Постанова

від 13.09.2023 по справі 922/2961/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/2961/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

Харківської міської ради - Жилко С. Е.,

Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" - Єлісеєв М. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2023

(судді Шевель О. В., Крестьянінов О. О., Фоміна В. О.)

у справі за позовом Харківської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко"

про розірвання договору оренди землі та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Харківська міська рада (далі - Харківська міська рада, позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (далі - ПАТ "Концерн АВЕК та Ко", відповідач), в якому просила про:

- розірвання договору оренди землі, укладеного 19.10.2004 Харківською міською радою та АТ "Концерн АВЕК та Ко" (наразі - ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко");

- усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою територіальної громади м. Харкова площею 1,7203 га (кадастровий номер 6310136600:09:002:0031) шляхом демонтажу споруд торгівельного призначення, які розташовані на вказаній земельній ділянці;

- зобов`язання ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" повернути територіальній громаді м.Харкова вказану земельну ділянку до земель запасу міста з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

1.2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач в порушення умов спірного договору оренди землі та вимог земельного законодавства здійснив самочинне будівництво на орендованій земельній ділянці 47 споруд торгівельного призначення, що, на думку позивача, є підставою для розірвання договору, демонтажу таких споруд та відповідно до умов спірного договору оренди підставою для повернення земельної ділянки власникові у такому стані, в якому її було отримано.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Позивач (орендодавець) та відповідач (орендар) на підставі рішення XXII сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів" від 23.06.2004 № 105/04 уклали договір оренди землі від 19.10.2004 щодо користування земельною ділянкою на вул. Амурській, ріг просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, кадастровий номер 6310136600:09:002:0031; в оренду передана земельна ділянка загальною площею 1,7203 га, у тому числі інших угідь 1,7203 га.

2.2. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури (пункт 3 договору).

2.3. Пунктом 7 договору передбачено особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, а саме: у випадку нездачі об`єкта до експлуатації у встановлені в рішенні строки, а також неотримання дозволів на виконання будівельних робіт зазначене рішення втрачає чинність і договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню у встановленому порядку.

2.4. Строк дії договору визначено у пункті 8 спірного договору, відповідно до якого договір укладено строком: на будівництво - до 01.06.2007 (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації), на експлуатацію - до 01.12.2029. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

2.5. Згідно з пунктом 15 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва торговельного майданчика з продажу непродовольчих товарів з організацією місць для тимчасового зберігання автотранспорту (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації) та для експлуатації цього об`єкта.

2.6. У пункті 17 договору встановлено умови збереження стану об`єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

2.7. Сторони у пункті 19 вказаного договору визначили інші умови передачі земельної ділянки в оренду: заборона зміни цільового призначення земельної ділянки.

2.8. За змістом пункту 28 договору орендодавець має право вимагати, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

2.9. Пунктом 30 договору погоджено, що орендар має право, зокрема, за письмовою згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, торгівельні, культурно-побутові та інші будинки та споруди і закладати багаторічні насадження (підпункт "б").

2.10. Відповідно до пункту 31 спірного договору орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором (підпункт "д").

2.11. Згідно з пунктом 38 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: а) взаємною згодою сторін; б) рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

2.12. За актом приймання-передачі земельної ділянки від 19.10.2004 орендарю передано вказану вище земельну ділянку.

2.13. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.09.2020 № 223522050 на земельну ділянку, кадастровий номер 6310136600:09:002:0031, площею 1,7203 га на вул. Амурській у м. Харкові зареєстроване право оренди за АТ "Концерн АВЕК та Ко" на підставі договору оренди землі від 19.10.2004; відомості щодо прав власності на нерухоме майно відсутні.

2.14. Під час проведення позапланової перевірки у травні 2017 року, за результатами якої складено акт від 30.05.2017 № 418-А, встановлено факт самовільного будівництва 47 нежитлових будівель, які цілком або частково розташовані на земельній ділянці на вул. Амурській, ріг просп. Ювілейного у м. Харкові, кадастровий номер земельної ділянки 6310136600:09:002:0031. Інспекцією видано ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 30.05.2017 № 418-Пр строком до 30.08.2017.

2.15. Під час проведення позапланової перевірки виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 30.05.2017 № 418-Пр на вказаному об`єкті встановлено факт його невиконання (акт від 25.10.2017 № 794/868-А). За виявлене порушення містобудівного законодавства ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" притягнуто до відповідальності та видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 25.10.2017 № 794/868-Пр строком до 25.12.2017.

