Постанова

від 02.04.2024 по справі 756/15849/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 756/15849/21

номер провадження №22-ц/824/4110/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня 2023 року та на додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року /суддя Ткач М.М./

у справі за позовом ОСОБА_1 до Школи І ступеня № 268 Оболонського району міста Києва про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з вимогами до Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва про визнання незаконним та скасування наказу в.о. директора Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва Сидорової І.В. від 07.09.2021 № 38-к про застосування заходу дисциплінарного стягнення у вигляді догани; визнання незаконним та скасування наказу в.о. директора Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва Сидорової І.В. від 13.09.2021 № 41-к про звільнення; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; відшкодування моральної шкоди, а також стягнення судових витрати, пов`язаних з розглядом справи.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва Сидорової Ірини Віталіївни «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » від 07.09.2021 № 38-К.

Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва Сидорової Ірини Віталіївни «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.09.2021 №41-К.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва.

Допущено негайне виконання судового рішення у частині поновлення на роботі.

Стягнуто з Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2043 (дві тисячі сорок три) гривні 00 копійок.

Врешті заявлених позовних вимог - відмовлено. /а.с. 87-91/

Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто з Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва Києва на її користь витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок. Врешті заявлених вимог - відмовлено. /а.с. 122-124/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04.09.2023 року та додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04.10.2023 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягненні моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень, витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 13 000 гривень та 2 043 гривень судового збору - скасувати, ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивачки:

- Середній заробіток за час вимушеного прогулу тривалістю 703 дні, спричиненого незаконним звільненням, у розмірі 792 140,4 гривень;

- Витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 74 900 гривень;

- Моральну шкоду, завдану незаконним звільненням та притягненням до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани у розмірі 20 000 гривень;

- Витрати на сплату судового збору у розмірі 3 632 гривень.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що Школа І ступеня №268 Оболонського району м. Києва є належним відповідачем у справі, оскільки є її роботодавцем, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу можливе виключно з роботодавця, дії якого й призвели до позбавлення робітника можливості виконувати свою роботу та отримувати від роботодавця за це заробітну плату. Вказує, що відповідно до статуту Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва, затвердженого Розпорядженням Оболонської РДА в м. Києві №705 від 24.12.2015 року, відповідач є окремою юридичною особою, наділеною правом розпоряджатися майном і коштами (п.п.5.6.12 Статуту). Зазначає, що при визначенні розміру відшкодування спричиненої їй моральної шкоди, суд проігнорував вимоги щодо дотримання засад розумності, виваженості та справедливості, та не враховував тривалий характер (703 дні) моральних страждань, їх глибину, характер немайнових втрат. Також, вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено факт понесення нею витрат на правову допомогу адвоката, однак безпідставно зменшено суму з 74 900 грн. відшкодування таких витрат до 13 000 гривень.

Школа І ступеня № 268 Оболонського району міста Києва про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформована належним чином, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не зверталась.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із Школою І ступеня №268 Оболонського району м. Києва, 15 лютого 2019 року ОСОБА_1 було переведено з посади вчителя англійської мови на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи на час відсутності основного працівника у зв`язку із вагітністю та пологами. / т. 1 а.с.22-23/

Відповідно до посадової інструкції № 1 заступника директора з навчально-виховної роботи Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва, на ОСОБА_1 покладено обов`язки, зокрема: організовувати освітній процес у школі, здійснювати керівництво ним і контроль за розвитком цього процесу (п.2.1. інструкції); організовує поточне і перспективне планування діяльності педагогічного колективу (п.2.4. інструкції); вносити пропозиції щодо вдосконалення освітнього процесу, брати участь в роботі педагогічної ради школи (п.2.17 інструкції); вести, підписувати і передавати директору школи табель обліку робочого часу безпосередньо підпорядкованих йому вчителів та технічного персоналу (п.2.19 інструкції); дотримуватися етичних норм поведінки в школі, побуті, в громадських місцях, які відповідають суспільному статусу педагога (п.2.33 інструкції). Відповідно до п.7.3. інструкції отримує від директора школи інформацію нормативно-правового і організаційного - методичного характеру, ознайомлюється з відповідними документами. Згідно із п.4.1. інструкції, за невиконання або неналежне виконання без поважних причин Статуту і Правил внутрішнього розпорядку, інших локальних нормативних документів, законних наказів директора школи, розпоряджень відділу освіти, посадових обов`язків, заступник директора школи з навчально-виховної роботи несе дисциплінарну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано лише один з видів стягнення: догана або звільнення. /т. 1 а.с. 27-29/

Наказом № 14-к від 19.05.2021, ОСОБА_1 надано щорічну відпустку за 2020-2021 навчальний рік з 22.06.2021 по 17.08.2021. /т. 1 а.с. 17/

У період перебування у щорічній відпустці заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 з 05.08.2021 по 17.08.2021, обов`язок по веденню обліку використання робочого часу педагогічних працівників відповідно до встановлених правил покладено на секретаря-друкарку ОСОБА_3 , згідно із наказом № 03-г від 05.08.2021. /т. 1 а.с. 26/

За час здійснення секретарем-друкаркою ОСОБА_3 обов`язків по веденню обліку використання робочого часу педагогічних працівників, нею фіксувалась відсутність на робочому місці у період з 04.08.2021 по 17.08.2021 керівника гуртка ОСОБА_4 , про що складались відповідні доповідні записки та акти. /т. 1 а.с. 99-100, 102/

18.08.2021 ОСОБА_1 після щорічної відпустки приступила до виконання своїх службових обов`язків.

07.09.2021 наказом в.о.директора Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва Сидорової Ірини Віталіївни «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » від 07.09.2021 № 38-К, за порушення без поважних причин посадових обов`язків (п.2.19 Посадової інструкції №1) стосовно ведення у серпні 2021 року обліку робочого часу педагогічних працівників, яке полягає у приховуванні заступником директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 порушення керівником гуртка ОСОБА_4 трудової дисципліни (прогули з 04.08.2021 по 20.08.2021), що призвело б до незаконної виплати за цей період часу заробітної плати із Державного бюджету України, керуючись статтями 147-149 Кодексу законів про працю України, оголошено догану заступнику директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 . Підставою для оголошення догани зазначено: акт від 27.08.2021 № 14 про відмову керівником гуртка ОСОБА_4 надати письмові пояснення стосовно причин відсутності на робочому місці з 04.08.2021 по 20.08.2021 включно; акт від 27.08.2021 № 15 про відмову заступником директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 надати письмове пояснення стосовно порушення посадових обов`язків. /т. 1 а.с. 25/

09.09.2021 в.о. директора школи звернулась до профспілкового комітету первинної профспілкової організації школи з поданням про надання попередньої згоди на звільнення позивачки та 13.09.2021 отримала попередню згоду. /т. 1 а.с. 116/

Наказом в.о.директора Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва Сидорової Ірини Віталіївни «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.09.2021 №41-К, за невиконання без поважних причин посадових обов`язків відповідно до пунктів 2.1, 2.4, 2.33 Посадової інстукції №1 (само дистаціювання від підготовки роботи педагогічної ради школи, організації початку 2021-2022 навчального року); порушення частин першої і п`ятої пункту 2 Правил внутрішнього розпорядку заступником директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 , створило 28.08.2021 неможливість запланованої роботи педагогічної ради, що спричинило загрозу зриву підготовки роботи школи у 2021-2022 навчальному році і підготовки школи до святкування першого вересня 2021 року Дня знань. Порушення посадових обов`язків ОСОБА_1 вчиняла раніше, за що відповідно до наказу від 07.09.2021 №38-к до неї застосовувався захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани. На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.40, статей 147-149 КЗпП України, наказано ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-виховної роботи, звільнити 14.09.2021 за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків покладених на неї Посадовою інструкцією № 1. Підставою для звільнення зазначено: акт від 28.08.2021 № 16 про зрив педагогічної ради; повідомлення від 13.09.2021 № 1 профспілкового комітету первинної профспілкової організації школи про надання попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 /т. 1 а.с. 107/

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції вірно керувався нормами за ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 53 Закону України «Про повну загальну середню освіту» до органів управління у сфері загальної середньої освіти належать органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» система органів місцевого самоврядування включає зокрема: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Частиною 1 ст.61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Встановивши, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу пред`явлені до неналежного відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення їх без задоволення.

Доводи апеляційної скарги про те, що Школа І ступеня №268 Оболонського району м. Києва є належним відповідачем у справі, оскільки є її роботодавцем, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу можливе виключно з роботодавця, дії якого й призвели до позбавлення робітника можливості виконувати свою роботу та отримувати від роботодавця за це заробітну плату, колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, головним розпорядником бюджетних коштів, що виділені на утримання відповідача, є Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до п. 12.7 Положення про управління освіти Оболонської РДА в м. Києві, начальник Управління розпоряджається коштами, які виділяються на утримання Управління та підпорядкованих йому закладів освіти.

Як вбачається з довідки про заробітну плату ОСОБА_1 від 15.06.2022 № 258 та індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) ОСОБА_1 заробітна плата позивачці нараховувалася та виплачувалася Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Таким чином, вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 пред`явила до неналежного відповідача - Школи І ступеня №268 Оболонського району м. Києва, яка не є розпорядником бюджетних коштів, тоді як належним відповідачем за такою позовною вимогою є - Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Доводи апеляційної скарги про те, що при визначенні розміру відшкодування спричиненої їй моральної шкоди, суд проігнорував вимоги щодо дотримання засад розумності, виваженості та справедливості, та не враховував тривалий характер (703 дні) моральних страждань, їх глибину, характер немайнових втрат, колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5 000,00 гривень, суд першої інстанції також вірно керувався вимогами ст. 23 ЦК України про те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б останнього вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

Судом встановлено, що неправомірними діями відповідача - звільненням з роботи, порушено, гарантоване ст. 43 Конституції України, право ОСОБА_1 на працю та своєчасне одержання винагороди за працю, що призвело до моральних та душевних страждань позивача. Звільнення з роботи поставило її у скрутне матеріальне становище, призвело до втрати єдиного джерела доходу.

Тому, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача Школою І ступеня №268 Оболонського району м. Києва на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 5 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції додатковим рішенням від 04 жовтня 2023 року безпідставно зменшив суму відшкодування витрат на правову допомогу з 74 900 грн. до 13 000 грн. колегією суддів також не приймаються до уваги з наступних підстав.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг та врахувавши часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що справедливим, співмірним та обґрунтованим розміром витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу є 13000,00 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня 2023 року та на додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від04 вересня 2023 року та додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: