Постанова

від 20.12.2023 по справі 137/443/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 137/443/21

провадження № 61-15152св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

відповідачі: ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду у складі колегії суддів:

Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., від 27 вересня 2023 року.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У травні 2021 року ДП «Хмільницьке лісове господарство», правонаступником якого є ДП «Ліси України», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист права власності.

2. Свої вимоги позивач мотивувала тим, що ОСОБА_1 працював у ДП «Хмільницьке лісове господарство» на різних посадах у період з 09 січня 1997 року до 11 травня 2019 року, зокрема з 03 січня 2011 року до 01 лютого 2018 року він працював на посаді лісничого Літинського лісництва ДП «Хмільницьке лісове господарство».

3. У період роботи лісничим ОСОБА_1 із своєю родиною, зокрема дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 , без згоди

ДП «Хмільницьке лісове господарство» та за відсутності для цього будь-яких правових підстав самовільно зайняли частину приміщень нежитлового будинку контори лісництва з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ДП «Хмільницьке лісове господарство».

4. Зокрема ОСОБА_1 із своєю родиною зайняли такі приміщення: сходову клітину «1-6», тамбур «1-7», побутове приміщення «1-8», котельню «2-1» на першому поверсі; сходову клітину «1-9», кімнати «1-10», «1-11», «1-12», кухню «1-13», коридор «1-14» на другому поверсі, та сарай літ. «Б». Зазначені приміщення вони використовують у власних інтересах та не допускають до них представників ДП «Хмільницьке лісове господарство».

5. ДП «Хмільницьке лісове господарство» зазначало, що неодноразово зверталося до сім`ї ОСОБА_1 з вимогою про звільнення безпідставно зайнятих приміщення зазначеного нежитлового будинку.

ОСОБА_1 гарантував звільнення цих приміщень до березня 2019 року. Однак, зазначені приміщення нежитлової будівлі контори лісництва звільнено не було, сім`я ОСОБА_1 продовжує їх використовувати.

6. ДП «Хмільницьке лісове господарство» наполягало, що незаконне використання сім`єю ОСОБА_1 зайнятих ними приміщень порушує майнові права підприємства на нежитловий будинок контори лісництва з господарськими будівлями та спорудами. Підприємство позбавлене можливості використовувати відповідні приміщення у власних інтересах та для своєї діяльності.

7. Крім того, ОСОБА_1 самовільно підключає до самовільно зайнятих ним приміщень електричну енергію, не дає можливості представникам ДП «Хмільницьке лісове господарство» здійснювати протипожежні заходи та перевірку вентиляційної системи у зайнятих приміщеннях, що ставить під загрозу життя, здоров`я і безпеку працівників Літинського лісництва

ДП «Хмільницьке лісове господарство» та створює небезпеку майну підприємства.

8. Враховуючи викладене, ДП «Хмільницьке лісове господарство», посилаючись на статті 316-319, 321, 386, 387 Цивільного кодексу України, просило суд витребувати у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наступні приміщення та будівлі: сходову клітину «1-6», тамбур «1-7», побутове приміщення «1-8», котельню «2-1», розташовані на першому поверсі; сходову клітину «1-9», кімнати «1-10», «1-11», «1-12», кухню «1-13», коридор «1-14», розміщені на другому поверсі нежитлового будинку контори лісництва літ. «А» та сарай літ. «Б», що розташовані на АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вказаних приміщень та будівель.

9. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позов до ДП «Хмільницьке лісове господарство», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 , про визнання права на проживання у житловому приміщенні.

10. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що працював у ДП «Хмільницьке лісове господарство» на різних посадах у період з 09 січня 1997 року до 11 травня 2019 року, зокрема з 03 січня 2011 року до

01 лютого 2018 року він працював на посаді лісничого Літинського лісництва

ДП «Хмільницьке лісове господарство».

11. Спірне приміщення вважає житловим, у ньому є три житлові кімнати. У зв`язку з характером роботи зазначене приміщення він отримав у січні 2011 року на законних підставах як службове житло, як працівник лісництва, на підставі постанови Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37, якою затверджено Положення про службові жилі приміщення.

12. Вважає, що відповідно до статей 124, 125 Житлового кодексу України він та його сім`я не можуть бути виселені з нього без надання іншого жилого приміщення, оскільки він пропрацював у ДП «Хмільницьке лісове господарство» більше десяти років.

13. Виселення особи зі службового житла після припинення трудових правовідносин вважає порушенням вимог статті 8 Конвенції про захисту прав людини і основоположних свобод.

14. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на статті 9, 125 ЖК України, просив суд визнати його право на проживання з сім`єю у житловому приміщенні на АДРЕСА_1 .

15. Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 20 липня

2021 року прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 та об`єднано його в одне провадження з первісним позовом.

Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій

16. Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року первісний позов ДП «Хмільницьке лісове господарство» задоволено.

17. Витребувано у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 на користь ДП «Хмільницьке лісове господарство» наступні приміщення та будівлі: сходову клітину «1-6», тамбур «1-7», побутове приміщення «1-8», котельню «2-1» розташовані на першому поверсі; сходову клітину «1-9», кімнати «1-10», «1-11», «1-12», кухню «1-13», коридор «1-14», розміщені на другому поверсі нежитлового будинку контори лісництва літ. «А», та сарай літ. «Б», що розташовані на АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вказаних приміщень та будівель.

18. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

19. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

20. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що власником спірного приміщення є ДП «Хмільницьке лісове господарство», яке має право володіти і користуватися своєю власністю, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для проживання у спірних приміщеннях у силу закону чи договору.

21. Матеріали справи не містять документів на підтвердження законності підстав вселення ОСОБА_1 та його сім`ї у спірні приміщення (письмовий договір, службовий ордер), тому і відсутні підстави для застосування до відповідачів вимог статті 125 ЖК України, як до осіб, яких не може бути виселено із службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення.

22. Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення.

23. Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року залишено без змін.

24. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов і відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, дійшов обґрунтованого висновку про те, що підставою для вселення до житлового приміщення є спеціальний ордер, який видається відповідною радою на підставі рішення адміністрації підприємства. Проте будь-які рішення адміністрації ДП «Хмільницьке лісове господарство» щодо надання спеціального ордеру на проживання у службових приміщеннях відповідачем за зустрічним позовом не видавалися.

25. Спірне приміщення є конторою Літинського лісництва ДП «Хмільницьке лісове господарство» та має статус нежитлового приміщення, тому не може бути надане для проживання.

26. Твердження ОСОБА_1 про те, що спірне приміщення набуло статусу службового на підставі рішення виконавчого комітету Літинської районної ради народних депутатів Вінницької області від 13 квітня 1985 року

№ 62 не підтверджено, оскільки таке рішення у матеріалах справи відсутнє.

27. Постановою Верховного Суду від 12 липня 2023 року касаційну скаргуОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2022 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

28. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не дослідив питання правового статусу спірного приміщення (житлове чи нежитлове), а від вирішення цього питання залежить предмет доказування у справі. Звернуто увагу на необхідність дослідження тих обставин, що ДП «Хмільницьке лісове господарство» листом від 09 серпня 2012 року № 438 звернулося до «Вінницьке ООБТІ» з проханням провести поточні зміни будівлі контори Літинського лісництва щодо житлової частини, у зв`язку з переобладнанням частини будівлі під житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_2 . Внаслідок надання послуг по внесенню поточних змін у нежитлову будівлю в АДРЕСА_2 , було виготовлено технічний паспорт на контору лісництва з житловими будівлями станом на 06 вересня 2012 року.

Основний зміст та мотиви оскарженої постанови суду апеляційної інстанції

29. Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 рокускасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ДП «Ліси України» і зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

30. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач за первісним позовом є власником саме громадського будинку як нежитлової будівлі і таке право державної власності зареєстроване за цим власником у встановленому законом порядку. Тому у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач за первісним позовом як власник нежитлового приміщення вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, тобто негаторний позов, а тому первісний позов до задоволення не підлягає, оскільки позивачем обрано неефективний (неналежний) спосіб захисту.

31. Оскільки судом встановлено, що спірні приміщення, в яких проживає позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , є нежитловими приміщеннями, власником яких є ДП «Ліси України», яке заперечує проти проживання ОСОБА_1 у належних йому нежитлових приміщеннях, зустрічний позов ОСОБА_1 з вимогою про визнання його права на проживання у спірному приміщенні, не підлягає до задоволення.

Узагальнені доводи касаційної скарги

32. 19 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

33. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 рокуу справі

№ 569/4373/16-ц, у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі

№ 754/613/18-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки. Крім того зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутності інших відповідачів за первісним позовом, які належним чином не були повідомлені про час і місце розгляду справи, а суд апеляційної інстанції незаконно позбавив права заявника на правовий захист, розглянувши справу у відсутності його адвоката Вдовцової Л. К., яка направляла до суду заяву про слухання справи у режимі відеоконференції (пункт 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

34. Заявник стверджує, що при вирішенні спору, апеляційний суд не вказав, якими доказами підтверджений той факт, що позивач за первісним позовом є власником спірного приміщення при відсутності правовстановлюючих документів на спірний будинок. Реєстрація права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не є доказом правомірного виникнення права власності за відсутності правовстановлюючих документів. Суди помилково, замість правовстановлюючих документів, як доказ права власності позивача прийняли технічний паспорт на будівлю за різні періоди, дані про реєстрацію та знаходження її на балансі ДП «Хмільницьке лісове господарство».

35. Заявник звертає увагу на те, що судами безспірно було встановлено, що він з 09 червня 2009 року по 01 лютого 2018 року працював на посаді лісничого ДП «Хмільницьке лісове господарство», і у зв`язку з роботою він із сім`єю отримав у користування службове приміщення для проживання, вселився до нього на законних підставах, у цьому приміщенні він та його сім`я проживають дотепер. Заявник стверджує, що спірне приміщення є службовим житловим і ним надано достатньо доказів на підтвердження зазначених обставин. Однак апеляційним судом не було взято їх до уваги.

36. Згідно з доводами касаційної скарги, підтвердженням того, що спірне житло належить до службових є рішення виконавчого комітету Літинської районної ради народних депутатів Вінницької області від 13 квітня 1989 року № 62, у якому вирішено визначити спірне приміщення службовим житлом площею 72 кв. м, житловою площею 32, 8 кв. м. Виконавчим комітетом Літинської районної ради народних депутатів Вінницької області ОСОБА_4 було надано ордер на заселення у вказану частину будинку, саме як службове приміщення. Заявник стверджує, що такий самий ордер надавався і йому, і цей ордер знаходився у документації лісництва, однак при наявності спору ДП «Хмільницьке лісове господарство» цього факту не визнає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

37. Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 137/443/21.

38. Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

39. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 04 грудня 2020 року,

ДП «Хмільницьке лісове господарство» є власником громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та має загальну площу 326, 2 кв. м, що складається з: контори лісництва «А», 2-х ганків, сараю «Б», складу НСМ «В», заправки ГСМ «Г», вбиральні «Д», воріт № 1 і огорожі № 5. Право державної власності зареєстровано 02 грудня 2020 року на підставі: технічного паспорта, виданого 08 липня 2019 року; рішення Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області № 857 від 16 вересня 2015 року; витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, серія і номер: 10-15-20231 від 06 жовтня 2020 року, виданого Фондом державного майна України; довідки ДП «Хмільницьке лісове господарство»

№ 586/01-12 від 03 грудня 2020 року.

40. Згідно з витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, що є додатком до листа Фонду державного майна Українивід 06 жовтня 2020 року за № 10-15-20231, ДП «Хмільницьке лісове господарство» є балансоутримувачем державного майна, яким, зокрема, є: будинок контори з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

41. Відповідно до технічного паспорта на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по

АДРЕСА_1 , виготовленого 08 липня 2019 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на замовлення ДП «Хмільницьке лісове господарство», зокрема його розділу «Експлікація приміщень громадського будинку», будівля є нежитловою, позначена літерами «А», «Б», «В», «Г», «Д». У будівлі, позначеній літерою «А» на першому поверсі є приміщення: тамбур, кабінет, кабінет, кабінет, зал, сходова клітина, тамбур, побутове приміщення, котельня, загальною площею 138,2 кв. м; на другому поверсі: сходова клітина, кімната, кімната, кімната, кухня, коридор, загальною площею 92,5 кв. м.

42. Згідно з довідкою № 239/01-10 від 05 травня 2021 року, виданою

ДП «Хмільницьке лісове господарство», на його балансі обліковується будівля для конторських та адміністративних цілей, розташована за адресою:

АДРЕСА_1 .

43. Наказом № 43-к від 11 травня 2019 року ДП «Хмільницький лісгосп» майстра лісу лісгоспу ОСОБА_1 звільнено з 11 травня 2019 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами трудового розпорядку на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Як зазначено в наказі підставою такого звільнення послугувала повторна (07 травня 2019 року і 08 травня 2019 року) відмова ОСОБА_1 у наданні доступу до огляду приміщення котельні та горища контори Літинського лісництва на предмет дотримання безпечної експлуатації електроустановок та протипожежної безпеки через відсутність у нього ключів. Наказами по лісгоспу від 06 листопада 2019 року № 190 та від 08 травня 2019 року № 114 до ОСОБА_1 застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

44. ОСОБА_1 подав клопотання на ім`я директора ДП «Хмільницький лісгосп» (зареєстроване 13 лютого 2019 року за вхідним № 184), у якому просив дозволу на проживання його і його сім`ї у житловому приміщенні контори Літинського лісництва у зв`язку з відсутністю власного житла. Просив встановити йому орендну плату. Гарантував виселення у березні місяці

2019 року. На клопотанні міститься резолюція - «відмовити».

45. Листом № 233/01-12 від 11 травня 2019 року ДП «Хмільницьке лісове господарство» повідомило ОСОБА_1 про необхідність звільнення приміщення контори Літинського лісництва до 15 травня 2019 року.

46. Згідно з довідкою № 158/05 від 11 квітня 2016 року в ДП «Хмільницький лісгосп» проживає з 03 січня 2011 року в житловому приміщенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ДП «Хмільницький лісгосп» надає дозвіл на проживання, адреса: АДРЕСА_3 .

47. ОСОБА_1 оформив розрахункову книжку по оплаті за водопостачання і водовідведення та інші послуги за адресою:

АДРЕСА_1 , в якій є відмітка про оплату, проведену 25 травня 2016 року.

48. Станом на 16 червня 2016 року на замовлення ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа № 46-16-ТП), у його розділі «Експлікація приміщень до плану одноквартирного (садибного) житлового будинку, позначеного літерою «А», на першому поверсі вказані приміщення: тамбур, житлова кімната, житлова кімната, житлова кімната, зал, сходова клітина, тамбур, передпокій, комора, загальною площею по першому поверсі - 138,6 кв. м; на другому поверсі: сходова клітина, коридор, шафа, житлова кімната, житлова кімната, житлова кімната, ванна, кухня, коридор, загальною площею 90,8 кв. м. Всього площею 229,4 кв. м.

49. У судовому засіданні апеляційним судом також було досліджено інвентаризаційну справу № 2104 за адресою: АДРЕСА_1 , на 101 аркуші, з якої встановлено, що на аркуші інвентаризаційної справи 17 є експлікація внутрішніх площ до плану нежитлового будинку літера «А» по АДРЕСА_2 . Листом № 21 від 14 січня 2005 року Хмільницький держлісгосп просив начальника КП «ВООБТІ» провести інвентаризацію будівель, які знаходяться, зокрема в смт Літин (аркуш 29). З журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень контори з житловими приміщеннями по АДРЕСА_2 , складеного 06 травня 2012 року, вбачається, що на другому поверсі розташовані три житлові кімнати, площа кожної із них складає: 17,2 кв. м, 20,7 кв. м, 14,9 кв. м, ванна, кухня, коридор. Акт поточних змін, складений 08 вересня 2012 року, свідчить про те, що техніком ОСОБА_7 виконано обстеження в натурі будинку АДРЕСА_2 і встановлені такі зміни в поверхових планах основних споруд: літера по плану «В» - переобладнано в гараж; «А» - частини контори переобладнано в житлові приміщення, зроблено оцінку (аркуш 53). Листом № 438 від 09 серпня 2012 року директор ДП «Хмільницьке лісове господарство» ОСОБА_8 звернувся до КП «ВООБТІ» з проханням провести поточні зміни будівлі контори Літинського лісництва щодо житлової частини, у зв`язку з переобладнанням частини будівлі під житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_4 . На аркушах 66-68 інвентаризаційної справи наявна виготовлена 06 вересня 2012 року копія технічного паспорта на контору лісництва з житловими приміщеннями по АДРЕСА_2 , користувачем якої є ДП «Хмільницьке лісове господарство». Згідно з експлікацією внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень контори лісництва з житловими приміщеннями будинок АДРЕСА_2 , без зазначення дати її виготовлення, зазначено: три житлові кімнати відповідними площами: 17,2 кв. м, 20,7 кв. м, 14,9 кв. м, кухню, ванну, коридор (аркуш 81).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

50. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

51. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

52. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

53. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

54. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

55. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

56. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

57. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

58. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

59. Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

60. Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

61. Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

62. За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

63. Право користування чужим майном передбачено у статтях 401-406 ЦК України.

64. У частині першій статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

65. У частині першій статті 402 ЦК України зазначено, шо сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

66. У статті 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту. Так, сервітут припиняється у разі, зокрема припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

67. Житловий фонд становлять житлові будинки та приміщення в них, віднесені до державного житлового фонду, громадського житлового фонду, житлового фонду житлово-будівельних кооперативів, приватного житлового фонду, а також житлового фонду соціального призначення. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (стаття 4 ЖК України).

68. Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири (стаття 118 ЖК України).

