Рішення

від 02.10.2023 по справі 756/15849/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/15849/21

Провадження № 2/756/559/23

УКРАЇНА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року місто Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участі секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м.Києва з позовом до Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ в.о.директора Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва ОСОБА_2 від 07.09.2021 № 38-к про застосування до ОСОБА_1 заходу дисциплінарного стягнення у вигляді догани; визнати незаконним та скасувати наказ в.о.директора Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва ОСОБА_2 від 13.09.2021 № 41-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з навчально-виховної роботи Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.09.2021 до дня поновлення на роботі з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів і зборів; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним накладенням стягненням у вигляді оголошеної 07.09.2021 догани та незаконного звільнення 13.09.2021 у розмірі 20 000,00 грн. , а також стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 всі судові витрати, понесені позивачем, у зв`язку з розглядом даної справи.

Заявлені позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що з 15.02.2019 вона обіймала посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Школи І ступеня № 268 Оболонського району м. Києва. Згідно посадових інструкцій до її обов`язків входило, в тому числі, ведення табелю робочого часу працівників школи на підставі даних, наданих керівником навчального закладу. У період з 22.06.2021 по 17.08.2021 позивач перебувала у щорічній відпустці та 18.08.2021 повернулась до виконання своїх службових обов`язків. Приблизно наприкінці серпня - початку вересня 2021 року позивача було повідомлено про те, що виявлено недостовірність даних табелю робочого часу за серпень 2021 року щодо працівника ОСОБА_3 , яка згідно тверджень в.о. директора школи ОСОБА_2 вчинила прогули в період з 04.08.2021 по 20.08.2021. З приводу зазначеного позивачка надала в.о. директора усні пояснення про те, що ведення обліку робочого часу (табелювання) здійснюється ОСОБА_1 на підставі даних, які надаються позивачу керівником закладу (через секретаря). Відповідні дані акумулюються у керівника школи, а відсутність працівника відображається у наказах на відпустки, актах прогулу, лікарняних листках тощо, а службовими обов`язками позивача не передбачена можливість безпосереднього отримання такої інформації від робітників школи напряму. Також вона пояснила, що отримала від секретаря-друкарки ОСОБА_4 письмову інформацію щодо працівників школи, які перебували в період серпня у відпустках, на лікарняних тощо. Серед іншого було зазначено, що ОСОБА_3 є звільненою з 25.08.2021, інформації про прогули ОСОБА_3 у серпні 2021 року позивачці надано не було і тому нею не було внесено відомості про відсутність (прогули) ОСОБА_3 при складанні табелів робочого часу працівників школи за серпень 2021 року. Позивач зазначає, що згідно наказу №03-г від 05.08.2021 обов`язки ведення обліку робочого часу педагогічних працівників школи в період з 05.08.2021 по 17.08.2021 було покладено саме на секретаря-друкарку ОСОБА_4 , яка, натомість, не повідомила позивача після повернення з відпустки про прогули ОСОБА_3 . Такі пояснення позивача викликали негативну реакцію з боку в.о. директора шкоди ОСОБА_2 та призвели до погіршення стосунків з ОСОБА_1 07.09.2021 в.о. директора школи ОСОБА_2 було ухвалено наказ № 38-к про застосування до позивача заходу дисциплінарного стягнення у вигляді догани за вчинення таких дій "За порушення без поважних причин посадових обов`язків (п.2.19 Посадової інструкції №1) стосовно ведення у серпні 2021 року обліку робочого часу педагогічних працівників, яке полягає у приховуванні заступником директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 порушення керівником гуртка ОСОБА_3 трудової дисципліни (прогули з 04.08.2021 по 20.08.2021)». Як зазначено в наказі, догану оголошено на підставі таких документів: акт від 27.08.2021 № 14 про відмову ОСОБА_3 надати письмові пояснення щодо причин відсутності на робочому місці (прогули з 04.08.2021 по 20.08.2021); акт від 27.08.2021 № 15 про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення стосовно порушення посадових обов`язків. Однак, ще до оголошення догани 28.08.2021 відбулась подія, що стала приводом для звільнення позивача. 28.08.2021 мала відбутись педагогічна рада відповідача для вирішення питань порядку денного: педагогічний аналіз освітнього процесу за 2020-2021 навчальний рік; про підвищення кваліфікації педагогічних працівників, розвиток їхньої творчої ініціативи; про забезпечення доступності освіти для осіб з особливими потребами; про організацію харчування учнів 1-4 класів школи по системі НАССР, про що на дошці оголошень школи 25.08.2021 було розміщено відповідне оголошення, доповідачем з усіх питань було призначено ОСОБА_1 . У зазначений день, в актовому залі школи було розпочато засідання педагогічної ради за участі позивача, оскільки питання порядку денного не стосувалися підготовки школи до наступного навчального року, позивач запропонувала доповнити порядок денний даними питаннями , пояснивши пріоритетність вирішення саме цих питань для школи та її учнів. Натомість така пропозиція не була поставлена головуючою на обговорення ради, голосування за неї не відбулося, позивача було звинувачено у зриві засідання та позбавлено можливості виступити з тих питань, доповідачем в яких її було призначено напередодні. Після цього в.