Рішення

від 26.09.2023 по справі 907/143/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/143/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Проектно-будівельна компанія Євробуд, м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , м. Мукачево Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , с. Острівчани Кам`янець - Подільського району Хмельницької області

про стягнення суми майнової шкоди на суму 151 974,62 грн

За участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: Карунік С.М., капітан юстиції, довіреність №1072 від 07.04.2023;

третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Проектно-будівельна компанія ЄВРОБУД, м. Мукачево, звернулось до Господарського суду Закарпатської області із позовними вимогами військової частини НОМЕР_1 , м. Мукачево за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 с. Острівчани, Кам`янець - Подільський район, Хмельницька область про стягнення суми майнової шкоди на суму 151 974,62 грн.

Ухвалою суду від 22.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.04.2023 призначено підготовче засідання у справі на 25.05.2023 року.

Згідно з ухвалою суду від 25.05.2023 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та відкладено засідання на 22.06.2023 року.

Відповідно до змісту ухвали від 22.06.2023 клопотання представника позивача про призначення судової експертизи залишено без задоволення, клопотання представника позивача про витребування доказів залишено без задоволення, клопотання представника відповідача про виклик експерта задоволено, закрито підготовче провадження і призначено судовий розгляд справи по суті на 14.07.2023 року.

Ухвалою від 14.07.2023 відкладено розгляд справи по суті на 17.08.2023 року. Викликано в судове засідання судового експерта Жупаненко Олександра Володимировича для надання роз`яснень щодо висновку експерта від 16.09.2019 за №076 для надання відповідей на запитання учасників справи та суду щодо проведеної автотехнічної експертизи. Визнано явку представника позивача у судове засідання обов`язковою та запропоновано йому забезпечити явку експерта в судове засідання.

В той же час, розпорядженням керівника апарату суду від 19.07.2023 року № 02-02/160/23 у зв`язку з відрахуванням судді Пригузи П.Д. зі штату суду (закінчення строку відрядження), призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/143/22 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2023.

Ухвалою від 21.07.2023 справу №907/143/22 прийнято до провадження новим складом суду, повторно призначено судовий розгляд справи по суті на 26.09.2023, повторно викликано в судове засідання судового експерта Жупаненко Олександра Володимировича для надання роз`яснень щодо висновку експерта від 16.09.2019 за №076 для надання відповідей на запитання учасників справи та суду щодо проведеної автотехнічної експертизи, а явку позивача визнано судом обов`язковою.

В судове засідання представник позивача та третя особа не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку

Представник відповідача в судовому засіданні 26.09.2023 заперечив проти задоволення позовних вимог з визначених у відзиві на позов підстав, надав додаткові пояснення щодо пред`явлених позивачем вимог в даній справі.

Також, в судовому засіданні 26.09.2023 взяв участь судовий експерт Жупаненко О.В., який надав роз`яснення щодо підготовленого ним висновку від 16.09.2019 за №076.

Представником позивача на електронну адресу Господарського суду Закарпатської області 26.09.2023 надіслано клопотання від 25.09.2023, яким просить суд розгляд справи здійснити за відсутності представника позивача; позовні вимоги позивач за змістом клопотання підтримує.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України ( надалі ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на необхідність розгляду даного спору в межах розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача та третьої особи за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані настанням 16 серпня 2019 року за участю транспортного засобу марки «ЗІЛ-131», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить відповідачу під керуванням водія ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди внаслідок зіткнення з належним позивачу транспортним засобом «Renault Dokker», д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті чого транспортний засіб позивача був пошкоджений.

Винуватцем даної дорожньо-транспортної пригоди, за позицією позивача, є ОСОБА_1 , який на час скоєння ДТП був військовослужбовцем строкової служби за контрактом та проходив службу у військовій частині відповідача та виконував посадові обов`язки на час скоєння ДТП.

Вину посадової особи відповідача позивач підтверджує висновком експерта по результатам проведення судової автотехнічної експертизи №076 від 16.09.2019, постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2019 у справі №303/5588/19, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вказує, що згідно зі складеним на замовлення позивачем звітом про оцінку вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику пошкодженого автомобіля (позивачу) становить 151 974,62 грн.

Зазначає, що відповідно до вимог ст.ст. 1172, 1187, 1188 ЦК України відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу шкоду, завдану військовослужбовцем військової частини під час виконання службових обов`язків в сумі 151 974,62 грн, а також сплатити вартість послуг з визначення вартості матеріального збитку в розмірі 3000,00 грн.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач згідно з відзивом на позов №1716 від 22.05.2023 заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те, що відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №366043 від 16.08.2019 року, складеного представником Національної поліції України поліцейським 2 взводу 2 роти батальйону УПП в Закарпатській області капралом поліції Гнаткович Наталією Павлівною, водій гр. ОСОБА_2 , керуючи т.з. RENAULT DOKKER, д.н.з. НОМЕР_3 здійснив обгін колони, позаду якої рухався т.з. з увімкненим проблисковим маячком червоного кольору, при цьому не впевнився в безпечності маневру (з метою уникнення лобового зіткнення з автомобілем Volkswagen червоного кольору, що рухався на зустріч) здійснив вклин до військової колони та вчинив зіткнення з т.з. ЗІЛ-131 в.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в складі військової колони.

В протоколі зазначено, що його складено щодо ОСОБА_2 за порушення вимог п. 14.2 та п. 14.6 "е" Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, а відповідно схеми місця ДТП, яка була складена поліцейським чітко видно, що місце зіткнення транспортних засобів було на відрізку дороги з суцільною смугою, після чого два транспортні засоби зупинились через 19,3 м на узбіччі дороги.

Звертає увагу, що постанова Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2019 у справі №303/5588/19 трактується на власний, позаяк у вказаному судовому рішенні вина ОСОБА_1 в скоєнні ДТП не була предметом судового дослідження, а сама постанова у справі про адміністративне правопорушення ґрунтується на одному доказі - експертному висновку №076 від 16 вересня 2019 року та відсутності інших доказів, які б спростовували означений висновок.

З урахуванням наведеного, пояснює, що вина водія ОСОБА_1 в скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди судовим рішенням не встановлена, жодних додаткових доказів судом витребувано не було, а самого ОСОБА_1 , як свідка або винуватця ДТП при вирішенні справи не заслухано, та не з`ясовано, на якій підставі викликана особа не прибула у судове засідання, позаяк ОСОБА_1 брав участь у операції об`єднаних сил у районі виконання військовою частиною НОМЕР_1 завдань за призначенням на території Донецької області.

Таким чином, резюмує, що в даній справі вина військової частини НОМЕР_1 не доведена жодним правовстановлювальним актом, а саме: ні протоколом правоохоронних органів про адміністративне правопорушення (щодо дорожньо-транспортної пригоди), ні рішенням суду.

Позатим, просить звернути увагу, що позивачем здійснено заходи щодо відшкодування шкоди в порядку, передбаченому ст.. 32-36, 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та направлено звернення на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди. Однак, МТСБУ прийняло рішення про відмову у відшкодуванні шкоди з тих підстав, що Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області не встановлено винну особу у скоєнні ДТП, а оскільки вина іншого учасника ДТП не встановлена, то й підстави для настання цивільно-правової відповідальності такого учасника відсутні.

Відповідь на відзив.

Позивач не подано суду відповіді на відзив відповідно до приписів ст. 166 ГПК України.

Письмові пояснення.

Третя особа згідно з наданими суду письмовими поясненнями зазначає, що станом на день, коли відбулась дорожньо-транспортна пригода ОСОБА_1 був на посаді тимчасово виконуючого обов`язки командира взводу технічного забезпечення 1 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

16 серпня 2019 року підрозділ, де проходив службу третя особа здійснював планове переміщення озброєння військової техніки та особового складу організованими військовими колонами з пункту постійної дислокації м. Мукачево в напрямку Ужгородського учбового центру в супроводі співробітників Військової інспекції безпеки дорожнього руху Ужгородського зонального відділу Військової служби правопорядку з метою подальшого убуття в район проведення Операції об`єднаних сил та виконання бойових завдань із захисту суверенітету та територіальної цілісності України.

Зазначає, що він здійснював рух на автомобілі ЗІЛ-131 військовий номер 39-86 в складі колони військової техніки в кількості не менше десяти автомобілів. Саме переміщення важкої військової техніки було організовано співробітниками ВІБДР Ужгородського зонального відділу ВСП, які чітко встановили швидкість руху колони військової техніки (30-35 км/год), дистанцію між транспортними засобами та здійснювали супровід колони попереду та позаду на військових автомобілях з червоними проблисковими маячками з метою забезпечення безпеки дорожнього руху.

Близько 10.00 години ранку 16 серпня 2019 року в ході переміщення колони в районі ділянки траси за населеним пунктом Ракошино (на відстані близько 3-4км) автомобіль Рено з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 здійснював обгін колони військової техніки, в тому числі й автомобіля третьої особи, перетнувши суцільну смугу. За позицією третьої особи, водій Pено здійснив обгін щонайменше трьох автомобілів, а саме: два УРАЛ-а та один ХАМВІ і на високій швидкості намагався продовжити обгін далі. Однак, помітивши цивільний транспортний засіб, який рухався йому назустріч, марки "Фольксваген" червоного кольору та з метою уникнення лобового зіткнення на зустрічній смузі він здійснив різкий маневр гальмування і миттєво вклинився в колону військової техніки одразу перед автомобілем третьої особи ЗІЛ-131 чим спричинив ДТП.

Пояснює, що на місце події в найкоротший термін прибули співробітники Національної поліції, здійснили огляд місця події, транспортних засобів та учасників ДТП, зокрема, з`ясувалось, що за кермом автомобіля РЕНО д.н.з НОМЕР_3 був ОСОБА_2 . Працівниками національної поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, відповідно до якого ОСОБА_2 , який вчинив порушення вимог п. 14.2 «г та п. 14.6 «є» Правил дорожнього руху.

Зауважує, що в розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 він участі не приймав, так як перебував в районах ведення бойових дій Донецької області, куди убув після дорожньо-транспортної пригоди.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

16 серпня 2019 року на автодорозі М-06 (Київ-Чоп), 785 км + 700 м сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ЗІЛ-131 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належав військовій частині НОМЕР_1 , та яким керував водій ОСОБА_1 та автомобіля марки Renault Dokker, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належав Приватному підприємству «Проектно-будівельна компанія Євробуд» на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 22.08.2018 та яким керував водій ОСОБА_2 .

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №366043 від 16.08.2019 року водій гр. ОСОБА_2 , керуючи т.з. RENAULT DOKKER, д.н.з. НОМЕР_3 здійснив обгін колони, позаду якої рухався т.з. з увімкненим проблисковим маячком червоного кольору, при цьому не впевнився в безпечності маневру (з метою уникнення лобового зіткнення з автомобілем Volkswagen червоного кольору, що рухався на зустріч) здійснив вклин до військової колони та вчинив зіткнення з т.з. ЗІЛ-131 в.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в складі військової колони.

Відповідно до листа відповідача №1194 від 07.10.2019, наданого до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області під час розгляду справи №303/5588/19 та відповідно до долучених до відзиву на позов в даній справі Матеріалів службового розслідування (Акту службового розслідування, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2019, доповіді про ДТП) встановлено, що під час настання ДТП водій ОСОБА_1 був військовослужбовцем на посаді тимчасово виконуючого обов`язки командира взводу технічного забезпечення 1 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 та брав участь як водій закріпленого за ним військовою частиною автомобіля ЗІЛ-131 в.н. НОМЕР_2 у плановому переміщення озброєння військової техніки та особового складу організованими військовими колонами з пункту постійної дислокації м. Мукачево в напрямку Ужгородського учбового центру в супроводі співробітників Військової інспекції безпеки дорожнього руху Ужгородського зонального відділу Військової служби правопорядку.

Вказана обставина визнається всіма учасниками справи та відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України є такою, що не потребує доведення.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2019 року у справі №303/5588/19 провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Під час розгляду справи №303/5588/19 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області з посиланням на висновок експерта №076 по результатам проведення автотехнічної експертизи від 16.09.2019 року встановлено, що причиною ДТП, з технічної точки зору, є невідповідність у виконанні вимог п.п. 1.5, 2.3(д), 12.1 та 13.1 ПРД України в діях водія автомобіля ЗІЛ 131 ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку експерта №076 від 16.09.2019 по результатами проведення судової автотехнічної експертизи по матеріалам адміністративної справи №303/5588/19, складеного судовим експертом Жупаненко О.В., на автотехнічну експертизу було поставлено наступні запитання.

1 .Чи технічно спроможні пояснення водія автомобіля Renault Dokker Глаголи І.І.?

2.Чи технічно спроможні пояснення водій автомобіля ЗІЛ 131 ОСОБА_1 .?

3 .Як повинен був діяти в даній ситуації водій автомобіля ЗІЛ 131 ОСОБА_1 .?

4.Чи мав водій автомобіля ЗІЛ 131 ОСОБА_1 технічну можливість уникнути даної пригоди?

5.Чи є в діях водія автомобіля ЗІЛ 131 ОСОБА_1 невідповідності виконанні вимог ПДРУ, які з технічної точки зору, знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з даною пригодою?

6.Як повинен був діяти в даній ситуації водій автомобіля Renault Dokker ОСОБА_2 .?

7.Чи мав водій автомобіля Renault Dokker ОСОБА_2 технічну можливість уникнути даної пригоди?

8.Чи є в діях водія автомобіля Renault Dokker Глаголи І.І. невідповідності у виконанні вимог ПДРУ які, з технічної точки зору, знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з даною пригодою?

9.Яка причина даної дорожньо-транспортної пригоди?

За результатами проведення означеної експертизи, відповідно до висновку експерта №076 від 16.09.2019 надано відповіді на поставлені запитання, а саме:

1. Пояснення водія автомобіля Renault Dokker Глаголи І.І., з технічної точки зору, спроможні. отже, при подальшому дослідженні пояснення водія автомобіля Renault Dokker ОСОБА_2 експертом враховувались.

2. Оскільки пояснення водія автомобіля ЗІЛ 131 ОСОБА_1 малоінформативні, то відповісти на питання чи технічно вони спроможні, не виявляється можливим і тому його пояснення не враховувались експертом при проведенні експертизи.

3. В даній дорожній обстановці водій автомобіля ЗІЛ 131 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.1.5 Правил дорожнього руху України, а саме не створювати небезпеку для руху водієві автомобіля Renault Dokker Глаголі І.І., п.2.3(д) Правил дорожнього руху України, тобто - не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, 12.1 Правил дорожнього руху України, а саме - вибирати безпечну швидкість руху (в тому числі - в залежності від завантаженості автомобіля), п.13.1 Правил дорожнього руху України, а саме - вибирати безпечну дистанцію.

4. За умови виконання водієм автомобіля ЗІЛ 131 ОСОБА_1 вимог п.п. 1.5; 2.3 (д); 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України, він мав технічну можливість уникнути даної пригоди своїми односторонніми діями.

5. В діях водія автомобіля ЗІЛ 131 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності у виконанні вимог п.п. 1.5; 2.3(д); 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв`язку з даною пригодою.

6. В даній дорожній обстановці водій автомобіля Renault Dokker Глагола І.І. повинен був діяти у відповідності до вимог п.1.5 Правил дорожнього руху, а саме не створювати небезпеку для руху та п.2.3(д) Правил дорожнього руху, тобто не створювати загрозу безпеці дорожнього руху.

7. Технічна можливість уникнути даної ДТП визначалася односторонніми діями водія автомобіля ЗІЛ 131 ОСОБА_1 .

8. В діях водія автомобіля Renault Dokker ОСОБА_2 , з технічної точки зору не вбачається невідповідностей у виконанні вимог Правил дорожнього руху України, які б знаходились у причинному зв`язку з даною пригодою.

9. Причиною даної ДТП, з технічної точки зору, є невідповідності у виконанні вимог п.п. 1.5; 2.3(д); 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України в діях водія автомобіля 3ІЛ-131 ОСОБА_1 .

Присутній в судовому засіданні 26.09.2023 судовий експерт ОСОБА_3 підтримав підготовлений ним висновок №076 від 16.09.2019 та пояснив, що за основу експертом було взято пояснення водія автомобіля Renault Dokker Глаголи І.І., як технічно спроможні та такі що містили інформацію про швидкість руху транспортних засобів, дистанцію між ними, а пояснення іншого водія автомобіля ЗІЛ 131 експертом було визнано малоінформативними, у зв`язку з чим не враховувалися експертом при проведенні експертизи.

Причин з яких експертом не враховувалася інформація, яка зазначена в інших наданих йому для проведення експертизи документах, зокрема, протоколі про адміністративне правопорушення, плані-схемі ДТП експерт не пригадує.

Також, згідно з поясненнями судового експерта встановлено, що обставини перебування автомобіля Renault Dokker під кермуванням ОСОБА_2 всередині колони військової техніки (де і трапилася ДТП), позаду якої рухався транспортний засіб з увімкненим проблисковим маячком червоного кольору, експертом при підготовці висновку №076 від 16.09.2019 не враховувалися та не бралися до уваги, оскільки з пояснень ОСОБА_2 вказана обставина не вбачалася.

Судом також встановлено, що відповідно до складеного за замовленням позивача звіту про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу №07/01/20 від 06.12.2021, зроблено суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Золотарьовим О.М., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження транспортного засобу Renault Dokker, реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 151 974,62 грн.

На підтвердження означеної суми вартості майнового збитку позивачем надано суду також ремонтну калькуляцію, протокол огляду транспортного засобу від 19.08.2019.

Вартість послуг оцінювача позивачем оплачена в сумі 3000,00 грн, що підтверджується квитанцією на розрахунок готівкою №46 від 03.12.2021.

21 грудня 2021 року адвокатом Азьома Ю.М. на підставі договору про надання правничої допомоги з Приватним підприємством Проектно-будівельна компанія Євробуд подано до Моторного (транспортного) страхового бюро України адвокатський запит №15 від 21.12.2021 про надання інформації щодо підстав відмови у здійсненні страхового відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок пошкодження належного йому автомобіля Renault Dokker, реєстраційний номер НОМЕР_3 під час ДТП 16.08.2019.

Листом від 29.12.2021 за №3-01-б/47113 Моторне (транспортне) страхове бюро України повідомило адвоката позивача про те, що листом від 18.05.2020 №3.1-02-б/14835 бюро на підставі п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийняло рішення про відмову у відшкодуванні шкоди.

Згідно з листом від 18.05.2020 №3.1-02-б/14835 «Про відмову у відшкодуванні шкоди» Моторне (транспортне) страхове бюро України звертає увагу позивача, що Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області не встановлено винної особи у скоєнні ДТП, у зв`язку з чим підстави для настання цивільно-правової відповідальності такого учасника відсутні.

Надіслана 13.12.2021 позивачем на адресу відповідача претензія №1 від 13.12.2021 залишилася без відповіді та задоволення військовою частиною.

Вважаючи водія автомобіля 3ІЛ-131 ОСОБА_1 винною особою у скоєнні ДТП 16.08.2019 року позивачем подано означений позов до Господарського суду Закарпатської області предметом якого є стягнення з відповідача майнової шкоди, заподіяної підприємству як власнику після аварійного пошкодження транспортного засобу Renault Dokker, реєстраційний номер НОМЕР_3 в розмірі 151 974,62 грн.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційним Судом України у рішенні від 1 грудня 2004року №18-рп/2004 року надано тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права, яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції, законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку дію/бездіяльність, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Тож визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є встановлення всієї сукупності елементів складу цивільного правопорушення

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою незалежно від наявності її вини.

В той же час порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки врегульовано приписами ст. 1188 ЦК України, за змістом ч. 1 якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових правовідносин із таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

При цьому, відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду та особа, яка відповідає за шкоду. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.07.2021 у справі № 646/989/18.

Судом встановлено та це не заперечується учасниками справи, що під час настання ДТП 16.08.2019 водій ОСОБА_1 був військовослужбовцем на посаді тимчасово виконуючого обов`язки командира взводу технічного забезпечення 1 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 та згідно з Актом службового розслідування, листом відповідача №1194 від 07.10.2019, наданого до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області під час розгляду справи №303/5588/19 брав участь як водій закріпленого за ним військовою частиною автомобіля ЗІЛ-131 в.н. НОМЕР_2 у плановому переміщення озброєння військової техніки та особового складу організованими військовими колонами з пункту постійної дислокації м. Мукачево в напрямку Ужгородського учбового центру в супроводі співробітників Військової інспекції безпеки дорожнього руху Ужгородського зонального відділу Військової служби правопорядку, що також підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2019, доповіддю про ДТП.

Досліджуючи питання наявності спеціальних умов деліктної відповідальності у цій справі, судом встановлено, що на підтвердження вини відповідача (військовослужбовця відповідача) позивач посилається на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2019 року у справі №303/5588/19 та висновок експерта №076 від 16.09.2019 по результатами проведення судової автотехнічної експертизи.

В той же час, висновки суду в означеній постанові у справі №303/5588/19 ґрунтуються на вже загаданому висновку експерта №076 від 16.09.2019 по результатами проведення судової автотехнічної експертизи та відсутності в матеріалах справи про адміністративне правопорушення інших доказів, які б спростовували пояснення керівника позивача та висновок експерта.

Водночас, згідно з ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що постанова Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2019 року у справі №303/5588/19 не стосувалася притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а сама справа про адміністративне правопорушення судом розглядалася стосовно іншої особи (керівника позивача), а відтак, не є обов`язковими для господарського суду в даній справі висновки Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області щодо обставин, які підлягають встановленню у даній справі.

Крім того, відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності особи виключає преюдиційність постанови в справі №303/5588/19 для розгляду даної справи відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України.

В той же час, за встановленим судом обставинами згідно з висновком експерта №076 від 16.09.2019 по результатами проведення судової автотехнічної експертизи встановлено, що причиною ДТП, яка мала місце 16.08.2019 з технічної точки зору, є невідповідності у виконанні вимог п.п. 1.5; 2.3(д); 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України в діях водія автомобіля 3ІЛ-131 ОСОБА_1 .

До вказаного висновку експерт прийшов, виходячи з даних клопотання про призначення експертизи та з огляду на подані одним з учасників (керівником позивача) пояснення, тоді як пояснення іншого учасника ДТП (військовослужбовця відповідача) експертом визнано малоінформативними та до уваги під час проведення експертизи не бралися.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновком експерта є докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 98 ГПК України).

За правилами ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") звернув увагу, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Надаючи оцінку означеному висновку експерта №076 від 16.09.2019, суд, враховуючи в тому числі надані експертом в судовому засіданні 26.09.2023 роз`яснення, виходить з наступного.

З вступної частини висновку (Розділ «Вихідні дані») вбачається, що для проведення автотехнічного дослідження експерту було надано наступні матеріали: протокол про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП, відомості про транспортні засоби, пояснення водіїв, фото з місця ДТП та пошкоджених транспортних засобів.

Водночас, з дослідницької частини висновку вбачається, що при виконанні експертизи судовим експертом взято до уваги виключно пояснення одного з учасників ДТП керівника позивача Глаголи І.І., який був, водночас, і Замовником означеної експертизи; пояснення іншого водія ОСОБА_1 експертом до уваги не взято як малоінформативні.

Судом встановлено, що дослідницька частина висновку експерта №076 від 16.09.2019 по питаннях 3-9 ґрунтується на попередньому висновку щодо належності пояснень одного з учасників ДТП (керівника позивача) та невідповідності таких пояснень іншого учасника (представника відповідача) та саме з урахуванням вказаної обставини експертом здійснені відповідні обчислення (повідомлена позивачем швидкість руху транспортних засобів, дистанція) та висновки відповідності дій учасників ДТП Правилам дорожнього руху.

Згідно з поясненнями судового експерта Жупаненко О.В. в судовому засіданні 26.09.2023 вказані висновки зумовлені тим, що в поясненнях водія ОСОБА_2 наявна інформація про швидкість руху обох транспортних засобів, дистанцію, тоді як пояснення ОСОБА_1 такої інформації не містять, а тому не враховувалися експертом.

В той же час, судовий експерт не зміг пояснити причин, з яких ним не взято до уваги пояснення ОСОБА_1 на предмет наявної на час настання ДТП дорожньої обстановки та їх взаємозв`язку з іншими наданими експерту матеріалами, зокрема, матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Так, як встановлено судом вище, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №366043 від 16.08.2019 року водій гр. ОСОБА_2 , керуючи т.з. RENAULT DOKKER, д.н.з. НОМЕР_3 здійснив обгін колони, позаду якої рухався т.з. з увімкненим проблисковим маячком червоного кольору, при цьому не впевнився в безпечності маневру (з метою уникнення лобового зіткнення з автомобілем Volkswagen червоного кольору, що рухався на зустріч) здійснив вклин до військової колони та вчинив зіткнення з т.з. ЗІЛ-131 в.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в складі військової колони.

Зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення інформація про дорожню обстановку на час настання ДТП відповідає і поясненням водія ОСОБА_1 , які були надані експерту для проведення експертизи та за якими військовослужбовець відповідача рухався на автомобілі ЗІЛ-131 військовий номер 39-86 в складі колони військової техніки по трасі Мукачево Ужгород в супроводі ВІБДР та в районі траси за приблизно 3-4 км на повороті на В. Лучки автомобіль Рено з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 здійснював обгін колони військової техніки та з метою уникнення лобового зіткнення на зустрічній смузі вклинився в колону військової техніки одразу перед автомобілем третьої особи ЗІЛ-131, «підрізавши» його.

В той же час, експерт не зміг надати суду відповідь на запитання щодо причин неврахування про проведенні експертизи протоколу про адміністративне правопорушення та пояснив, що цього пригадати не може, але загалом правилами дорожнього руху заборонено здійснювати обгін колони транспортних засобів, позаду якої рухається транспортний засіб з увімкненим проблисковим маячком (крім оранжевого).

При цьому, як пояснює експерт, вказана обставина ним не досліджувалися, пояснення керівника позивача п. ОСОБА_2 не містять інформації про рух військової колони, позаду якої рухався транспортний засіб з увімкненим проблисковим маячком червоного кольору, а відтак, не бралися до уваги під час складання висновку експерта №076 від 16.09.2019.

Таким чином, суд констатує, що висновок експерта №076 від 16.09.2019 здійснено судовим експертом Жупаненко О.В. без врахування усіх обставин дорожньо-транспортної пригоди та за відсутності будь-якого критичного сприйняття інформації, яка міститься в письмових поясненнях одного з учасників ДТП (керівника позивача), відомості якого щодо швидкості руху транспортних засобів, дистанції між ними взято до уваги експертом без сумнівів в їх правильності, тоді як пояснення іншого учасника ДТП експертом взагалі до уваги не взято, як і залишено поза увагою головний документ, поданий йому для дослідження протокол про адміністративне правопорушення, що складений працівниками Національної Поліції України на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Системно-логічний аналіз протоколу про адміністративне правопорушення та пояснень ОСОБА_1 дає підстави суду для висновку про їх відповідність один другому, тоді як пояснення представника позивача, що надані після ДТП очевидно суперечать іншим наданим судовому експерту матеріалам та останнім у висновку №076 від 16.09.2019 не зазначено причин неврахування вказаної обставини при відповіді на питання щодо технічної спроможності пояснень водіїв-учасників ДТП, виявленні в їхніх діях порушень Правил дорожнього руху.

Так, згідно з п. 3.4. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 забороняється здійснювати обгін і випередження транспортних засобів з увімкненими проблисковими маячками синього і червоного або лише червоного кольору та зеленого або синього і зеленого кольору і супроводжуваних ними транспортних засобів (колони), а також рухатися по суміжних смугах із швидкістю колони або займати місце в колоні.

Підпунктом є) п. 14.6. Правил дорожнього руху заборонено здійснювати обгін колони транспортних засобів, позаду якої рухається транспортний засіб з увімкненим проблисковим маячком (крім оранжевого).

Враховуючи викладене, судом відхиляється поданий позивачем висновок експерта №076 від 16.09.2019, позаяк за встановлених обставин такий не можна вважати обгрунтованим та таким, що не суперечить іншим матеріалам справи.

При вирішенні означеного питання судом також враховується, що висновок складено на замовлення позивача (його керівника), виключно на підставі наданих позивачем документів, а самим експертом також взято за основу лише показання керівника позивача, що не може відповідати визначеним в ст. 3 Закону України «Про судову експертизу» принципам об`єктивності і повноти дослідження.

Таким чином, надаючи оцінку поданим сторонами доказів в їх сукупності, суд приходить до переконливого висновку про недоведеність позивачем протиправної поведінки посадових осіб (службовців) відповідача під час дорожньо-транспортної пригоди 16 серпня 2019 року на автодорозі М-06 (Київ-Чоп), 785 км + 700 м за участю автомобіля марки ЗІЛ-131 реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля марки Renault Dokker, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Системний аналіз наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, пояснень водіїв, які зазначені у висновку експерта, протоколу про адміністративне правопорушення, Акту службового розслідування, листа відповідача №1194 від 07.10.2019, наданого до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області під час розгляду справи №303/5588/19 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2019, доповіддю про ДТП свідчить, що пошкодження транспортного засобу марки Renault Dokker, реєстраційний номер НОМЕР_3 під час ДТП 16.08.2019 мало місце під час перебування вказаного цивільного транспортного засобу всередині колони військової техніки, позаду якої рухався т.з. з увімкненим проблисковим маячком червоного кольору, де за загальним правилом вказаний автомобіль не міг перебувати, не порушуючи при цьому Правила дорожнього руху.

Тобто, в спірному випадку позивачем не доведено стандарт правомірної поведінки самого керівника позивача, що в сукупності з відсутністю належних доказів на підтвердження вини військовослужбовця відповідача виключає можливість покладення на останнього обов`язку відшкодувати шкоду, відповідно до приписів ст.ст. 1166, 1172, 1187, 1188 ЦК України, позаяк позивачем жодним чином не доведено самого факту неправомірних дій/бездіяльності відповідача, їх причинно-наслідковий зв`язок з заподіянням шкоди, а тому у задоволенні заявлених вимог слід відмовити.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на самого позивача у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 126, 129, 221, 226, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 29 вересня 2023 року.

СуддяЛучко Р.М.