2.16. Під час проведення позапланової перевірки виконання вимог припису усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 25.10.2017 № 794/868-Пр ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" не допустило посадових осіб Інспекції на об`єкт будівництва, про що свідчить акт від 11.01.2020 № 1279-А. За виявлене порушення містобудівного законодавства ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" притягнуто до відповідальності та наданий відповідний припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 11.01.2020 № 12799-Пр строком до 24.01.2020.

2.17. Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради 26.08.2020 проведено комплекс перевірочних заходів, за результатами яких складено акт, в якому зафіксовано, що на земельній ділянці площею 1,7203 га на вул. Амурській, кадастровий номер 6310136600:09:002:0031, розташовано споруди торгівельного призначення.

3. Короткий зміст судових рішень

3.1. Господарський суд Харківської області рішенням від 19.01.2021 відмовив у задоволенні позову.

3.2. Відмову в позові суд мотивував тим, що відповідач порушив істотні умови договору оренди землі, що є підставою для його розірвання, однак сплив строку позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

3.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 19.01.2021 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

3.4. Постановою Верховного Суду від 28.03.2023 постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.5. Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не надав оцінки спірним правовідносинам сторін в контексті норм матеріального права, які їх регулюють, виходячи із предмета та підстав заявленого позову; задовольняючи позов, суд не встановив чи втратили об`єкти, збудовані відповідачем, наразі статус самочинно збудованих, тому висновки суду про наявність підстав для задоволення позову є передчасними. При цьому ураховано те, що у справі, яка розглядається, встановлені судами обставини свідчать, що земельна ділянка передавалася в оренду під будівництво торговельного майданчика з продажу непродовольчих товарів з організацією місць для тимчасового зберігання автотранспорту та для експлуатації цього об`єкта, проте в порушення істотних умов договору відповідач без згоди орендодавця, без дозволу на виконання робіт та без введення в експлуатацію (тобто самочинно) збудував на орендованій земельній ділянці торгівельні павільйони; у цьому випадку не йдеться про нецільове використання орендарем спірної земельної ділянки.

3.6. Східний апеляційний господарський суд за результатами нового розгляду справи постановою від 13.06.2023 скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги.

3.7. З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 зазначив, що заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути нецільове використання земельної ділянки, зокрема і шляхом розірвання договору оренди землі. Такий позов може бути пред`явлений протягом всього строку дії договору (та існування обумовленого таким договором обов`язку виконувати зобов`язання щодо цільового використання земельної ділянки). Таким чином, суд задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач порушив істотні умови договору оренди землі.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. 10.07.2023 ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 (повний текст складений 19.06.2023), в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4.2. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та не врахування правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у справі № 922/1125/19 щодо необхідності розмежування правового порядку знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна від порядку демонтажу об`єктів та всупереч частини першої статті 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якої, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції не встановив чи втратили об`єкти, збудовані відповідачем, наразі статус самочинно збудованих (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

4.3. Визнавши наявність істотного порушення договору оренди землі без встановлення порушення відповідачем цільового призначення земельної ділянки (тобто всупереч вказівок Верховного Суду в постанові від 28.03.2023) в оскаржуваному рішенні судом неправильно застосовано положення частини другої статті 651 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування цієї норми права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20, від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, постановах Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 922/3527/19, від 17.04.2018 у справі № 924/1032/17, від 24.06.2020 у справі № 922/2216/19 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

4.4. Скаржник також покликається на відсутність висновку щодо застосування частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" пункту третього статті 3, статті 627 та статті 629 ЦК України у правовідносинах щодо необхідності визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування (у разі наявності прямої вказівки на вчинення відповідної дії) для можливості пред`явлення позову про розірвання договору оренди землі (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

6.2. Як встановив суд апеляційної інстанції, за умовами укладеного між сторонами договору оренди землі, спірну земельну ділянку було передано відповідачеві в оренду для будівництва торговельного майданчику по продажу непродовольчих товарів з організацією місць для тимчасового зберігання автотранспорту (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та для експлуатації цього об`єкту. У пункті 16 договору передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови. Пунктом 17 договору встановлено умови збереження стану об`єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

6.3. Пунктом 7 договору передбачено особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, зокрема, як вбачається зі змісту вказаного пункту, неотримання дозволів на виконання будівельних робіт є підставою для розірвання договору у встановленому порядку.

