Рішення

від 12.09.2023 по справі 914/1439/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2023 Справа № 914/1439/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівської міської ради, місто Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Система», місто Львів

про стягнення 352 198,06 грн.

За участю представників:

від позивача: Трофимчук Д.В. - представник (повноваження відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва);

від відповідача: Гелемей Ю.М. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1213222 від 26.06.2023).

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Система» про стягнення 352 198,06 грн з яких 302 948,31 грн основного боргу зі сплати орендної плати за землю, 18 763,91 грн інфляційних втрат, 4 326,09 грн трьох процентів річних, 26 159,75 грн пені.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Ухвалою від 15.08.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання ТзОВ «Торгова компанія «Система» про зупинення провадження у справі, постановив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.09.2023 о 10:00 год.

Представник позивача в судове засідання 12.09.2023 для розгляду справи по суті з`явилась, заяви, клопотання не подавала.

Представник відповідача в судове засідання 12.09.2023 для розгляду справи по суті з`явився, в судовому засіданні подав клопотання про проведення врегулювання спору за участю судді, яке в подальшому було зареєстроване канцелярією суду за вх.№22152/23 від 12.09.2023) та просив суд задовольнити дане клопотання.

Представник позивача заперечила проти поданого представником відповідача клопотання про проведення врегулювання спору за участю судді, з огляду на те, що позивач не давав своєї згоди.

Розглянувши клопотання про врегулювання спору за участю судді, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 186 Господарського процесуального кодексу України, врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Оскільки представник позивача заперечує проти поданого представником відповідача клопотання про врегулювання спору за участю судді, відтак відсутня згода позивача на здійснення такого врегулювання.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про проведення процедури врегулювання спору за участю судді.

Представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 12.09.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на невиконання відповідачем у період з 01.01.2022 по 31.03.2023 умов договору оренди землі від 19.10.2017 у частині внесення повної та своєчасної орендної плати за землю, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в сумі 302 948,31 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати орендних платежів, відповідачу нараховано інфляційні втрати в сумі 18 763,91 грн, три проценти річних в сумі 4 326,09 грн та пеню в сумі 26 159,75 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 352 198,06 грн заборгованості, з яких 302 948,31 грн основного боргу зі сплати орендної плати за землю, 18 763,91 грн інфляційних втрат, 4 326,09 грн трьох процентів річних, 26 159,75 грн пені.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив.

Зазначив, що не визнає позовні вимоги, з огляду на те, що 21 квітня 2021 року Президентом України видано Указ № 169/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони, якою відповідно до статті 5 Закону України «Про санкції» вирішено підтримати внесені Службою безпеки України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Система».

Таким чином, на думку відповідача, з аналізу положень Закону №1644-VІІ та Рішення РНБО, слідує, що спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються на певний строк (у випадку з відповідачем - на три роки), що свідчить про їх тимчасовий характер, та за своєю правовою природою є відстроченням виконання певних зобов`язань, відкладенням здійснення певних дій на певний період на підставі спеціального нормативного акта.

Крім того відповідач стверджує, що неможливість виконання господарських договірних зобов`язань, сплата податків, зборів інших обов`язкових платежів зумовлена тим, що Акціонерне товариство «Кредобанк» (надалі - банк) клієнтом якого є відповідач, зупинило (відхилило) виконання платіжних доручень Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Система» ще у 2021 році. Банк у довідках від 22 та 27 квітня 2021 року, причиною зупинення (не проведення) банківських операцій зі списання коштів з рахунку відповідача, вказав зазначений Указ президента України №169/2021 від 21 квітня 2021 року.

Отже, на думку відповідача, внаслідок Указу Президента, не тільки зупинено господарську діяльність відповідача, але й операції зі списання коштів з його рахунків. Правових механізмів щодо виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, вказаним Указом не визначено.

Зокрема зазначив, що договором оренди землі від 19.10.2017 року передбачено розмір річної орендної плати, яка становить 254 772,00 грн. Розмір щомісячної оренди плати договором не встановлений, тому відповідачу не зрозуміло на підставі чого позивач вносив дані щодо щомісячного розміру орендної плати в таблицю «Розрахунок заборгованості».

Крім цього, відповідач зазначає, що пунктом 12 договору передбачено оформлення актів щодо орендної плати, однак до матеріалів справи такі акти, підписані позивачем та відповідачем, не додано, у зв`язку цим відповідач не може погодитись з порядком нарахування заборгованості, інфляційних втрат, 3 % річних, пені.

З огляду на вказане, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Обставини встановлені судом.

14.09.2017 Львівською міською радою (10-та сесія 7-го скликання) було прийнято ухвалу № 2406 «Про продовження ТзОВ ТК «Система» терміну оренди земельної ділянки на вулиці Ковельській, 109-б».

19.10.2017 між Львівською міською радою (надалі по тексту рішення позивач, згідно з договором орендодавець (уповноважена ним особа)) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Система» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - орендар), укладено договір оренди землі (надалі договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі», ухвал Львівської міської ради від 30.06.2016 № 631 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова», від 26.07.2012 №1675 «Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові» (зі змінами) та ухвали Львівської міської ради від 14.09.2017 №2406 «Про продовження ТзОВ ТК «Система» терміну оренди земельної ділянки на вулиці Ковельській, 109-б» надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування складських приміщень (цільове призначення) з кадастровим номером 4610137200:08:007:0038, яка розташована у м. Львові на вул. Ковельській, 109-б.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі договору оренди землі від 19.10.2017 року за ТзОВ «Торгова компанія «Система» зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:08:007:0038, яка розташована у м. Львові на вул. Ковельській, 109-б, площею 1,2374 га (номер запису 23126347).

Відповідно до п. 2. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,2374 га, у тому числі під забудовою 0,4673 га, під проїздами, проходами та площадками 0,7701 га (у тому числі площею 0,0253 га у межах червоних ліній).

На земельній ділянці, яка перебуває в оренді відповідача на підставі договору, знаходяться об`єкти нерухомого майна кам`яні нежитлові будівлі та металеві споруди, а також інші об`єкти інфраструктури два резервуари, трансформаторна підстанція.

Згідно з п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 8 492 399,94 грн (кадастровий номер 4610137200:08:007:0038).

Пунктом 8 договору сторони погодили строки дії договору, зокрема, договір укладено на 10 (десять) років до 14 вересня 2027 року.

Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 254 772,00 грн в рік, що становить 3,00 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок №33215812700006 в ГУДКСУ у Львівській області. Отримувач: міський бюджет для Личаківського району, ЄДРПОУ 38007620, МФО 825014, код платежу 18010600 для юридичних осіб до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Згідно з п.10 договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або змін договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно до п. 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 14 договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення заборгованості або на день її (її частини) погашення (залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою) несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 28 договору сторони погодили, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п. 41 договору оренди землі).

Відповідно до п. 42 договору сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Відповідач взятих на себе зобов`язань з оплати орендних платежів за договором оренди землі від 19.10.2017, у встановлений строк повністю не виконав, внаслідок чого, станом на 01.04.2023 у нього утворилась заборгованість за період з 01.01.2022 по 01.04.2023 перед позивачем в сумі 302 948,31 грн.

Відповідно до розрахунку Управління адміністрування місцевих та залучення фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради недоотриманих коштів міським бюджетом від орендної плати за землю за договором оренди землі, укладеним з ТзОВ «Торгова компанія «Система» (ЄДРПОУ 31527236) заборгованість відповідача з орендної плати за землю за період 01.01.2022 по 01.04.2023 становить 302 948,31 грн та не оплачена.

У зв`язку з порушенням строків оплати орендних платежів, відповідачу нараховано інфляційні втрати в сумі 18 763,91 грн, три проценти річних в сумі 4 326,09 грн та пеню в сумі 26 159,75 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 352 198,06 грн заборгованості, з яких 302 948,31 грн основного боргу зі сплати орендної плати за землю, 18 763,91 грн інфляційних втрат, 4 326,09 грн трьох процентів річних, 26 159,75 грн пені.

Висновки суду.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права власності землі комунальної власності згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють їх від імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені конституцією та іншими законами.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди землі від 19.10.2017.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір оренди землі є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право Львівської міської ради, як орендодавця, отримати орендну плату та обов`язок ТзОВ «Торгова компанія «Система», як орендаря, сплатити цю плату у визначені договором розмірі та строки.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач взятих на себе зобов`язань з оплати орендних платежів за період з 01.01.2022 по 31.03.2023 включно у встановлений договором строк не виконав, внаслідок чого станом на 01.04.2023 у відповідача утворилась заборгованість за вказаний період на загальну суму 302 948,31 грн.

Докази сплати відповідачем до бюджету 302 948,31 грн орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:08:007:0038 за спірний період відсутні. Відповідач порушив право позивача на своєчасне отримання цієї орендної плати.

Відповідач належних доказів на спростування зазначених обставин не подав, доказів сплати орендних платежів на суму 302 948,31 грн до матеріалів справи не долучив, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав.

Порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом стягнення з відповідача на користь Львівської міської ради 302 948,31 грн заборгованості з орендної плати за землю.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 14. договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення заборгованості або на день її (її частини) погашення (залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою) несплаченої суми за кожний день прострочення.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню на загальну суму 26 159,75 грн, інфляційні втрати на загальну суму 18 763,91 грн, три проценти річних на загальну суму 4 326,09 грн.

Судом перевірено розрахунок пені, трьох процентів річних, та інфляційних втрат, та встановлено, що позивач пеню в сумі 26 159,75 грн, три проценти річних в сумі 4 326,09 грн та інфляційні втрати в сумі 18 763,91 грн нараховані правильно, отже вони підлягають стягненню.

Щодо заперечень відповідача наведених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив, суд зазначає наступне.

Стосовно покликання відповідача на застосовані до нього санкції суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про санкції» підставою для застосування санкції є, зокрема, дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

З огляду на це, можна дійти висновку, що відповідач веде господарську діяльність, яка суперечить нормам законодавства України, а держава вбачає в таких діях загрозу.

Закон України «Про санкції» та Рішення РНБО не передбачають звільнення юридичних осіб України від виконання зобов`язань за укладеними ними угодами. Вказаний Закон не має жодної норми, яка дає право суду відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості.

Порядок виконання рішення суду у цій справі буде визначатись державним або приватним виконавцем, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Стосовно покликання відповідача на незрозумілість розміру щомісячної орендної плати, суд зазначає таке.

Умовами п. 10 договору сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або змін договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно до листа від 11.01.2022р. №6-28-0.222-275/2-22 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік» Державної Служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України повідомляє, що за інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2021 рік становить 110,0% (в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 30 листопада 2021 року №1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень») індекс споживчих цін, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків:

- за 2017-2020 роки - для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення.

Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік становить: для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) -1,15.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення).

Отже, оскільки умовами договору передбачена як індексація нормативної грошової оцінки так і те, що орендна плата становить 3% від розміру нормативної грошової оцінки, орендна плата в період 01.01.2021 - 31.03.2023 становить:

За 2021 рік -21 231,00 (8 492 339,94/100*3/12)

За 2022 рік - 23 354,10 (8 492 339,94/100*3*1,1/12)

За 2023 рік- 26 857,22 (8 492 339,94/100*3*1,1*1,15/12), де

8 492 339,94 - нормативна грошова оцінка

/100*3- розмір 3% від нормативної грошової оцінки

1,1 -коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки на 2002 рік

1,15 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки на 2023 рік

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог повністю. Відповідач не спростував підставності позовних вимог належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 5 282,97 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №130 (внутрішній номер 269191707) від 26.04.2023.

Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 5 282,97 грн відшкодування витрат на оплату судового збору на користь Львівської міської ради.

Керуючись статтями 2, 18, 73, 76-79, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Система» (79007, Львівська область, місто Львів, площа Григоренка, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи 31527236) на користь Львівської міської ради (79006, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 04055896) 302 948,31 грн основного боргу зі сплати орендної плати за землю, 18 763,91 грн інфляційних втрат, 4 326,09 грн три проценти річних, 26 159,75 грн пені та 5 282,97 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення

складено 22.09.2023

Суддя Сухович Ю.О.