Постанова
від 07.09.2006 по справі 9/235-06
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/235-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

07 вересня 2006 р.                                                                      Справа № 9/235-06

Суддя господарського суду Балтак О.О.

при секретарі судового засідання Пилипчак О.І. , розглянувши матеріали справи

за позовом: Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції (вул. Островського,14, м. Вінниця,21000)   

до: Відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар"єр" (вул.Леніна,85, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310)

до:  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Леокос" (вул. Кіото,25, м. Київ,02156)  

про визнання угоди недійсною

          

Представники :

позивача     :   Миколенко Р.Л. -  представник за довіреністю

відповідача :   Поворознюк В.В. - представник за довіреністю

відповідача : не з"явився     

ВСТАНОВИВ :

Вінницькою міжрайонною державною податковою інспекцією проведено перевірку ВАТ «Гніванський кар'єр", за наслідками перевірки було складено акт №27/2300292385 від 26.04.2006 року та виявлено факт проведення фінансово-господарської операції з підприємством ТОВ "Леокос". Згідно договору купівлі-продажу №86 від 07.06.2005 року "Продавець"-ТОВ Леокос", в особі директора Дацюка Олексія Володимировича, діючого на підставі статуту та "Покупець"- ВАТ "Гніванський кар'єр" в особі директора Берещука Віктора  Онуфрійовича,     домовились  про   наступне:   ТОВ   Леокос"   відвантажує   сталь

марганцеву,  сума договору складає 600000 (Шістсот тисяч грн.), ВАТ "Гніванський кар'єр" на протязі 90 банківських оплачує товар.

Виконання умов угоди ВАТ 'Тніванський кар'єр" підтверджується:

-          накладною на отримання товару №86 від 07.06.2005 року. В накладній зазначено

найменування товару: "Сталь марганцева", одиниця вимірювання:   "Т", кількість:

25 , ціна продажу одиниці товару 20000 грн. Сума без ПДВ 500000 грн., загальна

сума з ПДВ 600000 грн,

-податковою накладною №86 від 07.06.2005 року, -платіжним дорученням №1341 від 06.06.2005 року;

-          актом прийому-передачі векселів від 28.12.2005 року на суму 504380 грн.

У відповідності до ч.І п. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Рішенням суду Деснянського районного суду м. Києва, від 27.12.05 року, яке набрало законної сили, визнано недійсними всі установчі документи з реквізитами ТОВ «Леокос».

Тобто, визнано недійсними документи, які передбачають обсяг правоздатності та дієздатності підприємства з моменту реєстрації (видачі). З моменту реєстрації-12.10.04 року ТОВ «Леокос»позбавлений права набувати цивільних прав та обов'язків.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.05 року встановлено, що згідно акту перевірки наявності юридичної особи від 22.09.2005 року, ТОВ «Леокос»за юридичною адресою не знаходиться договір оренди на приміщення не укладало, фактичне місцезнаходження товариства невідоме.

Вінницька міжрайонна державна податкова інспекція вважає, що договір купівлі -продажу від 07.06.2005 року № 86 укладено відповідачами з метою мінімізації податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, а саме: в 2 кв.2005 року підприємство ВАТ 'Тніванський кар'єр" віднесло до складу валових витрат 500000 грн. в результаті чого занижено податок на прибуток на 125000 грн. та в червні 2005 року віднесло до складу податкового кредиту 100000 грн., чим занизила податкові зобов'язання по податку на додану вартість на 100000, про, що свідчать декларації з податку на додану вартість від.20.07.2005 року за вх. 7034 та податку на прибуток від 09.08.05 року №8209, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

У відповідності до п. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене  позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу № 86 від 07.06.2005 року, укладений між ВАТ «Гніванський   кар'єр"   та   ТОВ   «Леокос»   недійсним   на   підставі   його   укладення   ВАТ «Гніванський кар'єр" з ТОВ «Леокос»з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у відповідності до вимог ст.  207 ГК України із застосуванням наслідків,  передбачених ст. 208 ГК України.

Відповідач по справі  ВАТ "Гніванський кар"єр"  проти позову заперечує мотивуючи наступним:   укладаючи Договір № 86 з ТОВ "Леокос" ВАТ "Гніванський кар'єр" не мало за мету ухилитися від сплати податків чи приховати доходи від оподаткування.   ВАТ реально отримало від ТОВ " Леокос" передбачену договором продукцію та використало у виробництві, що підтверджується накладною № 86 від 07.06.2005 р., податковою накладною від 07.06.2005 р. № 86, вимогою на відпуск продукції зі складу від 26.10.2005 р. № 7900 та Актом заміни зношених та використаних комплектуючих від 31.10.2005 р. ВАТ дійсно перерахувало ТОВ "Леокос" на вказаний ним розрахунковий   рахунок за отриману сталь 36 000 грн. грошових коштів та передало вексель на суму  504 380 грн. ВАТ не знало І не могло знати, що ТОВ "Леокос" не включить 100 000 грн. в зобов'язання по ПДВ і не буде звітувати перед ДП1 про проведену фінансово- господарську діяльність в 2005 р.

       Несплата ТОВ "Леокос" в строк в доход держави 100 000 грн. ПДВ по  договору № 86 за продану ВАТ "Гніванський кар'єр" сталь та не звітування перед  податковим органом ще не є беззаперечним доказом того, що Договір № 86 між ТОВ  "Леокос" та ВАТ "Гніванський кар'єр" укладено з метою, яка суперечить інтересам  держави  і суспільства спрямовану на приховування від оподаткування доходів і  ухилення від сплати податків.

