Постанова

від 21.09.2023 по справі 344/1861/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/1861/18

Провадження № 22-ц/4808/895/23

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.

суддів: Фединяка В.Д., Максюти І.О.

секретаря Петріва Д.Б.

за участю апелянта ОСОБА_1 ,

представника апелянта адвоката Кузюка І.Ю.

представників відповідача ОСОБА_2 , адвоката Говзана М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Антоняка Т.М. в м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищого художнього професійного училища № 3 м. Івано-Франківська про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вищого художнього професійного училища № 3 м. Івано-Франківська (далі - ВХПУ № 3) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивувала тим, що з вересня 1989 року вона перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах. З 01.09.1996 року її було переведено на посаду викладача математики з неповним навантаженням; з 01.09.1997 року - на посаду викладача математики з повним навантаженням; з 20.09.2011 року - на посаду заступника директора з навчальної роботи на контрактній основі з випробувальним терміном; з 02.07.2015 року - на посаду заступника директора з навчальної роботи на умовах безстрокового трудового договору. При цьому, вона продовжувала виконувати обов`язки викладача математики та інформатики. Вказані обов`язки вона виконувала до часу її звільнення, тобто обіймала посаду викладача та посаду заступника директора з навчальної роботи. Облік її робочого часу проводився окремими табелями, окремо по табелю викладача і окремо по табелю заступника директора.

Наказом відповідача № 07-ОС від 17.01.2018 року її звільнено з роботи з 17.01.2018 року відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України, за одноразове грубе порушення трудових обов`язків. Даний наказ є незаконним та таким, що винесений з особистих мотивів директора, оскільки вона не вчиняла жодних дисциплінарних проступків, не порушувала трудової дисципліни, належним чином і в повному обсязі виконувала всі свої посадові обов`язки, визначені посадовою інструкцією.

Зазначила, що зі сторони адміністрації училища на неї чинився тиск, проводилися службові розслідування. Наказом № 102-ОС від 25.09.2017 року їй, із значними порушеннями трудового законодавства, було оголошено догану, а 17.10.2017 року директором училища видано наказ № 115-ОС про зняття з неї надбавки у розмірі 25%. Відповідно до Звіту за результатами аудиторської перевірки, проведеної Департаментом освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА на «замовлення» директора ВХПУ № 3, аудиторська група зазначила, що в цілому висновок можна рахувати як умовно-позитивний. Незважаючи на позитивний висновок аудиту, директор училища 17.01.2018 року видала наказ № 07-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 », згідно якого її звільнено з роботи відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України. Дане звільнення відбулося з порушенням ч. 2 ст. 149 КЗпП України, оскільки наказом № 102-ОС від 25.09.2017 року їй оголошено догану за порушення тих самих пунктів Посадової інструкції. В порушення цієї ж статті КЗпП України у неї не були відібрані пояснення та навіть не було вказано з приводу яких конкретних порушень давати пояснення. Також звільнення відбулося з порушенням строку, визначеного ст. 148 КЗпП України, оскільки результати аудиту стали відомі адміністрації училища 10.11.2017 року, а наказ про її звільнення видано 17.01.2018 року. Крім того, Звіт фінансового аудиту не може слугувати підставою для звільнення, оскільки питання, висвітлені у звіті, не стосуються її посадових обов`язків та в основному вказують на порушення та зловживання директора училища та бухгалтера, які відповідальні за матеріально-фінансовий стан училища.

Посилаючись на наведене, позивачка просила скасувати наказ відповідача № 07-ОС від 17.01.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити її на посаді викладача та на посаді заступника директора з навчальної роботи; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.01.2018 року до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становив 11741 грн, а також завдану їй моральну шкоду в розмірі 8000 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 травня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищого художнього професійного училища № 3 м. Івано-Франківська про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовлено.

ОСОБА_1 на рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема вказує, що при вирішенні спору суд допустив порушення ст. 148 КЗпП України, не врахувавши, що відповідачем пропущено місячний строк для застосування до неї дисциплінарного стягнення, адже її звільнено з роботи 17.01.2018 року, хоча про порушення, яке їй інкримінується, директору училища було відомо ще 31.08.2017 року, про що свідчать накази № 163 та № 164 від 31.08.2017 року з додатками, видані та підписані саме директором ОСОБА_3 , які зазначені та знаходяться у додатку № 29 до Звіту (сторінка 24 Звіту). Вдруге про цей «проступок» стало відомо 10.11.2017 року (день закінчення аудиту день підписання акту прийому-передачі згідно вимог Стандарту внутрішнього аудиту, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 року № 1247). Посилання відповідача на протокол зборів трудового колективу ВХПУ № 3 від 20.12.2017 року та заяву директора Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА від 21.02.2018 року, як на початок перебігу строку для застосування дисциплінарного стягнення, є безпідставними, оскільки такі не є підтвердженням того, що адміністрацію училища було ознайомлено зі Звітом саме 20.12.2017 року, а не в день підписання акту його прийому-передачі, а саме 10.11.2017 року.

Також судом не враховано, що в порушення ст. 149 КЗпП України у неї не були відібрані пояснення та навіть не було вказано з приводу яких конкретних порушень давати пояснення. Посилання в наказі № 07-ОС від 17.01.2018 року на акт про відмову від написання пояснювальної записки від 05.01.2018 року апелянт вважає безпідставним, оскільки в неї не вимагалося надання пояснень з приводу якихось порушень трудових обов`язків, а вимагали надати пояснювальну записку стосовно зауважень щодо виявлених порушень і недоліків, вказаних у аудиторському звіті, які вона подала службовою запискою ще 02.01.2018 року.

Суд помилково зіслався на Звіт аудиту як на доказ її вини, оскільки період діяльності, що охоплюється аудитом: з 01.09.2015 року по 30.06.2017 року. В даний період не входить 2017-2018 навчальний рік, в якому вона нібито порушила посадові обов`язки. Відповідно до п. 4.10 Стандарту внутрішнього аудиту, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 року № 1247 (в редакції на час проведення аудиту), за результатами планування внутрішнього аудиту складається його програма, яка визначає ряд питань, зокрема період, що охоплюється внутрішнім аудитом. Внесення змін до програми внутрішнього аудиту здійснюється в порядку її затвердження (п. 4.11 Стандарту). Оскільки зміни до програми внутрішнього аудиту в порядку, визначеному Стандартом, не проводилися, то проведення перевірки за інший період, ніж зазначений у звіті, є порушенням Стандарту. Відтак, дані аудиту по фактах за 2017-2018 навчальний рік не є допустимими доказами в розумінні ст. 78 ЦПК України та не можуть братися судом до уваги.

Також апелянт вважає безпідставним посилання суду на ряд пунктів з її посадової інструкції, як на підтвердження її вини, оскільки у всіх цих пунктах відсутні обов`язки щодо поділу груп на підгрупи. Апелянт вказує, що згідно Посадової інстанції в її обов`язки не входить видача наказів про поділ груп на підгрупи, так як і будь-яких інших наказів по училищу, які підлягають виконанню. Крім того, апелянт зауважує, що її звільнено за грубе порушення трудових обов`язків, що не відповідає дійсності, оскільки згідно висновку Звіту він є умовно-позитивним.

З наведених мотивів просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу в порядкуст.360ЦПК України не скористалися.

У засіданні апеляційного суду апелянт та її представник скаргу підтримали в повному обсязі, просили її задоволити.

Представники відповідача скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка з вересня 1989 року працювала у Вищому художньому професійному училищі № 3 м. Івано-Франківська (далі - ВХПУ № 3), яке раніше було Івано-Франківське СПТУ № 3, про що свідчить відповідний запис у її трудовій книжці (а.с. 7, т. 1).

Із записів у трудовій книжці також вбачається, що з 01.09.1996 року ОСОБА_1 переведена на посаду викладача математики з неповним навантаженням, а з 01.09.1997 року - на посаду викладача математики з повним навантаженням.

Наказом директора ВХПУ № 3 від 19.09.2011 року № 25 ОСОБА_1 з 20.09.2011 року переведено з посади викладача на посаду заступника директора з навчальної роботи на контрактній основі з випробувальним терміном до 01.07.2012 року (а.с. 8, т. 1).

Наказом директора ВХПУ № 3 від 01.07.2015 року № 107-ОС позивачку з 02.07.2015 року переведено на посаду заступника директора з навчальної роботи на умови безстрокового трудового договору (а.с. 9, т. 1).

Відповідно до наказу директора ВХПУ № 3 від 31.08.2017 року № 164 заступників директора ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зобов`язано здійснити поділ учнів І-ІІІ курсів на підгрупи для вивчення навчальних предметів за основними видами підготовки робітничих кадрів та молодших спеціалістів (а.с. 83-85, т. 1).

З копії протоколу оперативної наради при директорі від 12.09.2017 року вбачається, що цього ж дня проведено нараду за участі директора з навчальної роботи ОСОБА_1 , під час якої заслухано директора ВХПУ № 3 ОСОБА_3 , директора НМК ПТО ОСОБА_5 стосовно виявлених недоліків у роботі заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_1 , а також заслухано пояснення ОСОБА_1 , яка зазначила, що допущені помилки та прорахунки було зроблено не навмисно, а випадково (а.с. 14, т. 1).

14.09.2017 року директором ВХПУ № 3 видано наказ № 96-ОС «Про проведення службового розслідування», яким створено відповідну комісію (а.с. 12, т. 1).

18.09.2017 року ОСОБА_1 подала на ім`я директора ВХПУ № 3 службову записку, в якій запропонувала переглянути посадові обов`язки працівників навчально-методичної, навчально-виробничої служби та організувати розподіл посадових обов`язків для нормалізації роботи училища (а.с. 15, т. 1).

У відповідь на службову записку позивачку повідомлено, що її робота була організована однаково з іншими заступниками. У зв`язку з виконанням відповідних обов`язків їй протягом 2014, 2015, 2016, 2017 років виплачувалася надбавка у розмірі 25% посадового окладу за складність та напруженість у роботі. Також вказувалося про те, що з посадовою інструкцією вона була належним чином ознайомлена (а.с. 16, т. 1).

За результатами службового розслідування у ВПХУ № 3 складено Довідку про результати проведення службового розслідування у ВХПУ № 3 м. Івано-Франківська, згідно якої встановлено, що основні документи з планування відповідають нормативним вимогам. Разом з тим, виявлено ряд грубих порушень, недоліків та упущень в організації навчально-виховного процесу в частині загальноосвітньої підготовки, що входять у функціональні обов`язки ОСОБА_1 заступника директора з навчальної роботи: у 18-ох викладачів різне педагогічне навантаження не співпадає з кількістю годин за навчальним планом та фактично проведених уроків, їх записів у журналах обліку.

Щодо цього ОСОБА_1 визнала, що зміни у плануванні навчального процесу робила самостійно без погодження з керівниками предметних методичних комісій та директором, помилки та порушення допущені через неуважність та напругу і не впливають на стан навчально-виховного процесу (а.с. 17-18, т. 1).

Листом від 21.09.2017 року директор ВХПУ № 3 ОСОБА_3 звернулася до директора Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА Кімаковича В.Є. з проханням створити комісію для проведення об`єктивного службового розслідування щодо виявлених під час звірки навчальної документації фактів невідповідності навчальних планів та записів у журналах (а.с. 24, т. 1).

Згідно з наказом директора ВХПУ № 3 від 25.09.2017 року № 102-ОС, відповідно до довідки НМК ПТО № 1024/0114/01 від 25.09.2017 року про результати проведення службового розслідування , заступнику директора з навчальної роботи ОСОБА_6 , оголошено догану (а.с. 25, т. 1) та знято виплату надбавки за складність і напруженість в роботі в розмірі 25% (а.с. 26, т. 1).

Листом від 17.10.2017 року директор ВХПУ № 3 Коростіль Н.Ж. звернулася до директора Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА Кімаковича В.Є. з проханням провести аудит з метою перевірки правильності нарахування заробітної плати викладачам у 2015-2016 та 2016-2017 навчальних роках (а.с. 27, т. 1).

24.10.2017 року директором Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА було видано наказ № 579 «Про проведення аудиту», на підставі якого був проведений позаплановий внутрішній фінансовий аудит (а.с. 68, т. 1).

За результатами аудиту складено Звіт «Оцінка правильності нарахування та виплати заробітної плати працівникам Вищого художнього професійного училища № 3 м. Івано-Франківська» за період з 01.09.2015 року по 30.06.2017 року, у якому встановлено, що помилки в організації навчально-виховного процесу призвели до внесення недостовірних даних в робочу та фінансову документацію 2016-2017 навчальних років і, як наслідок, до порушень в оплаті праці викладачів ВХПУ № 3 та невиконання, в окремих випадках, робочих навчальних планів (а.с. 28-55, 69-82, т. 1).

Як слідує з протоколу зборів трудового колективу ВХПУ № 3 м. Івано-Франківська від 20.12.2017 року, Звіт за результатами позапланового внутрішнього фінансового аудиту доведено до відома колективу ВХПУ № 3 м. Івано-Франківська (а.с. 93, т. 1).

02.01.2018 року позивачкою подано на ім`я директора ВХПУ №3 службову записку щодо результатів аудиторської перевірки, в якій викладено пояснення щодо проведеного аудиту (а.с. 99, т. 1).

03.01.2018 року директором ВХПУ № 3 видано наказ № 3, яким розроблено новий розподіл педагогічного навантаження і здійснено поділ груп з урахуванням висновків аудиту (а.с. 90-91, т. 1).

Головним бухгалтером ВХПУ № 3 ОСОБА_7 здійснено розрахунок різниці у заробітній платі викладачів з поділом на підгрупи та без такого поділу за 2017-2018 рік, що становить 40329,58 грн (а.с. 92, т. 1).

Актом від 05.01.2018 року зафіксовано, що позивачка відмовилася від надання пояснювальної записки стосовно зауважень щодо виявлених порушень і недоліків, вказаних в аудиторському звіті, які стосуються ведення навчально-плануючої та облікуючої документації заступника директора з навчальної роботи (а.с. 56, т. 1).

Як вбачається з Акту від 17.01.2018 року, директором училища ОСОБА_3 було запропоновано заступнику директора з навчальної роботи ОСОБА_1 перейти на посаду викладача, від чого вона відмовилась (а.с. 100, т. 1).

17.01.2018 року наказом директора ВХПУ № 3 за № 07-ОС заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_1 звільнено з роботи з відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України (а.с. 10-11, т. 1).

Згідно Акту від 17.01.2018 року , ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з наказом № 07-ОС від 17.01.2018 року, копію такого наказу отримано (а.с. 101, т. 1).

Також встановлено, що ОСОБА_1 оскаржувала наказ директора ВХПУ № 3 від 25.09.2017 року № 102-ОС про оголошення їй догани і рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищого художнього професійного училища № 3 м. Івано-Франківська про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди відмовлено (а.с. 104-107, 144-147, т. 1).

Вважаючи наказ від 17.01.2018 року № 07-ОС про звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для звільнення позивачки було одноразове грубе порушення її трудових обов`язків - здійснення безпідставного поділу груп на підгрупи, що призвело до нарахування зайвих коштів викладачам. Відповідачем були дотримані правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, передбачені ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України, тому наказ директора ВХПУ № 3 від 17.01.2018 року № 07-ОС, яким ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України є правомірним, а отже позовні вимоги про скасування такого наказу, поновлення позивачки на посаді заступника директора з навчальної роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частинами 1 та 6 ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом ст. 5-1КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 2 ст. 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути припинений, зокрема шляхом його розірвання з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45) (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу передбачені ст. 40 КЗпП України. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов визначені ст. 41 КЗпП України.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених ст.40 цьогоКодексу,трудовий договірз ініціатививласника абоуповноваженого ниморгану можебути розірванийтакож увипадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов`язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 , будучи на посаді заступника директора з навчальної роботи, на яку посадовою інструкцією покладено завдання та обов`язки, зокрема, щодо складання робочих навчальних планів, здійснення контролю за виконанням навчальних програм та веденням журналів теоретичного навчання, журналів заміни, підготовки проектів наказів про педагогічне навантаження (п. 2.1, 2.5, 2.13, 2.15, 2.28, 2.29, 3.2), допустила одноразове грубе порушення трудових обов`язків, а саме здійснила безпідставний поділ груп на підгрупи у 2017-2018 навчальному році, внаслідок чого в період з 01.09.2017 року по 31.12.2017 року було нараховано та виплачено зайво кошти на суму 23051,53 грн, а впродовж цілого 2017-2018 навчального року могло бути виплачених зайвих коштів на суму 36910,37 грн. У 2017-2018 навчальному році також виявлено факти безпідставного поділу груп на підгрупи при вивченні англійської мови.

Наведені обставини підтверджуються Звітом за результатами позапланового внутрішнього фінансового аудиту на тему «Оцінка правильності нарахування та виплати заробітної плати працівникам Вищого художнього професійного училища № 3 м. Івано-Франківська» за період з 01.09.2015 року по 30.06.2017 року, якому суд першої інстанції дав правильну оцінку та який позивачкою не спростовано (а.с. 28-55, 69-82, т. 1).

Відтак, суд дійшов вірного висновку, що підставою для звільнення позивачки було грубе порушення її трудових обов`язків, яке полягало у здійсненні безпідставного поділу груп на підгрупи, що призвело до нарахування зайвих коштів викладачам.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку про правомірність звільнення позивачки з посади заступника директора з навчальної роботи відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України, а отже, відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску відповідачем встановленого ст. 148 КЗпП місячного строку для застосування до неї дисциплінарного стягнення, оскільки її звільнено 17.01.2018 року, хоча про порушення, яке їй інкримінується, директору училища було відомо ще 31.08.2017 року і зі Звіту аудиту, який було складено 10.11.2017 року, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Як вбачається з оглянутого в судовому засіданні апеляційного суду оригіналу Звіту, на його титульній сторінці вказано, що аудит проведено з 26.10.2017 року по 10.11.2017 року, дата ознайомлення зі звітом керівника училища та головного бухгалтера міститься на 26 сторінці Звіту - 20.12.2017 року. Оглянутий оригінал Звіту відповідає копії наявній у матеріалах справи. 10.11.2017 року, як зазначено вище, є датою завершення перевірки, доказів щодо повідомлення училища цією чи іншою датою, в ході розгляду апеляційної скарги судом не здобуто.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за наслідком перевірки 20.12.2017 року було проведено нараду з колективом училища, 02.01.2018 року у зв`язку з цим позивачкою було подано службову записку, 03.01.2018 року директором було затверджено новий розподіл педагогічного навантаження і здійснено поділ груп з урахуванням висновків аудиту, а 05.01.2018 року зафіксовано відмову від дачі пояснення ОСОБА_1 .

Зазначеними обставинами також спростовуються доводи скарги щодо порушення порядку притягнення до відповідальності позивачки внаслідок не відібрання пояснення. Як вбачається з наведеного, позивачка фактично виклала свої пояснення щодо допущених порушень по Звіту аудиту у службовій записці 02.01.2018 року, що підтвердила під час відмови від дачі пояснень 05.01.2018 року. Тому підстави констатувати таке порушення відсутні.

Не заслуговують на увагу і твердження апелянта, що відповідачу вже було відомо про такі порушення за наслідком перевірки згідно наказу № 163 та № 164 від 31.08.2017 року, так як за змістом Довідки про результати проведення службового розслідування у ВХПУ № 3 від 25.09.2017 року за № 1024/0114/01 перевіркою було виявлено ряд інших порушень, що входили до обов`язків ОСОБА_1 та за які її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема, за виявлені порушення при формуванні навчальних планів.

Щодо періоду проведеного аудиту, в який за планом не входив період 2017-2018 навчальних років, як зазначає апелянт, то зазначена обставина не спростовує фактів допущених порушень. Можливі порушення процедури проведення перевірки за Стандартом внутрішнього аудиту, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 року № 1247, не впливають на належність Звіту аудиту як доказу в розумінні ст. 78 ЦПК України, оскільки за змістом Стандарту, такі порушення не тягнуть за собою його недійсність. Тим паче, що на його підставі вже сам роботодавець вправі вирішити та дати оцінку суті виявленого порушення, як підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Це стосується і доводів ОСОБА_1 щодо незначущості виявленого порушення, оскільки висновок Звіту зазначено як «умовно-позитивний». В даному випадку, роботодавець вправі був, виходячи зі змісту Звіту, роботи висновки з точки зору якості роботи працівника, враховуючи посаду та обсяг функціональних обов`язків, попередню роботу на наслідки, які наступили чи могли наступити.

Визначення складності виявленого проступку входить до компетенції роботодавця і враховуючи в сукупності досліджені докази у справі, апеляційним судом не встановлено обставин, які б вказували на неправильну оцінку та спростовували б факт порушення. Тому висновки суду першої інстанції в цій частині також правильні.

Апелянт також вважає безпідставним посилання суду на ряд пунктів з посадової інструкції, як на підтвердження її вини, оскільки у всіх цих пунктах відсутні обов`язки щодо поділу груп на підгрупи.

З цього приводу слід зазначити, що за змістом п. 2.1 посадової інструкції, до обов`язків заступника директора з навчальної роботи входить планування навчального процесу, який включає планування педагогічного навантаження, в тому числі.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права і не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст. 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2023 року.

Суддя-доповідач Л.В. Василишин

Судді: В.Д. Фединяк

І.О. Максюта