Постанова

від 30.04.2024 по справі 344/1861/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/1861/18

Провадження № 22-ц/4808/446/24

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Кузнєцова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Антоняка Т.М., в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищого художнього професійного училища №3 м. Івано-Франківська про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Вищого художнього професійного училища №3 м. Івано-Франківська (далі BХПУ №3) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з вересня 1989 року позивач перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах. З 01 вересня 1996 року її було переведено на посаду викладача математики з неповним навантаженням; з 01 вересня 1997 року - на посаду викладача математики з повним навантаженням; з 20 вересня 2011 року - на посаду заступника директора з навчальної роботи на контрактній основі з випробувальним терміном; а з 02 липня 2015 року на посаду заступника директора з навчальної роботи на умовах безстрокового трудового договору. При цьому, вона продовжувала виконувати обов`язки викладача математики та інформатики. Облік її робочого часу проводився окремими табелями: по табелю викладача i по табелю заступника директора.

Наказом відповідача №07-ОС від 17.01.2018 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з 17.01.2018 року відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків. Вважала даний наказ незаконним та таким, що винесений з особистих мотивів директора, оскільки вона не вчиняла жодних дисциплінарних проступків, не порушувала трудової дисципліни, належним чином і в повному обсязі виконувала свої посадові обов`язки.

Зазначила, що зі сторони адміністрації училища на неї чинився тиск, проводилися службові розслідування. Наказом №102-ОС від 25.09.2017 року їй із значними порушеннями трудового законодавства було оголошено догану, а 17.10.2017 року директором училища видано Наказ №115-ОС про зняття з неї надбавки у розмірі 25%.

Відповідно до Звіту за результатами аудиторської перевірки, проведеної Департаментом освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА, аудиторська група зазначила, що в цілому висновок можна рахувати як умовно-позитивний. Однак, незважаючи на позитивний висновок аудиту, директор училища 17.01.2018 року видала Наказ №07-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 », згідно якого її звільнено з роботи відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України. Дане звільнення відбулося з порушенням ч. 2 ст. 149 КЗпП України, оскільки Наказом №102-ОС від 25.09.2017 року їй оголошено догану за порушення тих самих пунктів Посадової інструкції. В порушення цієї ж статті КЗпП України у неї не були відібрані пояснення та не було вказано з приводу яких конкретних порушень такі надавати. Також звільнення відбулося з порушенням строку, визначеного ст. 148 КЗпП України, оскільки результати аудиту стали відомі адміністрації училища 10.11.2017 року, а наказ про її звільнення видано 17.01.2018 року. Крім того, Звіт фінансового аудиту не може слугувати підставою для звільнення, оскільки питання, висвітлені у ньому, не стосуються її посадових обов`язків та в основному вказують на порушення та зловживання директора училища та бухгалтера, які відповідальні за матеріально-фінансовий стан навчального закладу.

Просила скасувати Наказ відповідача №07-ОС від 17.01.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити її на посаді викладача та на посаді заступника директора з навчальної роботи; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.01.2018 року до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становив 11741 грн., а також завдану їй моральну шкоду в розмірі 8000 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 на дане рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що при вирішенні спору суд допустив порушення ст. 148 КЗпП України, не врахувавши, що відповідачем пропущено місячний строк для застосування до неї дисциплінарного стягнення, адже її звільнено з роботи 17.01.2018 року, хоча про порушення, яке їй інкримінується, директору училища було відомо ще 31.08.2017 року, про що свідчать накази №163 та №164 від 31.08.2017 року з додатками, видані та підписані саме директором ОСОБА_2 , які зазначені та знаходяться у додатку №29 до Звіту (сторінка 24 Звіту). Вдруге про це стало відомо 10.11.2017 року (день закінчення аудиту підписання акту прийому-передачі згідно вимог Стандарту внутрішнього аудиту, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 року №1247). Посилання відповідача на протокол зборів трудового колективу ВХПУ №3 від 20.12.2017 року та заяву директора Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА від 21.02.2018 року як на початок перебігу строку для застосування дисциплінарного стягнення безпідставні, оскільки такі не є підтвердженням того, що адміністрацію училища було ознайомлено зі Звітом саме 20.12.2017 року, а не в день підписання акту його прийому-передачі (10.11.2017 року).

Також судом не враховано, що в порушення ст. 149 КЗпП України у позивача не були відібрані пояснення та навіть не вказано з приводу яких порушень давати такі пояснення. Посилання в Наказі №07-ОС від 17.01.2018 року на акт про відмову від написання пояснювальної записки від 05.01.2018 року апелянт вважає безпідставним, оскільки в неї не вимагалося надання пояснень з приводу порушень трудових обов`язків, а вимагали надати пояснювальну записку стосовно зауважень щодо виявлених порушень і недоліків, вказаних у аудиторському звіті, які вона подала службовою запискою ще 02.01.2018 року.

На її думку суд помилково послався на Звіт аудиту як на доказ її вини, оскільки в період діяльності, що охоплюється аудитом: з 01.09.2015 року по 30.06.2017 року, не входить 2017-2018 навчальний рік, в якому вона нібито порушила посадові обов`язки. Відповідно до п. 4.10 Стандарту внутрішнього аудиту, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 року №1247 (в редакції на час проведення аудиту), за результатами планування внутрішнього аудиту складається його програма, яка визначає ряд питань, зокрема період, що охоплюється внутрішнім аудитом. Внесення змін до програми внутрішнього аудиту здійснюється в порядку її затвердження (п. 4.11 Стандарту). Оскільки зміни до програми внутрішнього аудиту в порядку, визначеному Стандартом, не вносилися, то проведення перевірки за інший період, ніж зазначений у звіті, є порушенням Стандарту. Відтак, дані аудиту по фактах за 2017-2018 навчальний рік не є допустимими доказами в розумінні ст. 78 ЦПК України та не можуть братися судом до уваги.

Також апелянт вважала безпідставним посилання суду на ряд пунктів з її посадової інструкції як на підтвердження її вини, оскільки в усіх цих пунктах відсутні обов`язки щодо поділу груп на підгрупи. А згідно Посадової інстанції в її обов`язки не входить видача наказів про поділ груп на підгрупи, як і будь-яких інших наказів по училищу, які підлягають виконанню. Крім того, її звільнено за грубе порушення трудових обов`язків, що не відповідає дійсності, оскільки згідно висновку Звіту він є умовно-позитивним.

Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 04 травня 2023 року без змін.

Позивач оскаржила вказану постанову до касаційного суду.

Постановою Верховного Суду від 17 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 травня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Вищого художнього професійного училища №3 міста Івано-Франківська про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди скасовано. Позов ОСОБА_1 до Вищого художнього професійного училища №3 міста Івано-Франківська про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди задоволено. Скасовано Наказ Вищого художнього професійного училища №3 м. Івано-Франківська №07-ОС від 17 січня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчальної роботи Вищого художнього професійного училища №3 міста Івано-Франківська з 17 січня 2018 року. Стягнуто з Вищого художнього професійного училища №3 міста Івано-Франківська на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 8000 грн. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Вищого художнього професійного училища №3 міста Івано-Франківська про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та направляючи справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Верховний суд зазначив, що матеріали справи не містять інформації стосовно заробітної плати позивачки за фактично відпрацьовані нею робочі дні та її режим роботи; а апеляційний суд не встановив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який належить стягнути із Вищого художнього професійного училища №3 міста Івано-Франківська на користь позивачки.

Таким чином рішення суду першої інстанції переглядається судом апеляційної інстанції тільки в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до BХПУ №3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Положенням частини п`ятої статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

В судовому засіданні суду апеляційного суду апелянт та її представник адвокат Кузюк І.Ю. доводи та вимоги апеляційної скарги в частині, щодо якої рішення місцевого суду переглядається, підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_3 щодо задоволення апеляційної скарги в цій частині заперечила, просила рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині зазначеним вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 з вересня 1989 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах, про що свідчить копія витягу з її Трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.09.1989 року (т. 1, а.с. 7).

Із записів у Трудовій книжці також вбачається, що з 01.09.1996 року позивач переведена на посаду викладача математики з неповним навантаженням, а з 01.09.1997 року - на посаду викладача математики з повним навантаженням.

Наказом директора ВХПУ №3 від 19.09.2011 року №25 ОСОБА_1 з 20.09.2011 року переведено з посади викладача на посаду заступника директора з навчальної роботи на контрактній основі з випробувальним терміном до 01.07.2012 року (т. 1, а.с. 8), а Наказом від 01.07.2015 року №107-ОС - з 02.07.2015 року переведено на посаду заступника директора з навчальної роботи на умови безстрокового трудового договору (т. 1, а.с. 9).

Відповідно до Наказу директора ВЗПУ №3 від 31 серпня 2017 року №164 заступників директора зобов`язано здійснити поділ учнів І-ІІІ курсів на підгрупи для вивчення навчальних предметів за основними видами підготовки робітничих кадрів та молодших спеціалістів (т. 1, а.с. 83-85).

14 вересня 2017 року директором ВХПУ №3 видано Наказ №96-ОС «Про проведення службового розслідування», яким створено відповідну комісію (т. 1, а.с. 12).

За результатами службового розслідування у ВХПУ №3 складено Довідку про результати проведення службового розслідування у ВХПУ №3 м. Івано-Франківська, згідно якої встановлено, що основні документи з планування відповідають нормативним вимогам. Разом з тим, виявлено ряд грубих порушень, недоліків та упущень в організації навчально-виховного процесу в частині загальноосвітньої підготовки, що входять у функціональні обов`язки ОСОБА_1 - заступника директора з навчальної роботи: у 18-ох викладачів різне педагогічне навантаження не співпадає з кількістю годин за навчальним планом та фактично проведених уроків, їх записів у журналах обліку (т. 1, а.с. 17-18).

Листом від 21.09.2017 року директор ВХПУ №3 ОСОБА_2 звернулася до директора Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА Кімаковича В.Є. з проханням створити комісію для проведення об`єктивного службового розслідування щодо виявлених під час звірки навчальної документації фактів невідповідності навчальних планів та записів у журналах (т. 1, а.с. 24).

Наказом директора ВХПУ №3 від 25 вересня 2017 року №102-ОС відповідно до Довідки НМК ПТО №1024/0114/01 від 25 вересня 2017 року про результати проведення службового розслідування заступнику директора з навчальної роботи ОСОБА_1 оголошено догану (т. 1, а.с. 25) та Наказом від 17 жовтня 2017 року №115-ОС знято виплату надбавки за складність і напруженість в роботі в розмірі 25% (т. 1, а.с. 26).

Листом від 17.10.2017 року директор ВХПУ №3 ОСОБА_2 звернулася до директора Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА Кімаковича В.Є. з проханням провести аудит з метою перевірки правильності нарахування заробітної плати викладачам у 2015-2016 та 2016-2017 навчальних роках (т. 1, а.с. 27).

24 жовтня 2017 року директором Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА видано Наказ №759 «Про проведення аудиту», на підставі якого проведений позаплановий фінансовий аудит (т. 1, а.с. 68).

За результатами аудиту складено Звіт «Оцінка правильності нарахування та виплати заробітної плати працівникам ВХПУ №3 м. Івано-Франківська» за період з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2017 року, в якому встановлено, що помилки в організації навчально-виховного процесу призвели до внесення недостовірних даних в робочу та фінансову документацію 2016-2017 навчальних років і, як наслідок, до порушень в оплаті праці викладачів ВЗПУ №3 та невиконання, в окремих випадках, робочих навчальних планів (т. 1, а.с. 28-55, 69-82).

Актом від 05 січня 2018 року зафіксовано, що позивач відмовилася від надання пояснювальної записки стосовно зауважень щодо виявлених порушень і недоліків, вказаних в аудиторському звіті, які стосуються ведення навчально-плануючої та облікуючої документації заступника директора з навчальної роботи (т. 1, а.с. 56).

17 січня 2018 року Наказом директора ВЗПУ №3 за №07-ОС заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_1 звільнено з роботи відповідно до пункту 1 статті 41 КЗпП України (т. 1, а.с. 10-11).

Вважаючи вказаний наказ про звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

Постановою Верховного Суду від 17 січня 2024 року у цій справі ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника директора з навчальної роботи Вищого художнього професійного училища №3 міста Івано-Франківська з 17 січня 2018 року.

Гарантії працівників при незаконному звільненні з роботи та порушенні порядку їх звільнення з роботи визначені законодавцем у статті 235 КЗпП України, відповідно до якої при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі №520/6577/17 (провадження №61-11849св22) зазначено, що вказана норма права, крім превентивної функції, виконує соціальну функцію, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення, і таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

Таким чином, у разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Оскільки позивач звільнена з роботи незаконно та поновлена судом на роботі, на її користь повинен би бути стягнений середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 18 січня 2018 року (день звільнення 17 січня 2018 року є останнім днем роботи) по день ухвалення рішення судом про поновленняпрацівника нароботі (17 січня 2024 року).

Відповідно до положень ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Середній заробітокпрацівника визначаєтьсявідповідно дост.27Закону України«Про оплатупраці» заправилами,передбаченими «Порядкомобчислення середньоїзаробітної плати»,затвердженим постановоюКабінету МіністрівУкраїни №100від 08.02.1995року (далі - Порядок №100).

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно наявних в матеріалах справи довідок про доходи ОСОБА_1 у Вищому художньому професійному училищі №3 міста Івано-Франківська на посаді заступника директора з навчальної роботи її нарахована заробітна плата за листопад 2017 року становила 10880,90 грн., за грудень 2017 року 10856,20 грн. (т. 1, а.с. 58, 108). При цьому відповідно 7128,00 грн. за листопад 2017 року та 7290,95 грн. за грудень 2017 року нараховано заробітної плати заступника директора з навчальної роботи (т. 2, а.с. 235-238, т. 3, а.с. 19); 3752,90 грн. за листопад 2017 року та 3565,25 грн. за грудень 2017 року нараховано заробітної плати викладача (внутрішній сумісник) (т. 3, а.с. 20).

Отже розмір середньоденного заробітку позивача становить 351,68 грн. заступника директора з навчальної роботи ((7128,00 гривень + 7290,95 гривень) / 41 (22+19 - фактично відпрацьовані дні)) та 178,49 грн. викладача ((3752,90 гривень + 3565,25 гривень) / 41 (22+19 - фактично відпрацьовані дні)).

Що стосується доводів представника відповідача про те, що вданому випадку середній заробіток звільненого працівника слід обчислювати лише із нарахованої заробітної плати як заступника директора з навчальної роботи, то апеляційний суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 91 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 року N102 за погодженням з Мінпраці, ЦК профспілки працівників освіти і науки України, Мінфіном, керівні працівники закладів освіти можуть вести викладацьку роботучи заняття з гуртками в цьому закладі, але не більше 9 годин та тиждень (360 годин на рік), якщо вони по основній посаді отримують повний посадовий оклад (ставку).

Названим працівникам за норму годин, визначену у цьому пункті, оплата проводиться понад основний посадовий оклад (ставку) у порядку, передбаченому відповідно для учителів, викладачів та керівників гуртків (за тарифікацією)

До виплат, які включаються до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати входять: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками, високі досягнення в праці (високу професійну майстерність), умови праці, інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи і вислугу років, тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату (п. 3 Порядку №100 в редакції, чинній на дату звільнення).

При цьому згідно довідок про доходи ОСОБА_1 у Вищому художньому професійному училищі №3 міста Івано-Франківська зазначено, що на посаді заступника директора з навчальної роботи її нарахована заробітна плата становила за листопад 2017 року саме 10880,90 грн. (7128,00 гривень заступника директора з навчальної роботи + 3752,90 гривень викладача), за грудень 2017 року 10856,20 грн. (7290,95 гривень заступника директора з навчальної роботи + 3565,25 гривень викладача) (т. 1, а.с. 58, 108).

Таким чином суд бере до уваги при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітну плату ОСОБА_1 , нараховану за листопад 2017 року та за грудень 2017 року заступника директора з навчальної роботи із веденням викладацької роботи (внутрішній сумісник), як такої, що виконувалася саме при умові перебування на керівній посаді даного професійно-технічного закладу. Доказів того, що позивач могла і виконувала дану викладацьку роботу поза часом обіймання посади заступника директора з навчальної роботи цього закладу і після звільнення матеріали справи не містять.

Разом з тим, судом враховується, що відповідно до п. 78 вищевказаної Інструкції середня місячназаробітна платавикладачам вищихнавчальних закладівI-IIрівнів акредитаціїта професійно-технічнихнавчальних закладіввизначається шляхоммноження годинноїставки викладачана встановлениййому обсягрічного навантаженняі діленняцього добуткуна 10навчальних місяців.Годинна ставкаобчислюється шляхомділення місячноїставки заробітноїплати насередньомісячну нормунавчального навантаження(72години).Встановлена середньомісячназаробітна платавиплачується викладачуза роботупротягом навчальногороку,включаючи часроботи вперіод канікул,що незбігається звідпусткою. Викладачам,які сталидо роботипротягом навчальногороку,середня місячназаробітна платавизначається шляхоммноження годинноїставки цьоговикладача наобсяг навчальногонавантаження,що припадаєна повнінавчальні місяці,які залишилисьдо кінцянавчального навантаження,що припадаєна повнінавчальні місяці,які залишалисьдо кінцянавчального року,і діленняцього добуткуна кількістьцих жемісяців.Заробітна платаза неповнийробочий місяцьу цьомувипадку виплачуєтьсяза фактичнукількість годинза годиннимиставками. При підвищенні ставки у зв`язку зі зміною розряду, освіти тощо середньомісячна заробітна плата визначається шляхом множення нової годинної ставки на обсяг річного навантаження, встановленого на початку навчального року при тарифікації, і ділення цього добутку на 10 навчальних місяців.

Згідно Довідки про доходи ОСОБА_1 №51/02 від 30.01.2018 року оплата за педгодини викладача у липні, серпні на період канікул дійсно не проводилася (т. 1, а.с. 58).

Таким чиномсудом беретьсядо увагиоплата праціпозивача завиконання посадовихобов`язків заступника директора з навчальної роботи 12 місяців на рік та викладача 10 навчальних місяців.

Крім того, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 12.09.2018 року працює у Прикарпатському національному університеті імені В. Стефаника на постійній основі на посаді викладач кол в/к і отримує заробітну плату.

За змістом ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

З наданих позивачем довідок про доходи у Прикарпатському національному університеті імені В. Стефаника вбачається, що її заробітна плата на новій роботі перевищувала середньомісячний розмір заробітної плати у Вищому художньому професійному училищі №3 міста Івано-Франківська з вересня 2020 року (т. 3, а.с. 2-8, 21-26).

Тому із Вищого художнього професійного училища №3 м. Івано-Франківська на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 січня 2018 року (день звільнення 17 січня 2018 року є останнім днем роботи) по 31 серпня 2020 року включно (654 робочих дні заступника директора та 523 робочих дні викладача) в розмірі 119886 грн. 76 коп. (середній заробіток за вказаний час ВХПУ №3 м. Івано-Франківська (323348,99) заробіток за вказаний час у ПНУ ім. В. Стефаника (203462,23)), з якого стягнути всі обов`язкові платежі та внески.

Доказів того, що заява про поновлення на роботі розглядалася більше одного року з вини працівника, матеріали справи не містять, і таких не встановлено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у позові в частині позовних вимогпро стягненнясереднього заробіткуза часвимушеного прогулу, тому рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 374 ЦПК України підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення таких вимог.

Питання стягнення судового збору суд вирішує згідно вимог ст. 141 ЦПК України.

З урахуванням часткової сплати позивачем судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, та вимог, за які вона була звільнена від сплати судового збору, часткового задоволення позову, з Вищого художнього професійного училища №3 м. Івано-Франківська підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 3524 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, та в дохід держави 3519 грн. 13 коп. судового збору за подання позову до суду першої інстанції, апеляційної та касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 травня 2023 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, ухвалити нове судове рішення в цій частині.

Позов ОСОБА_1 до Вищого художнього професійного училища №3 м. Івано-Франківська про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Стягнути з Вищого художнього професійного училища №3 м. Івано-Франківська (код ЄДРПОУ 02544313, місцезнаходження: вул. Дж. Дудаєва, 35, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (1971 року народження, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 січня 2018 року по 31 серпня 2020 року включно в розмірі 119886 (сто дев`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 76 коп., стягнувши із присудженої суми всі обов`язкові платежі та внески.

Стягнути з Вищого художнього професійного училища №3 м. Івано-Франківська (код ЄДРПОУ 02544313, місцезнаходження: вул. Дж. Дудаєва, 35, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (1971 року народження, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги.

Стягнути з Вищого художнього професійного училища №3 м. Івано-Франківська (код ЄДРПОУ 02544313, місцезнаходження: вул. Дж. Дудаєва, 35, м. Івано-Франківськ) в дохід держави 3519 (три тисячі п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 13 коп. судового збору за подання позову до суду першої інстанції, апеляційної та касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 09 травня 2024 року.