Рішення

від 22.09.2023 по справі 916/3417/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"22" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3417/21Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.

розглянувши зареєстровану 12.09.2023 р. за вх. № 2-1357/23

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 916/3417/21

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВС-К

до Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР

про стягнення 221975,17 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР

до Товариства з обмеженою відповідальністю СВС-К

про розірвання договору та стягнення 379731,70 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Пашніна А.В.,

від відповідача (заявника): Згода О.О.

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю СВС-К (далі ТОВ СВС-К, Позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР (далі ТОВ ХАНБЕР, Відповідач) про стягнення 221975,17 грн заборгованості, з яких: 157311,00 грн основного боргу, 18349,36 грн інфляційних втрат, 46314,81 грн пені), яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР зобов`язання за договором поставки від 03.07.2019 № СД03072019 в частині своєчасної та остаточної оплати поставленого обладнання.

У зустрічному позові, який об`єднаний в одне провадження у справі № 916/3417/21 з первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР просить розірвати договір поставки від 03.07.2019 № СД03072019, укладений сторонами спору, у зв`язку з істотним порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю СВС-К його умов в частині поставки обладнання; у зв`язку з розірванням договору стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СВС-К на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР кошти в сумі 379731,70 грн, сплачені за товар, який не був поставлений.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР у зустрічному позові просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СВС-К 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2022 р. зі справи № 916/3417/21 у задоволені первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 р. рішення Господарського суду Одеської області зі справи скасовано частково та викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції.

Постановою Верховного Суду від 06.04.2023 р. зі справи № 916/3417/21 рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2022 р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 р. у справі № 916/3417/21 скасовано. Справу № 916/3417/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 21.04.2023 р. визначено суддю Гута С.Ф. для розгляду справи № 916/3417/21.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.04.2023 р. суддею Гутом С.Ф. прийнято справу № 916/3417/21 до свого провадження, ухвалено її розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.05.2023 р.

23.05.2023 р. ТОВ ХАНБЕР звернулось до господарського суду із клопотанням про долучення до матеріалів справи, зокрема виготовленого за його замовленням висновку судово-економічної експертизи № 23.05/02, виготовленого 22.05.2022 р. судовим експертом Хосоновою О.С., стосовно відсутності документального підтвердження факту виконання ТОВ СВС-К умов оспорюваного правочину в частині передачі відповідного обладнання.

24.07.2023 р. ТОВ ХАНБЕР звернулось до господарського суду із заявою в порядку частини 8 статті 129 ГПК України (до початку розгляду справи по суті).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 р. відмовлено у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю СВС-К до Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР про стягнення 221975,17 грн; задоволено зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР до Товариства з обмеженою відповідальністю СВС-К; розірвано договір поставки № СД03072019, укладений 03.07.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю СВС-К та Товариством з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю СВС-К на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР 379731,70 грн, отриманих на виконання умов договору поставки № СД03072019 від 03.07.2019 р., 7965,99 грн витрат зі сплати судового збору за подачу зустрічної позовної заяви та 11949,00 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

12.09.2023 р. до господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СВС-К 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 35000,00 грн витрат на проведення економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2023 р. призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР про ухвалення додаткового рішення на 22.09.2023 р.

21.09.2023 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю СВС-К надійшло клопотання про відкладення судового засідання щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, в якому посилається на незгоду із рішенням по справі та наміром звернутись із апеляційною скаргою у зв`язку із чим наполягає на зупиненні провадження у справі та просить надати час для представлення доказів звернення із апеляційною скаргою. Заперечує проти заявлених до стягнення 35000,00 грн витрат на проведення економічної експертизи, оскільки заявником на вирішення експерта поставлені питання, які відносяться до питань права. Заперечує проти стягнення 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що витрати повинні бути обґрунтованими належними та допустимими доказами, однак представлений заявником акт приймання-передачі наданих послуг не відповідає вказаним вимогам.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2023 р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю СВС-К про відкладення розгляду справи, оскільки ГПК України встановлено присічний строк для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, у той же час пред`явлення апеляційної скарги на рішення суду не є підставою для зупинення вирішення питання про ухвалення додаткового рішення в контексті приписів ГПК України, так само як і відкладення розгляду справи є правом суду.

В судовому засіданні 22.09.2023 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР наполягав на задоволенні заяви у повному обсязі, представник Товариства з обмеженою відповідальністю СВС-К натомість заперечував проти задоволення заяви.

22.09.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

22.11.2021 р. між адвокатом Згодою О.О. (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР (Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 89/21, за умовами пункту 1.1. якого Предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги Клієнту, в рамках судової справи № 916/3417/21, а також і інших справах, пов`язаних із виконанням Договору поставки № СД03072019 від 03.07.2019 р., укладеного між Клієнтом та ТОВ СВС-К (Код ЄДРПОУ 35075640), а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Вартість послуг Адвоката за цим Договором становить 40000 (сорок тисяч) гривень. Вартість послуг за даним договором може бути зменшена або збільшена за домовленістю сторін, у зв`язку з неможливістю або безперспективністю вжиття процесуальних заходів для захисту прав та інтересів Клієнта (пункт 3.1 Договору).

Крім цього, витрати Адвоката пов`язані в тому числі з транспортними розходами під час виконання ним своїх обов`язків за вищевказаним договорам несе Клієнт в розмірі 3000 гривень за кожне судове засідання, яке призначається по справами зазначеними в п.1.1 даного Договору та в строки окремо погоджені між сторонами договору (пункт 3.2 Договору).

Розрахунки за цим Договором проводяться наступним чином: оплату робіт Адвоката, на надання правничої допомоги за цим Договором, проводиться в наступному порядку: 20000 гривень Клієнт сплачує на рахунок Адвоката до 26.11.2021 року; 20000 гривень Клієнт сплачує на рахунок Адвоката до 26.12.2021 року.

Витрати Адвоката пов`язані, в тому числі з транспортними розходами під час виконання ним своїх обов`язків за вищевказаним договором в розмірі 3000 гривень за кожне призначене судове засідання, сплачуються Клієнтом на рахунок Адвоката до останнього числа кожного місяця з розрахунку кількості призначених судових засідань в ньому на підставі акту приймання-передачі наданих послуг підписаного Сторонами Договору.

Акт приймання-передачі наданих послуг готується, підписується Адвокатом та направляється Клієнту не пізніше ніж за 4 дня до закінченні кожного місяця та підлягає підписанню Клієнтом не пізніше 2 днів до закінчення кожного місяця. Розбіжності в кількості судових засідань призначених в місяці вирішується шляхом переговорів між Сторонами Договору (пункт 3.3 Договору).

При виконанні рішення суду, яке набрало законної сили винесеним за результатами захисту прав Клієнта зазначених в п.1.1 даного Договору, Клієнт оплачує Адвокату, протягом 7 днів з часу виконання рішення суду додатковий гонорар у розмірі 20000 гривень (пункт 3.4 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та дії до часу виконання дій зазначених в п. 1.1. даного Договору (пункт 4.1 Договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

На підставі ордеру від 15.12.2021 р. серії ВН № 1093286 адвокат Згода О.О. представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР у Господарському суді Одеської області.

27.04.2023 р. між адвокатом Згодою О.О. (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР (Клієнт) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою викладено пункт 3.1 останнього в наступній редакцій: «Вартість послуг Адвоката за цим Договором становить 80000 (вісімдесят тисяч) гривень. Вартість послуг за даним договором може бути зменшена або збільшена за домовленістю сторін, у зв`язку з неможливістю або безперспективністю вжиття процесуальних заходів для захисту прав та інтересів Клієнта, аби збільшена при можливості вжиття заходів для позитивного результату для Клієнта, але не може бути менш ніж 80% від загальної суми договору».

Так само Додатковою угодою № 1 викладено пункт 3.3 Договору в новій редакції: «Розрахунки за цим Договором проводяться наступним чином: Оплата робіт Адвоката, на надання правничої допомоги за цим Договором, проводиться в наступному порядку: 20000 гривень Клієнт сплачує на рахунок Адвоката до 26.11.2021 року; 20000 гривень Клієнт сплачує на рахунок Адвоката до 26.12.2021 року; 40000 гривень Клієнт сплачує на рахунок Адвоката до 15.06.2023 року.».

06.09.2023 р. між адвокатом Згодою О.О. (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР (Клієнт) підписано акт приймання-передачі наданих послуг до Договору, відповідно до якого вартість послуг, наданих Адвокатом за цим Актом складає 30000,00 грн, з яких: підготовка та направлення адвокатського запиту до ГУ Держпраці в Одеській області, підготовка та направлення заяви на адресу судового експерта для проведення судової економічної експертизи в рамках справи № 916/3417/21 у період з 24.05.2023 р. по 18.05.2023 р. вартістю 4000,00 грн; підготовка та подача клопотання про приєднання доказів 22.05.2023 р. вартістю 3000,00 грн; підготовка та подача додаткових пояснень по суті справи та заперечень щодо клопотань іншого учасника справи в рамках справи № 916/3417/21 у період з 01.07.2023 р. по 03.07.2023 р. вартістю 8000,00 грн; представництво клієнта у судових засіданнях в рамках цивільної справи № 916/3417/21 у період з 23.05.2023 р. по 05.09.2023 р. вартістю 15000,00 грн.

18.05.2023 р. між адвокатом Згодою О.О. (Замовник) та Судовим експертом з економічних питань Хосоновою Оленою Сергіївною (Експерт) укладено договір на виконання експертизи № 23.05/02, відповідно до пункту 1.1. якого Експерт виконує судову економічну експертизу в порядку, передбаченому в порядку ст.7 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 №4038-ХІІ, ч.3 ст.98, ч.1 ст.101 ГПК України на підставі Заяви Замовника від 18.05.2023 № 627/05-23 про залучення експерта для проведення економічної експертизи та наданих копій документів у кількості 55 арк. для подальшого надання висновку експерта до Господарського суду Одеської області по справі № 916/3417/21.

Відповідно заяви Замовника від 18.05.2023 № 627/05-23 про залучення експерта для проведення економічної експертизи на вирішення експерта поставлені питання: « 1.Чи підтверджується документально постачання ТОВ «Ханбер» ЄДРПОУ 33311711 ліфту з електричним керуванням (пасажирський без машинного відділення 630 кг., 4 зупинки MRL CFO-1500 CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Т. Ltd. Sti. Turkiye) за умовами договору поставки № СД03072019 від 03.07.2019, укладеного між TOB «СВС-К», ЄДРПОУ 35075640, (постачальник) та ТОВ «Ханбер», ЄДРПОУ 33311711, (покупець) договір на суму 537042,70 гривень, у том) числі ПДВ 89507,12 грн? 2.Чи підтверджується документально сплата ТОВ «Ханбер» (ЄДРПОУ 33311711) на користь ТОВ «СВС-К» (ЄДРПОУ 35075640) за умовами договору поставки № СД03072019 від 03.07.2019 у розмірі 379731,70 гривень станом на 30.04.2023 року?» (пункт 1.2).

Вартість проведення експертизи, виконуваної під час дії цього Договору, визначається з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 № 710, наказу Міністерства юстиції України від 24.01.2022 № 199/5 (із змінами) щодо нормативної вартості однієї експертогодини (пункт 3.1).

Оплата вартості проведення експертизи проводиться Замовником у безготівковому порядку з дати отримання рахунку Експерта у термін до 22.05.2023 (пункт 3.2).

Розмір компенсації витрат Експерта на проведення експертизи визначається у відомості по витраченим годинам Експертом і становить тридцять п`ять тисяч гривень (35000,00 грн) (Додаток № 1 до Договору) (пункт 3.3).

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, але не пізніше ніж 22.05.2023 р. (пункт 6.1).

Договір підписано представниками сторін.

Відповідно до квитанції від 19.05.2023 р. адвокатом Згодою О.О. перераховано Хосоновій О.С. 35000,00 грн на підставі укладеного 18.05.2023 р. договору.

22.05.2023 р. між адвокатом Згодою О.О. (Замовник) та Судовим експертом з економічних питань Хосоновою Оленою Сергіївною (Експерт) підписано акт здачі-приймання висновку судової експертизи № 23.05/02 загальною вартістю 35000,00 грн.

23.05.2023 р. ТОВ ХАНБЕР звернулось до господарського суду із клопотанням про долучення до матеріалів справи, зокрема виготовленого за його замовленням висновку судово-економічної експертизи № 23.05/02, виготовленого 22.05.2022 р. судовим експертом Хосоновою О.С., стосовно відсутності документального підтвердження факту виконання ТОВ СВС-К умов оспорюваного правочину в частині передачі відповідного обладнання.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, господарський суд виходить із наступного.

Статтею 15 ГПК України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно із статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із статтею 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

У відповідності до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зі змісту частини 3 статті 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

В ході розгляду справи ТОВ ХАНБЕР пред`являючи зустрічну позовну заяву заявлено до стягнення 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, у той же час, 24.07.2023 р. до початку розгляду справи по суті пред`явлено заяву в порядку частини 8 статті 129 ГПК України, а 12.09.2023 р. подано заяву про ухвалення додаткового рішення.

Частиною 2 статті 126 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до положень частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 р. у справі № 916/1340/18.

Господарським судом встановлено, що 22.11.2021 р. між адвокатом Згодою О.О. (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР (Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 89/21, умовами якого передбачено, що Предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги Клієнту, в рамках судової справи № 916/3417/21, а також і інших справах, пов`язаних із виконанням Договору поставки № СД03072019 від 03.07.2019 р., укладеного між Клієнтом та ТОВ СВС-К (Код ЄДРПОУ 35075640), а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором. При цьому вартість послуг Адвоката за цим Договором становить 80000 (вісімдесят тисяч) гривень.

06.09.2023 р. між адвокатом Згодою О.О. (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР (Клієнт) підписано акт приймання-передачі наданих послуг до Договору, відповідно до якого вартість послуг, наданих Адвокатом за цим Актом складає 30000,00 грн, з яких: підготовка та направлення адвокатського запиту до ГУ Держпраці в Одеській області, підготовка та направлення заяви на адресу судового експерта для проведення судової економічної експертизи в рамках справи № 916/3417/21 у період з 24.05.2023 р. по 18.05.2023 р. вартістю 4000,00 грн; підготовка та подача клопотання про приєднання доказів 22.05.2023 р. вартістю 3000,00 грн; підготовка та подача додаткових пояснень по суті справи та заперечень щодо клопотань іншого учасника справи в рамках справи № 916/3417/21 у період з 01.07.2023 р. по 03.07.2023 р. вартістю 8000,00 грн; представництво клієнта у судових засіданнях в рамках цивільної справи № 916/3417/21 у період з 23.05.2023 р. по 05.09.2023 р. вартістю 15000,00 грн.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 р. у справі № 910/906/18, від 28.06.2022 р. у справі № 910/5543/21, від 15.06.2022 р. у справі № 911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 р. у справі № 906/323/21, від 14.06.2022 р. у справі № 922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022р. у справі № 927/727/21, від 31.05.2022 р. у справі № 927/728/21, від 23.12.2021 р. у справі № 923/560/17, від 18.05.2022 р. у справі № 922/2339/21, від 22.01.2021 р. у справі № 925/1137/19,від 11.05.2022 р. у справі № 902/974/21, від 10.11.2021 р. у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 р. у справі № 178/1522/18.

Як зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).

За змістом частини 3 статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність).

За змістом частини 3 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦУ України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно із статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19.

Відповідно до пункту 1.1 укладеного 22.11.2021 р. між адвокатом Згодою О.О. (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР (Клієнт) договору про надання правничої допомоги № 89/21 останній зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

При цьому пунктом 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 передбачено, що Вартість послуг Адвоката за цим Договором становить 80000 (вісімдесят тисяч) гривень. Вартість послуг за даним договором може бути зменшена або збільшена за домовленістю сторін, у зв`язку з неможливістю або безперспективністю вжиття процесуальних заходів для захисту прав та інтересів Клієнта, аби збільшена при можливості вжиття заходів для позитивного результату для Клієнта, але не може бути менш ніж 80% від загальної суми договору.

Дослідивши та проаналізувавши зазначені умови укладеного між ТОВ ХАНБЕР та Згодою О.О. Договору разом із актом приймання-передачі наданих послуг до нього, господарським судом встановлено, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначено умовами Договору, а саме пункту 3.1 та становить 80000,00 грн.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як форма винагороди адвоката, але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 р. у справі № 910/4317/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

З огляду на викладене господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, що переглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між ТОВ ХАНБЕР та адвокатом у Договорі про надання правової допомоги від 27.04.2023 р., додатковій угоді до цього договору та акті приймання-передачі наданих послуг, означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між ТОВ ХАНБЕР і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом відповідача час на надання послуг правничої допомоги та зазначеного кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6,7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.

У постанові Верховного Суду від 09.02.2023 р. у справі № 921/434/21 зазначено, що принцип пропорційності загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ТОВ ХАНБЕР на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною 4 статті 126 та частиною 5 статті 129 ГПК України, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи співмірність витрат Відповідача на оплату послуг адвоката за надання правової допомоги у цій справі в розмірі 30000,00 грн з обґрунтованістю та пропорційністю до предмета спору, господарський суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу не є пропорційним до предмета спору та є необґрунтованим.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як складність справи, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат ТОВ ХАНБЕР на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на ТОВ СВС-К судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

При цьому господарський суд також керувався тим, що стягнення витрат на правову допомогу у заявленому ТОВ ХАНБЕР розмірі 30000,00 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності, справедливості, в той же час, відмова у повному обсязі у задоволенні витрат ТОВ ХАНБЕР на правничу допомогу, про що клопотало ТОВ СВС-К, не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право ТОВ ХАНБЕР на правомірне очікування стороною, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Як зазначалось, 18.05.2023 р. між адвокатом Згодою О.О. (Замовник) та Судовим експертом з економічних питань Хосоновою Оленою Сергіївною (Експерт) укладено договір на виконання експертизи № 23.05/02, а 22.05.2023 р. між адвокатом Згодою О.О. (Замовник) та Судовим експертом з економічних питань Хосоновою Оленою Сергіївною (Експерт) підписано акт здачі-приймання висновку судової експертизи № 23.05/02 загальною вартістю 35000,00 грн.

При цьому 23.05.2023 р. ТОВ ХАНБЕР звернулось до господарського суду із клопотанням про долучення до матеріалів справи, зокрема виготовленого за його замовленням висновку судово-економічної експертизи № 23.05/02, виготовленого 22.05.2022 р. судовим експертом Хосоновою О.С., стосовно відсутності документального підтвердження факту виконання ТОВ СВС-К умов оспорюваного правочину в частині передачі відповідного обладнання.

Згідно ж пунктом 1 частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 та 6 статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. У той же приписами статті 98 ГПК України імперативно встановлено, що предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

В контексті наведеного, та з огляду на наявний в матеріалах справи висновок судово-економічної експертизи, господарський суд зазначає, що розглядаючи справу місцевим господарським судом, судами апеляційної інстанції та касаційної інстанції зазначалось про те, що наявна в матеріалах справи видаткова накладна від 14.08.2019 р. № 0000012 про отримання відповідного товару не мітить підпису представника ТОВ ХАНБЕР, у той же час направляючи справу на новий розгляд Верховним Судом зазначено про необхідність, серед іншого, комплексного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, в т.ч. відповідних податкових накладних з метою встановлення факту виконання/невиконання спірної операції із постачання товару.

Тобто ТОВ ХАНБЕР представлено висновок судово-економічної експертизи на вирішення якого фактично поставлено питання права, яке підлягає вирішенню в процесі судового розгляду, відтак у господарського суду відсутні правові підстави для стягнення з ТОВ СВС-К 35000,00 грн витрат за проведену експертизу, адже в даному випадку такі витрати не пов`язані із розглядом справи.

Керуючись ст.ст.123,126,129,130,232-235,244 ГПК України,

вирішив:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СВС-К (03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд. 2, офіс 604, Код ЄДРПОУ 35075640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР (65014, м. Одеса, вул. Віри Інбер, буд. 5, офіс №1, Код ЄДРПОУ 33311711) 20000/двадцять тисяч/грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи.

3.В задоволенні решти заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 27 вересня 2023 р.

Суддя С.Ф. Гут