69. Скасовуючи постанову апеляційного суду у цій справі і передаючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд звернув увагу на те, що від вирішення питання про статус спірного приміщення залежить предмет доказування у справі, до якого відносяться обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України), а вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 залежить від вирішення первісного позову ДП «Хмільницьке лісове господарство».

70. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

71. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

72. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

73. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів апеляційний суд, враховуючи висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 12 липня 2023 року, вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку, що первісні позовні вимоги до задоволення не підлягають у обраний позивачем спосіб, враховуючи статус спірного приміщення, яке в силу встановлених обставин у цій справі є нежитловим.

74. При вирішенні спору апеляційним судом досліджено докази, на які вказав Верховний Суд у своїй постанові, а саме: лист ДП «Хмільницьке лісове господарство» від 11 квітня 2016 року № 158/05; розрахункову книжку по оплаті за водопостачання і водовідведення та інші послуги на 2020 року; технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок на АДРЕСА_1 , виготовлений 16 червня 2016 року; технічний паспорт на будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , виготовлений 08 липня 2019 року ФОП ОСОБА_5 . Також апеляційним судом було досліджено інвентаризаційну справу № 2104 за вказаною адресою.

75. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 грудня 2020 року, індексний номер витягу: 235581028, право державної власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, нежитлова будівля, об`єкт житлової нерухомості знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та має загальну площу 326,2 кв. м, що складається з: контори лісництва «А», 2-х ганків, сараю «Б», складу НСМ «В», заправки ГСМ «Г», вбиральні «Д», воріт № 1 і огорожі № 5. Підставою для державної реєстрації є: технічний паспорт, виданий 08 липня 2019 року; рішення Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області № 857 від 16 вересня 2015 року; витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, серія і номер: 10-15-20231 від 06 жовтня 2020 року, виданий Фондом державного майна України; довідка ДП «Хмільницьке лісове господарство» № 586/01-12 від 03 грудня 2020 року.

76. Вказані обставини є визначальними при вирішенні цього спору, оскільки право власності на спірне приміщення зареєстровано, як на нежитлове нерухоме майно. У Держаному реєстрі прав на нерухоме майно відсутні відомості про включення до будівлі контори лісництва житлових приміщень. Державна реєстрація права власності не скасована. У технічному паспорті, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права власності на спірне майно, житлових приміщень не вказано.

77. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

78. Враховуючи, що спірне приміщення, яке виступає предметом спору, є нежитловим приміщенням (протилежного ОСОБА_1 не доведено), власником якого є ДП «Ліси України», яке заперечує право проживання ОСОБА_1 , який не є працівником підприємства, у належних йому нежитлових приміщеннях, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання за ним права на проживання сім`єю у житловому приміщенні на АДРЕСА_1 .

79. Право на житло ОСОБА_1 , гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не може вважатись порушеним, оскільки позивач за зустрічним позовом просив визнати на ним право проживання у житлових приміщеннях, але апеляційним судом встановлено, що спірні приміщення є нежитловими. З початку користування нежитловими приміщеннями ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати, що приміщення на АДРЕСА_1 не мають статусу житлового фонду, а отже на них не поширюються відповідні гарантії щодо службового чи іншого житла. Виходячи з обставин справи, ОСОБА_1 та його сім`я продовжують користуватися спірними приміщеннями для проживання.

80. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду, висловлених у цій справі у постанові від 12 липня 2023 року, надав належну оцінку як кожному доказу окремо, так і доказам у їх сукупності та дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення, як первісних позовних, так і зустрічних вимог, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

81. При новому апеляційному розгляді, ні ОСОБА_1 у поданих письмових поясненнях, ні його представник Вдовцова Л. К. , яка брала участь під час розгляду справи в апеляційному суді, не вказували на порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону щодо повідомлення інших відповідачів за первісним позовом, які не брали участі у розгляді справи у суді першої інстанції, що могло б вплинути на правильність розгляду справи по суті.

82. Окрім зазначеного, у відповідності до протоколу судового засідання

№ 1950508 у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - Вдовцова Л. К. не заперечувала проти розгляду справи за відсутності осіб, які не з`явилися та були повідомленні належним чином про дату і час (т. 3, а. с. 103), а тому доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції незаконно позбавив права заявника захист прав, розглянувши справу у відсутності його адвоката Вдовцової Л. К., яка направляла до суду заяву про слухання справи у режимі відеоконференції, не заслуговують на увагу та не знайшли свого підтвердження.

83. Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

84. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

85. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, оскільки апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

86. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович