Ухвала

від 08.07.2024 по справі 160/4352/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 липня 2024 року

м. Київ

справа № 160/4352/23

адміністративне провадження № К/990/25424/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу адвоката Кіптіли Марини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №160/4352/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди та зобов`язання нарахувати та виплати додаткову винагороду в розмірі 144516,13 грн за безпосередню участь в бойових діях за період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, за період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, за період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, виходячи з розрахунку розміру - 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та виплатити з урахуванням здійснених виплат.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року в справі №160/4352/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кіптіли Марини Миколаївни на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №160/4352/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії - повернуто особі, яка її подала.

01 липня 2024 року адвокат Кіптіла Марина Миколаївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» повторно звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №160/4352/23. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зокрема, скаржник вказує про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме:

- пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями, що проходять службу у частинах підпорядкованих ІНФОРМАЦІЯ_1 та командуваннями військових частин (підрозділів) Оперативно тактичних-угрупованнь та Оперативно стратегічних- угруповань підпорядкованих ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку - із невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168;

- пункт 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в цілому Інструкцій (доручень) Міністра Оборони України від 07 березня 2022 року №248/1217 , від 25 березня 2022 року №248/1298 та від 18 квітня 2022 року №248/1529 (діяли до 01 червня 2022 року), щодо порядку документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями, що проходять службу у частинах підпорядкованих ІНФОРМАЦІЯ_1 та командуваннями військових частин (підрозділів) Оперативно тактичних-угрупованнь та Оперативно стратегічних- угруповань підпорядкованих ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно пункту 2-1 Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168, а саме:

- судом апеляційної інстанції тягар за підготовку та обмін необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває) покладено на військовослужбовця.

У тексті касаційної скарги скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі №560/3141/23 та від 21 березня 2024 року у справі №560/3159/23.

Так, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Водночас, посилання скаржника на неврахування апеляційним судом під час розгляду цієї справи висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 21 березня 2024 року у справі №560/3141/23 та від 21 березня 2024 року у справі №560/3159/23 суд не приймає, оскільки на момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, ці висновки Верховного Суду не були зроблені, а отже не могли бути враховані та застосовані судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, Суд уважає безпідставним посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначено.

У касаційній скарзі скаржник також посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що розгляд касаційної скарги має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника, оскільки наявна проблематика застосування законодавства щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям.

Проте, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу адвоката Кіптіли Марини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №160/4352/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Кашпур