Ухвала

від 28.09.2023 по справі 498/583/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 498/583/19

провадження № 51-5753 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 ,

встановив:

У касаційній скарзі представник потерпілого порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.

Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу представника потерпілого слід залишити без руху, встановивши йому строк для усунення недоліків, з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Тобто, посилаючись на незаконність судових рішень особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК України, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.

При цьому, таке обґрунтування має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України, згідно з якими підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді у суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).

Як убачається із змісту касаційної скарги, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_6 та висновок суду про доведеність винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, представник потерпілого вказує, що у мотивувальній частині вироку, який апеляційним судом залишений без зміни, на його думку, підлягає виключенню встановлена судом обставина із посиланням на докази про перебування потерпілого ОСОБА_4 під час події в стані алкогольного сп`яніння.

Проте, на обґрунтування своїх вимогщодо незаконності оскаржуваних судових рішень представник потерпілого вказує лише про невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до вимог ст. 438 КПК України, не є підставами для зміни чи скасування судових рішень судом касаційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Тобто, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.

Крім того, відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК України, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.

Такі вимоги мають узгоджуватися із приписами ст. 436 КПК України.

Відповідно до вказаної статті Кодексу, за наслідками розгляду касаційної скарги Суд має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.

Проте, у касаційній скарзі представника потерпілого відсутнє належне формулювання його вимог із зазначенням того, яке конкретно рішення має прийняти суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги.

Тобто, вказуючи про скасування ухвали апеляційного суду, одночасно з цим, представник потерпілого допускається суперечностей та зазначає про необхідність зміни оскаржуваних судових рішень шляхом виключення із мотивувальної частини рішення встановленні судом першої інстанції обставини з посиланням на докази.

Отже, формулювання вимог представника потерпілого не відповідає приписам ст. 436 КПК України.

Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення.

Наявність вказаних недоліків унеможливлює відкриття касаційного провадження за скаргою представника потерпілого.

Враховуючи наведе, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що касаційну скаргу представника потерпілого слід залишити без руху, надавши йому десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

При повторному зверненні до суду касаційної інстанції представником потерпілого має бути підтверджено, що він не пропустив цей строк.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без руху, надавши скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

У разі неусунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, така скарга повертається особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_7