6.4. Статтею 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

6.5. 30.05.2017 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради складено акт №418-А перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (далі-акт перевірки), яким встановлено факт розташування на спірній земельній ділянці 47 торговельних павільйонів, на які відсутні відомості про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно; представниками АТ "Концерн АВЕК та Ко" не представлено документ, що засвідчує право на виконання будівельних робіт чи документ, що засвідчує прийняття 47 нежитлових будівель - торговельних павільйонів до експлуатації, тобто вказані будівлі є самовільно побудованими (в порушення пункту 3 частини першої статті 34, частини першої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та абзацу 4 пункту 5 "Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 та частин другої, третьої статті 11 Закону України "Про архітектурну діяльність").

6.6. Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради 26.08.2020 проведено комплекс перевірочних заходів, за результатами яких складено акт, в якому зафіксовано, що на земельній ділянці площею 1,7203 га на вул. Амурській, кадастровий номер 6310136600:09:002:0031, розташовано споруди торгівельного призначення.

6.7. У пункті 30 договору погоджено, що орендар має право, зокрема, за письмовою згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, торгівельні, культурно-побутові та інші будинки та споруди і закладати багаторічні насадження (підпункт "б").

6.8. Надавши оцінку доказам у справі, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем не спростовано того факту, що вказані вище об`єкти було збудовано без згоди орендодавця, в порушення умов договору та вимог нормативно-правових актів, наведених в акті від 30.05.2017 № 418-А, а також не доведено, що відсутність єдиного визначення або ж відсутність зазначення у прохальній частині позовної заяви кількості цих об`єктів будь-яким чином перешкодила ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" вчасно усунути виявлені позивачем порушення.

6.9. У постанові від 28.03.2023 Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не встановив чи втратили об`єкти, збудовані відповідачем, наразі статус самочинно збудованих.

6.10. Апеляційний господарський суд на виконання вказівок Верховного Суду встановив, що відповідач не надав до матеріалів справи доказів, які б свідчили про те, що відповідні об`єкти втратили відповідний статус самочинно збудованих, так само як і доказів усунення порушень, виявлених позивачем під час здійснення самоврядного контролю, зафіксованих в актах від 30.05.2017 та від 26.08.2020.

6.11. Суд апеляційної інстанції також виходив з того, що, як вбачається з листа Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради від 08.06.2023 № 2967/0/226-23, в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та Реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, відсутня інформація щодо наявності документів дозвільного та декларативного характеру щодо об`єктів будівництва по вул. Амурській, ріг просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ (сучасна назва: просп. Ювілейний) у м.Харкові (земельна ділянка за кадастровим номером 6310136600:09:002:0031).

6.12. При цьому доказів наявності згоди орендодавця на будівництво (розташування) орендарем зазначених вище об`єктів, матеріали справи не містять та відповідач не надав, що також встановив апеляційний господарський суд.

6.13. За приписами статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

6.14. Правові підстави для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання визначені у статті 32 Закону України "Про оренду землі". Так, згідно з частиною першою цієї норми на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

6.15. Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

6.16. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 289/718/18).

6.17. Згідно з підпунктом "б" пункту 38 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а у пункті 17 договору встановлено заборону самовільної забудови земельної ділянки.

6.18. Оскільки, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, правові наслідки у вигляді розірвання договору за вказаних вище обставин передбачені умовами договору, що кореспондується з положеннями частини другої статті 651 ЦК України, тому порушення відповідачем умов договору (самовільне будівництво споруд на орендованій земельній ділянці за відсутності згоди орендодавця і документів, що засвідчують право на виконання будівельних робіт), а також норм законодавства, зазначених вище, є підставою для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди, про що обґрунтовано дійшов висновку апеляційний господарський суд.

6.19. При цьому, як вірно зазначив суд другої інстанції, підставою для розірвання договору оренди позивач визначив порушення відповідачем істотних умов договору щодо використання земельної ділянки та збереження стану об`єкту, а не використання спірної земельної ділянки всупереч її цільовому призначенню, а тому посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що суд всупереч вказівок Верховного Суду у постанові від 28.03.2023 визнав наявність істотного порушення договору оренди землі без встановлення порушення відповідачем цільового призначення земельної ділянки, колегія суддів відхиляє. До того ж, у постанові від 28.03.2023 Верховний Суд зазначав, що у цій справі не йдеться про нецільове використання орендарем спірної земельної ділянки, і суд апеляційної інстанції наведене врахував під час нового розгляду справи. Тому відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини другої статті 651 ЦК України, не врахувавши висновків щодо застосування цієї норми права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20, від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, постановах Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 922/3527/19, від 17.04.2018 у справі № 924/1032/17, від 24.06.2020 у справі № 922/2216/19.

6.20. Щодо доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини четвертої статті 376 ЦК України, статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та не врахування правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 922/1125/19 щодо необхідності розмежування правового порядку знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна від порядку демонтажу об`єктів, колегія суддів зазначає таке.

6.21. У справі № 922/1125/19, в якій предметом позову була вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу споруди, Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд у суд першої інстанції, у постанові від 14.07.2021 вказав про необхідність встановити обставини приналежності спірних об`єктів до категорії рухомого чи нерухомого майна, тимчасових чи капітальних споруд, а також дослідження можливості проведення демонтажу спірних об`єктів за рішенням органу місцевого самоврядування без звернення до суду.

6.22. У цій справі позивач просив про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнивши її від самовільно споруджених відповідачем споруд.

6.23. Верховний Суд неодноразово вказував, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватися питання про захист свого цивільного права та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права та інтересу.

6.24. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності визначених, конкретних порушених прав чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

6.25. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

6.26. Разом із цим у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 вказано, що, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

6.27. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зауважувала, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог суперечить завданням цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом цивільних спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

6.28. Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

6.29. За пунктом "б" частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

6.30. Захист прав на земельні ділянки здійснюється як із застосуванням способів, наведених у частині третій статті 152 ЗК України, так і шляхом застосування інших, передбачених законом способів.

6.31. Зокрема, частина четверта статті 376 ЦК України передбачає, що порушення прав власника особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, може бути усунене шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва (таких, як житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно) особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

6.32. За встановленими апеляційним судом обставинами справи, у діях відповідача були констатовані порушення нормативних актів, які регламентують порядок спорудження об`єктів нерухомого майна і саме за захистом від цих порушень звернувся позивач.

6.33. Враховуючи те, що вимоги позивача у цій справі щодо захисту його прав є цілком ясними та зрозумілими, а фактичні дії зі знесення об`єктів самочинного будівництва можуть мати неоднорідний характер, то вимога позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відповідає змісту статті 152 ЗК України, частини четвертої статті 376 ЦК України та означає спосіб приведення орендарем земельної ділянки у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням, а не вказівку на ознаки самовільно спорудженого майна.

6.34. Дійшовши правильного висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача повернути територіальній громаді м. Харкова спірну земельну ділянку з приведенням її у придатний для подальшого використання стан, чого можливо досягти шляхом демонтажу незаконно зведених об`єктів на ній. Споруди торговельного призначення знаходяться на земельній ділянці комунальної форми власності з порушенням вимог земельного законодавства, а позовні вимоги про розірвання договору оренди, укладеного з відповідачем, і повернення земельної ділянки до земель запасу є законними та обґрунтованими.

6.35. Оскільки власник земельної ділянки повинен безперешкодно користуватися своїм майном задля повного, ефективного та своєчасного захисту своїх порушених прав, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про наявність підстав для задоволення позовної вимоги.

6.36. Колегія суддів звертає увагу, що до суду касаційної інстанції не було оскаржено постанову суду апеляційної інстанції в частині розгляду заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, а суд касаційної інстанції, в силу статті 300 ГПК України, здійснює перегляд у касаційному порядку судового рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.37. Щодо посилання скаржника на необхідність формування висновку Верховного Суду відносно застосування частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" пункту третього статті 3, статті 627 та статті 629 ЦК України щодо необхідності визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування (у разі наявності прямої вказівки на вчинення відповідної дії) для можливості пред`явлення позову про розірвання договору оренди землі, колегія суддів зазначає таке.

6.38. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.

6.39. Зміст зазначеної норми свідчить, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

6.40. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

6.41. Відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" пункту третього статті 3, статті 627 та статті 629 ЦК України, із необхідністю формування висновку у викладеній скаржником редакції (необхідність визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування (у разі наявності прямої вказівки на вчинення відповідної дії) для можливості пред`явлення позову про розірвання договору оренди землі), про що зазначав скаржник у касаційній скарзі, у наведеному випадку не впливає на висновки, викладені в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції, яких суд дійшов, зважаючи на предмет і підстави позову, встановлені судом обставини справи, наявні у справі докази, та відповідні положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

6.42. При цьому колегія суддів звертає увагу на імперативні приписи статті 300 ГПК України, за змістом яких суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

6.43. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

6.44. Отже, оскільки формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи обставини, колегія суддів вважає, що немає підстав для формування висновку Верховного Суду з питань, заявлених заявником касаційної скарги.

6.45. Беручи до уваги наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, тому і підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у касаційному провадженні, яке відкрито з підстави, передбаченої пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, немає.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі № 922/2961/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є Краснов

Г. Мачульський