Ухвала

від 22.09.2023 по справі 755/12106/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/12106/23

Провадження №: 1-кп/755/1510/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі судді ОСОБА_1 одноособово, за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та його учасника - потерпілого ОСОБА_21 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_20 та клопотання захисника ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_22 у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2021 року за № 12021100030002216, установив :

І. СУТЬ ПИТАНЬ, ЩО ВИРІШУЮТЬСЯ УХВАЛОЮ

У провадження суду надійшов обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 362 Кримінального кодексу (далі КК) України; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожного окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , кожного з них окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, з огляду на, що судом було призначено підготовче судове засідання на розгляд у якому сторонами винесено, у порядку ч. 3 ст. 26 Кримінальним процесуальним кодексом (далі КПК) України, зокрема, питання регламентовані ч. 3 ст. 315 цього Кодексу, щодо запобіжного заходу ОСОБА_20 , а саме:

? прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_23 подав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого;

? захисник ОСОБА_12 звернувся з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш м`який.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Отже, Суд, розглянувши вказані клопотання за правилами, передбаченими розділом II КПК України, встановив таке.

ІІ. МОТИВИ КЛОПОТАНЬ ЗАЯВНИКІВ

(а) узагальнені аргументи клопотання прокурора

Прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_23 покликається в т.ч. на те, що згідно ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25 липня 2023 року щодо ОСОБА_20 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 30 вересня 2023 року включно та, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК, покладено наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути у призначений строк, заздалегідь повідомити зазначених осіб;

- не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- заборонити спілкуватись зі свідками і іншими учасниками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання відповідними органами Державної влади паспорт для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Нині, дані про особу ОСОБА_20 з числа передбачених ст. 178 КПК, та характер обвинувачення, з урахуванням тяжкості діянь в розрізі ст. 12 КК, вказують на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, в т.ч.:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, зокрема прокурором додатково зауважується, що обвинувачений ОСОБА_20 може

? переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, а тому метою уникнення кримінальної відповідальності та можливого призначеного покарання цей обвинувачений може змінити місце, виїхавши на непідконтрольну Україні територію та ухилятись від суду;

? незаконно впливати на потерпілого чи свідків, показання яких мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Таким чином, застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_20 менш суворого запобіжного заходу, а ніж домашній арешт не є достатнім для запобігання вказаним ризикам, оскільки тільки перебування під домашнім арештом зможе забезпечити їх запобігання.

Ураховуючи наведене прокурор просить продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_20 з продовженням строку дії покладених на останнього обов`язків:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути у призначений строк, заздалегідь повідомити зазначених осіб;

- не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- заборонити спілкуватись зі свідками і іншими учасниками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання відповідними органами Державної влади паспорт для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

(б) узагальнені аргументи клопотання захисника

ОСОБА_12 , при потребі зміни запобіжного заходу автор, покликається, враховуючи положення ст. 201 КПК, норми Конституції України, практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), на відсутність обставин визначених п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК у відношенні ОСОБА_20 , позаяк ризики не є дійсними та доведеними.

Так, на даному етапі, ризик переховування від суду з метою уникнення покарання, враховуючи рішення ЄСПЛ у справі "Ігнатов проти України", не може і не існує в тому обсязі і вигляді, якому міг існувати під час досудового розслідування, адже «небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин».

Ризик втечі або уникнення правосуддя зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти (див. рішення ЄСПЛ у справі «Пунцельт проти Чехії»), а ОСОБА_20 перебував під вартою протягом 6 місяців і вже майже 2 місяці перебуває під цілодобовим домашнім арештом, відповідно за цей час є очевидним зменшення даного ризику.

Тому, враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «Комар та інші проти України», слід відійти від гіпотетичних припущень наявності ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, бо є досить очевидним, що підстави, які існували під час досудового розслідування стали не належними на етапі судового провадження.

Ризик знищити, сховати та спотворити інформацію, речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження не існує і не може існувати взагалі, адже вся доказова база зібрана і відображена в реєстрі матеріалів досудового розслідування. Сам ризик перестав існувати з 16 червня 2023 року, коли було повідомлено про завершення досудового розслідування. З даного моменту орган досудового розслідування визначився з усіма матеріалами провадження, які на думку слідства обґрунтовують гіпотетичну вину мого підзахисного і не вчиняв після цього жодних слідчих та розшукових дій у кримінальному провадженні.

Незаконний вплив на свідків та потерпілих не є дійсним, адже жоден зі свідків і потерпілих ні разу не звертались із заявами про вжиття відносно них заходів безпеки, даних документів не міститься в реєстрі матеріалів досудового розслідування. Відсутні також заяви, як від потерпілих, так і від свідків, які б вказували про тиск чи погрози з боку мого підзахисного чи від будь-яких інших осіб.

В той час, як сторона обвинувачення на етапі досудового розслідування мала процесуальну можливість визначену ч. 11 ст. 615 КПК зафіксувати покази свідків, якщо мала якісь побоювання.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином на стадії досудового розслідування трактувався, як стороною обвинувачення так і судом виключно абстрактно, шляхом припущень. Фактично, всі попередні висновки базуються виключно на припущеннях, що є очевидно протиправним та упередженим.

Ризик визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не є дійсним. Кримінальне правопорушення, начебто, було припинено працівниками правоохоронних органів 1 лютого 2023 року об 11 год. 11 хв., після затримання обвинуваченого і за весь подальший час досудового розслідування, не було встановлено нових кримінальних правопорушень чи нових епізодів у даному кримінальному провадженні;

? даних про особу ОСОБА_20 з числа передбачених ст. 178 КПК, як-то:

- має на утриманні двох неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

- на утриманні перебуває літня матір та хворий брат, яким без його піклування та догляду буде складно забезпечити собі нормальне життя;

- є власником ряду підприємств: ТОВ "ГОРПИЦЯ" (ЄДРПОУ: 40002637), "СВІТ МЕБЛІВ "УКРАЇНА" (ЄДРПОУ: 42270812), "АВАТОРІЯ" (ЄДРПОУ: 42927712), "І+А МУЛЬТІ ТРЕЙД" ЄДРПОУ: 44340404);

- органами державної влади було оголошено подяку за вагомий внесок у соціально-економічний розвиток Дарницького району міста Києва;

- після перебування у СІЗО у ОСОБА_20 погіршився стан здоров`я, йому не одноразово довелось звертатися до лікаря, син ОСОБА_24 потребує теж постійного лікування.

Фактично батькові та сину для лікування потрібно відвідувати відповідні лікувальні установи. ОСОБА_20 обмежений через цілодобовий домашній арешт відвідувати медичні заклади, лише в екстрених умовах він може реалізувати своє право передбачене ст. 2 Європейської хартії прав пацієнтів 2002 року, згідно якої кожен має право на доступність медичних - послуг, яких він/вона потребує за станом здоров`я.

Водночас обвинувачений не може належним чином через цілодобовий домашній арешт забезпечити належні умови лікування для сина ОСОБА_24 , адже останній не може самостійно відвідувати медичні установи.

Більш того, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом ОСОБА_26 позбавлений можливості належним чином піклуватися про матір-пенсіонерку та брата-інваліда дитинства;

- майновий стан сім`ї, адже де-факто через перебування під цілодобовим домашнім арештом обвинувачений не може здійснювати ефективне управління підприємствами в яких є засновником та директором.

Фактично сім`я живе за рахунок минулих заощаджень, які скінчилися після перебування обвинуваченого 6 місяців у СІЗО і двох місяців під цілодобовим домашнім арештом та витрачання грошових коштів з кредитної кратки ОСОБА_27 .

Таким чином, подальше перебування ОСОБА_28 під цілодобовим домашнім арештом, обмежує його право на працю та позбавляє можливості забезпечувати навіть базові потреби дітей.

Окрім того, цілодобовий домашній арешт не дає змоги перебувати в укриттях під час повітряних тривог, а у відповідності до усталеної практики ЄСПЛ має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

На підтвердження вказаних обставин захист також надає відповідну документацію в копіях.

Отже, захисник просить, у порядку ст. 201 КПК, змінити запобіжний захід на більш м`який.

ІІІ. ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Захисник ОСОБА_20 - адвокат ОСОБА_6 зауважив, що передумов для задоволення клопотання прокурора у відношенні його клієнта немає, оскільки ним не доведено обставин регламентованих п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Захисник ОСОБА_12 заперечував щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_20 у вигляді домашнього арешту з передумов вказаних у його клопотанні про зміну запобіжного заходу останньому.

Інші учасники кримінального провадження зі сторони захисту підтримали позицію захисника ОСОБА_12 та не вбачали передумов для задоволення клопотання прокурора.

Прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_3 залишився при своїй позиції щодо потреби продовження застосування у відношенні ОСОБА_20 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово з мотивів вказаних у його клопотанні про продовження цього заходу забезпечення кримінального провадження.

ІV. КРИМІНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАСТВО

Порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду Україну від 16 березня 2017 року у справі № 671/463/15-к), та який щодо питань порушених заявниками (щодо запобіжного заходу) регламентує таке:

? метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення (ч. 1 ст. 177 КПК);

? підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом;

? при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний, згідно ст. 178 КПК, оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим; 3) вік та стан здоров`я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію; 7) майновий стан; 8) наявність судимостей; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї;

? клопотання про застосування запобіжного заходу, згідно ст. 184 КПК, повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення; 3) виклад обставин, що дають підстави обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на обвинуваченого конкретних обов`язків;

? клопотання про продовження строку, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під варто ю (ч. 3 ст. 199 КПК);

? відповідно до ст. 201 КПК обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

До клопотання мають бути додані копії матеріалів, якими обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання .

Суд має право відмовити у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

V. З`ЯСОВАНІ ОБСТАВИНИ ЩОДО ПОРУШЕНИХ ПИТАНЬ

(а) загальні обставини щодо висунутого обвинувачення

Згідно даних обвинувального акта від 17 серпня 2023 року, котрий складений слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_29 та затверджений прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Київської міської прокуратури ОСОБА_30 , слідує, що ОСОБА_20 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 194 КК України, а саме:

- участі у злочинній організації, де являвся одним із лідерів злочинної організації, активним учасником запланованих злочинів, надавши згоду на участь в злочинах у складі злочинної організації, достовірно знаючи про входження до її складу ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , підтвердивши власними діями реальність своїх намірів, з метою реалізації розробленого ОСОБА_15 злочинного плану, відомого всім учасникам злочинної організації, виконував відведені йому функції у складі злочинної організації та під час готування та вчинення злочинів, а саме:

(і) провадив незаконну підприємницьку діяльність у належних потерпілим приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 та спільно із іншими учасниками угрупування перешкоджали власникам їх використовувати;

(іі) обізнаний у вчиненні злочинів щодо вимагання та пошкодження чужого майна шляхом підпалів;

(ііі) вказівками ОСОБА_15 , ОСОБА_16 здійснює підбір безпосередніх виконавців злочинів;

(iv) після залучення окремих осіб для вчинення злочинів, здійснює за координацію дій безпосередніх виконавців злочинів;

(v) після виділення коштів ОСОБА_16 здійснює безпосередній розрахунок за вчинений злочин із виконавцями даних діянь;

- у вимаганні передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілими чи їх близькими родичами, пошкодження чи знищення їхнього майна, з погрозою вбивства, вчиненому організованою групою в умовах воєнного стану;

- умисного знищення чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, шляхом підпалу.

Відповідно до обвинувального акта діяльність злочинної організації стосується таких епізодів:

1) із невстановленого досудовим розслідуванням часу, але не пізніше кінця квітня 2021 року до моменту затримання працівниками поліції створена та очолювана ОСОБА_15 злочинна організація до якої, зокрема, увійшли ОСОБА_31 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 вимагала передати та в подальшому отримала чуже майно, а саме кошти, що належали сім`ї потерпілих ОСОБА_21 та ОСОБА_32 з погрозою насильства над ними чи їх близькими родичами, пошкодження чи знищення їхнього майна, з погрозою вбивства, з пошкодженням їх майна, вчинене організованою групою в умовах воєнного стану;

2) 21 серпня 2021 року близько 03:30 год. створена та ОСОБА_15 злочинна організація до якої зокрема увійшли ОСОБА_20 , очолювана ОСОБА_33 , залучивши при цьому невстановлену досудовим розслідуванням особу, матеріали досудового розслідування відносно якої виділено в окреме провадження, відповідно до розробленого плану дії учасників злочинної організації, що направлені на досягнення єдиного злочинного результату, за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 9-Б умисно знищили транспортний засіб "Тойота", р/н НОМЕР_1 ;

3) 15 вересня 2021 року близько 03:40 год. створена та очолювана ОСОБА_15 злочинна організація до якої зокрема увійшли ОСОБА_20 , ОСОБА_33 , залучивши при цьому невстановлену досудовим розслідуванням особу, матеріали досудового розслідування відносно якої виділено в окреме провадження, відповідно до розробленого плану дії учасників злочинної організації, що направлені на досягнення єдиного злочинного результату, за адресою: АДРЕСА_2 , умисно пошкодили майно потерпілих шляхом підпалу.

(б) узагальнені відомості про обвинуваченого

Згідно даних обвинувального акта з`ясовано таке: ОСОБА_20 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_9 у м. Києві, громадянин України, неодружений, приватний підприємець, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 21 березня 2000 року Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає: АДРЕСА_4 , раніше не судимий.

Також, щодо обвинуваченого з`ясовано дані вказані у блоці «дані про особу» п.п. б) п. ІІ цієї ухвали.

(в) історія застосування нині діючого запобіжного заходу до обвинуваченого

Згідно ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_34 від 25 липня 2023 року у справі № 752/2126/23 (провадження № 1-кс/752/5716/23) відносно ОСОБА_20 слідує таке:

- слідчий суддя вважає підозру ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України обґрунтованою, докази можливої причетності останнього до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень достатніми;

- під час вирішення питання щодо продовження запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_20 слідчий суддя враховує, що підозрюваний у судовому засіданні повідомив, що ознайомився з матеріалами кримінального провадження, що свідчить про те, що останній не зволікає з його ознайомленням та у свою чергу таким способом не перешкоджає швидкому направленню обвинувального акту до суду;

- враховуючи зазначене, зважаючи на те, досудове розслідування завершено 16.06.2023 року, підозрюваний скористався своїм правом на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а прокурор у свою чергу не довів суду виняткових обставин, які б виправдовували подальше обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, слідчий суддя вважає за доцільне застосувати до підозрюваного запобіжний захід, передбачений ст. 181 КПК України, у вигляді цілодобового домашнього арешту, який є співмірний з існуючими ризиками.

Щодо ризиків, то в цьому судовому рішенні також вказується про таке:

- ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_20 за час дії на території України правового режиму воєнного стану здійснював перетин державного кордону на невстановлених підставах, що свідчить про можливість виїзду останнього за межі України, також останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, тому розуміючи тяжкість та невідворотність настання подальшого покарання, неможливість ухилитись від кримінальної відповідальності, а тому у підозрюваного є всі підстави для ухилення від органів досудового розслідування всіма можливими засобами та способами;

- ризик передбачений п. 2 ч.1 ст. 177 КПК обґрунтовується тим, що ОСОБА_20 матиме доступ до речових доказів, які можуть доводити його причетність до вчинення кримінального правопорушення, що безапеляційно доводять вину підозрюваного, на їх знищення, зміну, спотворення, або переховування будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які на даний час залишаються не дослідженими, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення (пошкодження майна шляхом підпалів) та обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити ізолювання останнього від спілкування з даними особами;

- незаконний вплив на свідків обґрунтовується тим, що ОСОБА_20 зловживаючи зв`язками злочинної організації (що неодноразово знайшло своє підтвердження у розсекречених матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій), дружніми відносинами та авторитетом має можливість впливати на свідків. Крім того, слід врахувати спосіб вчинення злочину із погрозами, залякуванням, постійного тиску, пошкодження майна, підкидання відрубленої голови тварини із надписом "думай" під адресу проживання потерпілих;

- ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи тривалість вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілих та постійного підвищення тиску на останніх у зв`язку із недосягненням злочинного результату може спланувати вчинення інших протиправних діянь, які можуть негативно вплинути на хід досудового розслідування;

- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (враховуючи спосіб вчинення злочину, його тривалість тощо) слідує з того, що учасниками злочинної організації вчинено ряд продовжуваних кримінальних правопорушень та останні не зупинялись вчинювати протиправні дії до доведення злочинного умислу до кінця.

У підсумку Суд застосував з 01 серпня 2023 року відносно ОСОБА_20 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_4 - цілодобово, та поклав такі обов`язки:

- не залишати місце фактичного проживання, що за адресою: АДРЕСА_4 , без дозволу слідчого, прокурора або суду - цілодобово;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання;

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- утримуватися від спілкування з ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_35 , ОСОБА_21 , а також свідками сторони обвинувачення;

- здати на зберігання відповідними органами Державної влади паспорт для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю, до 30 вересня 2023 року включно.

VІ. МОТИВИ СУДУ

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотань відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення вказаних питань щодо умов можливого подальшого застосування заходів забезпечення кримінального провадження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_20 , за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Застосування запобіжного заходу здійснюється у конкретному кримінальному провадженні та вимагає досить детального аналізу не тільки фактичних обставин вчинення правопорушення, але й врахування особи, яка є ймовірним суб`єктом його вчинення.

Перелік обставин, які б свідчили «за» або «проти» обрання запобіжного заходу, може бути лише приблизним і не є вичерпним. З огляду на це, у кожному випадку Суд вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини з числа передбачених ст. 178 вказаного Кодексу.

В цій ситуації відносно обвинуваченого встановлено дані вказані у п. V цієї ухвали.

Відповідно в розрізі наведених відомостей судом вирішується по суті поставлене перед ним питання, щодо виду запобіжного заходу, з урахуванням того, що, з огляду на порушення питання, Суд має з`ясувати наявність ряду обставин, на які вказує прокурор:

(і) щодо обґрунтованості підозри

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак римінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

В цьому випадку, обвинувальний акт стосовно вказаного обвинуваченого перебуває на розгляді в суді.

Наведеного достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання даного типу, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра», зокрема з урахуванням положень п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України.

(іі) щодо наявності ризиків

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що він може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення зазначених дій.

Достовірність ризиків може бути встановлена шляхом перевірки відомостей про: 1) наявність документів, які дають змогу виїхати за межі країни; 2) майновий стан особи, який дає змогу існувати в умовах переховування, у тому числі за межами країни; 3) наявність громадянства іншої держави або документів, які дають право тимчасово чи постійно проживати на території іншої країни; 4) наявність членів родини, які проживають на території іншої країни та можуть надати тимчасовий чи постійний притулок; 5) наявність можливості (службове становище, безпосереднє знайомство, родинні зв`язки, матеріальний вплив тощо) впливу на свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; 6) інші обставини, які вказують на достовірність ризиків, - та повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин кожного кримінального провадження.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо вказаних обвинувачених.

З його урахуванням Суд погоджується з доводами клопотання про наявність наступних ризиків:

(а) переховування від суду. Так, слід зауважити, що у рішенні ЄСПЛ «Loizidou проти Туреччини» від 18 грудня 1996 року (заява № 15318/89, п. 43, 53), у тому числі йшлося про події, що мали місце на території Республіки Кіпр під час окупації частини її території Туреччиною та судом було прямо зазначено, що норми Конвенції не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ та загального контексту проблеми.

Суд враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на території України введений воєнний стан, який триває по цей час.

Введення в країні воєнного стану було обумовлено збройною агресією Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24 лютого 2022 року набула повномасштабного характеру (див. п. 5.1 Рішення КС України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20), відповідно, на думку суду, положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією РФ.

Підсумовуючи наведене, Суд зауважує, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях (див. в т.ч. з цього питання пункт 8 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, котрі відповідають критеріям офіційних згідно Рішення РС України № 23 від 05 серпня 2022 року).

Також, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, Суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі наявні обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v Bulgaria» від 26 червня 2001 року (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий ризик був встановлений, та у рішенні по справі «Punzelt v. Czech Republic» від 25 квітня 2000 року (§ 76, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Разом з тим зазначена обставина має враховуватися крізь призму суб`єктивного сприйняття особою можливої загрози настання покарання за вчинення правопорушення, тобто фактично йдеться про ту потенційну загрозу, настання якої може спробувати уникнути обвинувачений. Саме тому, на думку суду, комплексний аналіз суворості можливого покарання має включати не тільки вид і міру санкції, передбаченої КК України, але й інші обставини негативного характеру для особи, яких вона може зазнати не тільки в результаті постановлення обвинувального вироку, але й під час самого розслідування.

Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від тяжкості можливого покарання з точки зору самої санкції статті КК, адже її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних чинників, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її незначною, зокрема, треба враховувати характер особи, моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, а також його контакти. В цьому ключі тяжкість є тільки релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно, забезпечуючи таку оцінку, Суд враховує, що (1) обвинуваченому висунуто обвинувачення у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, є в т.ч. особливо тяжкими злочинами, за які може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що в поєднанні (2) з даними про особи обвинуваченого з`ясовані судом, зокрема, характер, моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, контакти, вказують на те, що в сукупності ці обставини дають підстави вважати, що серйозність покарання, в даному випадку, є релевантною обставиною в оцінці ризику втечі.

Ознаку можливого переховування від органів досудового розслідування Суд не розглядає, позаяк справа перебуває на етапі судового розгляду, тож у тому не має дійсною потреби та мети, які визначені п. 2, 3 ч. 3 ст. 132 КПК.

(b) впливу, оцінюючи наявність якого у кримінальному провадженні, Суд виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від потерпілих та свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик впливу зберігається до отримання показань наведених осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений, не будучи обмежений у спілкуванні із особами, яким відомі обставини вчинення злочинів, у яких він обвинувачується, можуть здійснювати на них вплив, зокрема, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Відповідно наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Тим паче, що в цій справі, ураховуючи характер висунутого обвинувачення, йдеться зокрема про вимагання у відношенні потерпілих. Модель описаного діяння, відповідно до даних обвинувального акта, полягала у вимаганні в потерпілих ОСОБА_21 , ОСОБА_32 майна шляхом погрози застосування насильства над ними, пошкодження/знищення майна, погрози вбивством, що саме по собі утверджує додатково Суд в думці про реальність цього ризику;

(c) вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на характер висунутого обвинувачення, а саме те, що ОСОБА_20 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 194 КК України.

(d) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки слід зауважити, що згідно з ч. 4 ст. 28 КК кримінальне правопорушення визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об`єднанням декількох осіб (п`ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації кримінально протиправної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших кримінально протиправних груп.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» стійкість злочинної організації полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім, так і зовнішнім.

Згідно даних обвинувального акта, ця злочинна організація, характеризується такими чинниками:

[…Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_15 (прізвисько - " ОСОБА_36 "), маючи підвищений злочинний вплив, визначивши подальше вчинення злочинів, як основне джерело для здобуття коштів та матеріальних благ для свого існування, діючи з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення шляхом скоєння умисних тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності, що поєднані із погрозами насильства та вбивства над потерпілим умисного знищення та пошкодження майна шляхом підпалів, що вимагає ретельної довготривалої підготовки, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше кінця квітня 2021 року, створив, керував та приймав участь у злочинній організації, вчинивши указані вище злочини за наступних обставин.

Набувши кримінального досвіду у зв`язку із притягненням до кримінальної відповідальності у провадженнях де являється підозрюваним та обвинуваченим, ОСОБА_15 , здобув авторитет серед представників злочинного світу, постійно підтримував зв`язки 3 представниками криміналітету, не бажав ставати на шлях виправлення, а також став підтримувати та поширювати в суспільстві так звані «злодійські ідеї та традиції», а саме: використовувати для побудови взаємовідносин з оточуючими принципи корпоративних норм, моралі злочинного світу («по-поняттям»); Таким же чином і вирішувати спори, які виникають між представниками криміналітету; дотримуватися неприпустимості співпраці з правоохоронними органами, ніколи не давати свідчення, ніколи не визнавати своєї вини у вчиненні злочинів.

Визначившись з напрямками протиправної діяльності та поклавши на себе функції організатора і керівника організації, набувши значного кримінального досвіду ОСОБА_15 особисто підібрав її учасників. Забезпечуючи при цьому стійкість організованої групи, керованість і тривалість намічених ним злочинних дій, він використовував для відбору кандидатів їх особисті якості схильність до вчинення корисливих злочинів, набуті ними навички під час скоєння аналогічних злочинів у минулому, умови та спосіб їх життя, фізичний стан, зв`язки, здатність до підпорядкування, тощо.

Так, ОСОБА_15 з метою вчинення умисних тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності у різні способи, переслідуючи на меті особисте збагачення, створив злочинну організацію до складу якої увійшли: ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , а також інші невстановлені досудовим розслідуванням особи у невстановленій досудовим розслідуванням кількості, якою керував, приймав участь у ній та у злочинах, вчинюваних цією злочинною організацією.

Вищевказані особи попередньо, умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, за попередньою змовою зорганізувавшись у внутрішньо і зовнішньо стійке ієрархічне об`єднання, метою діяльності якого є вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, що вимагає ретельної, довготривалої підготовки, склавши при цьому єдиний план злочинних дій, відомий усім учасникам, з розподілом функцій кожного учасника злочинної організації, маючи єдині наміри щодо вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, підтримуючи між собою міцні внутрішні зв`язки, встановили чіткі правила поведінки в середині ієрархічного злочинного угрупування, керівником якого визнано ОСОБА_15 , свідомо виконували всі його вказівки.

Організована і очолювана ОСОБА_15 злочинна організація характеризувалась:

- попередньою зорганізованістю у внутрішньо і зовнішньо стійке ієрархічне об`єднання, метою діяльності якого є вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, що вимагає ретельної, довготривалої підготовки; "спеціалізацією" злочинної діяльності учасників злочинної організації, яка виражалась у вчиненні умисних дій, спрямованих на скоєння умисних тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності, що поєднані із погрозами насильства та вбивства над потерпілим умисного знищення та пошкодження майна шляхом підпалів на території лівого берега міста Києва;

- стабільністю учасників злочинної організації, що виразилась у тривалості їх дій протягом часу з невстановленого досудовим розслідуванням часу, але не пізніше 29.03.2021 по 01.02.2023, та детальної організації діяльності учасників злочинної організації, здатністю до заміни вибулих учасників;

- об`єднаністю злочинів єдиним планом з розподілом функції кожного із учасників злочинної організації, спрямованих на досягнення єдиної злочинної мети; підпорядкованістю учасників злочинної організації ОСОБА_15 ;

- обізнаністю всіх учасників злочинної організації з злочинних дій;

- планом визначеністю способу вчинення злочинів, які виражалися своїм загально небезпечним способом, а саме погрозами насильства та вбивства над потерпілим умисного знищення та пошкодження майна шляхом підпалів;

- застосуванням методів конспірації під час готування та вчинення злочинів, що виражалося у використанні для підтримання зв`язку між собою у мобільних телефонах "Viber", "WhatsApp", "Telegram", "Facebook Messenger", "Signal Line" тощо, тобто програмного забезпечення смартфонів, що дозволяють безкоштовно телефонувати, обмінюватись текстовими повідомленнями та різноманітними файлами і відеофайлами із іншими користувачами даних програм; обмеження використання засобів мобільного зв`язку на місці вчинення кримінальних правопорушень; підшукування осіб, які не входять до складу злочинної організації з метою безпосереднього виконання злочину, дії яких спрямовані на доведення єдиного умислу до кінця, а саме отримання коштів від потерпілих у результаті вимагання;

- розподілом грошей, здобутих злочинним шляхом, між учасниками злочинної організації, згідно із заздалегідь розробленого плану злочинної діяльності, відповідно до якого за вказівкою ОСОБА_15 як організатора та керівника, розподілялись грошові кошти, здобуті злочинним шляхом між учасниками злочинної організації. …].

У світлі чого, власне сам характер стійкості злочинної організації, як ієрархічного об`єднання, кількість вчинених злочинів, її характеристика за даними обвинувального акта, наведеного уже судом щодо ризику цього блоку, вказують на дійсність ризику, як такого.

Отже, є з`ясованими обставини, визначені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення Суд розглядує, в цьому випадку, враховуючи стадію справи, як одну із додаткових ознак (характеристик) ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на цьому етапі провадження прокурор мав би прямо вказати, враховуючи що зібрано усі докази та виконано вимоги ст. 290 КПК), на ту річ у відношенні, якої є такий ризик, для його самостійної наявності у справі окремо, як ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК, а не можливої ознаки ризику визначеного п. 4 ч. 1 ст. 177 вказаного Кодексу.

(ііі) щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів

Згідно з ст. 194 КПК наявність ризиків є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід у кримінальному провадженні убезпечить від їх настання, суд ураховує таке.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з домашнім арештом, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж діючі не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому, Суд враховує, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1, 3 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З урахуванням того, що попереднє ув`язнення, так і цілодобовий домашній арешт є різними формами позбавлення свободи (ув`язнення), однак до них мають застосовуватися однакові критерії незалежно від місця, де особу тримають - під вартою або під домашнім арештом (див. рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджи проти Республіки Молдова», п. 111 - 112), відповідно, згідно ч. 1 ст. 183 КПК, цей захід є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу

Згідно з ст. 181 КПК домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Підставою для правомірного обмеження права на свободу через застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є, зокрема, рішення, яке не просто формально ухвалює суд, а воно має бути обґрунтованим, справедливим (див. п. 4 рішення КС України від 25 червня 2019 року № 7-р/2019).

Конституційний Суд у рішенні від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009 висловив позицію, що встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини).

В цій ситуації Суд, з огляду на викладене та у ракурсі установлених фактичних обставин в поєднанні з даними наведеними стороною захисту у клопотанні про зміну запобіжного заходу про особу обвинуваченого, уважає, що, на даному етапі кримінального провадження, у відношенні ОСОБА_20 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та (2) зможе запобігти встановленим ризикам з числа передбачені ст. 177 КПК.

Це обмеження в даній справі, за встановленої в обвинувальному акті моделі вчинення злочинів та наведених про особу обвинуваченого відомостей, на переконання суду, саме на цій стадії процесу, відповідає вимозі абз. 6 п.п. 3.3 п. 3 рішення КСУ від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009. Потреба в такому заході щодо нього, зокрема є дійсною не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов`язаних з його особою, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками, усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та характером висунутого обвинувачення.

Вказаний захід, щодо визначення запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби надасть змогу реалізувати йому в т.ч. своє право на працю, про яке порушував питання захист, що у свою чергу надають реальну перспективу утримувати дітей, котрі перебувають у нього на забезпеченні.

Відповідно цей захід у відношенні обвинуваченого відповідатиме, як п. 1-3 ч. 1 ст. 132, п. 3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України, так і найкращим інтересах його дітей. При цьому забігаючи наперед Суд констатує, що з метою уникнення ризику впливу, застосує ефективні запобіжні заходи з числа визначених ч. 5 ст. 194 КПК України щодо нього.

Суд не вбачає з даних відображених прокурором у клопотанні винятних обставин визначених ч. 1 ст. 183 КПК України для формами позбавлення свободи (ув`язнення), однак до них мають застосовуватися однакові критерії незалежно від місця, де особу тримають - під вартою або під домашнім арештом.

(іv) обов`язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України

Згідно ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

Отже, аналіз цієї норми КПК в поєднанні зі ст. 181 цього ж Кодексу вказує, що

(1) п. 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК визначено виключний перелік обов`язків;

(2) зобов`язання не залишати без дозволу слідчого, прокурора або суду, місце свого фактичного проживання є складовою самого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а саме його суттю, а тому не може бути віднесене до факультативних обов`язків;

(3) зобов`язання прибувати за кожною вимогою до суду визначене реченням 1 ч. 5 ст. 194 КПК не відноситься до обов`язків вказаних в п. 1 - 9 цієї норми та дії у період, допоки діє сам запобіжний захід, а не у межах строків визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, та окремо від запобіжного заходу не доводиться.

З положень п. 2-3 ч. 3 ст. 132 КПК слідує, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається, якщо прокурор не доведе, що: потреби виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно питання щодо переліку обов`язків Суд визначатиме через призму наведеного з урахуванням даних про особу обвинуваченого через призму аргументів прокурора з цього питання та у підсумку констатує, що слушним є продовжити дію наступних обов`язків: не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; прибувати до суду із встановленою періодичністю; здати на зберігання відповідними органами Державної влади паспорт для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Саме ці обов`язки відповідатимуть п. 2 - 3 ч. 3 ст. 132 КПК та будуть ефективним запобіжником ризику впливу на потерпілих та свідків.

Прокурора, як суб`єкта інформування Суд виключає, у розрізі положень п. 2 - 3 ч. 3 ст. 132 КПК та поєднанні з даними на якій стадії перебуває кримінальне провадження.

Заборону комунікації зі свідками, попри встановлення цього ризику, Суд не застосовує, оскільки прокурор дані про них не навів, з посиланням на ПІБ, як і не вказав інформації про застосування до них заходів безпеки, водночас, у справі виконанні вимоги ст. 290 КПК, стороні захисту вручені відповідні матеріали, в т.ч. протоколи допиту свідків, а тому, на цій стадії, прокурор мав указати чіткий перелік свідків, адже умовне позначення свідків, навіть за умови доведення ризики впливу, викликаного характером отримання свідчень цих осіб в суді, не відповідає, в цій ситуації, п. 2- 3 ч. 3 ст. 132 КПК України.

Ба більше, Суд не розділяє підхід при якому обов`язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України застосовуються за принципом «обов`язки заради обов`язків», оскільки їх потреба та об`єм має витікати з фактичної ситуації у кожній справі з урахуванням даних про особу обвинуваченого.

Щодо питання «не залишати місце фактичного проживання», то Суд уже вказав, що зобов`язання не залишати без дозволу слідчого, прокурора або суду, місце свого фактичного проживання є складовою самого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а саме його суттю, а тому не може бути віднесене до факультативних обов`язків, а тому останнє не розглядається через призму положень п. 1 - 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

VІІ. ВИСНОВОК

У проваджені з`ясовані обставини передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 194, 199, 315 КПК України у відношенні обвинуваченого ОСОБА_20 , у зв`язку з чим Суд визначився з запобіжним заходом, котрий у поєднанні з даними про його особу, буде спроможний убезпечити настання у провадженні обставин визначених ст. 177 КПК України, а саме домашній арешт у певний період доби, однак з покладенням на останнього зобов`язань визначених ч. 5 ст. 194 того ж Кодексу.

Відповідно, клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_12 слід задовольнити частково.

Також, у порядку речення 1 ч. 5 ст. 194 КПК України Суд зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду в межах строку дії заходу забезпечення кримінального провадження - домашнього арешту, тобто до 21 листопада 2023 року.

Крім того, оскільки Суд уже вказував, при наведені мотивів щодо ризику переховування, що положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією РФ, ним враховується цей фактор, то в його ключі, виходячи з положень ч. 1 ст. 534 КПК, визначається/вказується, що запобіжний захід у відношенні обвинуваченого діє у межах визначених судом, однак за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога» в регіоні проживання обвинуваченого.

Понад це, враховуючи положення ст. 181 КПК в поєднанні з нормами ст. 534 цього ж Кодексу, Суд уважає слушним ухвалу передати через прокурора для виконання органу УП за місцем проживання кожного з обвинувачених та зобов`язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд; контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 .

На підставі викладеного та керуючись ст. 131-132, 194, 199, 315, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:

клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_12 - задовольнити частково.

Строк тримання ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під домашнім арештом з забороною залишати житло, за адресою: АДРЕСА_4 , в період часу з 21:00 год. до 07:00 год. наступного дня, продовжити до 21 листопада 2023 року за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога» в регіоні проживання обвинуваченого.

Зобов`язати ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прибувати за кожною вимогою до суду та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, до 21 листопада 2023 року продовжити дію наступних обов`язків:

? не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу суду;

? повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

? прибувати до суду із встановленою періодичністю;

? здати на зберігання відповідними органами Державної влади паспорт для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В іншій частині у задоволенні клопотань відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Ухвалу передати через прокурора для виконання органу УП за місцем проживання обвинуваченого та зобов`язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.

Ухвала щодо запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 .

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 15:15 год. 29 вересня 2023 року.

С у д д я ОСОБА_37