Ухвала

від 08.09.2023 по справі 2-3376/09

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 2-3376/09

Провадження № 2-п/336/46/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2023 року місто Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., секретаря судового засідання Олексієнко С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2009 року у цивільній справі № 2-3376/09,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2009 року по справі №2-3376/09 було задоволено позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Запорізького відділення Донецької обласної філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Запорізького відділення Донецької обласної філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором №052М\07 від 29.03.2007 року в розмірі 127085 грн. 40 коп., суму сплаченого судового збору в розмірі 1270 грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 250 грн..

31.08.2023відповідача ОСОБА_3 звернулась досуду ззаявою проперегляд заочногорішення вякій зазначає,що проіснування судовоїсправи дізналасьз листа-відповіді б/нЦентрального ВДВСу містіЗапоріжжі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)від 11липня 2023року,а судоверішення отрималалише 30липня 2023року.Зазначає,що воназ моментуприйняття вказаногосудового рішеннядвічі змінювалапрізвище. Рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 18 грудня 2009 року по справі № 2-3376/09 заявник вважає незаконним, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи і прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права України, а тому підлягає скасуванню.

Порушення полягаєу тому,що судвважав доведенимтой факт,що узв`язку збанкрутством фізичноїособи -підприємця ОСОБА_4 настала неможливістьфізичної особи- ОСОБА_4 виконатизобов`язання задоговором кредиту№ 052М/07від 29березня 2007року (здодатковими угодамидо нього),і,відповідно,наступило зобов`язання ОСОБА_5 ,встановлене договоромпоруки №052М/07/ІПвід 29березня 2007,однак цейвисновок єхибним.Кредитор обов`язковоповинен звернутисяіз вимогоюпро виконанняосновного зобов`язаннядо основногоборжника ітільки післяневиконання нимсвого зобов`язаннязвертатися допоручителя,що небуло зробленоакціонерно-комерційнимбанком соціальногорозвитку «Укрсоцбанк»,що призвелодо подальшогопорушення правСкаржника. Окрім цьогосудом недосліджені всідокази усправі. Також судом помилково визначені суб`єкти правовідносин у справі № 2-3376\09 - основне зобов`язання - договір кредиту № 052М/07 від 29 березня 2007 року та договір поруки № 052М/07/ІП від 29 березня 2007 був укладений акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» із фізичною особою - ОСОБА_4 , тож його банкрутство як фізичної особи - підприємця не є підставою для вилучення його як сторони даного спору.

Суд, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, перевіривши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне відмовити у поновленні процесуального строку для подання заяви про перегляд заочного рішення суду, заяву про перегляд заочного рішення суду залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Як передбачає ч.1 ст.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пп.13 п.1 Перехідних положень ЦПК України, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Оскільки Перехідними положеннями ЦПК України не врегульовано питання перегляду заочного рішення, ухваленого до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тому строк для подання заяви про перегляд заочного рішення становить 10 днів з дня отримання копії рішення.

За приписами ст. 228 ЦПК України (в редакції від 16.12.2009, тобто, на час ухвалення оскаржуваного заочного рішення) заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення отже бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

В заяві ОСОБА_1 посилалася на те, що вона не була сповіщена про розгляд зазначеної справи; повідомлення чи судові повістки по даній справі не отримувала; місцем її реєстрації і проживання в позовній заяві вказана адреса - АДРЕСА_1 , за якою вона проживала до моменту вступу у шлюб з колишнім чоловіком ОСОБА_4 , а оскільки на час розгляду справи фактично припинила шлюбні відносини з ним, то проживала за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим просила визнати причини пропуску строку на перегляд заочного рішення з поважних причин та поновити його, посилаючись на те, що лише 30.07.2023 року отримала рішенням суду. Однак, судом встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що копію рішення суду від 18.12.2009 року ОСОБА_1 отримала 02.08.2023.

З матеріалів справи вбачається, що справа неодноразово призначалась до слухання, відповідачу надсилались судові повістки як за адресою, що була зазначена у позовній заяві, доводи заявника що вона проживала за адресою АДРЕСА_2 на момент розгляду справи, а не за адресою: АДРЕСА_1 нічим не підтверджені, твердження, що її фактичні шлюбні відносини припиненні з ОСОБА_4 спростовуються наданим нею свідоцтвом про розірвання шлюбу, в якому зазначено, що шлюб розірвано 17.04.2014 року, а судове рішення винесено 18.12.2009 року.

Після неодноразового повернення конвертів про невручення адресату листів, відповідач була викликана до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя в судове засідання на 18.12.2009р. через оголошення у пресі. Так, 05 грудня 2009р. у газеті «Запорізька правда» було розміщено оголошення про виклик відповідачки ОСОБА_2 на судове засідання у справі №2-3376/09, що відбудеться 18.12.2009р. о 09.45 год.. Відповідач взагалі не наводить поважних причин неявки в судове засідання, незважаючи на розміщення оголошення про виклик до суду у пресі, надсилання судових повісток.

Окрім того, заявником не надано підтвердження, щодо зміни прізвища з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », як це зазначено в заяві.

Матеріали справи, а також зміст клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду стороною заявника не обґрунтовано клопотання про поновлення строку звернення до суду з огляду на поважність причин його пропуску в період з 02.08.2023 до дати подачі заяви про перегляд заочного рішення суду (31.08.2023).

Натомість, суд наголошує, що за приписами ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поняття поважності причин пропуску процесуального строку є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому, виходячи з системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом чи встановлений відповідно до нього судом строк.

При цьому, Велика Палата Верховного суду в своїй постанові від 09 листопада 2021 року у справі №214/5505/16, пр.№14-74цс21 дійшла висновку, згідно якого не у всіх випадках, коли до суду надійшли документи після спливу процесуального строку, ці документи слід залишати без розгляду. Якщо відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення поза межами встановлених частинами другою і третьою статті 284 ЦПК України строків, то це згідно з положеннями Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України не звільняє суд від обов`язку застосувати порядок, визначений у ст.287 ЦПК України, та постановити через пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, якщо немає підстав для задоволення заяви про поновлення відповідного строку.

У відповідності до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, наведеною в параграфі 33 рішення у справі «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands», заява №14448/88), параграфі 38 рішення у справі «Анкерль проти Швейцарії» («Ankerl v. Switzerland», заява №17748/91), принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Як наведено в параграфі 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом (див., серед інших рішень та mutatis mutandis, «Кресс проти Франції» («Kress v. France», заява № 39594/98, п. 72); «Кайя проти Австрії» («Kaya v. Austria», заява № 54698/00, п. 28).

Зважаючи на посилання сторони відповідача, суд зазначає, що з 02.08.2023 року сторона відповідача була достеменно обізнана із ухваленим рішенням, що оскаржується, тому суд не може констатувати порушення принципу рівності сторін, адже поважності причин зволікання із зверненням до суду з питання, що розглядається, наявними доводами не підтверджено.

Суд звертає увагу, що заявником не надано доказів, які могли б істотно вплинути на вирішення спору, і які не були надані суду з причини відсутності сторони в судовому засіданні. Відповідачка уклавши договір поруки, була обізнана із зобов`язаннями й, вочевидь, мала передбачати наслідки невиконання кредитного договору №052М/07 від 29.03.2007, який зазначений в п.1.1 договору поруки.

Відповідно, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Згідно з ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалю: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Суд враховує, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

За приписами ч.4 ст.263 ЦПК України суд враховує правові висновки, здійснені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, пр. № 14-74цс21. Так, Велика Палата зауважила, що процесуальний закон не передбачає, що суд, розглянувши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення (зокрема на предмет того, чи є підстави у зв`язку з пропуском строку на її подання розглядати цю заяву по суті), може вчинити інші дії, ніж передбачені у частині третій статті 287 ЦПК України. Тому у випадку, якщо суд вважатиме неможливим поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, він має залишити її з цієї підстави без задоволення. Разом з цим, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).

Таким чином, відповідно до здійсненого правого висновку, у разі відмови у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суд з цієї причини відмовляє у задоволенні такої заяви про перегляд.Тоді відповідач, який її подав, може оскаржитив апеляційному порядку заочне рішення, обґрунтувавши, зокрема, поважність причин для пропуску строку на подання заяви про перегляд цього рішення. Передбачене у реченні другому частини четвертої статті 287 ЦПК України спеціальне правило про початок відліку строку на апеляційне оскарження заочного рішення застосовне лише до тих рішень, які суд ухвалив за правилами, що діють з 15 грудня 2017 року.

Суд також наголошує, що з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на оскарження судових рішень особа, яка має намір подати відповідну заяву або скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без невиправданих зволікань. При цьому, розумні строки в цивільному судочинстві це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів). Разом з цим, за приписами ч.2 ст.121 ЦПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Так, приймаючи до уваги викладене та враховуючи встановлені судом обставини, за відсутності поважних причин звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення з пропуском визначеного законодавством строку, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви (клопотання) про поновлення процесуального строку та в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Керуючись ст.3, 121, 263, 269-272, 284, 287, 288 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , про поновлення строку на подання до суду заяви про перегляд заочного рішення від 18.12.2009 по цивільній справі №2-3376/09 - відмовити.

Заяву ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення суду від 18.12.2009 по цивільній справі №2-3376/09 залишити без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення вона має право на оскарження заочного рішення суду в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Роз`яснити, що відповідно до пп.13 п.1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Галущенко Ю.А.