Ухвала

від 26.09.2023 по справі 486/939/16-к

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спеціального провадження, матеріали кримінального провадження №12013160080000246 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 7 березня 2023 року, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, працюючого директором ТОВ «Укрсервісбуд», ПП «Сервіспівденбуд», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7

захисник ОСОБА_5 ( в режимі відеоконференції

з Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області)

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду скасувати. Направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України та призначено йому покарання:

- за ч. 4 ст. 191 КК України - 6 (шість) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 (три) роки;

- за ч. 1 ст. 209 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки та з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 3 ст. 358 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 366 КК України - 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки;

- за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України - 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 6 (шести) років 6 (шести місяців) позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 (три) роки та з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту затримання в порядку виконання даного вироку.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати пов`язані з проведенням судових експертиз в сумі 61588 (шістдесят одна тисяча п`ятсот вісімдесят вісім) гривень 21 коп..

Цивільний позов департаменту інфраструктури міського господарства Южноукраїнської міської ради до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_6 , на користь департаменту інфраструктури міського господарства Южноукраїнської міської ради грошові кошти у розмірі 298 375 (двісті дев`яносто вісім тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 00 коп. Вирішено питання щодо арештованого майна.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник вважає, що вирок суду ухвалений з істотним порушенням норм кримінально-процесуального законодавства, допущена неповнота судового розгляду і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Зазначає, що в даному вироку відсутнє формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення кримінального правопорушення. Судом не усунуті суперечності, встановлені в показах свідків, висновку експерта у даному кримінальному провадженні відповідно до вимог ст.ст.352,356 КПК України, суд не навів належних і достатніх мотивів та підстав для його ухвалення.

На думку сторони захисту, під час складання вироку суд першої інстанції істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, оскільки прийняте ним судове рішення за змістом не відповідає законодавчим приписам, які регламентовані ст.374 КПК України. Звертає увагу, що судом в порушення ч.3 ст.323 КПК України не повідомлено ОСОБА_6 про судове засідання, на якому було проголошено вирок шляхом розміщення оголошення на веб-порталі «Судова влада України» та в газеті «Урядовий кур`єр», що є істотним порушенням права на захист обвинуваченого.

Пояснює, що захисником було заявлено клопотання про надання часу для підготовки для судових дебатів, проте суд безпідставно відхилив вказане клопотання, що призвело до порушення принципів юридичної рівності, змагальності та справедливості судового розгляду.

Звертає увагу, що судом було порушено таємницю нарадчої кімнати, оскільки 21 лютого 2023р. суд видалився до нарадчої кімнати, наголосивши, що вирок буде проголошено 03 березня 2023р, а 28 лютого 2023 року головуючий суддя по справі приймав участь у сесії Южноукраїнської міської ради Миколаївської області.

Вказує, що стороною захисту заявлялось клопотання про допит експерта ОСОБА_8 , який надавав висновок №438 від 28.08.2014р. по об`єкту «Реконструкція напірної господарсько-побутової каналізації від стадіону «Олімп» до КНС-3 м. Южноукраїнськ Миколаївської області», оскільки висновки експерта здійснені на підставі припущень, суд задовольнив зазначене клопотання та направив судову повістку експерту за місцем його колишньої роботи, повістка була повернута з відміткою, що експерт не працює в даній установі. Сторона захисту повторно заявила клопотання про виклик експерта за місцем проживання, але суд відмовив. Вважає, що допит експерта був необхідним для правильної оцінки його висновку, який міг прямо вплинути на доведення вини ОСОБА_6 за ч.4 ст.191 КК України, так як кваліфікуюча ознака даного кримінального правопорушення - це великий розмір. Саме на підставі висновку експерта була встановлено сума завищення вартості виконання робіт по об`єкту «Реконструкція напірної господарсько-побутової каналізації від стадіону «Олімп» до КНС-3 м. Южноукраїнськ Миколаївської області»

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що в квітні 2013 року ОСОБА_6 , будучи директором ТОВ «Укрсервісбуд», дізнався про проведення Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Южноукраїнської міської Ради (далі - УЖКГБ Южноукраїнської МР) закупівлі робіт з реконструкції напірної господарсько-побутової каналізації від КНС-3 до стадіону «Олімп» в м. Южноукраїнськ Миколаївської області за рахунок державних коштів. Володіючи зазначеною інформацією, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння бюджетними коштами, виділеними УЖКГБ Южноукраїнської МР на закупівлю робіт в галузі будівництва. Для досягнення злочинного результату ОСОБА_6 вирішив використати засноване ним зазначене підприємство, яке мало ліцензію на виконання будівельно-монтажних робіт та могло виступити підрядником у правовідносинах з вказаним замовником, створюючи уявну відповідність своєї діяльності чинному законодавству. Предметом злочинних посягань ОСОБА_6 обрав безготівкові бюджетні кошти, які акумулювались на розрахункових рахунках замовника робіт УЖКГБ Южноукраїнської МР, відкритих в Управлінні Державної казначейської служби України в м. Южноукраїнську. В якості способу заволодіння зазначеними коштами ОСОБА_6 визначив зловживання своїм службовим становищем як керівником підприємства-підрядника шляхом складання, видачі та подання до оплати замовнику за укладеним підрядним договором підроблених офіційних документів - рахунків-фактур, довідок про вартість та актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №№ КБ-3, КБ-2в, разом з підтверджуючими їх іншими первинними бухгалтерськими документами вказаного підприємства, з зазначеними у них завідомо неправдивими відомостями про завищені обсяги виконаних будівельних робіт, використані у будівництві матеріали і їх вартість.

Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_6 розробив план вчинення злочинів та безпосередній механізм заволодіння бюджетними коштами з подальшою їх легалізацією, відповідно до якого вищезазначене підприємство повинно було укласти з УЖКГБ Южноукраїнської МР договір на будівництво об`єкту житлово-комунального господарства міста, а в подальшому, ухиляючись від виконання умов укладеного договору, виконувати роботи не в повному обсязі, залишаючи без виконання ті, які мали прихований характер, тобто невиконання яких можливо б було замаскувати виконанням інших видів робіт, в зв`язку з чим замовник не мав змоги їх перевірити, значно знижуючи, при цьому, понесені витрати. Після чого надавати замовнику підроблені офіційні документи, із зазначеними в них завищеними обсягами виконаних будівельних робіт, на підставі яких одержувати на підконтрольний банківський рахунок підприємства-підрядника ТОВ «Укрсервісбуд» бюджетні кошти в безготівковій формі, отримуючи реальну змогу розпоряджатись ними на власний розсуд. В подальшому легалізувати викрадені кошти, шляхом проведення з ними фінансових операцій по їх переміщенню на інші підконтрольні банківські рахунки та конвертації з безготівкової в готівкову форму, приховуючи, таким чином, їх незаконне походження. Викрадені кошти ОСОБА_6 планував використовувати для особистого збагачення та продовження здійснення злочинної діяльності. Усвідомлюючи необхідність документального підтвердження перед службовими особами замовника обсягів будівельних робіт, які ТОВ «Укрсервісбуд» виконуватись не будуть, ОСОБА_6 в період з серпня по грудень 2013 року залучив до спільної злочинної діяльності зі складання і видачі підроблених офіційних документів інших учасників - раніше знайомих йому місцевих мешканців м. Южноукраїнськ - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які, будучи зареєстрованими у органах виконавчої влади як фізичні особи-підприємці, складали фіктивні документи, з зазначеними у них завідомо неправдивими відомостями про нібито надані послуги і поставлені зазначеному підприємству будівельні матеріали і обладнання, які передавали ОСОБА_6 , яким вони пред`являлись замовнику на підтвердження поданих до оплати підроблених довідок про вартість та актів приймання виконаних будівельних робіт.

Таким чином, в період з квітня 2013 року по серпень 2014 року ОСОБА_6 , будучи директором ТОВ «Укрсервісбуд», тобто службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно господарськими функціями, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом складання та надання до оплати УЖКГБ Южноукраїнської МР підроблених офіційних документів, з внесеними до них неправдивими завищеними відомостями про обсяги виконаних робіт та використані матеріали під час будівництва об`єкту житлово-комунального господарства в м. Южноукраїнськ Миколаївської області, заволодів чужим майном - бюджетними коштами, які легалізував шляхом проведення з ними фінансових операцій.

Зазначенні злочинні дії ОСОБА_6 призвели до безпідставного перерахування в період з 31.07.2013 року по 11.08.2014 року УЖКГБ Южноукраїнської МР за договором підряду №48-06/13 від 20.06.2013 року на поточний рахунок ТОВ «Укрсервісбуд» № НОМЕР_1 , відкритий в РУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Миколаїв (МФО 326610) бюджетних коштів в сумі 298375,00 грн., якими ОСОБА_6 , будучи директором ТОВ «Укрсервісбуд», тобто службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів та використав на власний розсуд, в результаті чого УЖКГБ Южноукраїнської МР спричинені матеріальні збитки на вказану суму, яка в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину і є великим розміром.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом кваліфіковані ч. 4 ст. 191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах; за ч. 1 ст. 209 КК України, як вчинення фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на набуття, володіння та використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів; за ч. 3 ст. 358 КК України, як складання і видача приватним підприємцем завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення та надають певні права, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб; за ч. 1 ст. 366 КК України, як складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, як складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався в порядку спеціального провадження за відсутності обвинуваченого, останній показань суду не надавав, клопотань на адресу суду також не подавав. Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника.

Відповідно до ухвали суду першої інстанції від 15.09.2017 року стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, постановлено здійснювати спеціальне судове провадження.

Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_6 надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом.

Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника та матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що вирок суду відповідає вимогам ст.374 КПК України, оскільки в ньому міститься формулювання обвинувачення та викладені висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідженні всі докази, надані сторонами провадження, яким судом надана оцінка з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, а тому оскаржений вирок відповідає вимогам КПК України.

На підтвердження встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції послався на покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , які дали суду послідовні та логічні показання щодо дати, місця та обставин вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, а також письмових доказах, які містяться в матеріалах справи.

Доводи захисника щодо невідповідності вироку суду першої інстанції фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на матеріалах справи та зводяться до формальної незгоди з висновками суду щодо оцінки доказів, які були досліджені судом та наведені у вироку.

Апеляційний суд не погоджується з доводами захисника про порушення судом першої інстанції вимог ч.3 ст.323 КПК України. Матеріали кримінального провадження містять докази повідомлення обвинуваченого ОСОБА_6 про судові засіданні шляхом розміщення оголошення на веб-порталі «Судова влада України» та в газеті «Урядовий кур`єр», відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Твердження захисника про порушення таємниці нарадчої кімнати, також не заслуговують на увагу. Оскільки, норми чинного КПК не містять законодавчої дефініції «таємниця нарадчої кімнати», однак відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді забезпечується порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення (ст. 48 ч. 5 п. 4 Закону);суддя зобов`язаний не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання (ст. 56 ч. 7 п. 5 Закону); передбачено можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження в разі розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні (ст. 106 ч. 1 п. 5 Закону).

Апелянтом не надано суду апеляційної інстанції будь яких доказів перебування головуючого судді, 28.02.2023р. на сесії Южноукраїнської міської ради Миколаївської області.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушенням головуючим таємниці нарадчої кімнати при ухваленні оскаржуваного вироку. За весь період перебування судді у нарадчій кімнаті, будь-яких процесуальних рішень останнім в інших справах не приймалось.

Крім того, чинним кримінальним процесуальним законом порушення нарадчої кімнати не є безумовною підставою для скасування судового рішення. Статтею 412 КПК України визначено критерій істотного порушення вимог кримінального процесуального закону які є безумовною підставою для скасування судового рішення. А саме - це такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень кримінального процесуального закону, які б призвели до неможливості ухвалити законне й справедливе рішення в цьому кримінальному провадженні.

Щодо відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання сторони захисту про повторний виклик експерта ОСОБА_8 , який надавав висновок №438 від 28.08.2014р. по об`єкту «Реконструкція напірної господарсько-побутової каналізації від стадіону «Олімп» до КНС-3 м. Южноукраїнськ Миколаївської області», за місцем проживання, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23.11.2022р. задоволено клопотання прокурора про виклик в судове засіданні експерта. (а.с.161). Разом з тим, з повідомлення директора Експертно-криміналістичного центру вбачається, що експерт ОСОБА_33 був звільнений 31.05.2017р. відповідно до наказу Миколаївського НДЕКЦ МВС від 22.05.2017р. №30 о/с (а.с.181)

В судовому засідання 09.01.2023р., суд першої інстанції вислухавши думки сторін кримінального провадження стосовно можливості розгляду справи без участі експерта ОСОБА_34 , оскільки його висновок міститься в матеріалах справи, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту про надання останній можливості для встановлення адреси місця проживання експерта та повторного його виклику.

Таке рішення суду, колегія суддів вважає обґрунтованим, виваженим, прийнятим відповідно до норм КПК України, оскільки висновок експерта ОСОБА_34 , міститься у матеріалах кримінального провадження, якому суд надав правильну правову оцінку, відповідно до ст.ст. 84, 94 КПК України. Крім того, висновок вищезазначеного експерта не був пріоритетним серед інших доказів на які послався суд першої інстанції, як на доказ вчинення ОСОБА_6 інкримінуємих йому кримінальних правопорушень.

Стосовно зауваження захисника про відмову суду в задоволенні її клопотання про надання часу для підготовки для судових дебатів, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до журналу судового засідання від 09.01.2023р. (а.с. 197), прокурору та захиснику був наданий час на підготовку до судових дебатів про що зазначено в журналі судового засідання та технічному носії, який міститься в матеріалах справи. В судовому засіданні 09.01.2023р. було оголошено перерву з 11г.59хв до 14г.30хв. На думку колегія суддів, наданого головуючим часу, було достатньо щоб підготуватися до виступу в дебатах, з огляду на те, що захисник ОСОБА_35 достатньо тривалий період була захисником обвинуваченого ОСОБА_6 та обізнана по суті кримінального провадження.

З огляду на встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив та проаналізував всі докази в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Таким чином, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції в достатній мірі дослідив всі обставини, які мали значення для прийняття законного та мотивованого рішення у справі, повно та всебічно перевірив надані суду докази, сформулював обвинувачення визнане судом доведеним, дав належну оцінку сукупності доказів, та обґрунтовано послався на них у вироку, як на докази доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції вірно оцінені надані стороною обвинувачення докази, а порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів судом апеляційної інстанції не встановлено.

Зважаючи на викладене, рішення суду є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об`єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв`язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст. 376, 405, 407, 424, 532 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 7 березня 2023 року стосовно ОСОБА_6 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: