Рішення

від 29.09.2023 по справі 922/3088/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3088/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедполіс", м.Київ до Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків про стягнення 213 526,24грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмедполіс" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця (надалі - відповідач), про стягнення 213526,24грн., з яких: 208338,66грн. орендної плати, 5187,58грн. компенсації за спожиту теплову енергію.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо внесення платежів за договором оренди приміщення №2019/6-а від 01.11.12019.

Ухвалою від 31.07.2023 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Зокрема, частиною 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

У даному випадку клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи до суду не надходило.

Згідно з частиною 8 статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

В той же час учасники справи скористалися своїм правом на подання наступних заяв по суті справи.

18 серпня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти вимог позивача заперечив та просив у задоволенні позову відмовити.

04 вересня 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він проти доводів відповідача заперечив, наполягав на обґрунтованості позовних вимог.

15 вересня 2023 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому він навів додаткові доводи на підтвердження своєї правової позиції.

Вищевказані заяви по суті справи подані сторонами своєчасно, а тому прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

Також, 26.09.2023 від позивача надійшли пояснення щодо заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з частиною 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 1 статті 248 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

01 листопада 2019 року між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір №2019/6-а оренди приміщення (надалі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування приміщення для розміщення офісу, а саме кімнату, загальною площею 55 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Науки, 22.

Орендодавець виконав умови Договору та передав приміщення орендарю, що підтверджується Актом приймання-передачі від 01.11.2019 (Додаток № 1 до Договору).

Пункт 2.1 Договору передбачає, що за використане приміщення орендар щомісячно, не пізніше 25-го числа поточного місяця сплачує орендодавцю орендні платежі, згідно рахунку-фактури, наданого орендодавцем. За згодою сторін розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів в розмірі орендної плати на поточний рахунок орендодавця, згідно рахунку-фактури або на підставі даного Договору.

Відповідно до Додаткової угоди №2 від 01.09.2022 до Договору розмір місячної орендної плати є договірним та складає 11 458,15 грн., ПДВ 20% - 2 291, 63 грн., усього 13 749, 78 грн.

У пункті 5.1. Договору сторони визначили, що він набирає чинності з дати його підписання сторонами, діє до 31 грудня 2019 року і може бути продовжений за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди.

Додатковою угодою № 1 від 31 грудня 2021 року (п.2.) сторони продовжили строк дії Договору до 31.12.2022 року.

Також у п. 1 Додаткової угоди № 3 від 31 грудня 2021 року сторони визначили, що орендар компенсує орендодавцю різницю по сплаті за спожиту теплову енергію пропорційно займаної площі, у разі підвищення тарифу, який складає 1 582,63 грн. за 1 Гкал з ПДВ. Оплата здійснюється не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним, згідно рахунку-фактури, наданого орендодавцем.

Як зазначає позивач у позові, відповідач у період з грудня 2019 року по лютий 2022 року своєчасно здійснював сплату орендної плати та підписував Акти здачі-прийомки наданих послуг за оренду приміщення. Останній Акт №5 здачі-прийомки наданих послуг за оренду приміщення відповідач підписав 31 січня 2022 року на суму 13 749,78 грн. Починаючи з березня 2022 року відповідач жодних актів не підписував та орендної плати не сплачував.

Факт невнесення платежів за Договором, починаючи з березня 2022 року відповідачем не оспорюється.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідач має заборгованість за Договором за період з березня 2022 року по 29.06.2023 у розмірі 213526,24грн., з яких: 208338,66грн. орендної плати, 5187,58грн. компенсації за спожиту теплову енергію.

Стягнення вказаних сум є предметом спору у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач починаючи з березня 2023 року припинив здійснювати платежі, що обумовлені Договором, посилаючись на існування в Україні воєнного стану та початок активних бойових дій у м.Харкові.

Частиною 6 статті 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суд зазначає, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан в подальшому продовжувався Указами Президента України та він діє до даного часу.

В той же час, у справі відсутні будь-які докази неможливості використання відповідачем орендованого приміщення у період після введення воєнного стану.

Як зазначає позивач у відповіді на відзив будівля, розташована на проспекті Науки, 22, у м. Харкові, не зазнавала жодних влучань від ракет або дронів, є цілою, придатною до користування, а на сусідній вулиці - Ляпунова, 16, знаходиться підземний паркінг, де можна сховатись під час повітряної тривоги. Таким чином, жодних перешкод у користуванні приміщеннями на проспекті Науки, 22, у м. Харкові, у відповідача не було, та на сьогодні немає.

Зазначені твердження позивача відповідачем жодними доказами не спростовані.

Відповідач посилається на те, що у зв`язку з бойовими діями був вимушений виїхати за межі м.Харкова, проте додана до відзиву довідка переселенця видана лише 20.04.2022, тобто через 2 місяці після початку військової агресії Російської Федерації проти України.

Відповідно до п.8.2 Договору сторона, для якої настали обставини неможливості виконання своїх зобов`язань за Договором, повинна про настання і можливі терміни припинення цих обставин, на протязі трьох календарних днів із моменту настання форс-мажорних обставин, письмово сповістити іншу сторону. При цьому вона звільняється від виконання зобов`язань на протязі перших шести місяців до припинення дії форс-мажорних обставин.

Таке повідомлення, яке було б складено протягом трьох календарних днів із моменту настання форс-мажорних обставин в матеріалах справи відсутнє.

Отже, посилання відповідача на неможливість використовувати орендоване приміщення саме у зв`язку з бойовими діями належним чином не доведені.

В той же час, згідно з п. 3.4.4 орендар має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку, письмово попередивши орендодавця за 30 (тридцять) календарних днів.

На підставі вищевказаного пункту Договору відповідач склав та направив позивачу лист від 17.04.2023, в якому повідомив про одностороннє розірвання Договору.

Направлення даного листа на адресу позивача підтверджується наявною у справі копією опису вкладення від 18.04.2022.

За таких обставин Договір оренди слід вважати розірваним в односторонньому порядку за заявою орендаря (відповідача у справі) через 30 календарних днів.

Втім, обставина щодо розірвання Договору не впливає на обов`язок відповідача вносити орендну плату до моменту повернення орендованого майна орендодавцю за актом приймання-передачі.

Так, відповідно до пункту 7.1 Договору після закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний передати орендодавцю приміщення протягом 3-х днів з моменту закінчення терміну оренди за Актом приймання-передачі (додаток №2).

А згідно з пунктом 2.8 Договору сплата орендної плати нараховується з моменту підписання Акту приймання-передачі приміщення (додаток № 1) і до моменту повернення приміщення на підставі Акту приймання-передачі приміщення (додаток № 2), враховуючі день фактичного повернення орендованого приміщення. Орендна плата сплачується орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків-фактур або на підставі даного Договору.

Таким чином, незважаючи на розірвання Договору в односторонньому порядку відповідач був зобов`язаний повернути орендоване майно позивачу за актом приймання-передачі та вносити орендну плату до моменту повернення приміщення на підставі такого акту приймання-передачі приміщення.

Оскільки в матеріалах справи відсутній підписаний обома сторонами акт приймання-передачі приміщення (додаток № 2 до Договору), суд вважає правомірним нарахування позивачем орендної плати за період з березня 2022 року по 29.06.2023 у розмірі 208338,66грн.

Заперечення відповідача судом не приймаються з огляду на наступне.

Щодо доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач вказує, що його має бути звільнено від відповідальності, посилаючись на лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1, відповідно до якого ТПП України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Проте, даний лист не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань із оплати вартості наданих послуг, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту даного листа, введення воєнного стану в Україні є форс-мажорною обставиною для суб`єктів господарської діяльності лише у випадку, якщо виконання договірного зобов`язання стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких обставин.

Між тим, відповідачем не надано доказів того, що внаслідок введення воєнного стану він був об`єктивно був позбавлений можливості виконати своє зобов`язання щодо повернення об`єкту суборенди позивачу.

Також, відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Отже, саме сертифікат ТПП України є належним доказом, що засвідчує форс-мажорні обставини.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Даний лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання відповідачем свого зобов`язання за Договором.

Вищенаведені обставини свідчать про відсутність у відповідача обґрунтованих підстав для невиконання узятих на себе зобов`язань за Договором внаслідок вищевказаних обставин.

У постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Відтак, посилання відповідача на форс-мажорні обставини у вигляді воєнного стану, є необґрунтованими.

Посилання відповідача на те, що у орендованих приміщеннях залишилися меблі та їх вартість має бути зарахована позивачем в рахунок орендної плати судом відхиляються, оскільки жодними доказами не доведені. Зокрема, відповідачем не доведено ані факту наявності цих меблів, ані їх вартості, ані досягнення з позивачем згоди щодо зарахування вартості меблів у рахунок погашення заборгованості з орендної плати.

Щодо посилань відповідача на неможливість підписання акту приймання-передачі приміщення через бойові дії суд зауважує, що у справі відсутні будь-які докази, які об`єктивно позбавляли його можливості направити такий акт на адресу позивача, який розташований у м.Києві, засобами поштового зв`язку, починаючи з дати направлення повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку (18.04.2022) та до даного часу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачем не надано доказів внесення орендної плати за період після березня 2022 року, суд вважає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 208338,66грн. орендної плати за період з березня 2022 року по 29.06.2023.

В той же час, суд вважає необґрунтованим заявлення позивачем до стягнення 5187,58грн. компенсації за спожиту теплову енергію з огляду на наступне.

Пунктом 1 Додаткової угоди №3 від 31.12.2022 до Договору визначено, що сторони прийшли згоди доповнити п. 2.2. договору наступним:

"ОРЕНДАР компенсує ОРЕНДОДАВЦЮ різницю по сплаті за спожиту теплову енергію пропорційно займаної площі, у разі підвищення тарифу, який складає 1582,63грн за 1 Гкал з ПДВ. Оплата здійснюється не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним, згідно рахунку-фактури наданого ОРЕНДОДАВЦЕМ".

Отже, відповідач зобов`язаний здійснювати таку компенсацію на підставі відповідних рахунків-фактур, які мають надаватися йому позивачем із зазначенням конкретного розміру щомісячної компенсації.

До позовної заяви додано рахунки-фактури №22 від 09.02.2022, №36 від 31.03.2022, №44 від 30.04.2022 на загальну суму 5187,58грн., однак вони складені самим позивачем та скріплені лише його печаткою. Будь-які докази, які б підтверджували вручення чи направлення цих рахунків-фактур відповідачу, у матеріалах справи відсутні.

За відсутності у відповідача рахунків-фактур, він позбавлений можливості визначити розмір щомісячної різниці по сплаті за спожиту теплову енергію та виконати свій обов`язок щодо здійснення компенсації.

Крім того, суд окремо зауважує, що дані платежі мають компенсаційний характер, однак в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем витрат, які відповідач мав би компенсувати.

За таких обставин, у задоволені позову в частині вимог про стягнення 5187,58грн. компенсації за спожиту теплову енергію слід відмовити.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедполіс" (02100, м.Київ, вул.Бажова, буд. 9, кімната 43, код 21660893) 208338,66грн. орендної плати, 3125,08грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "29" вересня 2023 р.

СуддяМ.В. Калантай