2019 року за вхідним № 184), у якому просив дозволу на проживання йому і його сім`ї у житловому приміщенні контори Літинського лісництва у зв`язку із відсутністю власного житла. Просив встановити йому орендну плату. Гарантував виселення у березні місяці 2019 року. Резолюція на клопотанні «відмовити» (том 1 а. с. 30).

Листом № 233/01-12 від 11 травня 2019 року ДП «Хмільницьке лісове господарство» повідомило ОСОБА_1 про необхідність звільнення приміщення контори Літинського лісництва до 15 травня 2019 року (том 1 а. с. 31).

Згідно довідки № 158/05- від 11 квітня 2016 року в ДП «Хмільницький лісгосп» проживає із 03 січня 2011 року в житловому приміщенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ДП «Хмільницький лісгосп» надає дозвіл на проживання, адреса: АДРЕСА_2 (том 1 а. с. 73).

ОСОБА_1 оформив розрахункову книжку по оплаті за водопостачання і водовідведення та інші послуги за адресою: АДРЕСА_1 , в якій є відмітка про оплату, проведену 25 травня 2016 року (том 1 а. с. 74).

В матеріалах справи наявний виготовлений станом на 16 червня 2016 року на замовлення ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа № 46-16-ТП) (том 2 а. с. 40-46), його розділу «Експлікація приміщень до плану одноквартирного (садибного) житлового будинку, позначеного літерою «А», де на першому поверсі є приміщення: тамбур, житлова кімната, житлова кімната, житлова кімната, зал, сходова клітина, тамбур, передпокій, комора, загальною площею по першому поверсі 138,6 кв. м.; на другому поверсі: сходова клітина, коридор, шафа, житлова кімната, житлова кімната, житлова кімната, ванна, кухня, коридор, загальною площею 90,8 кв. м. Всього площею 229,4 кв. м. (том 2 а. с. 44).

У судовому засіданні апеляційним судом досліджено інвентаризаційну справу № 2104 за адресою: АДРЕСА_1 на 101 аркуші, із якої вбачається, що на аркуші інвентаризаційної справи 17 є експлікація внутрішніх площ до плану не житлового будинку літера «А» по АДРЕСА_3 ; листом № 21 від 14 січня 2005 року Хмільницького держлісгоспу, підписаним директором ОСОБА_7 та головним бухгалтером Г. З. Заболотною, Хмільницький держлісгосп просив начальника КП «ВООБТІ» провести інвентаризацію будівель, які знаходяться, зокрема в смт Літин (аркуш 29), провівши за це відповідну оплату (аркуш 30); із журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень контори з житловими приміщеннями по АДРЕСА_3 , складеного 06 травня 2012 року, вбачається, що на другому поверсі розташовані три житлові кімнати, площа кожної із них складає: 17,2 кв. м., 20,7 кв. м., 14,9 кв. м., ванна, кухня, коридор (аркуш 42); акт поточних змін, складений 08 вересня 2012 року, свідчить про те, що техніком ОСОБА_8 виконано обстеження в натурі будинку АДРЕСА_3 і встановлені такі зміни в поверхових планах основних споруд: літера по плану «В» - переобладнано в гараж; «А» - частини контори переобладнано в житлові приміщення, зроблено оцінку (аркуш 53); листом № 438 від 09 серпня 2012 року директор ДП «Хмільницьке лісове господарство» Ющинський Т. В. звернувся до КП «ВООБТІ» з проханням провести поточні зміни будівлі контори Літинського лісництва щодо житлової частини, у зв`язку з переобладнанням частини будівлі під житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_4 ; на аркушах 66-68 інвентаризаційної справи наявна виготовлена 06 вересня 2012 року копія технічного паспорта на контору лісництва з житловими приміщеннями по АДРЕСА_3 , користувачем якої є ДП «Хмільницьке лісове господарство»; згідно експлікації внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень контори лісництва з житловими приміщеннями будинок АДРЕСА_3 , без зазначення дати її виготовлення, зазначено: три житлові кімнати відповідними площами: 17,2 кв. м., 20,7 кв. м., 14,9 кв. м., кухню, ванну, коридор (аркуш 81).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог за первісним позовом та відмову у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив із того, що Державне підприємство «Хмільницьке лісове господарство» є власником спірного приміщення по АДРЕСА_1 та має право володіти, користуватися і вільно розпоряджатися своєю власністю, а відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності законних підстав для проживання у цьому спірному приміщенні в силу вимог закону чи договору. Отже, матеріали справи не містять документів щодо підстави вселення ОСОБА_1 і його сім`ї у спірне приміщення, зокрема письмовий договір, службовий ордер, тому відсутні підстави для застосування до відповідачів вимог статті 125 ЖК України як до осіб, яких не може бути виселено із службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення.

Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає не правильним.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Як встановлено по справі відповідач по первинному позову ОСОБА_1 із 03 січня 2011 року проживає в ДП «Хмільницький лісгосп» в житловому приміщенні і ДП «Хмільницький лісгосп» надає дозвіл на проживання, адреса: АДРЕСА_2 (довідка № 158/05- від 11 квітня 2016 року (том 1 а. с. 73)).

Згідно із розрахунковою книжкою по оплаті за водопостачання і водовідведення та інші послуги на 2020 рік, власник квартири ОСОБА_1 сплачував за надані йому послуги за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 74).

Згідно технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 , виготовленого 16 червня 2016 року на замовлення ОСОБА_1 , цей будинок має два поверхи, значиться житловим та має житлові кімнати, зокрема, на другому поверсі розміщені: сходова клітина, коридор, шафа, три житлові кімнати площею17, 2 кв. м., 20,7 кв. м.,14,9 кв. м., ванна, кухня, коридор (том 2 а. с. 40-46).

Згідно технічного паспорта на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого 08 липня 2019 року на замовлення Державного підприємства «Хмільницьке лісове господарство», ця сама будівля значиться нежитловою і житлові кімнати в ній відсутні (том 1 а. с. 9-20).

Із дослідженої у судовому засіданні апеляційного суду інвентаризаційної справи № 2104, розпочатої в 2005 році, за адресою: АДРЕСА_3 , власник Хмільницький держлісгосп, вбачається, що у 2005 році здійснено технічну інвентаризацію нежитлового будинку по АДРЕСА_3 ; ДП «Хмільницьке лісове господарство» листом № 438 від 09 серпня 2012 року звернулося до «ВООБТІ» з проханням провести поточні зміни будівлі контори Літинського лісництва щодо житлової частини, у зв`язку з переобладнанням частини будівлі під житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 . Станом на 06 вересня 2012 року виготовлено технічний паспорт на контору лісництва з житловими будівлями.

Згідно сформованого 04 грудня 2020 року Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер Витягу: 235581028, право державної власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, нежитлова будівля, об`єкт житлової нерухомості: Ні. Об`єкт нерухомості знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та має загальну площу 326,2 кв. м., що складається із: контори лісництва «А», 2-х ганків, сараю «Б», складу НСМ «В», заправки ГСМ «Г», вбиральні «Д», воріт № 1 і огорожі № 5 зареєстровано 02 грудня 2020 року і його власником є: Державне підприємство «Хмільницьке лісове господарство». Підставою для державної реєстрації є: технічний паспорт, виданий 08 липня 2019 року; рішення Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області № 857 від 16 вересня 2015 року; витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, серія і номер: 10-15-20231 від 06 жовтня 2020 року, виданий Фондом державного майна України; довідка Державного підприємства «Хмільницьке лісове господарство» № 586/01-12 від 03 грудня 2020 року (том 1 а. с. 6-7).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, оцінивши згідно вимог статті 89 ЦПК України всі зібрані по справі докази як в цілому так і кожен окремий доказ, суд прийшов до такого висновку, що спірна будівля є громадським будинком з господарськими будівлями та спорудами і є нежитловою будівлею, державної форми власності, власником якої є первісний позивач у справі, а відповідно до правил правонаступництва власником спірної нежитлової будівлі є нинішній позивач: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Відхиляючи докази, які свідчать про те, що спірна будівля є садибним (індивідуальним) житловим будинком чи будинком конторою лісництва з житловими приміщеннями, суд зважає на те, що ці докази не є достовірними і допустимими, оскільки вони містять інформацію, спростовану належним і достовірним доказом, відповідно до якого встановлено, що позивач по первісному позову є власником саме громадського будинку як нежитлової будівлі і таке право державної власності зареєстроване за цим власником у встановленому законом порядку.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини другоїстатті 16 ЦК Україниспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як вбачається із первісного позову, заявленого ДП «Хмільницьке лісове господарство», підтриманого його кінцевим правонаступником Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», позивач просив витребувати у відповідачів на свою користь приміщення і будівлі, які є нежитловими, що зайняті цими відповідачами, шляхом їх виселення із цих нежитлових приміщень та будівель (том 1 а. с. 2-5).

Зайняття нежитлового приміщення фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не позбавляє власника його права володіння на майно, не створює перешкоди у розпорядженні цим майном, а створює лише перешкоди в користуванні володільцем своїм майном.

Тому у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник нежитлового приміщення вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, тобто негаторний позов.

Такий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, за змістом пункту 49 якої з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування службовим житлом, особа, якій воно було надане, володіє ним незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення, а позов про виселення є негаторним.

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373//16-ц (пункт 67) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні.

З огляду на встановлене та з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справах: № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс16, постанова від 16 червня 2020 року), № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21, постанова від 26 жовтня 2022 року), колегія суддів вважає, що первісний позов до задоволення не підлягає, оскільки позивачем обрано неефективний (неналежний) спосіб захисту. При цьому відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права на пред`явлення позову про усунення перешкод у використанні спірного нежитлового приміщення.

За таких обставин апеляційна скарга відповідачів підлягає до часткового задоволення в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо задоволення первісного позову Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог.

Крім цього, відповідач по первісному позову ОСОБА_1 заявив зустрічний позов про визнання права на проживання в житловому приміщенні, яким просив визнати його право на проживання із сім`єю в житловому приміщенні по АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 81-83).

Відповідно до Конституції України громадяни мають право на житло (стаття 1 ЖК України).

Відповідно до статті 4 ЖК України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським об`єднанням (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення) (частина 1).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до законодавства України до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду (частина 2).

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (частина 3).

Відповідно до статті 6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Оскільки судом встановлено, що спірні приміщення, в яких проживає позивач по зустрічному позову ОСОБА_1 , є нежитловими приміщеннями, власником яких є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», яке заперечує право проживання ОСОБА_1 у належних йому нежитлових приміщеннях, тому зустрічний позов ОСОБА_1 з вимогою про визнання його права на проживання у спірному приміщенні, не підлягає до задоволення.

Згідно положень ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом частини другої цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням встановлених по справі обставин та вимог цивільного процесуального закону, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду із ухваленням нового судового рішення про відмову задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позов Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист права власності, залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , про визнання права проживання в житловому приміщенні, залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. В. Міхасішин

Повний текст судового рішення складено 28 вересня 2023 року

СудВінницький апеляційний суд
Дата ухвалення рішення27.09.2023
Оприлюднено02.10.2023
Номер документу113791775
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них про виселення (вселення)

Судовий реєстр по справі —137/443/21

Постанова від 20.12.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Синельников Євген Володимирович

Ухвала від 13.12.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Синельников Євген Володимирович

Ухвала від 28.11.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Синельников Євген Володимирович

Ухвала від 03.11.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Синельников Євген Володимирович

Постанова від 27.09.2023

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Матківська М. В.

Постанова від 27.09.2023

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Матківська М. В.

Ухвала від 09.08.2023

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Матківська М. В.

Ухвала від 09.08.2023

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Матківська М. В.

Ухвала від 09.08.2023

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Матківська М. В.

Ухвала від 28.07.2023

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Матківська М. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні