Постанова

від 19.09.2023 по справі 912/1155/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 912/1155/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Олійник А. О. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2023 (суддя Кабакова В. Г.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2023 (головуючий - Вечірко І. О., судді Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.) у справі

за позовом Фермерського господарства "Агат"

до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зняття обтяження і виключення напису з реєстру

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Фермерського господарства "Агат"

про стягнення 313 574,02 грн.

Короткий зміст і підстави вимог первісного та зустрічного позовів

1. У серпні 2022 року Фермерське господарство "Агат" (далі - ФГ "Агат", позичальник, заставодавець) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк", Банк, кредитор, відповідач) про усунення перешкод позивачу в користуванні власністю шляхом зняття обтяження у виді застави рухомого майна і виключення напису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна: зареєстровано: № 16515113 від 13 жовтня 2017 року реєстратором Чумаком Віталієм Миколайовичем Кіровоградської філії "Національні інформаційні системи" Кіровоградської області, з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Об`єкт обтяження: комбайн зернозбиральний, марка САSЕ ІН 6140, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 8700 см3, маса машини 17 892 кг, рік випуску - 2016; зареєстровано: № 16515150 від 13 жовтня 2017 року реєстратором Чумак Віталієм Миколайовичем Кіровоградської філії "Національні інформаційні системи" Кіровоградської області. Об`єкт обтяження: жатка для збирання зерна, модель Саsе ІН 3020, 2016р.в., ін. № 101, заводський № НОМЕР_5, 2016р.в., інвентарний № 101; жатка для збирання кукурудзи модель Саsе IН МRХ 870, 2016р.в., ін. № 102, заводський № НОМЕР_6; жниварка для збирання соняшника модель Моresil GВ900, 2017р.в., ін. № 103, заводський № НОМЕР_8, з посиланням на положення статей 15, 16, 316, 317, 319, 321, 386, 391, 593 509, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 43, 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що ФГ "Агат" є власником рухомого майна, на яке накладено обтяження за договорами застави від 13.10.2017 № 55317Z34 і № 55317Z35, укладеними з АТ "Укрексімбанк" в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 12.10.2017 № 55317К12, які (зобов`язання) 01.06.2021 позичальник виконав у повному обсязі.

3. У жовтні 2022 року АТ "Укрексімбанк" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області із зустрічним позовом про стягнення з ФГ "Агат" 313 574,02 грн заборгованості за кредитним договором від 12.10.2017 № 55317К12, з якої: 17 700,01 грн простроченої комісії за управління кредитом, 247 360,87 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 48 510,14 грн, з посиланням на норми статей 11, 204, 526, 530, 625, 629, 1054 ЦК України, статей 75, 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4. Зустрічна позовна заява аргументована тим, що Банк має право на нарахування процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором від 12.10.2017 № 55317К12, а також сум, визначених статтею 625 ЦК України, за період невиконання позичальником судового рішення в справі № 912/2054/20, оскільки ФГ "Агат" ще не виконало свої зобов`язання в повному обсязі.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2023, первісний позов задоволено повністю. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ФГ "Агат" на користь АТ "Укрексімбанк" 195 783,39 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 48 072,28 грн. В іншій частині вимог зустрічного позову (про стягнення 17 700,01 грн простроченої комісії за управління кредитом, 51 577,48 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 437,86 грн) відмовлено.

6. Рішення та постанова мотивовані посиланням на норми статей 317, 319, 321, 328, 526, 530, 572, 593, 598, 599, 610, 611, 625, 627, 1050 ЦК України, статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 28 Закону України "Про заставу", статей 42- 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статей 79, 86, 236, 269 ГПК України, застосовуючи які суди дійшли висновку про обґрунтованість первісного позову та часткову обґрунтованість зустрічного позову з огляду на те, що: 1) ФГ "Агат" виконало свої зобов`язання за кредитним договором від 12.10.2017 № 55317К12 шляхом повного виконання судового рішення про дострокове стягнення з позичальника всієї суми кредитної заборгованості, зокрема, забезпечені заставою рухомого майна зобов`язання позичальника за цим кредитним договором припинилися 01.06.2021, тобто в день остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням у справі № 912/2054/20, в зв`язку з чим застава за договорами застави від 13.10.2017 № 55317Z34 і № 55317Z35, яка має похідний характер від кредитного договору від 12.10.2017 № 55317К12, також припинилася, проте Банк як обтяжувач, незважаючи на відповідне звернення заставодавця в грудні 2021 року, неправомірно ухиляється від виконання передбаченого законом обов`язку з подання держателю або реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяження належного позивачу майна; 2) оскільки на виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.09.2020 у справі № 912/2054/20 ФГ "Агат" погасило кредитну заборгованість двома платежами (10.02.2021 на суму 3 755 000 грн і 01.06.2021 на суму 570 963,60 грн), то згідно зі здійсненим місцевим господарським судом перерахунком розміру інфляційних втрат і 3 % річних за період з 24.09.2020 по 31.05.2021 до стягнення з позичальника підлягають 195 783,39 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 48 072,28 грн, позаяк кредитором при здійсненні свого розрахунку не було враховано часткового погашення позивачем заборгованості, неправомірно враховано дати зарахування сплачених ФГ "Агат" коштів, а також помилково включено до періоду нарахування дні фактичної сплати суми боргу, що не відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 10.04.2019 у справі № 910/13064/17, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 25.02.2020 у справі № 910/2615/18, від 11.11.2021 у справі № 922/449/21, від 21.12.2021 у справі № 910/15364/20, від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20.

При цьому суд першої інстанції, зважаючи на встановлений судовим рішенням у справі № 912/2054/20 факт припинення 27.05.2020 права відповідача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, відмову в стягненні з ФГ "Агат" 17 700,01 грн простроченої комісії за управління кредитом аргументував безпідставністю її нарахування Банком за наступний період - починаючи з 28.05.2020.

Водночас апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, дійшов висновку про те, що сплата винагороди Банку у виді комісії за управління кредитом не є обов`язковою для виконання позичальником, оскільки не відповідає вимогам розумності та справедливості умов договору, передбаченим статтею 627 ЦК України (схожий висновок про незаконність нарахування банком комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 926/1272/15).

Крім того, суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що банк, звернувшись до місцевого господарського суду з позовом до боржника (справа № 912/2054/20), реалізував своє право на дострокове повернення грошових коштів за кредитним договором, чим в односторонньому порядку змінив строк виконання основного зобов`язання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, АТ "Укрексімбанк" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати в частині задоволення первісного позову і в частині відмови в задоволенні вимог зустрічного позову про стягнення 17 700,01 грн простроченої комісії за управління кредитом, 51 577,48 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 437,86 грн та ухвалити нове рішення про відмову в первісному позові та про задоволення зустрічного позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що: 1) суди не врахували викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц висновку щодо застосування положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України, а саме про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення; 2) суди не врахували висновку щодо застосування норми статті 204 ЦК України (в контексті безперешкодного здійснення всіх прав, набутих сторонами правочину, та виконання ними обов`язків, що виникли внаслідок укладення договору, в разі неспростування презумпції правомірності цього договору), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010; 3) суди не врахували висновку щодо застосування норм статті 598 ЦК України та статей 1, 3, 7, 17, 33 Закону України "Про іпотеку" (в контексті того, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-г/16; 4) суди не дослідили зібрані в справі докази.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

9. ФГ "Агат" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укрексімбанк" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 912/1155/22 та призначено розгляд цієї скарги в судовому засіданні на 19.09.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

11. 12.10.2017 між ФГ "Агат" (позичальник) та АТ "Укрексімбанк" (Банк) укладено кредитний договір № 55317К12 (далі - кредитний договір), за умовами пунктів 2.1, 2.3- 2.5 якого Банк надав позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Сума кредиту - 5 900 000 грн. Кінцевий термін погашення кредиту - 11.10.2022. Кредит надається для придбання зернозбирального комбайну Саse ІН 6140, 2016 р.в. та трьох жаток для збирання зерна Саsе IН 3020, соняшника Моresil GB900 та кукурудзи Саsе ІН МRX 870 відповідно до контракту.

Згідно з пунктами 6.15, 6.16 кредитного договору, якщо сума, що вноситься у рахунок погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії за управління та інших плат за цим договором, недостатня для погашення кредиту разом з процентами та іншими платами за цим договором, то платежі за цим договором здійснюються у такій черговості: 1) прострочені проценти за кредитом; 2) прострочені суми комісії за управління; 3) прострочені суми комісії за зобов`язання; 4) прострочені суми інших комісій за цим договором; 5) строкові проценти за кредитом; 6) строкові платежі по сплаті комісії за управління; 7) строкові комісії за зобов`язання; 8) інші строкові комісії за цим договором; 9) прострочена заборгованість за основним боргом; 10) штрафна санкція за нецільове використання кредитних коштів; 11) строкові платежі з погашення основного боргу; 12) інші штрафні санкції за цим договором (крім пені); 13) пеня; 14) дострокові платежі за договором; 15) інші відшкодування Банку (витрати за цим договором, пов`язані із вимогами щодо супроводження та повернення кредиту: витрати щодо страхування/експертної оцінки майна, наданого в заставу/іпотеку Банку відповідно до гарантійних документів, судові витрати (судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи), нотаріальні). У разі, якщо позичальник направляє кошти на виконання грошових зобов`язань за цим договором у черговості іншій, ніж зазначена у п. 6.15 цього договору, у тому числі у разі направлення таких коштів на рахунок, відкритий відповідно до пп. (б) п. 5.11 цього договору, Банк зараховує кошти на виконання грошових зобов`язань позичальника у відповідній валюті у черговості, що визначена в п. 6.15 цього договору.

12. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між сторонами було укладено: 1) договір застави від 13.10.2017 № 55317Z34, предметом застави є: комбайн зернозбиральний марка Саse ІН 6140, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський № НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 8700 см3, маса машини 17 892 кг, рік випуску - 2016, що належить ФГ "Агат"; 2) договір застави від 13.10.2017 № 55317Z35, предметом застави є: жатка для збирання зерна модель Саse ІН 3020, 2016р.в., ін. № 101, заводський № НОМЕР_5 ; жатка для збирання кукурудзи модель Саse ІН МRX 870, 2016р.в., ін. № 102, заводський № НОМЕР_6 ; жниварка для збирання соняшника модель Моresil GB900, 2017р.в., ін. № 103, заводський № НОМЕР_8.

Пунктами 1.1, 3.1, 3.2 вказаних договорів застави передбачено, що заставою за ними забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору від 12.10.2017 № 55317К12. Застава виникає з моменту підписання цього договору повноважними представниками сторін та його нотаріального посвідчення. Застава припиняється задоволенням заставодавцем у повному обсязі вимог заставодержателя, забезпечених заставою за цим договором.

13. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію машини від 03.10.2017 серії НОМЕР_7 ФГ "Агат" є власником комбайну зернозбирального марки Саse ІН 6140, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський № НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 8700 см3, маса машини 17 892 кг, рік випуску - 2016.

14. З наявних у матеріалах справи витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.08.2022 № 79862759 і № 79862920 вбачається, що:

- відносно комбайну зернозбирального марка Саse ІН 6140, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський № НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 8700 см3, маса машини 17 892 кг, рік випуску - 2016, міститься запис про приватне обтяження рухомого майна, зареєстроване 13.10.2015 за №16515113 реєстратором Чумак Віталієм Миколаєвичем, Кіровоградської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" на підставі договору застави серія та номер 55317234 виданого 13.10.2017р. Державним нотаріусом Новгородківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Голоборотько О. В. - АТ "Укрексімбанк" (ІК 00032112, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, в особі керуючого філією Недогоди Сергія Петровича, який діє на підставі довіреності посвідченої 02.11.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С. І. за № 2118. Обтяжувач - Філія АТ "Укрексімбанк" в м. Кропивницькому, код 20630973, 25002, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Вокзальна, 16, корп.1, тел. (0522), 35-85-53. Строк виконання зобов`язання - 11.10.2022, термін дії - 09.05.2027. Змінено: 09.05.2022 реєстратором Кондратюк Н. С. Регіональної філії міста Києва та Київської області державного підприємства "Національні інформаційні системи", Київська область, на підставі договору застави серія та номер 55317Z34, виданий 13.10.2017, видавник АТ "Укрексімбанк" терміни дії (до змін) - 13.10.2022, термін дії (після змін) - 09.05.2027;

- відносно жатки для збирання зерна модель Саse ІН 3020, 2016р.в., ін. № 101, заводський № НОМЕР_5 ; жатка для збирання кукурудзи модель Саse ІН МRX 870, 2016р.в., ін. № 102, заводський № НОМЕР_6 ; жниварка для збирання соняшника модель Моresil GB900, 2017р.в., ін. № 103, заводський № НОМЕР_8, міститься запис про приватне обтяження рухомого майна, зареєстроване 13.10.2015 за № 16515150 реєстратором Чумак Віталієм Миколаєвичем Кіровоградської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" на підставі договору застави серія та номер 55317235 виданий 13.10.2017 Державним нотаріусом Новгородківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Голоборотько О. В. Заставодержатель - АТ "Укрексімбанк" (ІК 00032112, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, в особі керуючого філією Недогоди Сергія Петровича, який діє на підставі довіреності посвідченої 02.11.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С. І. за № 2118. Обтяжувач - АТ "Укрексімбанк" в місті Кропивницькому, код 20630973, 25002, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Вокзальна, 16, корп.1, тел. (0522), 35-85-53. Строк виконання зобов`язання - 11.10.2022, термін дії - 09.05.2027. Змінено - 09.05.2022 реєстратором Кондратюк Наталією Сергіївною Регіональної філії міста Києва та Київської області державного підприємства "Національні інформаційні системи", Київська область на підставі договору застави серія та номер 55317235 виданий 13.10.2017, видавник АТ "Укрексімбанк" терміни дії (до змін) - 13.10.2022, термін дії (після змін) - 09.05.2027.

15. У червні 2020 року АТ "Укрексімбанк" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до ФГ "Агат" про стягнення заборгованості в загальній сумі 4 270 208,64 грн.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.09.2020 у справі № 912/2054/20 стягнуто з ФГ "Агат" на користь АТ "Укрексімбанк" заборгованість за кредитним договором від 12.10.2017 № 55317К12 в сумі 4 262 033,08 грн., з яких 188 067,14 грн - прострочені проценти, 23 010 грн - прострочена комісія за управління; 3 800 000 грн - прострочена заборгованість за основним боргом, 46 527,83 грн - пеня за прострочення заборгованості за основним боргом, 13 858,11 грн - 3 % річних у зв`язку із несвоєчасним виконанням зобов`язань за кредитним договором, 190 570,00 грн - штрафні санкції, в тому числі за: непереведення чистих грошових потоків в обсязі не менше 80 % чистих щоквартальних надходжень позичальника у IV кварталі 2018 р., І кварталі 2019 р., II кварталі 2019 р., III кварталі 2019 р., IV кварталі 2019 р., та у І кварталі 2020 р. (порушено п. 9.2.23 кредитного договору) - 180 540 грн (по 30 090 грн за кожен квартал); ненадання документів за І квартал 2019 р. (довідки з інших банків, порушено п. 9.2.25.6 кредитного договору) - 10 030 грн, а також судовий збір в розмірі 63 930,50 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2021 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.09.2020 у справі № 912/2054/20 в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій в загальній сумі 190 570 грн залишено без змін.

16. На виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.09.2020 у справі № 912/2054/20 ФГ "Агат" сплатило заборгованість за кредитним договором від 12.10.2017 № 55317К12 в розмірі 4 325 963,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 10.02.2021 № 4 на суму 3 755 000 грн і квитанцією від 01.06.2021 № ПН2520540 на суму 570 963,60 грн.

Сплачені ФГ "Агат" кошти Банк зарахував наступним чином:

- 11.02.2021 в сумі 188 067,14 грн як погашення прострочених відсотків;

- 11.02.2021 в сумі 23 010 грн. як погашення простроченої комісії за управління кредитом;

- 11.02.2021 в сумі 3 543 922 грн як погашення простроченої заборгованості за основним боргом;

- 04.06.2021 в сумі 256 077,14 грн як погашення простроченої заборгованості за основним боргом;

- 04.06.2021 в сумі 46 527,83 грн як погашення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором;

- 04.06.2021 в сумі 13 858,11 грн як сплата 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України;

- 04.06.2021 в сумі 190 570 грн як погашення штрафних санкцій за невиконання умов кредитного договору;

- 07.06.2021 в сумі 63 930,50 грн як сплата судового збору згідно з рішенням у справі № 912/2054/20.

17. 24.12.2021р. ФГ "Агат" звернулося до АТ "Укрексімбанк" з листом № 84 про зняття обтяження з майна.

АТ "Укрексімбанк" у відповіді від 20.01.2022 № 0550130/2225-22 повідомило про розгляд інформації, зазначеної у листі від 24.12.2021 № 84.

18. 29.04.2022 ФГ "Агат" звернулося до Національного банку України зі скаргою № 16, в якій просило вжити заходи для зняття обтяжень за договорами застави від 13.10.2017 № 55317Z34 і № 55317Z35.

19. Національний банк України листом від 15.06.2022 № 20-0006/41527 повідомив ФГ "Агат", що вирішення спірних питань між банком та його клієнтом має здійснюватися шляхом переговорів або, враховуючи положення статті 55 Конституції України та статей 15, 16 ЦК України, в судовому порядку.

Позиція Верховного Суду

20. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

21. В основу оскаржуваних рішення та постанови про обґрунтованість первісного позову та необґрунтованість зустрічного позову (в частині вимог про стягнення 17 700,01 грн простроченої комісії за управління кредитом, 51 577,48 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 437,86 грн) покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що в зв`язку з виконанням ФГ "Агат" своїх зобов`язань за кредитним договором від 12.10.2017 № 55317К12 шляхом повного виконання судового рішення про дострокове стягнення з позичальника всієї суми кредитної заборгованості, забезпечені заставою рухомого майна зобов`язання позичальника за цим кредитним договором припинилися 01.06.2021, тобто в день остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням у справі № 912/2054/20, як наслідок, застава за договорами застави від 13.10.2017 № 55317Z34 і № 55317Z35, яка має похідний характер від кредитного договору від 12.10.2017 № 55317К12, також припинилася з підстав припинення основного зобов`язання, проте Банк як обтяжувач, незважаючи на відповідне звернення заставодавця в грудні 2021 року, неправомірно ухиляється від виконання передбаченого законом обов`язку з подання держателю або реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяження належного позивачу майна.

При цьому, зважаючи на те, що на виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.09.2020 у справі № 912/2054/20 ФГ "Агат" погасило кредитну заборгованість двома платежами (10.02.2021 на суму 3 755 000 грн і 01.06.2021 на суму 570 963,60 грн), місцевим господарським судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат і 3 % річних за період з 24.09.2020 по 31.05.2021, згідно з яким до стягнення з позичальника підлягають 195 783,39 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 48 072,28 грн, тобто не в нарахованих Банком сумах, позаяк кредитором при здійсненні свого розрахунку не було враховано часткового погашення позивачем заборгованості, неправомірно враховано дати зарахування сплачених ФГ "Агат" коштів, а також помилково включено до періоду нарахування дні фактичної сплати суми боргу, що не відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 10.04.2019 у справі № 910/13064/17, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 25.02.2020 у справі № 910/2615/18, від 11.11.2021 у справі № 922/449/21, від 21.12.2021 у справі № 910/15364/20, від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20.

22. Водночас суд апеляційної інстанції на обґрунтування своєї позиції послався на викладені в пунктах 95- 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 такі висновки щодо комплексного застосування норм статей 625, 1048 ЦК України:

"Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.

Якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов`язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за "користування кредитом", розмір якої не може бути зменшений судом.

Викладене вище свідчить, що наслідки порушення грошового зобов`язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов`язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність".

23. Колегія суддів погоджується із зазначеними вище висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

24. Відповідно до частини 5 статті 43 та частини 3 статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Таким чином, виходячи зі змісту положень статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відомості про припинення обтяження реєструються альтернативно на підставі рішення суду або заяви обтяжувача.

25. Згідно з частиною 1 статті 598 та статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

26. Відповідно до частини 1 статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 28 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

27. Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що в разі якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

28. Тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та враховано апеляційним судом при вирішенні цього спору.

29. Водночас у постанові від 23.05.2018 у справі 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду розмежувала поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами", а отже "проценти за користування кредитом" - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики) визначених в договорі, і такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульовано частиною 1 статті 1048 та частиною 1 статті 1051 ЦК України. "Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами" - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати яких урегульовано частиною 2 статті 625 ЦК України, в зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

30. В свою чергу, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 91), від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункти 6.19, 6.28) зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, наведено висновки про те, що: 1) після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання; 2) оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

31. Таким чином, з огляду на те, що внаслідок ухвалення 24.09.2020 судового рішення про стягнення з ФГ "Агат" боргу за кредитним договором від 12.10.2017 № 55317К12 (у справі № 912/2054/20) зобов`язання позивача сплатити кредитну заборгованість тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання - 01.06.2021, що є датою останнього платежу з остаточного погашення заборгованості в рамках виконання вказаного судового рішення), суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що АТ "Укрексімбанк" має право на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України за весь час прострочення - до 31.05.2021 включно.

32. Враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду щодо комплексного застосування норм частини 2 статті 625, частини 1 статті 1048 та частини 2 статті 1050 ЦК України, а також встановлений судовим рішенням у справі № 912/2054/20 (між тими самими сторонами) преюдиціальний факт припинення з 28.05.2020 права Банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом у зв`язку з направленням позичальнику 13.05.2020 вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором від 12.10.2017 № 55317К12, колегія суддів звертає увагу скаржника на недопустимість нарахування кредитором з 28.05.2020 будь-яких інших відсотків річних, крім передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, в спірних охоронних правовідносинах.

Адже нарахування Банком поряд із 3 % річних, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України, 17 700,01 грн комісії за управління кредитом, яка (комісія) згідно з підпунктом 3.2.1.1 пункту 3.2 кредитного договору від 12.10.2017 № 55317К12 обчислюється в розмірі 1,2 % річних від загальної суми кредиту (5 900 000 грн), яке (нарахування) відбулося за період після фактичної зміни самим же кредитором строку виконання позичальником зобов`язання на дострокове повне погашення тіла кредиту та відсотків за кредитом не відповідатиме як висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, так і принципам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим пунктом 6 частини 1 статті 3 та частиною 3 статті 509 ЦК України.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

В зв`язку з цим касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду про те, що сплата Банку винагороди у виді комісії за управління кредитом не є обов`язковою для виконання позичальником, оскільки не відповідає вимогам розумності та справедливості умов договору, передбаченим статтею 627 ЦК України (схожий висновок про незаконність нарахування банком комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 926/1272/15).

33. Разом з тим колегія суддів зауважує, що подана Банком касаційна скарга не містить жодних заперечень та обґрунтування на спростування здійсненого місцевим господарським судом перерахунку розміру інфляційних втрат і 3 % річних за період з 24.09.2020 по 31.05.2021, згідно з яким до стягнення з позичальника підлягають 195 783,39 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 48 072,28 грн, позаяк кредитором при формуванні свого розрахунку інфляційних втрат і 3 % річних не було враховано часткового погашення позивачем заборгованості, неправомірно враховано дати зарахування сплачених ФГ "Агат" коштів, а також помилково включено до періоду нарахування дні фактичної сплати суми боргу, що не відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 10.04.2019 у справі № 910/13064/17, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 25.02.2020 у справі № 910/2615/18, від 11.11.2021 у справі № 922/449/21, від 21.12.2021 у справі № 910/15364/20, від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20.

34. Отже, при вирішенні спору суди попередніх інстанцій достовірно встановили та скаржник не спростував факту повного припинення 01.06.2021 зобов`язань ФГ "Агат" за кредитним договором від 12.10.2017 № 55317К12 внаслідок виконання судового рішення про дострокове стягнення з позичальника всієї суми кредитної заборгованості в справі № 912/2054/20, що зумовило припинення похідного зобов`язання застави рухомого майна позивача за договорами застави від 13.10.2017 № 55317Z34 і № 55317Z35, то, як наслідок, дійшли правильного висновку про задоволення первісного позову в повному обсязі та про відмову в задоволенні вимог зустрічного позову про стягнення з позичальника 17 700,01 грн простроченої комісії за управління кредитом, 51 577,48 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 437,86 грн.

35. Відповідач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:

якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

36. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови: 1) висновку щодо застосування положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України (в контексті того, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц; 2) висновку щодо застосування норми статті 204 ЦК України (в контексті безперешкодного здійснення всіх прав, набутих сторонами правочину, та виконання ними обов`язків, що виникли внаслідок укладення договору, в разі неспростування презумпції правомірності цього договору), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010; 3) висновку щодо застосування норм статті 598 ЦК України та статей 1, 3, 7, 17, 33 Закону України "Про іпотеку" (в контексті того, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-г/16, з огляду на таке.

37. Дійсно, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц міститься висновок про те, що правовий аналіз статей 526, 599, 611, 625 ЦК України свідчить, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

38. Водночас зі змісту оскаржуваних судових рішень чітко вбачається, що при їх ухваленні суди першої та апеляційної інстанцій, керуючись частиною 4 статті 236 ГПК України, якраз врахували висновок щодо застосування норм статей 526, 599, 611, 625 ЦК України, викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, на неврахуванні якого (висновку) помилково наголошує скаржник.

39. Отже, суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, що виключає закриття касаційного провадження в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

40. Разом з тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

41. З мотивів, наведених у пунктах 28- 32 цієї постанови, колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норми статті 204 ЦК України (в контексті безперешкодного здійснення всіх прав, набутих сторонами правочину, та виконання ними обов`язків, що виникли внаслідок укладення договору, в разі неспростування презумпції правомірності цього договору), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, та висновку щодо застосування норм статті 598 ЦК України та статей 1, 3, 7, 17, 33 Закону України "Про іпотеку", викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-г/16.

Крім того, за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в зазначених справах і справі, що розглядається, не є подібними з огляду на відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов`язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування під час вирішення цього спору вказаних скаржником правових позицій як нерелевантних.

42. Так, відповідач, посилаючись на неврахування висновку Великої Палати Верховного Суду (в контексті необхідності застосування презумпції правомірності правочину) виключно в аспекті незаконності, на думку скаржника, відмови в стягненні на користь Банку спірної суми комісії за управління кредитом, передбаченої підпунктом 3.2.1.1 пункту 3.2 кредитного договору від 12.10.2017 № 55317К12, який (договір) не визнано недійсним повністю чи в частині вказаного підпункту, помилково не враховує того, що предметом позову в справі № 2-1383/2010 є стягнення солідарно з позичальника та поручителя кредитної заборгованості, до складу якої не входить комісія за управління кредитом, а відтак зазначена постанова взагалі не містить висновку щодо допустимості/недопустимості стягнення вказаної комісії після спливу строку кредитування в охоронних правовідносинах.

43. Колегія суддів також відхиляє передчасні доводи скаржника про неврахування судами висновку щодо застосування норм статті 598 ЦК України та статей 1, 3, 7, 17, 33 Закону України "Про іпотеку" (в контексті того, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-г/16 (предмет позову - звернення стягнення на предмет іпотеки), оскільки спір у цій справі виник з відносин застави рухомого майна, які (відносини) в порівнянні з відносинами іпотеки (застави нерухомого майна) мають істотні особливості правового регулювання. Зокрема, з урахуванням змісту імперативних норм частини 1 статті 17 та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про іпотеку", який є спеціальним законом, визначений вказаною статтею перелік підстав припинення іпотеки, на відміну від диспозитивних положень статті 28 Закону України "Про заставу", є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає (схожий висновок щодо розмежування підстав припинення іпотеки та застави викладено в пункті 30 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 910/3359/18).

44. Водночас в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-г/16 немає висновку щодо застосування норм статей 526, 599, 611, 625 ЦК України, статті 28 Закону України "Про заставу" та статей 43, 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якими регулюються спірні правовідносини припинення обтяження рухомого майна в разі припинення основного зобов`язання (за кредитним договором від 12.10.2017 № 55317К12) і похідного зобов`язання (за договорами застави від 13.10.2017 № 55317Z34 та № 55317Z35).

