Ухвала

від 25.09.2023 по справі 753/11330/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11330/22

провадження № 1-кс/753/3153/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за № 12022100020002579, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12022100020002579 від 18.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, про накладення арешту на нерухоме майно: корпус №20 (літ. 1Б), площею 802,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, шляхом заборони його відчуження.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного визначення слідчого судді клопотання передано судді ОСОБА_1 .

Звертаючись із клопотанням про арешт майна, прокурор обґрунтував його наступним.

Дарницькою окружною прокуратурою міста Києва здійснюється нагляд за проведенням досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, яке зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12022100020002579 від 18.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що протягом тривалого часу посадові особи ПАТ «Київський радіозавод» (код ЄДРПОУ 30722314), а саме голова правління ОСОБА_4 , заступник ОСОБА_5 та члени наглядової ради, шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою групою осіб здійснили відчуження приблизно 30 об`єктів нерухомості загальною площею 24 200 кв.м., що належить ПАТ «Київський радіозавод» по заниженій вартості, що призвело до недоотримання бюджетних котів. Частка державної власності у ПАТ «Київський радіозавод» складає 50 % мінус 1 акція в особі Державного Космічного агентства України.

07.03.2023 отримано відповідь та рецензію з Фонду державного майна України, відповідно до якого звіт про оцінку майна від 21.01.2021 - корпусу № 20 (літ. 1Б), площею 802,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, вартість якого складає 3 163 000 гривень (112 352 доларів США), не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний.

Відповідно до відповіді від Державного Космічного агентства України, частка державної власності у ПАТ «Київський радіозавод» станом на 14 липня 2017 року і по теперішній час складає 50 % мінус1 акція.

19.05.2023 слідчим винесено постанову про призначення оціночно-будівельної експертизи по об`єкту нерухомого майна: корпус № 20 (літ. 1Б), площею 802,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9.

В ході досудового розслідування постановою слідчого від 22.09.2023 корпус № 20 (літ. 1Б), площею 802,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022100020002579.

Метою арешту нерухомого майна, що знаходиться по вул. Бориспільська, 9 в м. Києві (корпус № 20 (літ. 1Б) площею 802,8 кв.м.) є збереження речового доказу та запобігання можливості його відчуження третім особам. Також, метою арешту вказаного майна є забезпечення кримінального провадження.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Власник нерухомого майна в судове засідання не викликався, з метою забезпечення арешту майна, з урахуванням обставин, які викладені вище.

Суд, вислухавши думку прокурора, повно, всебічно та об`єктивно вивчивши доводи клопотання, матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.

Як визначено ч. 2 ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту - КПК України), одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Частиною 3 статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За приписом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Суд враховує, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження, на даному етапі провадження дає слідчому судді підстави вважати з достатньою ймовірністю про існування факту події кримінального правопорушення, який має бути предметом ретельного дослідження з боку органу досудового розслідування. Водночас, оскільки на цьому етапі досудового розслідування жодній особі не вручене повідомлення про підозру, слідчий суддя оцінює лише достатність підстав вважати, що таке кримінальне правопорушення було вчинене.

Такий висновок ґрунтується на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні документів та матеріалів кримінального провадження №12022100020002579, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

На думку слідчого судді, прокурором доведено відповідність майна, а саме нежитлового приміщення корпус №20 (літ. 1Б), площею 802,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, на яке прокурор просить накласти арешт, критеріям, визначеним ч. 2 ст. 170 КПК України.

Слідчим суддею встановлено, що на даний час нежитлове приміщення корпусу № 20 (літ. 1Б), площею 802,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛУБ».

При цьому, слідчий суддя вважає, що у даному випадку втручання у володіння майном, виходячи з визначених КПК України засад кримінального провадження, є виправданим та пропорційним.

Оцінивши доводи прокурора, врахувавши наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження прав власника майна завданням кримінального провадження, беручи до уваги, що предметом арешту є нерухоме майно слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про накладання арешту підлягає задоволенню.

При цьому, слідчий суддя роз`яснює, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 КПК України інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись статтями 98, 131, 132, 170-173, 309 КПК України , слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12022100020002579 - задовольнити.

Накласти арешт на нежитлове приміщення, а саме корпус № 20 (літ. 1Б), площею 802,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2276941880000, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛУБ» (код ЄДРПОУ 41938084), шляхом заборони його відчуження.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1