          На  час  укладання  відповідачами  Договору  купівлі-продажу  №  86  від  7.06.2005 р. ТОВ "Леокос" не було позбавлено права набувати цивільні права та  обов'язки. Таке позбавлення прав відбувалося значно пізніше, а саме 27.12.2005 р. на  підставі  рішення  суду  Деснянського   району  м.   Києва.  Таким   чином  укладаючи 07.06.2005   р.  Договір  з  ВАТ  "Гніванський   кар'єр"  ТОВ  "Леокос"  на законних  підставах володіло всіма цивільними правами і обов'язками юридичної особи.

          ВАТ   не   мало   законних   підстав   здійснювати   контроль   за   фінансово- господарською діяльністю та звітністю ТОВ "Леокос". При укладанні Договору ТОВ "Леокос"   надало   ВАТ "Гніванський кар"єр" свої   реєстраційні   документи:   Свідоцтво   про   державну реєстрацію  та  Свідоцтво  платника  ПДВ   і  у  ВАТ  не  було   підстав  вважати   ці  документи недійсними.

Статтею 207 ГК України не передбачено визнання недійсним правочинів-договорів.

Відповідач по справі ВАТ "Гніванський кар"єр" просить суд  в позові Вінницької  міжрайонної державної податкової інспекції  про визнання не дійсним Договіру  купівлі-продажу № 86 від 07.06.2005 р. між ТОВ "Леокос" м. Київ та ВАТ "Гніванський кар'єр" і стягнення з ВАТ "Гніванський кар'єр" в доход держави 600 000 грн. відмовити.

           Відповідач по справі ТОВ "Леокос" свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином Розглянувши матеріали справи  та заслухавши представників сторін суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Ч.1 ст.208 цього ж Кодексу передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності  наміру  лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується  за рішенням суду в доход держави

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладенням з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (або однієї із сторін) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, обидві сторони оспорюваного договору зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, взяті на облік як платники податків (а.с.7,9,15,17), операції по спірному договору зі сторони ВАТ "Гніванський  кар"єр" проведені у його бухгалтерському та податковому обліку, що позивач не заперечує.

ТОВ "Леокос"  в період здійснення даної господарської операції звітність до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва не подавало.

Лише факт неподання ТОВ "Леокос" декларацій про доходи не може бути доказом наявності умислу у нього на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки дані про те, що укладаючи спірну угоду, ТОВ "Леокос" мало за мету не сплачувати податки відсутні, причини неподання звітності не встановлені.

Отже, всупереч вимогам ст.71 КАС України позивач у справі не надав доказів, які б свідчили про наявність у відповідачів по спірній угоді, або хоча б в одного з них, як цього вимагає ст.ст.207,208 ГК України, мети, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, при укладенні договору.

З огляду на викладене, суд вважає, що умисел ВАТ "Гніванський кар"єр"на укладення угоди з метою суперечною інтересам держави і суспільства належними доказами не доведений, а отже не вбачається  підстав для визнання недійсним в порядку ст.207 ГК України господарського зобов'язання, що виникло згідно договору № 86 від 7.06 2005 р. , укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Леокос" та ВАТ "Гніванський кар"єр" і застосування наслідків, передбачених ст.208 ГК України, відносно стягнення в доход держави  одержаного сторонами (стороною) за угодою.

Відповідно до п. 3.1.1 ст. З, пунктів 7.1, 7.2 ст. 7 Закону України про ПДВ об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа-продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, що є підставою для віднесення вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту.

Станом на  7.06.2005 р.  дату укладання договору купівлі - продажу  ТОВ "Леокос" було платником податку на додану вартість, а відтак мало законні підстави  видавати податкові накладні.

Відповідно до  п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а для бартерних (товарообмінних) операцій - дата здійснення заключної (балансуючої) операції, що відбулася після першої з подій, обумовлених пп. 7.3.4 цієї статті.

Отже, право ВАТ "Гніванський кар"єр" на податковий кредит безпосередньо залежить від того, чи мало право ТОВ "Леокос"  нараховувати йому ПДВ, складати і видавати податкову накладну.

     На дату укладання договору купівлі-продажу (7 червня 2005 р.), дату видачі податкової накладної (7 червня 2005 р.) ТОВ "Леокос" перебувало на податковому обліку як платник ПДВ.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ зареєстровані платники податку мають право нараховувати покупцю ПДВ, складати та видавати йому податкову накладну.

Визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку, його свідоцтва як платника ПДВ не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.

Таким чином  враховуючи викладене, а також позицію Верховного Суду України, викладену у Постанові від 10.06.2003 р. по справі № А-9/462 у позовних вимогах Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції щодо визнання не дійсним договору купівлі - продажу № 86 від 7.06.2005 р., який укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у відповідності до вимог ст. 207 ГК України із застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 ГК України  слід  відмовити.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

В позові відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінченя строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                    Балтак О.О.

Постанова оформлена та підписана  8 вересня 2006 р.

СудГосподарський суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення07.09.2006
Оприлюднено21.08.2007
Номер документу113836
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —9/235-06

Ухвала від 11.01.2010

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Усенко Є.А.

Ухвала від 28.01.2010

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Усенко Є.А.

Постанова від 17.07.2008

Господарське

Вищий господарський суд України

Добролюбова Т.В.

Ухвала від 17.06.2008

Господарське

Вищий господарський суд України

Добролюбова Т.В.

Постанова від 08.04.2008

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Жукова А.М.

Ухвала від 18.01.2008

Господарське

Господарський суд Одеської області

Бакланова Н.В.

Рішення від 02.10.2006

Господарське

Господарський суд Одеської області

Бакланова Н.В.

Постанова від 07.09.2006

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Балтак О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні