Постанова

від 19.09.2023 по справі 369/18119/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 369/18119/21

провадження номер: 22-ц/824/7175/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Нежури В.А., Шебуєвої В.А.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Крушинського Валентина Валентиновича на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2022 року у складі судді Дубас Т.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна» про стягнення неустойки та моральної шкоди в порядку Закону України «Про захист прав споживачів»,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна» (далі - ТОВ «Порше Інтер Авто Україна») про стягнення неустойки та моральної шкоди в порядку Закону України «Про захист прав споживачів».

Позовна заява мотивована тим, що 16 березня 2021 року між ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - ТОВ «Порше Лізинг Україна») (покупець) було укладено договір №388368 купівлі - продажу автомобіля. Того ж дня між позивачем і ТОВ «Порше Лізинг Україна» було укладено договір про фінансовий лізинг №00022907. Відповідно до акту приймання - передачі автомобіля від 23 березня 2021 року постачальник передав, а покупець прийняв автомобіль марки «Audi S8 70 TFSI quattro», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 . Відповідно до зазначених вище договорів лізингоодержувачем та кінцевим споживачем є позивач.

Вказував, що після придбання даного автомобіля у процесі його експлуатації протягом гарантійного строку ним було виявлено ряд недоліків, а саме, спочатку перестала вмикатись та підсвічуватись панель приладів, а в подальшому ним була виявлена несправність ходової частини - сторонні шуми у передній частині автомобіля під час руху. Зазначав, що 09 червня 2021 року він звернувся до відповідача із замовленням на ремонт, заявою та рекламаційним атом, в якому зазначив про виявлений недолік. Відповідно до акту виконаних робіт від 24 червня 2021 року було проведено заміну одного переднього амортизатора, однак, зазначений недолік не було усунуто, оскільки в процесі подальшої експлуатації автомобіля той самий недолік проявився знову.

Зазначав, що у процесі подальшої експлуатації автомобіля стук ходової частини автомобіля продовжував виявлятись та в результаті проведених діагностичних робіт було встановлено, що причиною наявного недоліку автомобіля є дефектні амортизатори. Способом усунення даного недоліку вказаного вище товару було обрано заміну дефектних деталей автомобіля. Вказував, що 11 листопада 2021 року було проведено заміну дефектних амортизаторів.

Вказував, що відповідно до пункту 4.7 додатку № 2 до договору №388368 купівлі-продажу автомобіля від 16 березня 2021 року терміном усунення виявлених недоліків при гарантійному ремонті встановлено 60 днів, а відповідно до вимог абз. 1 п.9 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» при пред`явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом 14 днів з дати його пред`явлення або за згодою сторін в інший строк. Оскільки вказані строки щодо усунення недоліків відповідачем були перевищені, то позивач вважав, що з відповідача на його користь підлягає стягненню неустойка у розмірі 1 524 942 грн 84 коп. відповідно до вимог абз.3 п.9 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, позивач зазначав, що внаслідок тривалого терміну не усунення відповідачем недоліків товару, йому завдана моральна шкода, яку він просив стягнути з відповідача відповідно до положень ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів». Вказував, що завдана йому моральна шкода полягає у тому, що йому довелось витрачати багато часу щоб довести відповідачу свою правоту та захищати свої права, як споживача послуг, у зв`язку з цим він хвилювався, у нього підвищився тиск, що змусило його систематично приймати ліки. Розмір моральної шкоди позивач оцінив у сумі 70 000 грн 00 коп.

З наведених підстав позивач просив стягнути з ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» на свою користь неустойку у сумі 1 524 942 грн 84 коп. та моральну шкоду у сумі 70 000 грн 00 коп.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 січня 2022 року відкрито провадження у даній справі.

У липні 2022 року представник ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» - адвокат Здоренко В.Є. подав до суду першої інстанції заяву про закриття провадження у справі.

Заява мотивована тим, що договір про фінансовий лізинг №00022907 від 16 березня 2021 року укладений між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_1 . Вказував, що на відносини ОСОБА_1 , які пов`язані з експлуатацією та ремонтом автомобіля не можуть поширюватись положення Закону України «Про захист прав споживачів». Враховуючи те, що позивач є суб`єктом господарювання, у спірних правовідносинах виступає, не як фізична особа, а як фізична особа - підприємець, тому представник відповідача вважав, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2022 року клопотання представника ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» - адвоката Здоренка В.Є. задоволено.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» про стягнення неустойки та моральної шкоди в порядку Закону України «Про захист прав споживачів» - закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оспорюваний договір про фінансовий лізинг №00022907 від 16 березня 2021 року був укладений між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ФОП ОСОБА_1 . Тобто між сторонами існує спір щодо правочину, укладеного між юридичними особами, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з приписами ГПК України та релевантної практики Верховного Суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Крушинський В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідач не є стороною договору про фінансовий лізинг від 16 березня 2021 року, який укладений між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 . Оплата лізингових платежів за автомобіль здійснювалась ОСОБА_1 , як фізичною особою зі свого банківського рахунку фізичної особи.

