Ухвала

від 02.10.2023 по справі 520/8927/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 520/8927/17

У Х В А Л А

02 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Завальнюка І.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2017 позивач звернулася до Київського районного суду міста Одеси із вказаним позовом, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати наказ від 06.02.2017 № 01-13/22 ДАБК, яким скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142162311387 від 18.08.2016.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси Куриленко О.М. від 15.08.2023 матеріали адміністративної справи № 520/8927/17 передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду згідно з п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України.

08.09.2023 до суду адміністративна справа № 520/8927/17 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді від 11.09.2023 позовну заяву прийнято до провадження; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

28.09.2023 від представника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до суду надійшло клопотання, в якому останній просить розглянути справу за правилами загального позовного провадження, зважаючи на предмет спору та необхідність дослідження всіх обставин справи в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання (заяви), з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин (п.20 ч.1 ст.4 КАС України).

При цьому в силу ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 260 КАС України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Слід вказати, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.

Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які можуть бути висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Дослідивши матеріали справи, суд, зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, враховуючи, що справа не належить до категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, вважає клопотання не підлягаючим до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 4 ст. 260 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Завальнюк