Постанова

від 19.02.2024 по справі 914/1439/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2024 р. Справа №914/1439/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача Трофимчук Д.В.

від відповідача (скаржника) не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Система, б/н від 19 жовтня 2023 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 12 вересня 2023 року (підписане 22.09.2023), суддя Сухович Ю.О.

у справі №914/1439/23

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Система, м. Львів

про стягнення 352 198,06 грн.

в с т а н о в и в :

04 травня 2023 року Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Система про стягнення 352 198,06 грн., з яких: 302 948,31 грн. заборгованість зі сплати орендної плати, 4 326,09 грн. 3% річних; 18 763,91 грн. інфляційні втрати та 26 159,75 грн. пеня.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12 вересня 2023 року у справі №914/1439/23 позов задоволено у повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 302 948,31 грн. основного боргу зі сплати орендної плати за землю, 4 326,09 грн. 3% річних; 18 763,91 грн. інфляційних втрат та 26 159,75 грн. пені.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань з оплати орендних платежів за період з 01.01.2022 по 31.03.2023 включно, у встановлений договором строк, внаслідок чого станом на 01.04.2023 у нього утворилась заборгованість за вказаний період на загальну суму 302 948,31 грн. Судом встановлено, що докази сплати відповідачем до бюджету 302 948,31 грн орендної плати за використання земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:08:007:0038 за спірний період відсутні, відтак, відповідач порушив право позивача на своєчасне отримання цієї орендної плати. Поряд з цим, суд, перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, долучених позивачем до позовної заяви, врахувавши положення ч.2 ст.625 ЦК України та умови п.14 укладеного сторонами договору оренди, дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені. Одночасно судом відхилено посилання відповідача на обставини щодо застосування до нього санкцій, оскільки, Закон України «Про санкції» та Рішення РНБО не передбачають звільнення юридичних осіб України від виконання зобов`язань за укладеними ними угодами, а вказаний закон не містить жодної норми, яка б надавала право суду відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості з такої особи. Також судом спростовано твердження відповідача про незрозумілість розміру щомісячної орендної плати, шляхом викладення в рішенні суду відповідних розрахунків.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Система» звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12 вересня 2023 року у справі №914/1439/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зокрема, зазначає, що наявність рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», указу Президента України №169/2021 від 21 квітня 2021 року, постанови Правління Національного банку України «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» №654 від 01 жовтня 2015 року унеможливлює здійснення відповідачем господарської діяльності, що підтверджується невичерпним переліком санкцій. Поряд з тим, вказує, що указ Президента України №169/2021 від 21 квітня 2021 року встановлює строк для можливості виконувати зобов`язання 3 роки, тобто лише з квітня 2024 року у відповідача є можливість та обов`язок виконувати раніше взяті на себе зобовязання, зокрема і щодо позивача. З огляду на наведене, апелянт вважає цей позов передчасним, оскільки такий поданий до квітня 2024 року. Крім цього, скаржник наголошує про наявність правових підстав для застосування положень ст.617 ЦК України та звільнення останнього від відповідальності, посилаючись на згадуваний вище указ Президента України та лист АТ «Ощадбанк» від 11 липня 2023 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що Законом України «Про санкції» та рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» не передбачено звільнення юридичних осіб від виконання зобов`язань за укладеними ними угодами, а застосування до скаржника санкцій не звільняє останнього від виконання обов`язку сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі. Також вважає відсутніми підстави для застосування до відповідача ст.617 ЦК України.

Ухвалою суду від 28 листопада 2023 року справу призначено до розгляду на 08 січня 2024 року.

Ухвалою суду від 08 січня 2024 року розгляд справи відкладено в межах «розумного строку» на 29 січня 2024 року, у зв`язку з неявкою представника відповідача.

У судовому засіданні 29 січня 2024 року оголошено перерву до 19 лютого 2024 року.

Представник позивача в судовому засіданні 19 лютого 2024 року просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання 19 лютого 2024 року не з`явився, поряд з тим, від останнього до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з метою завершення відповідних процедур щодо мирової угоди та надання підписаного проєкту угоди до суду.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо відкладення розгляду справи та не підтвердив зазначених відповідачем обставин щодо мирного врегулювання спору.

Розглянувши клопотання відповідача, колегія суддів таке відхилила, з огляду на відсутність підтвердження вказаних у клопотанні обставин, в тому числі і з боку позивача у справі, а також закінчення, передбаченого ч.1 ст.273 ГПК України, строку розгляду справи в суді апеляційної інстанції та попереднє відкладення розгляду справи в межах «розумного строку» із наданням сторонам достатньо часу для примирення. Доказів мирного врегулювання спору сторони суду не надали, а представник позивача в судовому засіданні обставини щодо мирного врегулювання спору не підтвердив та щодо вказаного заперечував. Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду справи поза межами строку розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2017 року Львівською міською радою прийнято ухвалу №2406 «Про продовження ТзОВ «Торгова компанія «Система» терміну оренди земельної ділянки на вулиці Ковельській, 109-б».

19 жовтня 2017 року між Львівською міською радою (в тексті договору орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Система» (в тексті договору орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, а саме: п.1 орендодавець на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі», ухвал Львівської міської ради від 30.06.2016 №631 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова», від 26.07.2012 №1675 «Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові» (зі змінами) та ухвали Львівської міської ради від 14.09.2017 №2406 «Про продовження ТзОВ «Торгова компанія «Система» терміну оренди земельної ділянки на вулиці Ковельській, 109-б», надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування складських приміщень з кадастровим номером 4610137200:08:007:0038, яка розташована у м. Львові на вул. Ковельській, 109-б.

Відповідно до п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,2374 га, у тому числі під забудовою 0,4673 га, під проїздами, проходами та площадками 0,7701 га (у тому числі площею 0,0253 га у межах червоних ліній).

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: кам`яні нежитлові будівлі та металеві споруди, а також інші об`єкти інфраструктури: два резервуари та трансформаторна підстанція (п.3 Договору).

Згідно з п.5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 8492399,94 грн (кадастровий номер 4610137200:08:007:0038).

У п.8 Договору сторони погодили, що останній укладено на 10 (десять) років до 14 вересня 2027 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 254 772,00 грн в рік, що становить 3 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок №33215812700006 в ГУДКСУ у Львівській області. Отримувач: міський бюджет для Личаківського району, ЄДРПОУ 38007620, МФО 825014, код платежу 18010600 для юридичних осіб до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Згідно з п.10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Орендна плата вноситься у такі строки: за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.11 Договору).

Відповідно до п.14 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення заборгованості або на день її (її частини) погашення (залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою) несплаченої суми за кожний день прострочення.

У п.28 Договору сторони погодили, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п.41 Договору).

Згідно з п.42 Договору сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

У відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору оренди землі від 19.10.2017 року за ТОВ «Торгова компанія «Система» зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:08:007:0038, яка розташована у м. Львові на вул. Ковельській, 109-б, площею 1,2374 га (номер запису 23126347).

Відповідач взятих на себе зобов`язань щодо оплати орендних платежів за договором оренди землі, у встановлений строк повністю не виконав, внаслідок чого, станом на 01 квітня 2023 року у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 302 948,31 грн. за період з 01 січня 2022 року по 01 квітня 2023 року, що також підтверджується довідкою Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради станом від 01 квітня 2023 року.

У зв`язку з порушенням строків оплати орендних платежів, позивачем нараховано відповідачу також 3% річних; інфляційні втрати та пеню.

У травні 2023 року Львівська міська рада звернулася до суду з цим позовом про стягнення з ТОВ Торгова компанія Система 352 198,06 грн., з яких: 302 948,31 грн. заборгованість зі сплати орендної плати, 4 326,09 грн. 3% річних; 18 763,91 грн. інфляційні втрати та 26 159,75 грн. пеня.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

В силу ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч.ч.1, 9 ст.93 ЗК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 вказаної статті).

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч.1 ст.286 ГК України).

Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі (ст.15 ЗУ «Про оренду землі»).

Відповідно до ст.21 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі (ст.22 ЗУ «Про оренду землі»).

В силу ст.24 ЗУ «Про оренду землі» орендодавець має право, серед іншого, вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Орендар земельної ділянки зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (ст.25 ЗУ «Про оренду землі»).

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як погоджено сторонами в договорі оренди землі від 19 жовтня 2017 року (п.п.9,10) орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 254 772,00 грн в рік, що становить 3 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок до 30-го числа місяця наступного за звітним. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Так, судом встановлено, що у звязку з неналежним виконанням орендарем своїх зобов`язань за договором оренди землі, станом на 01 квітня 2023 року, у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 302 948,31 грн. за період з 01 січня 2022 року по 01 квітня 2023 року, що також підтверджується довідкою Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради.

Докази сплати орендарем вказаної заборгованості у матеріалах справи відсутні, поряд з тим, така заборгованість не спростована відповідачем.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 4 326,09 грн. 3% річних; 18 763,91 грн. інфляційні втрати, нарахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, та 26 159,75 грн. пені, нарахованої на підставі п.14 Договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п.14 Договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення заборгованості або на день її (її частини) погашення (залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою) несплаченої суми за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів вважає такі арифметично правильними.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 352 198,06 грн., з яких: 302 948,31 грн. заборгованість зі сплати орендної плати, 4 326,09 грн. 3% річних; 18 763,91 грн. інфляційні втрати та 26 159,75 грн. пеня.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неможливості здійснення ним господарської діяльності, внаслідок накладення на нього санкцій, у відповідності до рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», указу Президента України №169/2021 від 21 квітня 2021 року, постанови Правління Національного банку України «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» №654 від 01 жовтня 2015 року. Оскільки вказаними нормативними актами не передбачено можливості звільнення юридичної особи, на яку накладено санкції, від виконання нею своїх зобов`язань, що виникли на підставі укладених договорів, колегія суддів вважає, що вказана обставина не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх обов`язків за договором (в частині сплати орендної плати), а також звільнення останнього від відповідальності за невиконання таких. Накладення на відповідача санкції (певних обмежень), за відсутності погоджених обома сторонами змін до договору, не звільняє його від обов`язку вчасної сплати орендної плати за договором оренди землі, у зв`язку з чим, твердження апелянта про те, що цей спір є передчасним (поданим до закінчення строку дії санкцій), є помилковим.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Так, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Поряд з тим, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Зважаючи на наведене, накладення на відповідача санкцій не є тим випадком, який б слугував підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов`язання (щодо сплати орендної плати).

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 12 вересня 2023 року у справі №914/1439/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Система» без задоволення.

Матеріали справи №914/1439/23 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 26 лютого 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.