о. директор Школи І ступеня № 268 Оболонського району м. Києва ОСОБА_2 , з огляду на особисті неприязні стосунки з ОСОБА_1 , звернулась до профспілкового комітету первинної профспілкової організації школи, головою якої є підлегла ОСОБА_2 її секретар-друкарка ОСОБА_4 , за отриманням згоди на звільнення позивача. 10.09.2021 профспілковий комітет, не надавши позивачці можливості висловитись, дав попередню згоду на звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. У той же день 13.09.2021 ОСОБА_1 була повідомлена, що її звільнено на підставі наказу № 41-К з формулюванням "за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, покладених на неї Посадової інструкцією №1" на підставі п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає накази про оголошення догани та звільнення необґрунтованими незаконними. Так, в наказі про накладення дисциплінарного стягнення № 38-к від 07.09.2021 не зазначено, в чому конкретно полягає порушення посадових обов`язків позивачки, оскільки вказівки на фактичні обставини проступку наказ не містить, формулювання наказу є загальним, неконкретним та незрозумілим, що істотно обмежує можливість позивача аргументовано заперечити проти наведених обставин. Відповідачем не було проведено належної службової перевірки за фактом розбіжності даних табелю робочого часу за серпень 2021 року, не з`ясував всі обставини за яких було вчинено можливий проступок, зокрема, які причини призвели до помилок при складені табелю за серпень 2021 року, чи були такі причини поважними, в тому числі, чи була забезпечена позивач інформацією, необхідною для належного табелювання працівників шкоди. Відповідачем не взято до уваги факт перебування позивачки у щорічній відпустці в період з 22.06.2021 по 17.08.2021 та обов`язки ведення обліку робочого часу в цей період було покладено на іншу особу секретаря - друкарку ОСОБА_4 , яка після повернення позивачки з відпустки не повідомила позивачку про прогули ОСОБА_3 . Відповідач дійшов помилкового висновку про винуватість позивачки в будь-яких діях, вчинених в цей період. Спроба позивачки надати пояснення підтверджується актом №15 від 27.08.2021 у якому зазначено, що позивач увірвалась у кабінет в.о. директора ОСОБА_2 , гучно вимагала своєї присутності, які в.о. директора проігнорувала. Стосовно наказу про звільнення № 41-К від 13.09.2021, позивач зазначає, що наведені в ньому формулювання звільнення є неконкретними та незрозумілими. Викладення фактичних обставин відповідач підмінив абстрактною словесною конструкцією, яка не містить інформації про те, які конкретно дії чи бездіяльність вчинила ОСОБА_1 , що унеможливлює їх аналіз на предмет дотримання чи недотримання позивачкою посадових обов`язків чи правил трудового розпорядку. За відсутності посилання наказу № 41-К від 13.09.2021 на фактичні дані, а саме конкретні дії чи бездіяльність позивачки, є неможливим довести існування вини ОСОБА_1 . Відповідач не виконав свій обов`язок щодо належного обґрунтування фактів винного вчинення позивачкою дисциплінарного проступку, що є окремою підставою для скасування зазначеного наказу відповідача. Також, зазначається про відсутність доказів систематичності невиконання позивачем трудових обов`язків. Позивач звертає увагу на наступну хронологію подій "проступків" та накладених за них дисциплінарних стягнень: у період з 04.08.2021 по 20.08.2021 позивачкою, нібито, вчинено перший "проступок" (невірне табелювання щодо ОСОБА_3 ); 28.08.2021 вчинено повторний "проступок" (ймовірні "самоусунення", "зрив" засідання педагогічної ради школи); 07.09.2021 оголошено догану позивачці за вчинення першого "проступку", 13.09.2021 позивачку звільнено за вчинення повторного "проступку". З викладеного вбачається, що після застосування до позивачки першого стягнення у вигляді догани вона не вчинила жодного проступку, що свідчить про відсутність ознак повторності та систематичності в її діях, що виключає можливість застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на підставі п.3 ч. 1 ст.40 КзпП. Оскільки звільнення позивача відбулося з порушенням трудового законодавства, тому з відповідача позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення судового рішення. Крім того, позивачка вважає, що оголошенням догани та подальшим незаконним звільненням їй спричинено душевні страждання, що призвело до втрати душевного спокою, посилило знервованість та створило психологічний дискомфорт, поглибило відчуття страху через невизначеність перед майбутнім, викликану втратою роботи, яка була єдиним джерелом доходів позивача. Все це порушило звичайний для позивача уклад життя, через необхідність вжиття додаткових заходів для захисту та поновлення своїх трудових прав. Виходячи з характеру душевних страждань, їх глибини та тривалості, позивач оцінює спричинену їй моральну шкоду у розмірі 20 000,00 гривень, яку просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва Банасько І.М. від 10.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди з повідомленням (викликом) сторін.

21.12.2021 до суду від відповідача - Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 та просить відмовити в позові. В обґрунтування заперечень зазначається, серед іншого що згідно до п.2.19 Посадової інструкції №1 позивача, заступник директора школи з навчально-виховної роботи (далі - завуч) «веде, підписує і передає директору школи табель обліку робочого часу безпосередньо впорядкованих йому вчителів та технічного персоналу», який передається до бухгалтерії Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Управління освіти) для рахування заробітної плати працівникам школи за обліковий період. На час перебування позивачки у відпустці, наказом від 05.08.2021 №03-г обов`язок вести облік використання робочого часу педагогічних працівників покладено на секретаря-друкарку ОСОБА_4 . У період з 04.08.2021 по 17.08.2021 керівник гуртка ОСОБА_3 була відсутня на робочому місці, впродовж всього робочого дня, про що щоденно складалися відповідні Акти. 18.08.2021 позивачка вийшла на роботу із щорічної відпустки і в.о.директора школи особисто її попередила про тривалу неявку на роботу ОСОБА_3 , яка з 18.08.2021 по 20.08.2021 продовжувала не з`являтися на роботі, при цьому позивачка не вписувала ОСОБА_3 у Журнал, тобто фіксувала її неявку на роботу, при цьому акти не складала, доповідні записки про її відсутність не надавала. 25.08.2021 ОСОБА_3 з`явилась на роботу, офіційного документа про поважні причини відсутності у період з 04.08.2021 по 20.08.2021 не надала. Позивач отримала від в.о. директора усний наказ відібрати у ОСОБА_3 пояснювальну записку про причини довготривалої неявки на роботу та подати на ім`я в.о.директора доповідну записку про неявку ОСОБА_3 на роботу у період з 18.08.2021 по 20.08.2021, однак позивач проігнорувала усний наказ, що є підставою для стягнення. 26.08.2021 в.о.директора наказала ОСОБА_3 написати пояснювальну про причини неявки на роботу у період з 04.08.2021 по 20.08.2021 і віддати її секретару-друкарці. Секретар - друкарка подала доповідку записку. 25.08.2021 та 26.08.2021 позивач вписувала ОСОБА_3 у Журнал, але підпис біля її прізвища не відповідає особистому підпису ОСОБА_3 , відтак, позивач власноруч вписувала ОСОБА_3 у Журнал і за неї розписувалась, начебто вона була присутня увесь робочий день. Вранці 27.08.2021 в.о.директора наказала ОСОБА_3 негайно надати пояснення у письмовій формі, остання відмовилась. За таких обставин, 27.08.2021 ОСОБА_3 було запрошено до кабінету в.о. директора школи для засвідчення її відмови та трьох осіб.Кадрові питання не є компетенцією завуча, попри це без запрошення позивачка увірвалася в кабінет директора, гучно вимагала своєї присутності, погрожувала, на зауваження не реагувала і кинула на стіл «Заяву» ОСОБА_3 . Надати пояснення яким чином у неї «Заява» і пояснення щодо ведення обліку робочого часу позивач відмовилась. Таким чином, позивач вдруге не виконала розпорядження в.о. директора школи, що є підставою для стягнення. З огляду на зазначене, позивачу було оголошено лише догану. Щодо звільнення позивачки, відповідач зазначає, що діями позивачки було зірвано призначену 28.08.2021 педагогічну раду, що могло потягнути зрив організації освітнього процесу в школі. 31.08.2021 педагогічний колектив школи звернувся з колективним зверненням до начальника Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про порушення Закону України «Про запобігання корупції». 03.09.2021 року у приміщенні Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації відбулася зустріч начальника Управління освіти з педагогічним колективом школи, де детально розглядалася заява позивачки і колективне звернення педагогічного колективу школи, щодо обставин, що призвели до зриву роботи педагогічної ради 28.09.2021. Позивачка на запитання начальника Управління освіти не відповідала. 09.09.2021 директор школи звернулась до профспілкового комітету первинної профспілкової організації школи з поданням про надання попередньої згоди на звільнення позивачки і 13.09.2021 отримала попередню згоду та цього ж числа позивачку було звільнено. Відповідач вважає накази законними та обґрунтованими, вимоги позивачки необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

21.01.2022 представником позивача надано відповідь на відзив, в якому заперечує проти обставин викладених відповідачем у своєму відзиві, до якого також долучив заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення 13.09.2021 до дня набрання рішенням законної сили у розмірі 232589,15 грн.

31.01.2022 до суду від відповідача - Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Розпорядженням керівника апарату Оболонського районного суду м.Києва Шаровар М.В. «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу у справі» від 21.11.2022 №116, з огляду на те, що суддя Оболонського районного суду м.Києва Банасько І.М. з 21.11.2022 перебуває на тривалому лікарняному, у зв`язку з вагітністю та пологами, у провадженні якої перебувала дана справа, призначено повторний автоматизований розподіл справи №756/15849/21 за позовом ОСОБА_1 до Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2022, справу №756/15849/21 розподілено судді Ткач М.М.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16.01.2023 викликано у судове засідання для допиту в якості свідків: ОСОБА_6 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_7 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_8 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_9 , що проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - закрито, призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні 27.03.2023 показав, що працює у школі І ступеня №268 Оболонського району м. Києва вже 25 років. В серпні 2021 у школі почався інтенсивний період підготовки до початку навчального року, під час цього періоду планується робота на весь навчальний рік. Батьки дітей були занепокоїні тим, що їм дзвонила ОСОБА_1 та повідомляла про те, що перших класів у школі не буде сформовано. Ці повідомлення не відповідали дійсності та не були погоджені з директором школи. Щодо відсутності ОСОБА_3 на робочому місці без поважних причин, остання відмовлялась надавати пояснення. Після звільнення ОСОБА_1 за невиконання посадової інструкції та невиконання наказів керівника, вона все одно приходила до школи, начебто виконувати свою роботу.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні 01.06.2023 показала, що вона була присутня коли директор школи та ОСОБА_3 спілкувались, в цей момент позивачка зайшла до кабінету директора школи та кинула заяву ОСОБА_3 про відпуску на стіл. ОСОБА_3 була відсутня на роботі без поважних причин, і до цього моменту заяв, наказів про надання їй відпустки не було. Коли ОСОБА_1 зайшла до кабінету директора, вона почала розмовляти в некоректній формі підвищувала голос. ОСОБА_3 не надавала письмових пояснень щодо причин неприбуття на роботу. Крім того, 28.08.2021 Засідання педагогічної ради було зібрано ОСОБА_1 , яка не дала можливості провести його, не дала можливості обрати секретаря, начала швиряти папки, які лежали на столі біля директора школи і стверджувати, що питання які розглядаються є неважливими, а повинно бути розглянуте лише те питання, яке вона вважала важливим. Так на передодні початку нового навчального року в школі стояло питання про відкриття двох перших класів і стало відомо про скарги батьків на те, що хтось телефонує і розповідає, що школа не має права відкривати два перших класи і це був номер телефону ОСОБА_1 . На зустрічі управління працівники школи збиралися у зв`язку з тим, що ОСОБА_10 заважала працювати та виконувати свої обов`язки учителів школи та обговорювалося питання стосовно колективного звернення до начальника управління безпеки освіти, як вчителям працювати далі. Також у вчителів початкової школи повинні щоденно розписуватись у журналі присутності, в якому навпроти прізвища ОСОБА_3 стояли підписи не її рукою тому, що її на роботі ніхто не бачив.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні 01.06.2023 надала аналогічні показам ОСОБА_7 пояснення, крім того також зазначила, що бездіяльність заступника директора ОСОБА_1 полягала у тому, що працівники школи декілька днів не знали, що їх очікує у новому навчальному році, не мали розкладу уроків, не знали про навантаження щодо кількості годин, графіку чергування вчителів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до наступного висновку, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема, з копії трудової книжки позивача ОСОБА_1 (далі - позивач) перебувала у трудових відносинах із Школою І ступеня №268 Оболонського району м. Києва, 15 лютого 2019 року ОСОБА_1 було переведено з посади вчителя англійської мови на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи на час відсутності основного працівника у зв`язку із вагітністю та пологами (а.с.22-23 том 1).

Вказані обставини не оспорюються учасниками справи.

Відповідно до посадової інструкції № 1 заступника директора з навчально-виховної роботи Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва, на ОСОБА_1 покладено обов`язки, зокрема: організовувати освітній процес у школі, здійснювати керівництвоним і контроль за розвитком цього процесу (п.2.1. інструкції); організовує поточне і перспективне планування діяльності педагогічного колективу (п.2.4. інструкції); вносити пропозиції щодо вдосконалення освітнього процесу, брати участь в роботі педагогічної ради школи (п.2.17 інструкції); вести, підписувати і передавати директору школи табель обліку робочогу часу безпосередньо підпорядкованих йому вчителів та технічного персоналу (п.2.19 інструкції); дотримуватися етичних норм поведінки в школі, побуті, в громадських місцях, які відповідають суспільному статусу педагога (п.2.33 інструкції). Відповідно до п.7.3. інструкції отримує від директора школи інформацію нормативно-правового і організаційного - методичного характеру, ознайомлюється з відповідними документами. Згідно із п.4.1. інстукції, за невиконання або неналежне виконання без поважних причин Статуту і Правил внутрішнього розпорядку, інших локальних нормативних документів, законних наказів директора школи, розпоряджені відділу освіти, посадових обов`язків, заступник директора школи з навчально-виховної роботи несе дисциплінарну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано лише один з видів стягнення: догана або звільнення.

Як убачається із матеріалів справи, наказом № 14-к від 19.05.2021, ОСОБА_1 надано щорічну відпустку за 2020-2021 навчальний рік з 22.06.2021 по 17.08.2021.

У період перебування у щорічній відпустці заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 з 05.08.2021 по 17.08.2021, обов`язок по веденню обліку використання робочого часу педагогічних працівників відповідно до встановлених правил покладено на секретаря-друкарку ОСОБА_4 , згідно із наказом № 03-г від 05.08.2021.

За час здійснення секретарем-друкаркою ОСОБА_4 обов`язків по веденню обліку використання робочого часу педагогічних працівників, нею фіксувалась відсутність на робочому місці у період з 04.08.2021 по 17.08.2021 керівника гуртка ОСОБА_3 , про що складались відповідні доповідні записки та акти.

18.08.2021 позивач після щорічної відпустки приступила до виконання своїх службових обов`язків.

У судовому засіданні та відзиві на позовну заяву представник відповідача вказала, що вона особисто попередила ОСОБА_1 про тривалу неявку на роботу керівника гуртка ОСОБА_3 , яка з 18.08.2021 по 20.08.2021 продовжувала не з`являтися на роботі, при цьому позивачка не вписувала ОСОБА_3 у Журнал, тобто фіксувала її неявку на роботу, при цьому акти не складала, доповідні записки про її відсутність не надавала. 25.08.2021 ОСОБА_3 з`явилась на роботу, офіційного документа про поважні причини відсутності у період з 04.08.2021 по 20.08.2021 не надала. Позивач отримала від в.о. директора усний наказ відібрати у ОСОБА_3 пояснювальну записку про причини довготривалої неявки на роботу та подати на ім`я в.о.директора доповідну записку про неявку ОСОБА_3 на роботу у період з 18.08.2021 по 20.08.2021, однак позивач проігнорувала усний наказ, що є підставою для стягнення. 26.08.2021 в.о.директора наказала ОСОБА_3 написати пояснювальну про причини неявки на роботу у період з 04.08.2021 по 20.08.2021 і віддати її секретару-друкарці. Секретар - друкарка подала доповідку записку. 25.08.2021 та 26.08.2021 позивач вписувала ОСОБА_3 у Журнал, але підпис біля її прізвища не відповідає особистому підписку ОСОБА_3 , відтак, позивач власноруч вписувала ОСОБА_3 у Журнал обліку робочого часу і за неї розписувалась, начебто вона була присутня увесь робочий день. Вранці 27.08.2021 в.о.директора наказала ОСОБА_3 негайно надати пояснення у письмовій формі, остання відмовилась. За таких обставин, 27.08.2021 керівника гуртка ОСОБА_3 було запрошено до кабінету в.о. директора школи для засвідчення її відмови надати письмові пояснення щодо відсутності на роботі. Кадрові питання не є компетенцією завуча, попри це без запрошення позивачка увірвалася в кабінет директора, гучно вимагала своєї присутності, погрожувала, на зауваження не реагувала і кинула на стіл «Заяву» ОСОБА_3 . Надати пояснення яким чином у неї з`явилась «Заява» та пояснення щодо ведення обліку робочого часу позивач відмовилась. Відтак, представник відповідача зазначив, що позивач вдруге не виконала розпорядження в.о. директора школи, що є підставою для стягнення. Також, серед іншого представник відповідача зазначає, що діями позивачки було зірвано призначену 28.08.2021 педагогічну раду, що могло потягнути зрив організації освітнього процесу в школі. 31.08.2021 педагогічний колектив школи звернувся з колективним зверненням до начальника Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про порушення Закону України «Про запобігання корупції». 03.09.2021 року у приміщенні Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації відбулася зустріч начальника Управління освіти з педагогічним колективом школи, де детально розглядалася заява позивачки і колективне звернення педагогічного колективу школи, щодо обставин, що призвели до зриву роботи педагогічної ради 28.08.2021.

07.09.2021 наказом в.о.директора Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва ОСОБА_2 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » від 07.09.2021 № 38-К, за порушення без поважних причин посадових обов`язків (п.2.19 Посадової інструкції №1) стосовно ведення у серпні 2021 року обліку робочого часу педагогічних працівників, яке полягає у приховуванні заступником директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 порушення керівником гуртка ОСОБА_3 трудової дисципліни (прогули з 04.08.2021 по 20.08.2021), що призвело б до незаконної виплати за цей період часу заробітної плати із Державного бюджету України, керуючись статтями 147-149 Кодексу законів про працю України, оголошено догану заступнику директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 . Підставою для оголошення догани зазначено: акт від 27.08.2021 № 14 про відмову керівником гуртка ОСОБА_3 надати письмові пояснення стосовно причин відсутності на робочому місці з 04.08.2021 по 20.08.2021 включно; акт від 27.08.2021 № 15 про відмову заступником директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 надати письмове пояснення стосовно порушення посадових обов`язків.

09.09.2021 в.о. директора школи звернулась до профспілкового комітету первинної профспілкової організації школи з поданням про надання попередньої згоди на звільнення позивачки та 13.09.2021 отримала попередню згоду.

Наказом в.о.директора Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва ОСОБА_2 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.09.2021 №41-К, за невиконання без поважних причин посадових обов`язків відповідно до пунктів 2.1, 2.4, 2.33 Посадової інстукції №1 (само дистаціювання від підготовки роботи педагогічної ради школи, організації початку 2021-2022 навчального року); порушення частин першої і п`ятої пункту 2 Правил внутрішнього розпорядку заступником директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 , створило 28.08.2021 неможливість запланованої роботи педагогічної ради, що спричинило загрозу зриву підготовки роботи школи у 2021-2022 навчальному році і підготовки школи до святкування першого вересня 2021 року Дня знань. Порушення посадових обов`язків ОСОБА_1 вчиняла раніше, за що відповідно до наказу від 07.09.2021 №38-к до неї застосовувався захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани. На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.40, статей 147-149 КЗпП України, наказано ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-виховної роботи, звільнити 14.09.2021 за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків покладених на неї Посадовою інструкцією № 1. Підставою для звільнення зазначено: акт від 28.08.2021 № 16 про зрив педагогічної ради; повідомлення від 13.09.2021 № 1 профспілкового комітету первинної профспілкової організації школи про надання попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 .

Згідно зіст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ст.140КЗпП України, трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

Згідно зіст. 142 КЗпПУкраїни трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпПУкраїни за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру. Це стягнення полягає у негативній оцінці і засудженні поведінки працівника в трудовому колективі. Такий моральний осуд покликаний спонукати працівника надалі належно виконувати свої трудові обов`язки. Адже працівник має усвідомити, що в разі порушення ним трудової дисципліни після оголошення йому догани до нього роботодавцем може застосовуватися більш суворе стягнення, передбачене законодавством, зокрема звільнення.

Тобто догана - захід дисциплінарного впливу морально-психологічного характеру, що містить негативну оцінку конкретних дій працівника і виконує оцінювальний, попереджувальний і мотиваційний вплив на нього.

У відповідності до ст. 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

За приписами ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

При вирішенні питання про правомірність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності підлягає з`ясуванню, в чому конкретно проявилось порушення трудової дисципліни, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147 - 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи правомочним органом накладено дисциплінарне стягнення, чи не закінчився для цього встановлений строк, чи не застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при обранні виду стягнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника, про що вказано у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19) зроблено висновок, що роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором, і про які працівник не був проінформований належним чином.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц (провадження № 61-19602св18) зроблено висновок, що ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків.

Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 - 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 572/1644/17-ц (провадження № 61-42575св18) зроблено висновок, що порушенням трудової дисципліни визнається невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, тобто для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Зокрема, у трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені, також, у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2021 року в справі № 461/8132/17 (провадження № 61-9697св19) та від 13 травня 2022 року в справі №331/2395/20 (провадження №61-211св22).

Водночас, за приписами статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, слід зазначити, що у наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

При цьому, наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи локального акта, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Так, при наданні оцінки правомірності порядку накладання на позивача дисциплінарного стягнення та законності обставин його накладення, слід зазначити наступне.

Отже, повертаючись до обставин цієї справи, слід зазначити, що оспорюваний наказ №38-к від 07.09.2021 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення не містить чіткого формулювання суті і обставин проступка допущеного позивачем, у тому числі коли він мав місце, достатніх даних про конкретні винні дії позивача щодо порушення посадових обов`язків, які бути підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності і оголошення догани.

Доводи сторони відповідача, що 25.08.2021 та 26.08.2021 позивач вписувала керівника гуртка ОСОБА_3 у Журнал обліку робочого часу, але підпис біля її прізвища не відповідає особистому підписку ОСОБА_3 , відтак, позивач власноруч вписувала ОСОБА_3 у Журнал і за неї розписувалась, начебто вона була присутня увесь робочий день, грунтуються на припущеннях та належним та достовірними доказами не підтверджуються.

Позивач зазначає, що приблизно наприкінці серпня - початку вересня 2021 року її було повідомлено про те, що виявлено недостовірність даних табелю робочого часу за серпень 2021 року щодо працівника ОСОБА_3 , яка згідно тверджень в.о. директора школи ОСОБА_2 вчинила прогули в період з 04.08.2021 по 20.08.2021. З приводу зазначеного позивачка надала в.о. директора усні пояснення про те, що ведення обліку робочого часу (табелювання) здійснюється ОСОБА_1 на підставі даних, які надаються позивачу керівником закладу (через секретаря). Відповідні дані акумулюються у керівника школи, а відсутність працівника відображається у наказах на відпустки, актах прогулу, лікарняних листках тощо, а службовими обов`язками позивача не передбачена можливість безпосереднього отримання такої інформації від робітників школи напряму. Також вона пояснила, що отримала від секретаря-друкарки ОСОБА_4 письмову інформацію щодо працівників школи, які перебували в період серпня у відпустках, на лікарняних тощо. Серед іншого було зазначено, що ОСОБА_3 є звільненою з 25.08.2021, інформації про прогули ОСОБА_3 у серпні 2021 року позивачці надано не було і тому нею не було внесено відомості про відсутність (прогули) ОСОБА_3 при складанні табелів робочого часу працівників школи за серпень 2021 року.

Слід зазначити, що докази про те, що ОСОБА_1 після виходу з відпустки була обізнана про відсутність ОСОБА_3 на робочому місці та про те, що складалися відповідні акти секретарем - друкаркою ОСОБА_4 у матеріалах справи, відсутні, а сама ОСОБА_1 заперечує пояснення відповідача про те, що її було усно повідомлено про те, що ОСОБА_3 вже тривалий час відсутня на робочому місці без поважних причин.

Стосовно наявної у неї заяви керівника гуртка ОСОБА_3 на відпустку, зазначила, що 27.08.2021 коли ОСОБА_3 було запрошено до кабінету в.о. директора школи для засвідчення її відмови надати пояснення щодо її відсутності на роботі позивач теж прийшла в кабінет директора, оскільки у кабінеті зауча вона виявила заяву ОСОБА_3 на відпустку. При цьому, повідомила, що коли вона вийшла з відпустки, вона працювала у кабінеті англійської мови, оскільки у кабінеті зауча працював інший працівник, про що не заперечила сторона відповідача.

Як за матеріалами справи, так і в ході розгляду справи, не встановлено, що відповідачем виконано належним чином обов`язок з надання доказів наявності фактів винного вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Суд зауважує, що оскільки оспорюваний наказ не містить чітких формулювань суті та обставин допущеного проступку, відсутні докази вини позивача та наявності причинного зв`язку між діями і неналежним виконанням покладених на позивача посадових обов`язків, а містить лише загальні, а не конкретні посилання на порушення. Не можна дійти до однозначних висновків про доведення вини позивача і накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Вирішуючи спір щодо правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді догани, суд на підставі повного з`ясування обставин справ та належним чином оцінених доказів, дійшов висновку про те, що факт вчинення позивачем порушення без поважних причин посадових обов`язків стосовно ведення у серпні 2021 року обліку робочого часу педагогічних працівників, яке полягає у приховуванні заступником директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 порушення керівником гуртка ОСОБА_3 трудової дисципліни (прогули з 04.08.2021 по 20.08.2021), що призвело б до незаконної виплати за цей період часу заробітної плати із Державного бюджету України, був досліджений відповідачем поверхнево та неповно з`ясований.

З огляду на викладене, вимоги про визнання незаконним та скасування наказу в.о.директора Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва ОСОБА_2 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » від 07.09.2021 № 38-К, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Інші наведені відповідачем доводи в обґрунтування своєї позиції та показання свідків не спростовують наведених висновків суду.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Щодо наказу № 41-к від 13.09.2021 про звільнення ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з часиною першою статті 147 КЗпП України належать: догана та звільнення.

Звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України - є видом дисциплінарного стягнення.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Зі змісту наказу в.о.директора Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва ОСОБА_2 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.09.2021 №41-К, вбачається, що підставою для застосування вказаного дисиплінарного стягнення щодо позивача за невиконання без поважних причин посадових обов`язків відповідно до пунктів 2.1, 2.4, 2.33 Посадової інстукції №1 (само дистаціювання від підготовки роботи педагогічної ради школи, організації початку 2021-2022 навчального року); порушення частин першої і п`ятої пункту 2 Правил внутрішнього розпорядку заступником директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 , створило 28.08.2021 неможливість запланованої роботи педагогічної ради, що спричинило загрозу зриву підготовки роботи школи у 2021-2022 навчальному році і підготовки школи до святкування першого вересня 2021 року Дня знань. Також зазначено, що при обранні виду стягнення враховано, наявність дисциплінарного стягнення, відповідно до наказу від 07.09.2021 №38-к про застосування до ОСОБА_1 про застосовання заходу дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Щодо посилання у оскаржуваному наказі на порушення позивачем вимог Правил внутрішнього розпорядку, то примірника цього документу відповідачем не було подано до суду.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, вказані у наказі порушення були здійснені позивачем до застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани наказом №38-к від 07.09.2021.

Відповідачем не надано доказів, які нові порушення вчинено позивачем після притягнення її до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом №38-к від 07.09.2021, які створюють систему порушень трудової дисципліни, що згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України є підставою для звільнення.

Відповідно до статей 12, 81,82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідачем не доведено систематичності невиконання позивачем без поважних причин посадових обов`язків, покладених на неї посадовою інструкцією та Правилами внутрішнього розпорядку, після застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Показання свідків також не спростовують відсутності систематичності порушення позивачем без поважних причин посадових обов`язків.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи винесений з порушенням чинного законодавства.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що наказ в.о.директора Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва Сидорової Ірини Віталіївни «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.09.2021 №41-К на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, слід визнати незаконним та скасувати.

За змістом ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи, що позивача звільнено незаконно, позовні вимоги в частині поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, за правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Одночасно слід зазначити, що згідно статті 53 Закону України «Про повну загальну середню освіту» до органів управління у сфері загальної середньої освіти належать органи місцевого самоврядування.

Згідно статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» система органів місцевого самоврядування включає зокрема: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Частиною 1 статті 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Частиною 1 ст.61 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Головним розпорядником бюджетних коштів, що виділені на утримання відповідача, є Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Як вбачається з довідки про заробітну плату ОСОБА_1 від 15.06.2022 № 258 та індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) ОСОБА_1 заробітна плата позивачці нараховувалася та виплачувалася Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Разом з тим, позивачем пред`явлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва, яка не є розпорядником бюджетних коштів, тобто до неналежного відповідача. Середній заробіток за час вимушеного прогулу має виплачуватися саме Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Згідно ч. 2 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Клопотання до суду про залучення до участі у справі співвідповідача, позивачем подано не було.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стосовно вимог позивача щодо відшкодування їй моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Позивачка зазначає, що оскільки її звільнення відбулося з порушенням трудового законодавства, їй було спричинено душевні страждання, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає від неї додаткових зусиль для подальшої організації свого життя, вона втратила душевний спокій, посилилась знервованість та психологічний дискомфорт, з`явилося відчуття страху через невизначеність перед майбутнім, викликану втратою роботи, яка була єдиним джерелом доходів позивачки. Все це порушило звичайний для позивача уклад життя, через необхідність вжиття додаткових заходів для захисту та поновлення своїх трудових прав. Виходячи з характеру душевних страждань, їх глибини та тривалості, позивач оцінює спричинену їй моральну шкоду у розмірі 20000,00 гривень.

Факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, згідно із ст. 237-1 КЗпП України є підставою для відшкодування моральної шкоди. Оскільки відповідачем до позивача незаконно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани та звільнення, позовні вимоги у частині поновлення на роботі задоволено, слід зазначити таке.

Згідно з вимогами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 640/14909/16-ц, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим лише фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на встановлені вище обставини та приведені правові норми при визначенні розміру відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, їх глибину, тривалість, характер немайнових витрат, та визначає розмір спричиненої позивачу моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.

На підставі наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у сумі 5000, 00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Суд, на підставі ст. 430 ЦПК України, допускає негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.

Розподіл судових витрат здійснюється судом у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о.директора Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва Сидорової Ірини Віталіївни «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » від 07.09.2021 № 38-К.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о.директора Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва Сидорової Ірини Віталіївни «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.09.2021 №41-К.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва.

Допустити негайне виконання судового рішення у частині поновлення на роботі.

Стягнути з Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва Києва (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Сталінграда, 43-А, код ЄДРПОУ 33782816) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2043 (дві тисячі сорок три) гривні 00 копійок.

Врешті заявлених позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

1. Позивач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2. Відповідач - Школа І ступеня №268 Оболонського району м. Києва (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Сталінграда, 43-А, код ЄДРПОУ 33782816).

Дата складення повного рішення - 02.10.2023.

Суддя М.М. Ткач