Вирок

від 02.10.2023 по справі 752/4942/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/4942/21

Провадження №: 1-кп/752/707/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100000000948 від 28 жовтня 2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Варовичі Поліського району Київської області, українця, громадянина України, маючого середню освіту, пенсіонера, з 2 групою інвалідності, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

ОСОБА_18 ,

представника потерпілої ОСОБА_19 ,

представника цивільного

відповідача ОСОБА_20 ,

встановив:

1.Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

28 жовтня 2020 року, приблизно о 18:40, ОСОБА_5 , керуючи технічно несправним маршрутним автобусом марки «МАЗ 103076», номерний знак НОМЕР_1 , який курсує за маршрутом 43К «станція метро «Видубичі» - санаторій «Конча Заспа», рухаючись по Набережно-Печерській дорозі у м. Києві в напрямку Столичного шосе навпроти будинку № 10 г, зупинився на зупинці громадського транспорту «станція метро «Видубичі», з метою здійснення посадки (висадки) пасажирів.

В цей час в районі вказаної зупинки на тротуарі перебували пішоходи ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 та ОСОБА_15 .

Під час руху ОСОБА_5 порушив вимоги пунктів 1.3. 1.5, 2.3 підпункти «а», «б», 10.1, 31.4.1 підпункт «б» Правил дорожньою руху України (далі - ПДР України) та вимоги пункту 6.4.6.1 ДСТУ3649:2010, а також п. 2.28 робочої Інструкції водія автотранспортних засобів автобусного парку №8 КП «Київпастранс», що виявилось у тому, що він, будучи зобов`язаним перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан транспортного засобу, маючи об`єктивну змогу при проведенні огляду автобуса, а саме при перевірці стоянкової гальмівної системи та робочої гальмівної системи і в процесі експлуатації транспортного засобу відчути неефективне гальмування та відмовитись від виїзду на лінію та експлуатації автобуса, 28 жовтня 2020 року проявив бездіяльність, розпочав експлуатацію транспортного засобу, виїхав на лінію та, керуючи технічно несправним маршрутним автобусом марки «МАЗ 103076», номерний знак НОМЕР_1 , після здійснення посадки (висадки) пасажирів на зупинці громадського транспорту станція метро «Видубичі», розташовуючись у крайній правій смузі проїзної частини, не оцінив дорожню обстановку, не переконався, що його дії не створять небезпеки іншим учасникам руху, загрожуючи життю та здоров`ю громадян, вплинув на педаль газу (педаль акселератору), чим відновив рух керованого ним автобусу, виїхав за межі проїзної частини вправо на тротуар, де здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_15 , у результаті чого ОСОБА_21 помер, потерпілій ОСОБА_23 заподіяно тяжке тілесне ушкодження, а потерпілим ОСОБА_22 та ОСОБА_15 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Також, автобус контактував з металевою лавочкою, будівлею № 10-1 розташованою по Набережно-Печерській дорозі у м. Києві, електроопорою зовнішнього освітлення та бетонним огородженням естакади.

Порушення водієм ОСОБА_5 вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 підпункт «а» і «б», 10.1, 31.4.1 б) ПДР, вимог пункту 6.4.6.1 ДСТУ 3649:2010, а також п. 2.28 робочої Інструкції водія автотранспортних засобів автобусного парку №8 КП «Київпастранс», знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.

2.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КК України передбачено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого або заподіяло тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків

Відповідно до п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: підпункт «а»: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Відповідно до п. 31.4.1 ПДР України гальмові системи: б) під час дорожніх, випробувань робочої гальмової системи перевищуються такі значення: автобуси - 18,3 метри.

Відповідно до п. 6.4.6.1 ДСТУ 3649:2010: усталене сповільнення транспортного засобу категорії М3 має бути не менше ніж 5,0 м/с2. Категорія М3 колісні транспортні призначені для перевезення пасажирів і мають більше ніж 8 місць, невраховуючи місце водія і максимальну масу, що перевищує 5 тон.

Відповідно до п. 2.28 робочої Інструкції водія автотранспортних засобів автобусного парку №8 КП «Київпастранс» водій повинен ретельно оглянути автобус, впевнитись в його технічній справності, в належному санітарному стані. Якщо технічний стан автобуса не відповідає вимогам, передбаченим правилам дорожнього руху і технічної експлуатації, сповістити про це начальнику або механіку колони для вжиття заходів по усуненню недоліків і одержати вказівку про подальшу роботу.

3.Позиції сторін та інших учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_9 в судовому засіданні вказала на доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Просила призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Потерпіла ОСОБА_17 підтримала прокурора. Наполягала на призначенні обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально. Також просила задовольнити пред`явлений на її користь цивільний позов.

Представник потерпілої ОСОБА_17 адвокат ОСОБА_19 підтримав прокурора в частині доведеності винуватості обвинуваченого та необхідності призначення йому реального покарання. Вказав, що під час досудового розслідування та судового розгляду поведінка обвинуваченого вказує на те, що він не усвідомив наслідків вчиненого, не розкаявся, а навпаки намагаєтья уникнути відповідальності. Раніше притягувався до адміністративної відповідальності за скоєння дорожньо-транспортних пригод, що свідчить про необхідність позбавлення права керування транспортними засобами. Просив задовольнити цивільний позов в інтересах потерплої ОСОБА_17 . Вказав, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпла втратила чоловіка, їй заподіяно матеріальну і моральну шкоду.

Представник цивільного відповідача Комунального підприжмства «Київпастранс» ОСОБА_20 заперечив проти задоволення цивільних позовів в частині стягнення з КП «Київпастранс» на користь потерпілих матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на наявність у підприємства полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відшкодування шкоди повинен нести страховик.

Обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Повідомив, що він не був відповідальним за технічний стан автобуса. Перед виїздом на маршрут автобус був справним. Під час керування автобусом вимог ПДР він не порушував. ДТП сталося внаслідок того, що автобус, двигун якого набирав оберти, при натисканні на педаль гальм не сповільнювався, на що ОСОБА_5 не міг вплинути. Вказав, що дуже шкодує про те, що сталося, однак своєї провини в цьому не вбачає. Повідомив, що він має захворювання на рак та потребує стороннього догляду.

Захисник ОСОБА_14 в судовому засіданні вказав на недоведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вважав, що ДТП сталося внаслідок несправності гальмівної системи автобуса, яку водій ОСОБА_5 самостійно не міг виявити. Вимог ПДР України, ДСТУ 3649:2010 та робочої Інструкції водія, на думку захисника, ОСОБА_5 не порушував, причинний зв`язок між діями водія та наслідками, що настали, відсутній. За результатами судового розгляду захисник просив виправдати обвинуваченого та відмовити у задоволенні цивільних позовів. При цьому, у випадку прийняття судом рішення про винуватість обвинуваченого, посилаючись на похилиій вік та стан здоров`я ОСОБА_5 , просив розглянути питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

4.Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повідомив, що за обставин, зазначених в обвинувальному акті, керував транспортним засобом. 28 червня 2020 року о 05:00 він вийшов на роботу, отримав необхідні документи на виїзд, пройшов медичну комісію, перевірив гальмівну систему автобуса, заїхав на заправку та поїхав по маршруту, на якому працював до вечора. Близько 18:30 він приїхав на кінцеву зупинку біля станції метро «Видубичі», в автобус сіло 5-6 пасажирів. В цей час до нього підішов водій іншого автобуса та попросив від`їхати. Він здав назад, після цього, коли хотів під`їхати вперед, автобус різко почав набирати оберти. Він натиснув на педаль гальм, однак автобус не реагував. З метою уникнення ДТП він змушений був повернути вліво, при цьому автобус не зупиняючись, виїхав на бордюр, збив кіоск, пішоходів та зупинився лише тоді, коли впершися у відбійник. До цього будь-яких проблем з автобусом він не помічав.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_17 повідомила, що 28 жовтня 2020 року, близько 19:00 чекала на чоловіка ОСОБА_21 біля станції метро «Лівобережна». Чоловіка довго не було, тому не дочекавшись вона пішла додому. У новинах почула про ДТП. Вранці зателефонувала в поліцію, де повідомии, що її чоловік загинув. З чоловіком перебувала у шлюбі 18 років. У зв`язку зі втратою чоловіка дуже страждає, має значне погіршення стану здоров`я. Вказала, що після вчинення ДТП обвинувачений з нею не контактував, шкоду відшкодувати не намагався.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_18 повідомила, що безпосередньо перед виникненням ДТП вона вийшла з підземного переходу, рухалась по тротуару до входу у станцію метро «Видубичі». В цей час почула рев та побачила як автобус різко вискочив на бордюр. Вона не встигла втекти, відбувся наїзд, у результаті чого втратила свідомість. В результаті ДТП отримала тілесні ушкодження у виді відкритого перелому кісток зі зміщенням. Після ДТП з обвинуваченим не бачилась, допомогу він їй не надавав, вибачення не просив.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_15 повідомила, що в день ДТП перебувала на тротуарі біля входу до станції метро «Видубичі», де здійснювала торгівлю на розкладках-столах. Раптом побачила автобус, який летів по тротуару, почала тікати, але автобус її наздогав та здійснив наїзд. В результаті ДТП вона опинилась під автобусом, отримала тілесні ушкодження, їй завдано моральну шкоду, також було пошкоджено її майно.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_16 повідомила, що безпосередньо перед виникненням ДТП вона мала намір спускатися до станції метро «Видубичі». Почула гуркіт, відчула удар автобуса в плече, від чого її відкинуло в сусідню будівлю. В результаті ДТП отримала тілесні ушкодження, від яких лікувалася більше місяця, та їй заподіяно матеріальну і моральну шкоду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 повідомила, що безпосередньо перед ДТП перебувала за зупинці біля станції метро «Видубичі». Бачила, що біля зупинки одночасно стояли два автобуси № 43. При цьому, один з автобусів різко розпочав рух, виїхав на тротуар, зніс прилавок з товарами, металеву лавку та збив чоловіка. Бачила, що водій цього автобуса маневрував, намагався уникнути зіткнення. Після ДТП вона викликала поліцію.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 повідомив, що працював на одному підприємстві з обвинуваченим. В день ДТП він керував автобусом № 43. У визначений час під`їхав на зупинку біля станції метро «Видубичі» з метою посадки пасажирів. Побачив на зупинці автобус № 43 під керуванням ОСОБА_5 , який заважав йому здійснювати посадку пасажирів. ОСОБА_25 вийшов зі свого автобуса, підійшов до ОСОБА_5 , запитав чому він приїхав не у свій час, на що ОСОБА_5 відповів, що сплутав час та може його пропустити вперед. Обвинувачений здав назад та розташувався позаду автобуса ОСОБА_25 . Після цього ОСОБА_25 побачив, як автобус під керуванням ОСОБА_5 вчинив ДТП, рухаючись на високій швидкості по тротуару. Причина виникнення ДТП ОСОБА_25 не відома, моменту початку руху автобуса під керуванням ОСОБА_5 він не бачив, оскільки той перебував позаду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 повідомив, що працює начальником колони КП «Київпастранс», за ним був закріплений автобус, яким керував ОСОБА_5 . Про ДТП дізнався по телефону від диспетчера. Вказав, що технічний стан автобусів на підприємстві перевіряється механіками підприємства та безпосередньо водіями перед виїздом на лінію, в обов`зки яких входить здійснення передрейсового огляду. Повідомив, що в день ДТП скарг на технічний стан автобуса ні від механіка, ні від водія ОСОБА_5 не надходило. Автобус, яким 28 жовтня 2020 року керував ОСОБА_5 раніше був закріплений за іншим водієм. ОСОБА_5 знає як гарного, добропорядного водія з великим стажем.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 повідомив, що працює слюсарем з ремонту колісних транспортних засобів в КП «Київпастранс». 28 жовтня 2020 року проводив огляд автобуса, яким керував ОСОБА_5 . В ході огляду порушень в технічному стані автобуса виявлено не було. Скарги на технічний стан автобуса від водія не надходили.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 повідомила, що перебувала в якості пасажира в автобусі під керуванням обвинуваченого, сиділа з лівого боку автобуса на стороні водія. Чула розмову між обвинуваченим та водієм іншого автобуса, яка відбувалась на підвищених тонах. Зміст розмови не знає. Після цього автобус, в якому вона перебувала, різко розпочав рух, виїхав на тротуар в бік зупинки, де були люди. Проїхавши по тротуару, повернув наліво і зупинився, вдарившись у відбійник. Вибігши з автобуса, вона побачила людину, яка лежала під автобусом та чоловіка, який лежав біля зупинки. Окрім людей, під час руху автобус зніс палатки, стовп та зачепив ріг будівлі. Після ДТП водій вийшов з автобуса та почав його оглядати. Допомоги потерпілим не надавав.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 28 жовтня 2020 року ДТП мало місце на тротуарі та проїзній частині Набережно-Печерської дороги в районі зупинки громадського транспорту «Видубичі», в темну пору доби, з міським електроосвітленням, покриття асфальтобетонне, сухе. На місці події виявлено труп ОСОБА_21 , автобус «МАЗ 103076», який отримав механічні пошкодження. Було проведено запуск двигуна автобуса, під час якого спостерігалася його рівномірна, стабільна робота. На місці ДТП виявлено сліди гальмування переднього лівого колеса автобуса та сліди буксування задніх коліс.

Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 05 листопада 2020 року було виявлено механічні пошкодження автобуса, отримані в результаті ДТП, перевірено систему рульового керування, стан гальмівної системи шляхом застосування екстреного гальмування з відповідною фіксацією результатів перевірки.

Відповідно до протколу огляду транспортного засобу від 24 листопада 2020 року здійснено перевірку стану гальм задньої вісі автобуса, задніх колес та гальмівних барабанів з відповідною фіксацією результатів перевірки.

Відповідно до акта службового розслідування дорожньо-транспрртної пригоди від 03.11.2020 водій ОСОБА_5 порушив вимоги п. 10.1 ПДР України, а саме перед початком руху, перестроюванням та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Відповідно до висноку експерта № СЕ-19/111-20/53354-ІТ від 19.01.2021 під час огляду автобуса «МАЗ 103076», д.н.з. НОМЕР_1 виявлено несправність технічного стану його гальмівної системи, що не відповідає вимогам пункту 31.4.1 б) ПДР Українита вимогами пункту 6.4.6.1 ДСТУ3649:2010. Рульове керування та ходова частина даного автобуса знаходяться в працездатному стані. Виявлена несправність технічного стану гальмівної системи автобуса виникла до настання ДТП. Виявлену несправність гальмівної системи автобуса водій, або особа яка відповідала за технічний стан та технічне обслуговування транспортного засобу могли виявити перед випуском даного автобуса на лінію.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-21/3205-ІТ від 08.02.2021 з урахуванням технічного стану автобуса «МАЗ 103076», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме несправностей технічного стану гальмівної системи, що не відповіда вимогам пункту 31.4.1 б) ПДР Українита вимогами пункту 6.4.6.1 ДСТУ3649:2010, показання водія ОСОБА_5 в частині того, що автобус, двигун якого в процесі руху набирав оберти, при натисканні на педаль гальм міг не зупинитись, з технічної точки зору, можуть вважатися спроможними.

В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед порожньо-транспортною пригодою водій автобуса ОСОБА_5 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.2, 10.1, 31.4.1 б) ПДР України та вимогами пункту 6.4.6.1 ДСТУ3649:2010.

В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, в діях водія автобуса «МАЗ 103076», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 експертом, з технічної точки зору, не вбачається невідповідностей вимогам пункту 12.2 ПДР України, але вбчаються невідповідності вимогам пунктів 10.1, 31.4.1 б) та вимогам пункту 6.4.6.1 ДСТУ3649:2010.

За умови відсутності причин технічного характеру, які б завадили водію ОСОБА_5 діяти відповідно до вимог пункту 10.1 ПДР України, причиною даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автобуса «МАЗ 103076», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 вимогам пункту 10.1 ПДР України.

За умови самовільного збільшення обертів двигуна автобуса «МАЗ 103076», д.н.з. НОМЕР_1 , причиною виникнення досліджуваної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є неефективне спрацювання гальмівної кисети автобуса, тобто невідповідність гальмівної системи вимогам п. 31.4.1 б) ПДР України та вимогам пункту 6.4.6.1 ДСТУ3649:2010, які згідно висновку експерта водій або особа, яка відповідала за технічний стан та технічне обслуговування транспортного засобу могли виявити перед випуском даного автобуса на лінію.

Відповідно до висновку експерта № 042-1798-2020 від 29.12.2020 дані медичної документації потерпілої ОСОБА_15 свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою 28 жовтня 2020 року о 18:53 у неї мало місце тілесне ушкодження: відкрита травма правого ліктьового суглобу: вивих голівки променевої кістки та вивих ліктьової кістки, рана, садна передпліччя. Вказане тілесне ушкодження відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу. Характер та морфологія виявленого ушкодження, свідчать про те, що воно утворилось внаслідок травматичної дії тупим предметом, що могло бути при транспортній травмі (травма при зіткненні транспортного засобу, який рухався, з пішоходом), за давністю може відповідати вказаному терміну.

Відповідно до висновку експерта № 042-35-2021 від 03.02.2021 дані судово-медичного обстеження та медичної документації потерпілої ОСОБА_16 свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою 28 жовтня 2020 року о 18:58 у неї мали місце такі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, забійної рани в тім`яній ділянці зліва; закрита травма лівого ліктьового суглоба у вигляді внутрішньо суглобового перелому голівки променевої кістки з набряком кісткового мозку у верхній третині променевої кістки, часткового ушкодження променевої колатеральної зв`язки, загального розгинача сухожилка, синовії ту в ліктьовому суглобі, підшкірного крововиливу в області латеральних відділів суглоба.

Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані,свідчать про те, що спричинені вони травмуючою дією тупого(их) предмета(ів), могли утворитися в термін 28 жовтня 2020 року при транспортній травмі. Вказана закрита травма лівого ліктьового суглоба за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження середнього ступню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу. Закрита черепно-мозкова травма за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я на строк понад 6 але менш ніж 21 добу.

Відповідно до висновку експерта № 042-52-2021 від 03.02.2021 дані медичної документації потерпілої ОСОБА_18 свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою 28 жовтня 2020 року о 20:54 у неї мали місце такі тілесні ушкодження: рвана рана на передній поверхні нижньої третини правої гомілки, уламковий перелом правої великогомілкової кістки в дистальній третині діалізу зі зміщенням уламків - відкритий перелом діалізу правої великогомілкової кістки. Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинені вони травмуючою дією тупого предмета, могли утворитися в термін 28 жовтня 2020 року при транспортній травмі. Відкритий перелом діафізу правої великогомілкової кістки відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

Відповідно до висновків експертів № 011-429002020 від 15.12.2020 та № №012-209-4290-2020 від 17.12.2020 при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_21 виявлено:

а) ушкодження голови: забійні рани на обличчі і волосистій частині голови: перелом лівої та правої вилиці; нерівномірно виражений обмежено дифузний субарахноїдальний крововилив на лівій лобній частці; набряк-набухання головного мозку.

б) ушкодження грудей: множинні садна та синець на передній і задній поверхні грудей; відшарування підшкірно-жирової клітковини на передній і лівій бічній поверхні грудей (яке розповсюджується з живота); множинні переломи ребер (більше зліва), деякі із зміщенням в плевральну порожнину; забої обох легень; множинні крововиливи на міжчасткових борознах та на міжчасткових поверхнях обох легень (ознака струсу тіла); множинні розриви лівої легені від відламків ребер: розрив лівого бронху; розрив навколосерцевої сорочки та серця із зміщенням його в праву плевральну порожнину; численні розриви інтими аорти; перелом десятого грудного хребця, з розривом спинного мозку і його оболонок.

в) ушкодження живота і тазу: синець в надлобковій ділянці по центру, відшарування підшкірно-жирової клітковини на передній і лівій бічній поверхні живота (яке розповсюджується з лівої ноги); численні розриви з утворенням фрагментів - лівого купола діафрагми, селезінки, лівої нирки і наднирника, заочеревинної клітковини зліва, печінки, товстого кишечника та брижі, зміщення фрагментів селезінки та лівої нирки, а також товстого кишечника в ліву плевральну порожнину; множинні переломи кісток тазу.

г) ушкодження верхніх кінцівок: множинні садна на лівому плечі, передпліччях та кистях; відшарування підшкірно-жирової клітковини на правій руці від нижньої третини плеча до середньої третини передпліччя, охоплюючи задню і частково зовнішню поверхні; багатоуламковий перелом верхньої третини діафіза та голівки лівої плечової кістки.

д) ушкодження нижніх кінцівок: множинні садна та синці на лівому стегні, а також на лівій і правій гомілках; ділянка осаднення на всьому протязі лівої гомілки, яка охоплює усі поверхні, із забійно-рваною раною та численними поверхневими розривами шкіри на її фоні; кишеньоподібне відшарування підшкірно-жирової клітковини на правій гомілці в верхній третині, яке охоплює зовнішню і частково передню поверхні, на висоті 45 см від підошовної поверхні стоп; відшарування підшкірно-жирової клітковини, з ділянками розмічення і ушкодженням м`язів - на лівій нозі, охоплюючи гомілку та стегно по передній, бічним і частково задній поверхням (яке розповсюджується на живіт та груди); розрив суглобу між лівою великою та малою гомілковими кістками.

Смерть ОСОБА_21 настала від множинних переломів кісток скелету, з ушкодженням внутрішніх органів, крововтратою та шоком.

Всі зазначені ушкодження об`єднані одним механізмом травми, виникли майже одномоментно, в цілому складають загальну травму тіла. Усі вони мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_21 .

Враховуючи характер виявлених ушкоджень, їх об`єм, розташування, ознаки струсу тіла, а також характер і розташування пошкоджень на одязі, усі виявлені ушкодження виникли незадовго до настання смерті, в строк 28 жовтня 2020 року, утворились від дії тупих предметів, при автомобільній травмі - зіткнення рухомого автомобіля (автобуса) з пішоходом, за механізмами удару, струсу, стиснення та тертя.

При судово-токсикологічному дослідженні трупа ОСОБА_21 спиртів не виявлено. Це свідчить про те, що потерпілий на момент отримання тілесних ушкоджень, не був у стані сп`яніння.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Дослідивши докази, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_21 , тяжке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_23 та середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_22 і ОСОБА_15 .

Доводи сторони захисту про дотримання водієм ОСОБА_5 перед виїздом на лінію та під час керування транспортним засобом вимог ПДР, про відсутність причинного зв`язку між діями ОСОБА_5 та наслідками, що настали, спростовуються сукупністю зібраних в матеріалах кримінального провадження доказів, в тому числі поясненнями потерілих, свідків, протколами слідчих дій, висновками експертів, причин недовіряти яким у суду немає.

Відповідно до вимог п. 2.3 а) ПДР України, п. 2.28 робочої Інструкції водія автотранспортних засобів автобусного парку №8 КП «Київпастранс» водій ОСОБА_5 перед виїздом на лінію повинен був ретельно оглянути автобус, впевнитись в його технічній справності, у випадку виявлення несправності сповістити про це начальнику або механіку колони для вжиття заходів по усуненню недоліків і одержати вказівку про подальшу роботу, перебуваючи на зупинці громадського ранспорту, у відповідності до вимог п. 10.1 ПДР перед початком руху та зміною напрямку руху, переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, однак вказаних обов`язків належним чином не виконав, порушив вимоги ПДР, у результаті чого настали тяжкі наслідки.

5.Мотиви зміни обвинувачення.

Підстав для зміни обвинувачення чи визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не встановлено.

6.Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

7.Мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання.

Згідно зі ст. 50, ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання суд зважає на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є необережним тяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, кількість потерпілих, один з яких помер, та ступінь заподіяної їм шкоди, дані про особу обвинуваченого, котрий до кримінальної відповідальності притягається вперше, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризувався позитивно, за місцем проживання скарг на нього не надходило, має інвалідність 2 групи, хворіє на рак.

Також суд зважає на те, що під час досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений вину у вчинененні кримінального правопоршення не визнав, що свідчить про неусвідомленння ним суспільно-небезпечного характеру своїх дій, перед потерпілими не вибачився, заходів, направлених на відшкодування потерпілим шкоди, не вчинив.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

З огляду на позицію потерпілої, яка наполягала на реальному покаранні для обвинуваченого, невизнання ним вини та відсутність каяття, підстав для застосування положень ст. 75 КК України при призначенні обвинуваченому покарання суд не вбачає.

8.Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому.

Потерпіла ОСОБА_17 пред`явила цивільний позов в межах кримінального провадження до КП «Київпастранс», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант`та обвинуваченого, в якому просила стягнути з КП «Київпастранс» 972 000 грн в рахунок відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» 260 000 грн в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю чоловіка, стягнути з обвинуваченого 5440 грн в рахунок відшкодування витрат на поховання чоловіка та 5 076 грн за проведення судової психологічної експертизи.

Потерпіла ОСОБА_15 пред`явила цивільний позов в межах кримінального провадження до обвинуваченого та КП «Київпастранс», в якому просила стягнути на її користь з КП «Київпастранс» матеріальну шкоду в розмірі 119 146,56 грн та стягнути солідарно з обвинуваченого та КП «Київпастранс» моральну шкоду в сумі 300 000 грн.

Потерпіла ОСОБА_16 пред`явила цивільний позов до КП «Київпастранс» та філії КП «Київпастранс» Автотранспортного підприємства № 8, в якому просила стягнути з відповідачів солідарно на її користь 130 000 грн в якості відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди.

Від пердставника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» ОСОБА_29 надійшов відзив на позовні вимоги потерпілої ОСОБА_17 , в якому представник просила відмовити у задоволенні позову в частині стягнення на користь потерпілої 260 000 грн в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю чоловіка, мотивуючи тим, що право на таке відшкодування мають лише непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, а ОСОБА_17 до таких осіб не належить.

Від представника КП «Київпастранс» ОСОБА_30 надійшов відзив на позовні вимоги потерпілої ОСОБА_17 , в якому представник просив зменшити розмір моральної шкоди, завданої потерпілій, з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності. Зазначив, що цивільно-правова відповідальність КП «Київпастранс» застрахована, тому стягнення повинно здійснюватись зі страховика.

Від представника КП «Київпастранс» ОСОБА_30 надійшов відзив на позовні вимоги потерпілої ОСОБА_15 , в якому представник просив відмовити у задоволенні цивільного позову, мотивуючи тим, що цивільно-правова відповідальність КП «Київпастранс» застрахована, тому стягнення повинно здійснюватись зі страховика. Вказав, що потерпілою не надано нажених підтверджень розміру заподіяної їй матеріальної шкоди, а розмір моральної шкоди, на думку представника, є необґрунтовано завищеним.

Від представника КП «Київпастранс» ОСОБА_30 надійшов відзив на позов потерпілої ОСОБА_16 , в якому представник просив відмовити у задоволенні цивільного позову, мотивуючи тим, що філія КП «Київпастранс» «Автобусний парк № 8» не є юридичною особою та не може бути належним відповідачем у справі. При цьому, цивільно-правова відповідальність КП «Київпастранс» застрахована, тому стягнення повинно здійснюватись зі страховика. Послався на ненадання потерпілою нажених підтверджень розміру заподіяної їй матеріальної шкоди та необґрунтованість розміру заподіяної моральної шкоди.

Вивчивши доводи, зазначені у позовних заявах та відзивах на них, суд керується наступним.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 196-IV (далі - Закон), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених в страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортною пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 23.1.ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого;

шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ст. 26-1 Закону страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п. 27.3 ст. 27 Закону).

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п. 27.4 ст. 27 Закону).

Відповідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа №755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він сплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закон у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Судом встановлено, що на час вчинення кримінального правопорушення цивільно-правова відповідальність водія КП «Київпастранс» ОСОБА_5 була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/5959441. Відповідно до полісу страхова сума на одного потерпілого складає 260 000 грн за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, та 130 000 грн за шкоду, заподіяну майну.

Таким чином, обов`язок виплати потерпілим шкоди повинен нести страховик - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» в межах ліміту страхового відшкодування.

Враховуючи, що позовні вимоги потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 в частині стягнення на їх користь матеріальної шкоди та вимоги потерпілої ОСОБА_17 в частині витрат на поховання чоловіка охоплюються лімітом страхового відшкодування, тому підстави для стягнення вказаної шкоди з КП «Київпастранс» та обвинувачеого відсутні й у задоволенні цих вимог слід відмовити.

Також суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог потерпілої ОСОБА_17 в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» 260 000 грн в якості відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, оскільки позивачем не надано підтвердження того, що вона належить до кола осіб, визначених у ст. 1200 ЦК України, які мають право на відшкодування такої шкоди.

При прийнятті рішення в частині відшкодування потерпілим моральної шкоди суд керується приписами ст. 23 ЦК України, відповідно до яких особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи викладене, при стягненні з роботодавця КП «Київпастранс» на підставі ст. 1172 ЦК України на користь потерпілих моральної шкоди, завданої діями водія ОСОБА_5 під час виконання ним трудових обов`язків, позовні вимоги підлягають задоволенню пропорційно спричиненим потерпілим фізичним і душевним стражданням, з урахуванням обставин вчинення даного кримінального правопорушення, вимог розумності і справедливості.

При цьому суд також зважає на право потерпілих звернутися до страховика з приводу відшкодування моральної шкоди в порядку, передбаченому ст. 26-1, п. 27.3 ст. 27 Закону.

Відповідно до приписів ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь потерпілих підлягають стягненню документально підтверджені процесуальні витрати, тому позовні вимоги потерпілої ОСОБА_17 у відповідній частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_16 до філії КП «Київпастранс» «Автобусний парк № 8» є безпідставними, оскільки філія КП «Київпастранс» не є належним відповідачем у справі.

9.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Долю речових доказів слід вирішити у порядку, визначеному ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати органу досудового розслідування на залучення експертів у кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

До набрання вироком законної сили суд вважає за необхідне обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Керуючись статтями 179, 194, 368, 370, 371, 374, 376, 615 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Початок строку покарання обчислювати з моменту затримання ОСОБА_5 після набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, зобов`язавши обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду та поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи.

Контроль за виконанням обов`язків обвинуваченим покласти на прокурора.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_17 задовольнити частково. Стягнути з КП «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604) на користь потерпілої ОСОБА_17 500 000 грн в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди. Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_17 5 076 грн в рахунок відшкодування витрат за проведення експертизи. В решті позовних вимог відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_15 задовольнити частково.

Стягнути з КП «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604) на користь потерпілої ОСОБА_15 200 000 грн в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_16 задовольнити частково. Стягнути з КП «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604) на користь потерпілої ОСОБА_16 50 000 грн в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів: в сумі 1796,6 грн за проведення експертизи № 042-1798-2020 від 29.12.2020, в сумі 2070,7 грн за проведення експертизи № 042-35-2021, в сумі 1796,6 грн за проведення експертизи № 042-52-2021 від 29.12.2020, в сумі 3922,8 грн за проведення експертизи №СЕ-19/111-20/53354-ІТ від 19.01.2021, та в сумі 2615,2 грн за проведення експертизи №СЕ-19/111-21/3205-ІТ від 08.02.2021.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року на автобус марки «МАЗ 103076», номерний знак НОМЕР_1 , який передано на зберігання представнику КП «Київпастранс», та залишити вказаний автобус у КП «Київпастранс».

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1