Постанова

від 20.09.2023 по справі 752/3588/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/3588/22 Головуючий у І інстанції Чередніченко Н.П.

Провадження №22-ц/824/9377/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2023 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ковалевського Романа Володимировича на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Д», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України в м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумовська (Апатенко) Марина Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корсак Анжела Юріївна, приватний нотаріус Київського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права вимоги, визнання незаконними дії, визнання недійсними договорів, визнання незаконними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» право вимоги за кредитним договором № КСИПФ/1010696.1, який був укладений 02 липня 2013 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ОСОБА_2 ; визнати за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» право вимоги та права іпотекодержателя за договором іпотеки від 19 грудня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО та зареєстрованого в реєстрі за №1152 на об`єкт нерухомого майна: трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 25 липня 2013 року, видавник приватний нотаріус КМНО Апатенко М.А.; визнати недійсним дублікат свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів виданий 27 вересня 2017 року, видавник приватний нотаріус КМНО Апатенко М.А.; скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Розумовської М.А. №17737415 від 04 грудня 2014 року, яким обтяжувач ПАТ «Український Бізнес Банк» змінено на ТОВ «ВЕЛЕС-Д»; скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Корсак А.Ю. № 18066373 від 17 грудня 2014 року, яким змінено іпотекодержателя ПАТ «Український Бізнес Банк» на ТОВ «ВЕЛЕС-Д».

ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було подано заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що відсутність забезпечення позову у даній справі може призвести до відчуження майна на користь третіх осіб, що унеможливить та/або зробить утрудненим виконання рішення суду у даній справі.

Крім того, сторона позивача вказувала на доцільність та співмірність вимог заяви в частині накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії щодо майна, оскільки на даний час існує реальна загроза істотного ускладнення чи унеможливлення виконання в подальшому рішення суду, так як відповідачі мають всі можливості для подальшого відчуження майна.

Враховуючи вищевикладене, сторона позивача просила накласти арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , заборонити державним реєстраторам та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії щодо реєстрації відчуження зазначеного нерухомого майна.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року заяву про забезпечення позовузадоволено частково.

Застосовано захід забезпечення позову до набрання рішення суду у даній справі законної сили шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Ковалевський Р.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 рокускасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильному застосуванню норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції проігнороване те, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач не вказав на існування жодних обставин, які б підтверджували опосередковано або безпосередньо намагання сторони уникнути від виконання рішення в даній справі.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Ковалевський Р.В. вказує на те, що позивачем заявлено позов немайнового характеру, отже судове рішення, у разі задоволення позову, не вимагатиме примусового виконання, а тому, в даному випадку, застосування заходів забезпечення позову є безпідставним.

В апеляційній скарзі звернуто увагу на те, що судом першої інстанції не досліджувалось питання чи вплине застосування встановленого заходу забезпечення позову на виконання судового рішення у разі задоволення позову про визнання права, визнання недійсними актів та скасування рішення державного реєстратора.

Крім того, немає прямого причинного зв`язку між обраним судом засобом зпечення позову та можливими наслідками у вигляді визнання права, скасування свідоцтва чи рішення державного реєстратора.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Ковалевський Р.В. вказує на те , що позивачем не заявлено позовних вимог до ОСОБА_1 та вимог щодо нерухомого майна останньої, зокрема квартири АДРЕСА_2 .

Єдиною вимогою позивача щодо спірної квартири є скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про зміну іпотекодержателя з банку на «Велес-Д», тобто позивач просить скасувати запис про зміну іпотекодержателя його правонаступника.

На думку скаржника, архівний запис про найменування титульного іпотекодержателя, який позивач просить скасувати, жодним чином не впливає на виконання рішення суду.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданніпредставник ОСОБА_1 - адвокат Ковалевський Р.В.підтримав доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів та просив задовольнити її.

Інші сторони даної справи в судове засідання не з`явилась,про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі виник спір щодо об`єкту нерухомого майна, тому невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може істотно утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також відповідність видів забезпечення позову позовним вимогам.

Крім того, забезпечення позову в частині накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 є співмірним заявленим позовним вимогам.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом свого права, як іпотекодержателя, на здійснення правомочностей щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_2 .

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивачпросив накласти арешт на спірну квартиру АДРЕСА_2 , у зв`язку з наступними обставинами.

02 липня 2013 року між ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №КСИПФ/1010696.1, за яким останній отримав кредит на споживчі цілі у сумі 500 000 грн, на умовах повернення до 01 липня 2023 року та зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

19 грудня 2013 року з метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов`язань за кредитним договором позичальник передав, а Банк прийняв в іпотеку трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

04 грудня 2014 року між Банком та ТОВ «ВЕЛЕС-Д» був укладений договір факторингу щодо відступлення прав вимоги за вказаним вище кредитним договором та договором іпотеки. Однак, відповідно до рішення Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Банку укладений договір було визнано нікчемним. В подальшому рішенням Господарського суду м. Києва від 03 квітня 2019 року у справі № 910/16738/18 визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 04 грудня 2014 року за договором іпотеки.

Ухвалою суду у цій справі також було здійснено заміну стягувача ПАТ «Український Бізнес Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», так як ним були придбані права в ході ліквідаційної процедури Банку на аукціоні.

08 травня 2020 року прийнято рішення про припинення ПАТ «Український Бізнес Банк».

Але, не зважаючи, на вимоги ФГКФО, на судові процеси щодо визнання недійсними договорів та зобов`язання вчинити дії, мало місце відчуження спірної квартири, яка була передана в іпотеку 19 грудня 2013 року попереднім власником - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 2018 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв`язку з наявною загрозою утруднення або неможливості виконання рішення суду, оскільки у сторони спору є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору, а саме трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо визнання права вимоги іпотекодержателя, позивачем надано суду докази, що майно, на яке заявник просить накласти арешт в рамках забезпечення позову, було відчужено тричі за період вчинення оспорюваних дій та рішень, зареєстровано на праві власності завідповідачем, позивач обґрунтовано навів припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на вказане нерухоме майно може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки відповідач може відчужити на користь третіх осіб належне йому на праві власності нерухоме майнопід час вирішення спору, що призведе до необхідності залучення до участі в справі нових власників та пред`являти додаткові позовні вимоги.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, оскільки майно відповідача, яке є предметом спору, може бути відчужене останнім у будь-який час.

Вирішуючи питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд не вправі надавати оцінку позовним вимогам на предмет їх обґрунтованості та доведеності. Заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно є тимчасовим обмеженням прав відповідаа ОСОБА_1 щодо розпорядження цим майном, яке застосовуються у зв`язку вирішенням спору у суді. Вжиття таких заходів не може бути розцінене як порушення прав останньої.При цьому обранізаявником заходи забезпечення позову не порушують прав відповідача, а сприяють недопущенню порушення прав заявника до встановлення фактичних обставин спору.

Інші доводиапеляційної скарги висновків суду не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, а зводяться до їх переоцінки судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковалевського Романа Володимировича на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 25 вересня 2023 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: С.А. Голуб

Т.О. Писана