Вказує, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду наявність у позивача статусу ФОП не може слугувати доказом використання ним автомобіля в підприємницькій діяльності. Зазначає, що автомобіль використовується позивачем у особистих цілях, а не для провадження господарської діяльності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Також відповідно до відповіді Державної служби з безпеки на транспорті №4234/2.1/15-22 від 22 серпня 2022 року вбачається, що в ЄКІС Укртрансбезпеки відсутні дані щодо використання транспортного засобу «Audi S8 70 TFSI Quattro», д.н.з. НОМЕР_2 , як засобу провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Указує, що за змістом пункту 4.9 договору лізингу, лізингоодержувач під загрозою припинення цього контракту, не має права безпосередньо або опосередковано, зокрема, експлуатувати об`єкт лізингу як таксі чи для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, здавати в оренду (суборенду), використовувати для цілей навчання в авто школі або участі в будь-яких змаганнях без попередньої письмової згоди ТОВ «Порше Лізинг Україна», а також без виплати додаткової страхової премії для полісу КАСКО. Згідно відповіді ТОВ «Порше Лізинг Україна» від 17 серпня 2022 року лізингоодержувач ОСОБА_1 для отримання згоди, передбаченої пунктом 4.9 Загальних умов фінансового лізингу не звертався.

Представник ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» - адвокат Здоренко В.Є. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги є безпідставними. Вказує, що автомобіль був набутий у власність ТОВ «Порше Лізинг Україна» на підставі договору купівлі-продажу/поставки автомобіля від 16 березня 2021 року, укладеного між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ТОВ «Порше Інтер Авто Україна». ФОП ОСОБА_1 отримав автомобіль у користування від ТОВ «Порше Лізинг Україна» на підставі договору про фінансовий лізинг №00022907 від 16 березня 2021 року. Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 22 серпня 2016 року зареєстрований як ФОП у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносин, зокрема те, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, договір фінансового лізингу укладав як суб`єкт господарювання, а тому в спірних правовідносинах ОСОБА_1 виступає не як фізична особа, а як фізична особа - підприємець. У зв`язку з цим, на думку представника відповідача, дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Зазначає, що посилання представника позивача на те, що ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» не доведено факту ведення діяльності ОСОБА_1 , як фізичною особою - підприємцем із використанням спірного автомобіля, є неспроможними, так само як і посилання про те, що порушені права та інтереси ОСОБА_1 , в тому числі, як фізичної особи. Оскільки на момент розгляду справи судом першої інстанції, так і наразі ОСОБА_1 не був власником спірного автомобіля, а був лише користувачем. Вказує, що оскільки власником автомобіля марки «Audi S8 70 TFSI», д.н.з. НОМЕР_2 , є ТОВ «Порше Лізинг Україна», жодних правовідносин між позивачем та відповідачем немає, то вважає, що у позивача відсутнє право на пред`явлення будь-яких претензій до ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» в порядку Закону України «Про захист прав споживачів». До того ж вказаний Закон на спірні правовідносини не поширюється. Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу/поставки автомобіля від 16 березня 2021 року був укладений між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ТОВ «Порше Інтер Авто Україна», а договір про фінансовий лізинг №00022907 від 16 березня 2021 року був укладений між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ФОП ОСОБА_1 , представник відповідача вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду господарським судом, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ППК України. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Крушинський В.В. , будучи належним чином повідомленими про дачу, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, причин неявки не повідомили, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» - адвоката Здоренка В.Є., який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак суд першої інстанції належним чином вимог закону не виконав, прийняв судове рішення без дотримання норм процесуального права.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами існує спір щодо правочину, укладеного між юридичними особами, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Зокрема, суд керувався висновками Верховного Суду, викладені у постанові від 21 квітня 2020 року у справі №910/17433/19, відповідно до якої сторонами оскаржуваного договору є юридичні особи, а визнання недійсним такого договору, в тому числі частково, вирішується виключно за правилами господарського судочинства.

Однак з такими висновками судді першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

За статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадяни (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних потреб. Закон регулює відносини споживача підприємством, установою, організацією чи громадянином - підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємства.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» про стягнення неустойки та моральної шкоди на підставі положень Закону України «Про захист прав споживачів», мотивуючи заявлені вимоги порушенням його прав, як споживача послуг, у зв`язку з порушення відповідачем строків виконання гарантійного ремонту автомобіля, встановлених у пункті 4.7 додатку №2 до договору №388368 купівлі - продажу автомобіля від 16 березня 2021 року, який переданий позивачу відповідно до умов договору про фінансовий лізинг №00022907 від 16 березня 2021 року.

Тобто позивач звернувся до суду на захист своїх прав, як споживача послуг, на підставі положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З огляду на викладене, враховуючи предмет, підстави спору та суб`єктний склад його сторін, апеляційний суд вважає, що спір у цій справі виник стосовно прав і обов`язків позивача, як споживача, що виникли у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання гарантійного ремонту автомобіля, який переданий позивачу відповідно до умов договору про фінансовий лізинг №00022907 від 16 березня 2021 року.

Посилання суду першої інстанції на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі № 910/17433/19, є нерелевантними з огляду на різний предмет та підстави позову у зазначеній справі та у розглядуваній справі.

Так, у справі № 910/17433/19 спір виник щодо застосування наслідків недійсності нікчемного договору.

Натомість у розглядуваній справі, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав як споживача послуг у зв`язку з недотриманням відповідачем строків виконання гарантійного ремонту автомобіля, який є об`єктом лізингу за договором про фінансовий лізинг №00022907 від 16 березня 2021 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції помилково вважав, що спір належить до юрисдикції господарських судів.

Що стосується доводів, викладених представником відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що оскільки власником автомобіля марки «Audi S8 70 TFSI», д.н.з. НОМЕР_2 , є ТОВ «Порше Лізинг Україна», жодних правовідносин між позивачем та відповідачем немає, а тому вважає, що у позивача відсутнє право на пред`явлення будь-яких претензій до ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», то вони не заслуговують на увагу, оскільки встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи по суті спору.

Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крушинського Валентина Валентиновичазадовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2022 рокускасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: