Ухвала

від 10.11.2023 по справі 498/583/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 498/583/19

провадження № 51-5753 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 ,

встановив:

За вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2022 року

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Колодруби Миколаївського району Львівської області та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.

На підставі п. «ґ» ст. 1, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання.

Цивільні позови ОСОБА_4 та ОСОБА_7 до «СК «Євроінс Україна»», КУ «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медичних катастроф», КП «Автобаза санітарного транспорту» про стягнення страхового відшкодування, матеріальних збитків та моральної шкоди залишено без розгляду.

Вирішені питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 червня 2023 року вирок залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом першої інстанції та детально викладених у вироку, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, 01 листопада 2015 року, біля 13:30, у порушення пунктів: 2.3. б) 10.1.; 10.4. «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, керуючи технічно справним автомобілем швидкої допомоги, знаходячись на правому узбіччі дороги по вул. Центральній в смт. Велика Михайлівка Великомихайлівського району Одеської області по направленню у сторону с. Новопетрівка Великомихайлівського району Одеської області, не переконавшись в безпечності маневру лівого розвороту, створив аварійну ситуацію для водія мотоциклу, що призвело до зіткнення передньою частиною мотоцикла під керуванням ОСОБА_4 з лівою боковою частиною автомобіля під керуванням ОСОБА_6 , в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження, які згідно правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які, на його думку, перешкодили судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень й призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог у касаційній скарзі та недоліках зазначає, що факт перебування потерпілого ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння, на його думку, встановлений судом першої інстанції з порушенням вимог статей 290, 358 КПК України, у зв`язку з чим суд не мав права допустити відомості, які містяться у відповіді КНП «Великомихайлівська багатопрофільна лікарня» від 07 травня 2021 року як доказу наявності у крові потерпілого 2,9 % алкоголю, що позбавляє право потерпілого на отримання страхового відшкодування.

Вказує на порушення судом апеляційної інстанції вимог ч. 3 ст. 404 КПК України. Вважає, що суд, дослідив доказі, які, на його думку, не були досліджені судом першої інстанції та, взявши до уваги одні, необґрунтовано відхилив інші, які вказували, що обстеження потерпілого на стан сп`яніння не проводився, а тому фактично вважає, що суд апеляційної інстанції оцінив докази однобічно та вибірково. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги представника потерпілого та копії судових рішень, колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з наведених у ній мотивів, з огляду на таке.

Висновок суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та кваліфікація його дій, у касаційній скарзі представником потерпілого не оспорюються.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Тому, суд касаційної інстанції не має права розглядати законність прийнятого судом рішення стосовно встановлених судом першої інстанції обставин з посиланням на докази щодо наявності чи відсутності у потерпілого стану алкогольного сп`яніння, оскільки перевірка невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, входить до предмета доказування у кримінальному провадженні.

Однак, зазначені у касаційній скарзі доводи представника потерпілого стосовно незаконності рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту перебування потерпілого ОСОБА_4 при госпіталізації в день пригоди у стані алкогольного сп`яніння, були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції.

Виконуючи вимоги ст. 404 КПК України, під час розгляду апеляційної скарги представника потерпілого, повторно дослідивши обставини, встановлені у вироку, які на думку скаржника були не повністю або з порушенням досліджені у суді першої інстанції стосовно його доводів про відсутність даних про перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд, обґрунтовано відхиляючи їх, залишив вирок без зміни.

Мотивуючи своє рішення, з посиланням на практику Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду викладену у справі № 523/12810/15-к, апеляційний суд зазначив, що на підставі оцінки доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, у ситуації, яка виникла на дорозі за участі автомобіля під керуванням водія ОСОБА_6 і мотоцикла під керуванням ОСОБА_4 , суд дійшов обґрунтованого висновку, що порушення вимог пунктів 2.3 (б) 10.1, 10.4. ПДР України засудженим перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у виді спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

При цьому, апеляційний суд зазначив у своїй ухвалі, що факт перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння у момент ДТП, не свідчить про наявність причинного зв`язку між його станом та дорожньо-транспортною пригодою.

Відхиляючи доводи представника потерпілого про те, що ОСОБА_4 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд, дослідивши докази та у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, давши їм належну оцінку, зазначив, що факт перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння встановлено медичною установою куди був госпіталізований потерпілий після дорожньо-транспортної пригоди, а саме КУ «Великомихайлівська центральна районна лікарня», де лікарем-наркологом було взято біологічне середовище останнього та за результатами медичного дослідження виявлено 2,9‰ алкоголю у крові. Після чого, о 18 годині 01 листопада 2015 року ОСОБА_4 санітарним автомобілем у супроводі медичних працівників був направлений в Одеську обласну клінічну лікарню, де аналіз на вміст етилового спирту у ОСОБА_4 дійсно не проводився.

Тобто, судом апеляційної інстанції було встановлено, що потерпілий перебував у стані алкогольного сп`яніння, що було підтверджено дослідженими у суді апеляційної інстанції доказами, а тому порушень вимог ст. 404 КПК України не вбачається.

Крім того, апеляційний суд врахувавши позицію Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 10 березня 2021 року (справа №676/6211/16-к), яка узгоджується із правовими позиціями Суду у постановах: від 22 травня 2018 року (справа 459/333/16-к); 16 квітня 2019 року (справа №739/1367/17); 03 грудня 2019 року (справа №571/1436/15-к); 10 листопада 2020 року (справа №442/66/16-к), з приводу застосування норм закону зазначив, що чинне кримінальне процесуальне законодавство не позбавляє суд права встановити факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння в момент вчинення злочину шляхом дослідження всієї сукупності доказів та не визначає, що такий факт має бути доведеним якимось певним видом доказів.

А отже, докази у кримінальному провадженні стосовно наявності стану сп`яніння потерпілого оцінені судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог кримінального процесуального закону та не залишилась без правової оцінки, тому посилання скаржника у скарзі на однобічну та вибіркову оцінку доказів колегія суддів вважає необґрунтованими.

Щодо доводів представника потерпілого про можливі порушення у кримінальному провадженні вимог ст. 290 КПК України, слід заначити таке.

Відповідно до ст. 290 КПК України, сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Враховуючи те, що на стадії апеляційного розгляду були дослідженні докази стосовно встановлення факту наявності чи відсутності у потерпілого ОСОБА_4 стану алкогольного сп`яніння про, що представник потерпілого не заперечує у касаційній скарзі, а лише вказує на те, що апеляційний суд взяв одні докази до уваги, а інші відхилив, що не є порушенням, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника про можливе не відкриття стороні обвинувачення певних доказів у суді першої інстанції, але виконання цих вимог у суді апеляційної інстанції не підтверджує його посилань на порушення вимог ст. 290 КПК України у кримінальному провадженні.

Згідно з положеннями ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в рішенні мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Переглядаючи вирок за апеляційною скаргою представника потерпілого, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд детально перевірив викладені в апеляційній скарзі доводи, які за своїм змістом є аналогічними доводам касаційної скарги та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з наведеними в ухвалі висновками апеляційного суду щодо законності вироку та вважає, що апеляційний суд обґрунтовано залишив рішення суд першої інстанції без зміни.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Обґрунтування касаційної скарги представника потерпілого не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги і доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження скаржнику слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3