45. Крім того, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та передаючи справу № 921/107/15-г/16 на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області, Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність доказів виконання боржниками зобов`язань за кредитними договорами, наявність судових рішень про стягнення заборгованості у справах № 918/1930/14 і № 18/1959/14, розстрочених у зв`язку з неможливістю їх негайного виконання, виходила з обставин невиконання судами викладених у постанові суду касаційної інстанції вказівок щодо встановлення істотних обставин вказаної справи, а саме про обсяг виконаних боржником та поручителем обов`язків перед кредитором у межах виконання судових рішень про стягнення заборгованості за кредитними договорами та дійсний обсяг відповідальності іпотекодавця.

Тобто в межах розгляду справи № 921/107/15-г/16 суди не встановлювали обставин виконання в повному обсязі судових рішень про стягнення кредитної заборгованості.

Натомість в основу оскаржуваних судових рішень у цій справі якраз покладено протилежні висновки місцевого та апеляційного господарських судів, а саме про остаточне погашення ФГ "Агат" заборгованості за кредитним договором від 12.10.2017 № 55317К12 шляхом повного виконання 01.06.2021 судового рішення про дострокове стягнення з позичальника всієї суми кредитної заборгованості, внаслідок чого застава рухомого майна, якою забезпечувалося виконання зобов`язання позичальника за цим кредитним договором, також припинилася в силу вимог абзацу 2 статті 28 Закону України "Про заставу" - з підстав припинення основного зобов`язання, яке забезпечувалося заставою.

46. Таким чином, у цій справі та справі № 921/107/15-г/16, на постанову Великої Палати Верховного Суду в якій посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

Наведене вище переконливо свідчить про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин і зумовлене цим їх неоднакове нормативно-правове регулювання в справі № 912/1155/22 та в справі № 921/107/15-г/16.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та справі, на постанову Верховного Суду в якій посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

47. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, однак наразі виключається можливість закриття касаційного провадження в частині зазначеної скаржником підстави з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновку щодо застосування норм статей 526, 599, 611, 625 ЦК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, на неврахуванні якого (висновку) помилково наголошує скаржник.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

48. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на недослідження судами зібраних у справі доказів, проте при цьому не зазначає, які ж саме докази залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій.

49. У зв`язку з цим Верховний Суд не бере до уваги бездоказові посилання скаржника на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки такі посилання зводяться виключно до цитування норми пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, тоді як касаційна скарга (з урахуванням заяви про усунення недоліків від 18.07.2023) взагалі не містить обґрунтування на підтвердження допущення апеляційним судом процесуального порушення (відсутність дослідження зібраних у справі конкретних доказів), що є предметом правового регулювання зазначеної процесуальної норми (схожий правовий висновок викладено в пункті 42 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 916/818/22).

50. Крім того, в розумінні пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження є передбачене пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає в недослідженні судом зібраних у справі доказів.

51. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

52. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення в сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

53. За умови відсутності підтвердження будь-якої з інших підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів.

54. Таким чином, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови.

55. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку про задоволення первісного позову повністю та про відмову в задоволенні вимог зустрічного позову в частині стягнення з позичальника 17 700,01 грн простроченої комісії за управління кредитом, 51 577,48 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 437,86 грн.

56. З наведених раніше мотивів колегія суддів погоджується з обґрунтованими доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

58. Оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження в зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду якраз з врахуванням правових висновків, викладених у постановах в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, на неврахуванні яких (висновків) помилково наголошує скаржник, то наразі виключається як закриття касаційного провадження в цій справі, так і скасування оскаржуваних судових рішень із зазначеної підстави.

59. В свою чергу, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, тому колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а не закривати касаційне провадження у відповідній частині, оскільки процесуальний закон не передбачає можливості закриття касаційного провадження за умов відсутності підтвердження зазначеної підстави.

60. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість первісного позову та часткову обґрунтованість зустрічного позову, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

61. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

62. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені в касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про задоволення первісного позову в повному обсязі та про часткове задоволення вимог зустрічного позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Розподіл судових витрат

64. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 912/1155/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай