Постанова

від 26.09.2023 по справі 913/269/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року м. Харків Справа № 913/269/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства ПроКредит Банк, вх. №1224 Л/2 на ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.06.2023, постановлену суддею Голенко І.П. у приміщенні Господарського суду Луганської області 07.06.2023 о 10 год. 39 хв. (повний текст ухвали складено та підписано 09.06.2023) у справі № 913/269/22

за позовом Акціонерного товариства ПроКредит Банк, м. Київ,

до першого відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля, с. Привілля Троїцького району Луганської області,

до другого відповідача ОСОБА_1 , с. Привілля Троїцького району Луганської області

про стягнення 10000000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 позовні вимоги Акціонерного товариства ПроКредит Банк до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля та ОСОБА_1 задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ПроКредит Банк суму 10000000,00 грн в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №202.51047/FW202.1429 від 26.11.2021, а також судовий збір у сумі 150000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.06.2023 у справі № 913/269/22 заяви б/н від 29.05.2023 Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду задоволено. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі № 913/269/22 на один рік до 22.03.2024 включно.

В обґрунтування вказаної ухвали господарський суд зазначив наступне: село Привілля Троїцького району Луганської області, де зареєстровані боржники, з березня 2022 року перебуває в тимчасовій окупації та районі проведення бойових дій; діяльність ПСП Агрофірма Привілля повністю зупинена на час тимчасової окупації відповідно до наказу № 14-П від 16.03.2022, цей факт свідчить про відсутність доходів у підприємства та, як наслідок, відсутність дивідендів у власника підприємства ОСОБА_1 , що підтверджує незадовільний матеріальний стан останнього; заборгованість відповідачів у даній справі виникла в період дії воєнного стану (у листопаді 2022 року), вини відповідачів у створенні обставин, за яких зараз неможливо виконати рішення суду, немає; відповідно до рекомендацій Національного банку України № 32-0009/33710 від 15.05.2023 застосування стандартних інструментів реструктуризації за такими боржниками, які постраждали від наслідків збройної агресії Росії, основні активи яких на сьогодні втрачені/зруйновані/розташовані на окупованих територіях або в зоні бойових дій, що стало наслідком зупинення діяльності таких боржників та втрати ними платоспроможності наразі неможливе, оскільки немає джерела погашення заборгованості, а застосування процедур примусового стягнення заборгованості з боржника / заставодавців / поручителів із високою вірогідністю не дасть змоги отримати кошти в рахунок погашення боргу; отже, наведені вище обставини, які об`єктивно не залежать від волі відповідачів, зокрема, введення воєнного стану, зупинення діяльності підприємства, обґрунтовано підтверджують відсутність на даний момент об`єктивної можливості у відповідачів виконати рішення Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі № 913/269/22 та свідчать про значне погіршення фінансового стану відповідачів, тобто є винятковим випадком у розумінні ст. 331 ГПК України. Доводи позивача стосовно реєстрації ПСП Агрофірма Привілля як юридичної особи за законодавством Росії та аналогічні відомості щодо другого відповідача як учасника юридичної особи, а також перебування першого відповідача на обліку у нелегітимному податковому органі ЛНР як платника податків, що свідчить про здійснення ним господарської діяльності та отримання коштів на окупованій території, господарським судом відхилено як такі, що ґрунтуються лише на припущеннях, посилання позивача на те, що він теж зазнав збитків через вторгнення Росії в Україну, також було відхилено господарським судом, який зазначив, що ці твердження не доведено належними та допустимими доказами.

Позивач у межах встановленого законом строку надіслав поштою до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вищевказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити відповідачам у задоволенні вимог щодо відстрочення виконання судового рішення у справі № 913/269/22.

В апеляційній скарзі заявник наводить наступні доводи: суд першої інстанції не врахував доказ, що міститься в матеріалах справи, а саме, Інформаційну довідку від 29.11.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається, що у другого відповідача є у власності ряд земельних ділянок, які знаходяться на неокупованій території, квартира у м.Києві, а також житловий будинок в Івано-Франківській області та інше майно, отже, дане майно може бути предметом звернення стягнення та дасть змогу погасити борг. Також позивач не погоджується з висновком господарського суду про зупинення діяльності ПСП Агрофірма Привілля з 16.03.2022, зазначаючи, що, відповідно до інформації, яка міститься в системі Опендатабот, вказане підприємство брало участь у ряді державних закупівель після 16.03.2022 (до скарги додано відповідну роздруківку з сайту Опендатабот). Також заявник зазначає, що ПСП Агрофірма Привілля є учасником в іншій юридичній особі, а саме, в ТОВ Троїцьке-Агро (яке не припинило свою діяльність), отже, продовжує отримувати доходи як бенефіціар. Окрім того, позивач стверджує, що ПСП Агрофірма Привілля 08.08.2022 зареєстровано за законодавством Росії, що підтверджується випискою з російського реєстру. Апелянт просить суд звернути увагу і на те, що згідно з розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи, загальна сума заборгованості першого відповідача склала 50306778,17 грн, тоді як банк подав позов на суму 10000000,00 грн, за таких обставин, на думку заявника скарги, відстрочення виконання рішення суду порушує баланс інтересів сторін.

Ухвалою суду від 26.06.2023 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Фоміна В.О.) було витребувано у суду першої інстанції матеріали справи №913/269/22, які надійшли до Східного апеляційного господарського суду 06.07.2023.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2023 апеляційну скаргу було залишено без руху з тих підстав, що апелянтом не дотримано вимог п.3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, яким передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі. Суд апеляційної інстанції також вказав, що на першій сторінці апеляційної скарги зазначено, що її подано на ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.06.2023 у справі №913/269/22, водночас у прохальній частині скарги заявник зазначає, що просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 22.03.2023. Заявнику встановлено десятиденний строк з дня вручення йому копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків скарги.

У межах строку, визначеного судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апелянт надіслав поштою до Східного апеляційного господарського суду уточнену апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.06.2023 у справі №913/269/22; постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_1 та Приватному сільськогосподарському підприємству Агрофірма Привілля у задоволенні вимог щодо відстрочення виконання судового рішення у справі №913/269/22. Також заявник надав докази надіслання відповідачам копій вказаної уточненої апеляційної скарги.

07.08.2023 у зв`язку з відпусткою судді Бородіної Л.І. та з огляду на необхідність вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою колегії суддів від 07.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства ПроКредит Банк на ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.06.2023 у справі №913/269/22, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "05" вересня 2023 р. о 14:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104, встановлено учасникам справи строк до 31.08.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо.

24.08.2023, тобто в межах установленого судом строку, перший відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на відсутності об`єктивної можливості виконати рішення господарського суду в даній справі та стверджуючи, що доводи апелянта ґрунтуються на припущеннях, зазначає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. 24.08.2023 другий відповідач також подав відзив на апеляційну скаргу - аналогічного змісту.

Зокрема, у відзивах зазначається наступне: ПСП Агрофірма Привілля дійсно є засновником іншого підприємства ТОВ Троїцьке-Агро, але ТОВ Троїцьке-Агро розташовано та зареєстровано у тому ж самому районі, що і відповідач, це таке саме сільськогосподарське підприємство, що займалося закупівлею зернових від населення, та зараз знаходиться в окупації (з квітня 2022 року); ніяких доказів стосовно отримання доходів, дивідендів, або інших надходжень з цього, або з будь-яких інших джерел - апелянт суду не надав, тому усі ці аргументи є не фактами, а припущеннями апелянта; щодо заяв представника АТ ПроКредит Банк про нібито російську реєстрацію ПСП Агрофірма Привілля - факти не можуть підтверджуватися документами, виданими органами на непідконтрольній території України, такі докази є неприпустимими та не можуть бути визнані судом. Також у відзивах відповідачі підтверджують, що підприємством збережено предмет застави, гроші отримані під розвиток рослинництва освоєно за цільовим призначенням, вирощено врожай, врожай збережено і він знаходиться на складах ПСП Агрофірма Привілля; відповідачі підтверджують суду, що мають намір в подальшому виконати рішення суду, але зазначають, що на даний час це неможливо.

30.08.2023 до суду надійшла заява позивача (апелянта) про проведення судового засідання 05.09.2023 о 14:00 годині за участю представника Акціонерного товариства ПроКредит Банк, адвоката Онуфрієвої Одарки Дмитрівни, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 01.09.2023 вказану заяву було задоволено.

04.09.2023 позивач надав відповідь на відзиви відповідачів, у якій, зокрема, зазначає, господарський суд Луганської області не врахував відомостей, що містяться в Інформаційній довідці від 29.11.2022 №316331161 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається, що у другого відповідача є у власності ряд земельних ділянок, які знаходяться на неокупованій території, квартира у м.Києві, а також житловий будинок в Івано-Франківській області та інше майно, на яке може бути звернуто стягнення.

05.09.2023 представник першого та другого відповідачів, адвокат Наумов Д.С. подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначає, що з об`єктивних причин не може прибути в судове засідання 05.09.2023. Доказів на підтвердження наявності таких причин до клопотання не додано.

Представник позивача, адвокат Онуфрієва О.Д. вийшла на відеозв`язок, але через незадовільну якість звуку зі свого боку не змогла надати суду пояснення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до "26" вересня 2023 р. о 16:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 104.

У вказаній ухвалі суд зазначив наступне: відповідно до ч.2 ст.273 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; оскільки ухвалу про відкриття апеляційного провадження в даній справі постановлено 07.08.2023, останнім днем строку розгляду апеляційної скарги позивач на ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.06.2023 у справі № 913/269/22 є 06.09.2023, разом з тим, під час підготовки до розгляду справи було встановлено, що позивач в ході провадження в суді першої інстанції зазначав про наявність у другого відповідача нерухомого майна, згідно з переліком, наведеним у заяві про забезпечення позову (т.1, а.с.88), до якого включено три житлові будинки, незавершене будівництво та дві земельні ділянки у м.Яремче Івано-Франківської області, а також квартира у м.Києві. Однак в апеляційній скарзі та у відповіді на відзив позивач вказує на наявність у відповідача земельних ділянок, які знаходяться на неокупованій території, квартири у м.Києві, а також житлового будинку в Івано-Франківській області та іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення (без конкретизації, про яке інше майно йдеться та без пояснень щодо зміни кількості та складу нерухомості порівняно з переліком, наведеним у заяві про забезпечення позову). Також позивач, посилаючись в ході апеляційного провадження на те, що відповідачі отримують доходи на тимчасово окупованій території, додав до апеляційної скарги роздруківку з російського реєстру щодо юридичних осіб - без обґрунтування щодо прийнятності відповідного доказу та наявності правових підстав для його врахування українськими судами. У свою чергу, відповідачі у відзивах на апеляційну скаргу повідомляли про те, що ПСП Агрофірма Привілля вирощено та збережено врожай, який знаходиться на складах підприємства - без надання пояснень, з яких саме земельних ділянок зібрано цей врожай та яка його очікувана вартість, де знаходяться склади із зібраним врожаєм тощо. З урахуванням вказаних обставин, з метою забезпечення належного балансу між дотриманням судом розумних строків розгляду справи та забезпеченням реалізації процесуальних прав сторін і засад господарського судочинства, гарантованих статтею 2 ГПК України, забезпечення права на доступ до правосуддя, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, дійшла висновку про оголошення перерви для того, щоб сторони могли надати відповідні пояснення (письмово, або усно - в наступному судовому засіданні) із наведених вище питань.

18.09.2023 позивач подав заяву, в якій просив надати представнику АТ "ПроКредит Банк" адвокату Артем`євій Г.О. можливість взяти участь в судовому засіданні у справі № 913/269/22, яке призначене до судового розгляду 26.09.2023 о 16.30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи EasyCon. Ухвалою суду від 20.09.2023 вказану заяву було задоволено.

19.09.2023 позивач надав пояснення, в яких зазначає, що 18.09.2023 представник АТ "ПроКредит Банк" отримав інформаційну довідку № 346943987 з метою уточнення інформації стосовно наявності у другого відповідача нерухомого майна. Згідно з вказаною довідкою, доданою до пояснень, у приватній власності ОСОБА_1 на неокупованій території перебуває наступне майно: житловий будинок у Івано-Франківська обл., м. Яремче, с. Поляниця, будинок 554 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2397710426110); земельна ділянка у Івано-Франківська обл., м. Яремче, с. Поляниця, (кадастровий номер: 2611092001:22:002:3112); земельна ділянка у Івано-Франківська обл., м. Яремче, с. Поляниця, (кадастровий номер: 2611092001:22:002:3111); земельна ділянка за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1885510926110 (кадастровий номер: 2611092001:22:002:1282); незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості у Івано-Франківська обл., м. Яремче, с. Поляниця, будинок 217 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1727951926110); земельна ділянка у Івано-Франківська обл., м. Яремче, с. Поляниця (кадастровий номер 2611092001:22:002:2271). Позивач зазначає, що на момент отримання довідки, інформації щодо квартири у місті Києві, за адресою м.Київ, вул. Ломоносова, буд.48, кв 31 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1446769380000), що належала другому відповідачу, не виявлено. На думку банку, відчуження вищезазначеної нерухомості може свідчити про ухилення боржника від відповідальності перед банком, водночас, як стверджує позивач, нерухомого майна згідно вищенаведеного переліку може бути цілком достатньо для звернення на нього стягнення та погашення заборгованості відповідачів перед Банком. Позивач зазначає, що виписка з російського реєстру сформована автоматично на російському офіційному ресурсі (https://egrul.nalog.ru/index.html) та свідчить про те, що перший відповідач веде діяльність на окупованій території, за твердженням банку, така виписка відповідає встановленим чинним законодавством вимогам щодо подання доказів в електронній формі.

25.09.2023 представник першого відповідача адвокат Наумов Д.С., надав письмові пояснення, в яких зазначає, що діяльність ПСП «Агрофірма Привілля» повністю зупинена на час тимчасової окупації відповідно до наказу № 14-П від 16.03.2022. До пояснень додано копію довідки Головного Управління ДПС у Луганській області від 19.09.2023, відповідно до якої ПСП «Агрофірма Привілля» з 01.03.2022 по 01.09.2023 не сплачувало податок на прибуток та єдиний податок. Перший відповідач вказує, що цим підтверджується нульовий стан доходів підприємства та відсутність бази для нарахування податків. Щодо врожаю, який знаходиться на складах підприємства у поясненнях зазначається, що цей врожай було зібрано саме з ділянок, що зараз знаходяться під окупацією, склади із зібраним врожаєм та техніка підприємства знаходяться також під окупацією, ніяких земельних ділянок на неокупованої території підприємство не має та не обробляє, складів та іншого майна на неокупованій території не має.

25.09.2023 представник другого відповідача, адвокат Наумов Д.С., надав письмові пояснення, в яких зазначає, що ОСОБА_1 був затриманий окупаційною владою, піддавався тортурам та знущанню, однак йому вдалося втекти з окупованої території, тому він фізично не в змозі ані вести будь-яку діяльність на окупованій території, ані керувати діяльністю підприємства; твердження позивача про співпрацю відповідачів з окупаційною владою є безпідставними, відсутні будь-які кримінальні провадження та вироки, що встановлювали б факти співпраці Оденчука Д.О. з окупаційною владою та притягнення його до відповідальності за такі дії; все перераховане у письмових поясненнях банка нерухоме майно відноситься до одного майнового комплексу, який знаходиться у Івано-Франківській області, місто Яремче, с. Поляниця, тобто це будівлі та споруди та земельні ділянки, на яких ці будівлі знаходяться; в рамках кримінального провадження № 42020090000000026, згідно з ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.07.2020, на всі об`єкти накладений арешт, тобто другий відповідач не може вчиняти будь-які дії по відчуженню, розпорядженню, розподілу чи об`єднанню, а також використанню цього майна. До пояснень додано довідку ДПС у Луганській області від 11.09.2023 про стан доходів ОСОБА_1 за 2023 рік, з якої вбачається відсутність доходів, також додано копію ухвали слідчого судді від 14.07.2022 у справі №354/575/20.

У судовому засіданні 26.09.2023 представник позивача (в режимі відеоконференції) підтримав викладену ним письмово правову позицію.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, не скористалися своїм процесуальним правом на участь у вказаному засіданні.

Стосовно нових доказів, наданих сторонами в апеляційному провадженні (зокрема, роздруківки з сайту Опендатабот, інформаційної довідки № 346943987 від 18.09.2023 наданих позивачем, довідок ДПС та ухвали слідчого судді, наданих відповідачами) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як було встановлено вище, учасниками справи подано докази, що не подавалися до суду першої інстанції (без обґрунтування причин неможливості їх подання), окрім того, подано документи, датовані вереснем 2023 року, які не існували на час постановлення оскаржуваної ухвали.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів (нових) у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Навпаки саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 914/3143/21.

Отже, колегія суддів зазначає, що розгляд апеляційної скарги здійснюється з урахуванням виключно тих доказів, які були наявні в матеріалах справи на час постановлення оскаржуваної ухвали.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, враховуючи також положення ч.3 ст.269 ГПК України, відповідно до якої, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, з урахуванням вищевказаних вимог закону, було досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутній в судовому засіданні представник позивача не висловлював заперечень щодо повноти дослідження доказів, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Акціонерне товариство ПроКредит Банк у грудні 2022 року звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля та ОСОБА_1 про стягнення солідарно частини суми заборгованості по кредиту за договором про відкриття кредитної лінії від 26.11.2021 № 202.51047/FW202.1429 в сумі 10000000,00 грн.

26.01.2023 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій, зокрема, просив накласти арешт у межах позовних вимог у розмірі 10000000,00 грн на належне ОСОБА_1 нерухоме майно: житловий будинок, загальна площа (кв. м.): 492.8; адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер 2397710426110; житловий будинок, загальна площа (кв.м.): 299.4; адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер 1734236826110; незавершене будівництво, відсоток готовності якого складає 75%, за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер 1727951926110; земельна ділянка, частина, кадастровий номер 2611092001:22:001:0578, площа (га): 0.87, реєстраційний номер 1516957726110, адреса: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця; земельна ділянка частина, кадастровий номер 2611092001:22:002:1091, площа (га): 0.0795, реєстраційний номер 941026626110, адреса: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, участок Прелуки; квартира, загальна площа (кв.м.): 86.9; за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер 1446769380000; житловий будинок з господарською будівлею, загальна площа (кв.м.): 110.8; за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер 1272402126110.

На підтвердження факту наявності у ОСОБА_1 вказаного нерухомого майна до заяви було додано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо фізичної особи ОСОБА_1 станом на 29.11.2022 (т.1, а.с.92 118).

Ухвалою господарського суду від 30.01.2023 було відмовлено в забезпеченні позову з посиланням на те, що позивачем документально не доведено вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань або приховування своїх доходів та майна (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, виведення грошових коштів з рахунків відповідачами тощо), або які б свідчили про можливе невиконання (утруднення виконання) судового рішення за наслідками розгляду спору.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 позовні вимоги Акціонерного товариства ПроКредит Банк до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля та ОСОБА_1 задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ПроКредит Банк суму 10000000,00 грн в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №202.51047/FW202.1429 від 26.11.2021, а також судовий збір у сумі 150000,00 грн.

29.05.2023 представник Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля та ОСОБА_1 адвокат Наумов Д.С., звернувся до господарського суду із заявами б/н від 29.05.2023 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі № 913/269/22 на один рік.

В обґрунтування заяви першого відповідача було зазначено, що станом на сьогоднішній день залишається заборгованість по кредиту згідно із судовим рішенням у розмірі 10000000,00 грн, така ситуація склалася у зв`язку із повномасштабним вторгненням Росії в Україну та знаходженням підприємства зі всіма виробничими потужностями на окупованій території України, у зв`язку з чим неможливо здійснювати господарську діяльність та отримувати будь-які кошти. Крім того, діяльність підприємства повністю зупинена відповідно до наказу; після деокупації території підприємство має намір повністю та добровільно погасити борг, але на даний час це неможливо. У разі ненадання відстрочення виконання рішення господарство опиниться у катастрофічному положенні, буде накладено арешт на всі рахунки та майно, що призведе до повного знищення провідного сільськогосподарського виробника Луганської області.

В обґрунтування заяви другого відповідача було зазначено, що ОСОБА_1 знаходиться в дуже скрутному становищі з 24.02.2022, єдиним джерелом, з якого другий відповідач отримував доходи це дивіденди від ПСП Агрофірма Привілля, яке також знаходиться на окупованій території; на неокупованих територіях другий відповідач доходів не має.

05.06.2023 позивач надав господарському суду письмові пояснення, у яких заперечував проти задоволення заяв про відстрочення виконання рішення, зазначаючи, що 08.08.2022 ПСП Агрофірма Привілля була зареєстрована за законодавством Росії, що підтверджується випискою з російського реєстру, доданою до пояснень; відомості про другого відповідача також містяться в даному реєстрі як про учасника юридичної особи. Позивач також зазначив, що відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі № 913/269/22 дозволить встановити ймовірно належне відповідачам майно на неокупованій території України, що дозволить звернути стягнення на таке майно та погасити заборгованість повністю або частково.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.06.2023 у справі № 913/269/22 заяви б/н від 29.05.2023 Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду задоволено. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі № 913/269/22 на один рік до 22.03.2024 включно.

Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог заяви про відстрочення виконання рішення - з наступних підстав.

Відповідно до ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Колегія суддів зазначає, що вказана норма має застосовуватися з обов`язковим врахуванням загальних законодавчих засад, а також висновків Європейського суду з прав людини, Верховного Суду, що стосуються виконання судових рішень.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з вимогами частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції, кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997). Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003). У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).

Отже, на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення. Господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Оскільки існування заборгованості (підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями) надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 20.06.2018 у справі № 905/2135/17, від 12.10.2018 у справі № 910/9026/13, від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14, від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21 тощо.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується апелянтом, село Привілля Троїцького району Луганської області, де зареєстровані боржники, з березня 2022 року перебуває в тимчасовій окупації та районі проведення бойових дій.

Разом з тим, на думку колегії суддів, відповідна обставина, хоча і призводить до тяжких наслідків (які колегія суддів оцінює з усім можливим розумінням), однак сама по собі не може свідчити про те, що майновий стан боржників унеможливлює виконання рішення суду без його відстрочення.

За рішенням суду в даній справі суму 10000000,00 грн в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості було стягнуто з ПСП Агрофірма Привілля та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ПроКредит Банк солідарно.

Відповідно до ч.1, 2 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, для надання оцінки обставинам щодо неможливості виконання судового рішення та застосування відстрочення має бути досліджено всю сукупність доказів, що можуть свідчити про майновий стан обох боржників.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяв обох боржників про відстрочення виконання рішення суду на доказ тверджень про неможливість виконання судового рішення надано фактично лише один документ наказ ПСП Агрофірма Привілля від 16.03.2022 №14-П про призупинення діяльності у зв`язку з військовою агресією проти України (т.3, а.с. 203, 219), який є внутрішнім документом вказаного підприємства.

Будь-яких інших доказів (документів бухгалтерської та податкової звітності, виписок з банківських рахунків тощо) в обґрунтування скрутного матеріального стану боржниками не надано.

Натомість, у наданій позивачем до суду першої інстанції Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо фізичної особи ОСОБА_1 станом на 29.11.2022 (т.1, а.с.92 118) містяться відомості про належні другому відповідачеві на праві власності земельні ділянки та об`єкти нерухомості, що знаходяться на неокупованій території України, зокрема, у м.Яремче Івано-Франківської області, на що обґрунтовано вказує позивач в ході апеляційного провадження.

Відповідачі, заперечуючи проти можливості звернення стягнення на вказане майно, стверджували, що в рамках кримінального провадження № 42020090000000026, згідно з ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.07.2020, на всі об`єкти накладений арешт, тобто другий відповідач не може вчиняти будь-які дії по відчуженню, розпорядженню, розподілу чи об`єднанню, а також використанню цього майна.

Як вбачається із вищевказаної довідки, стосовно окремих об`єктів у ній дійсно зазначено про наявність арешту, накладеного ухвалами судів від 25.09.2020 у справі №354/371/20 та від 14.07.2020 у справі №354/575/20.

Разом з тим, відомості про арешт відсутні стосовно земельної ділянки кадастровий номер 2611092001:22:002:1091, площа (га): 0.0795, адреса: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, участок Прелуки (т.1, а.с.112), яка належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 , земельної ділянки кадастровий номер 2611092001:22:002:2271, площа (га): 0.016, адреса: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, участок Прелуки (т.1, а.с.113) тощо.

Також відомості про арешт відсутні стосовно житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 492,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2397710426110 (т.1, а.с.96). Як вбачається із Інформації, право власності на вказаний будинок було зареєстровано за ОСОБА_1 29.06.2021, тоді як арешти згідно з вищевказаними ухвалами судів накладалися на майно ОСОБА_1 у 2020 році.

Отже, твердження відповідачів в ході апеляційного провадження про те, що все майно, про наявність якого зазначає позивач, перебуває в арешті, спростовуються вищевказаними матеріалами справи.

Окрім того, в цій же Інформації станом на 29.11.2022 містяться відомості про наявність договору сервітуту стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:1091 що також може свідчити про наявність доходів у ОСОБА_1 як власника вищевказаної ділянки.

Будь-яких пояснень стосовно цього відповідачами не надано.

Суд першої інстанції послався на рекомендації Національного банку України № 32-0009/33710 від 15.05.2023, відповідно до яких застосування стандартних інструментів реструктуризації за такими боржниками, які постраждали від наслідків збройної агресії Росії, основні активи яких на сьогодні втрачені/зруйновані/розташовані на окупованих територіях або в зоні бойових дій, що стало наслідком зупинення діяльності таких боржників та втрати ними платоспроможності наразі неможливе, оскільки немає джерела погашення заборгованості, а застосування процедур примусового стягнення заборгованості з боржника / заставодавців / поручителів із високою вірогідністю не дасть змоги отримати кошти в рахунок погашення боргу.

Проте в даному випадку, як встановлено вище, не доведено обставин щодо неплатоспроможності боржників та відсутності джерел погашення ними заборгованості.

Як було встановлено вище, позивач у наданих суду першої інстанції запереченнях проти заяв відповідачів про відстрочення виконання рішення посилався лише на ті обставини, що, згідно з відомостями з відкритих джерел, а саме, з російських електронних реєстрів, ПСП Агрофірма Привілля здійснює діяльність на окупованій території. Суд апеляційної інстанції зазначає, що цим твердженням позивача місцевий господарський суд надав належну оцінку, не прийнявши в якості належного доказу витяг із реєстру держави-агресорки, який дійсно не може бути визнано належним підтвердженням факту здійснення першим відповідачем діяльності на окупованій території (враховуючи, що відповідачі такі обставини заперечують).

Однак місцевий господарський суд, всупереч вимогам ст.86 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного дослідження наявних у справі доказів, не дослідив інші наявні у матеріалах справи докази (зокрема, вищевказану Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо фізичної особи ОСОБА_1 станом на 29.11.2022) на предмет надання оцінки вищевказаним відомостям стосовно майна ОСОБА_1 як можливого джерела погашення заборгованості перед банком згідно з рішенням суду в даній справі. А відповідачі, як було встановлено вище, на підтвердження вимог своїх заяв про відстрочення виконання рішення надали лише наказ ПСП Агрофірма Привілля від 16.03.2022 №14-П про призупинення діяльності у зв`язку з військовою агресією проти України, який є внутрішнім документом вказаного підприємства.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги слушні доводи позивача, викладені у запереченнях на заяви відповідачів про відстрочення виконання рішення, про те, що відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі № 913/269/22 дозволить встановити ймовірно належне відповідачам майно на неокупованій території України, звернути стягнення на таке майно та погасити заборгованість повністю або частково.

За таких обставин, за відсутності доказів, що беззаперечно б підтверджували неможливість виконання відповідачами рішення про солідарне стягнення з них заборгованості перед банком та водночас за наявності доказів, що свідчать про належність другому відповідачеві майна, на яке можливо звернути стягнення, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що місцевим господарським судом не дотримано балансу інтересів сторін і що відстрочення виконання судового рішення в даній справі призводить лише до невиправданого зволікання із виконанням вказаного рішення, враховуючи також, що боржники не обґрунтували перспектив подальшої зміни свого майнового стану.

А саме, зібраний урожай, про наявність якого зазначали відповідачі в суді першої та апеляційної інстанції, згідно з їх поясненнями, знаходиться на окупованій території. Отже, наразі невідомо, чи отримають відповідачі доступ до цього врожаю до закінчення відповідної відстрочки. Про будь-які інші можливі джерела погашення боргу, що з`являться після закінчення відстрочки, відповідачами не зазначено.

Однак відповідні обставини також залишилися поза увагою місцевого господарського суду, який передчасно, без дослідження всіх матеріалів справи в їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення на максимальний строк, передбачений ст.331 ГПК України, а саме, на один рік.

Таким чином, аргументи апелянта знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, натомість відповідачами не наведено переконливих доводів, що могли б бути підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм процесуального права (а саме, ст.331 ГПК України), призвело до прийняття судом першої інстанції неправильного рішення (у даному випадку до постановлення ухвали про відстрочення виконання судового рішення без належних фактичних та правових підстав). Згідно з п.4 ч.1, ч.2 ст.277 ГПК України, зазначене є підставою для скасування такого судового рішення.

Керуючись ст. 269, п.2 ч.1 ст.275, п.4 ч.1, ч.2 ст. 277, ст.282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ПроКредит Банк задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.06.2023 у справі № 913/269/22 скасувати.

У задоволенні заяв Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Привілля та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.10.2023

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна