Постанова

від 27.09.2023 по справі 160/4352/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 160/4352/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Сафронової С.В., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року (суддя Єфанова О.В.) в справі № 160/4352/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди та зобов`язання нарахувати та виплати додаткову винагороду в розмірі 144 516,13 грн. за безпосередню участь в бойових діях за період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, виходячи з розрахунку розміру 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та виплатити з урахуванням здійснених виплат; в решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного та неповного дослідження доказів та обставин справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Порядок і умови видання наказів станом на період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року регулювались телеграмою Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № НР 248/1298 та від 18 квітня 2022 року № НР 248/1529. За пунктом 3 телеграми № НР 248/1298 виплата винагороди проводиться у разі наявності наступних документів: бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення, або постової відомості; рапорту (донесення) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця; довідки командира військової частини, до якої відряджений військовослужбовець, про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах.

Судом першої інстанції не враховано факту вибуття позивача саме у відрядження до м. Курахове, що підтверджено посвідченням про відрядження від 30 березня 2022 року № 129, та прибуття саме до Оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », про що свідчить відмітка у посвідченні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року), тому підтвердженням участі у бойових діях має бути довідка військової частини (установи), до якої відряджено військовослужбовця.

До військової частини довідка від ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо участі позивача у бойових діях не надходила, тому відсутні підстави для виплати додаткової винагороди.

Довідку № 130 від 20 лютого 2023 року не можно вважати належним доказом участі в бойових діях.

Вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС, а норми КЗпП на позивача як військовослужбовця не розповсюджуються.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді тракториста-машиніста екскаватора 1 технічного відділення технічного взводу ремонтно-технічної роти.

Відповідно до витягу із наказу командира 19 окремого мостового батальйону (по стройовій частині) від 30 березня 2022 року № 31 солдата ОСОБА_1 в складі 35 тактичної групи відряджено до м. Курахове Донецької області для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Відповідно до зазначеного витягу з наказу та витягу з наказу від 30 квітня 2022 року № 95 військовослужбовці прибули до складу сил та засобів оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучаються та беруть безпосередню участь в угрупуванні об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань.

Згідно з витягами з наказів від 30 квітня 2022 року № 95 позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в період з 30 березня 2022 до 31 травня 2022 року на підставі посвідчення про відрядження № 122 від 30 березня 2022 року, бойового розпорядження від 29 березня 2022 року № 39/дск та № 95. Тобто приймав безпосередню участь у бойових діях в загальній кількості 63 дні.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідач не заперечує, що позивач в період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Враховуючи довідку про грошове забезпечення, керуючись вимогами постанови Кабінету Міністрів України № 168, відповідач не виплатив додаткову винагороду за період безпосередньої участі у бойових діях за період часу з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року включно.

Суд першої інстанції вважав доведеним, що позивач є особою, яка брала безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також перебував безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а відповідачем обставини перебування позивача у період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року безпосередньо в районі ведення воєнних (бойових) дій не заперечувались, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Суд першої інстанції вказав, що суд не вправі визначати конкретні суми виплат, які підлягають виплаті, оскільки відповідно до законодавства обчислення таких сум належить до відання компетентних структур відповідача.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року та в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати позивачу щомісячну додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, виходячи з розрахунку розміру 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та виплатити з урахуванням здійснених виплат.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведений висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді тракториста-машиніста екскаватора 1 технічного відділення технічного взводу ремонтно - технічної роти.

ОСОБА_1 з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року був відряджений в складі 35 тактичної групи до м. Курахове Донецької області для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, що підтверджено наказом командира 19 окремого мостового батальйону (по стройовій частині) від 30 березня 2022 року № 31.

Не є спірним питання безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України у складі сил та засобів оперативно-тактичного угруповання «Схід», а також відрядження позивача з метою виконання службових (бойових) завдань.

Спірним в цій справі є питання наявності юридичних підстав для виплати позивачу додаткової винагороди за період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року ухвалена постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168).

Пунктом 1 постанови № 168 в редакції, чинній у період відрядження позивача, було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників).

На час виникнення спірних правовідносин (з 30 березня по 31 травня 2022 року) постанова № 168 не містила положень щодо необхідності встановлення порядку і умов виплати додаткової винагороди.

Разом з тим, порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України встановлені рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмами № НР 248/1298 від 25 березня 2022 року та від 18 квітня 2022 року № НР 248/1529.

Пунктом 2 зазначених рішень визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Пунктом 3 телеграми № НР 248/1298 встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення, або постової відомості; рапорту (донесення) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини, до якої відряджений військовослужбовець.

У спірному випадку встановлено та не заперечувалось позивачем те, що довідок командира військової частини, до якої позивача відряджене, про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, до військової частини НОМЕР_1 не надходило.

Таким чином, в цьому випадку відсутній як наказ командира військової частини НОМЕР_1 про виплату позивачу додаткової винагороди, як це встановлено пунктом 1 постанови № 168, так й відсутня довідка командира військової частини, до якої відряджено позивача, про участь відрядженого військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Суд першої інстанції вважав доведеним, що позивач є особою, яка брала безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, проте такий висновок не ґрунтується на жодному доказі, а факт перебування позивача у відрядженні в районі, де велися бойові дії (м. Курахове Донецької області) не свідчить про безпосередню участь позивача у бойових діях.

Суд звертає увагу, що позивачем не порушується питання правомірності не направлення командуванням оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » довідки до військової частини НОМЕР_1 про безпосереднє виконання позивачем бойових завдань для умов призначення додаткової винагороди відповідно до постанови №168.

Позивач вказує лише на протиправність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати йому суми додаткової винагороди.

Суд зауважує, що обов`язок у відповідача з виплати позивачеві суми додаткової винагороди виникає лише в разі отримання належного підтвердження факту участі останнього безпосередньо у виконанні бойових завдань, такі підтвердження (в разі якщо воно існує) мало бути подано командуванням оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », як це було передбачено вимогами приведених вище рішень Міністра оборони.

Оскільки відповідних документів на адресу відповідача не надходило, у військової частини НОМЕР_1 не виникло обов`язку по нарахуванню та виплаті на користь позивача 100 000 грн. додаткової винагороди пропорційно в розрахунку на місяць за період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, тому відсутні підстави для висновку про наявність з боку відповідача протиправної бездіяльності, а також зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року в справі № 160/4352/23 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року в справі № 160/4352/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Ухвалити в справі № 160/4352/23 нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 27 вересня 2023 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 27 вересня 2023 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.В. Сафронова

суддяВ.Є. Чередниченко