Вирок

від 02.10.2023 по справі 644/11995/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 644/11995/21 Номер провадження 11-кп/814/1483/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора представника потерпілих представника цивільного відповідача захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04жовтня 2021року за№12021220000001479, за апеляційною прокурора ОСОБА_11 на вирок Київського районного суду м. Полтава від 06 грудня 2022 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Молдови, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у силуст.89 КК Українине судимого,

визнано винуватим і засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Зараховано ОСОБА_10 у строк покарання строк його перебування під вартою з 04 жовтня 2021 року до 04 грудня 2022 року.

До набрання вироком законної сили обрано ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Цивільний позов потерпілих задоволено частково й стягнуто з ТОВ «Мультитранс» на користь:

ОСОБА_12 32 455 гривень 27 копійок майнової шкоди та 800 000 гривень моральної шкоди;

ОСОБА_13 800 000 гривень моральної шкоди;

ОСОБА_14 400 000 гривень моральної шкоди.

Вирішено питання щодо арешту майна, процесуальних витрат і речових доказів.

За вироком місцевого суду ОСОБА_10 визнано винуватимі засудженоза те,що він 04 жовтня 2021 року приблизно о 16 годині 45 хвилин, керуючи сідловим тягачем «DAF XS 105/410», н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Шмітц FCF24G», н.з. НОМЕР_2 , по вул. Великій Кільцевій, 3-А зі сторони вул. С. Грицевця в напрямку просп. Московського в м. Харків у порушення вимог п.18.4 ПДР України при наближенні до нерегульованого пішохідного перехода не врахував дорожню обстановку, не зменшив швидкість, не зупинив транспортний засіб, не впевнився, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, та вчинив наїзд на пішоходів - малолітніх ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , у результаті чого заподіяв ОСОБА_15 тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_16 тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.

В апеляційнійскаргзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного судом основного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, просить скасувати вирок Київського районногосуду м.Полтава від06грудня 2022року та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 призначити покарання ч.2 ст.286 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції належним чином не мотивував рішення про застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України, не розмежував обставини, які враховуються при призначенні покарання, а які при звільненні від його відбування, та не врахував те, що ОСОБА_10 учинив тяжкий злочин із підвищеним ступенем суспільної небезпеки щодо малолітніх дітей, унаслідок чого одна дитина померла, а інша дитина отримала тяжке травмування.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухаласуддю-доповідача, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги сторони обвинувачення, позицію представника потерпілого, який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора та зазначив про те, що ОСОБА_10 компенсовано шкоду потерпілим ОСОБА_12 і ОСОБА_13 за вироком суду (на загальну суму 1632455 гривень 27 копійок), а потерпілому ОСОБА_14 шкоду в сумі 400 000 гривень не компенсовано, заперечення обвинуваченого та його захисника проти апеляційної скарги прокурора, міркування представника цивільного відповідача, який висловив доводи щодо вирішення цивільного позову, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги прокурора та дійшла висновку про те, що вона підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки місцевогосуду щодо:фактичних обставинвчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення,обґрунтованості йогозасудження такваліфікації дійза ч.2ст.286КК Українияк порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_16 і тяжкітілесні ушкодження ОСОБА_15 ,необхідності призначенняобвинуваченому додатковогопокарання тайого розміру, ніким із учасників судового провадження не оспорюються, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржуваний вирок не переглядається.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 розглянуто судом першої інстанції в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи прокурора про безпідставне застосування місцевим судом положень ст.75 КК України та внаслідок цього призначення обвинуваченому надто м`якого покарання, колегія суддів уважає слушними.

Виходячи зп.3ч.1ст.407,п.4ч.1,ч.2ст.409,п.п.2,4ч.1ст.420КПК України,за наслідкамиапеляційного розглядуза скаргоюна вироксуду першоїінстанції судапеляційної інстанціїскасовує вироксуду першоїінстанції іухвалює свійвирок уразі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання та необхідності застосування більш суворого покарання з підстав неправильного застосуваннязакону Українипро кримінальнувідповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

У силу п.2 ч.1 ст.413, ст.414 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність визнається застосування закону, який не підлягає застосуванню. Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість.

Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

З аналізу приписів ст.75 КК України вбачається, що при застосуванні даної норми кримінального законувсі зібрані у справі дані щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в сукупності з даними про особу винуватого мають спонукати до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

Санкцією ч.2 ст.286 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.

За змістом оскаржуваного вироку місцевий суд при призначенні покарання зазначив про врахування ним ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_10 злочину, особи обвинуваченого, який за місцями проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, є єдиним годувальником у сім`ї, думку потерпілих про призначення ОСОБА_10 покарання із застосуванням ст.75 КК України, наявності обставин, які пом`якшують покарання з`явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування заподіяної шкоди, та обставини, що його обтяжує - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітніх дітей.

З оглядуна викладеневище,суд першоїінстанції дійшов висновку пропризначення обвинуваченому основного покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України та звільнення ОСОБА_10 від його відбування з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Проте, місцевий суд належним чином не мотивував свого рішення про застосування до ОСОБА_10 положень ст.75КК України, не обґрунтував підстав, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, при тому, що останній,керуючи джереломпідвищеної небезпеки,наражаючи нанебезпеку невизначенеколо осіб(інших учасників дорожнього руху), вчинив, хоча і з необережності, але шляхом грубого порушення вимог ПДР України на пішохідному переході тяжкий злочин із невідворотними й тяжкими наслідками у вигляді смерті малолітньої дитини та заподіяння іншій малолітній дитині тяжких тілесних ушкоджень.

Наведене вище значно підвищує, як суспільну небезпечність особи обвинуваченого, так і суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, що не було враховано при ухваленні оскаржуваного вироку.

Колегія суддів наголошує, що злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України належить до категорії двооб`єктних злочинів, основним безпосереднімоб`єктомякого єбезпека рухуй експлуатаціїавтомобільного тадеяких іншихвидів транспорту,додатковим об`єктом-життя іздоров`яособи,а томудумка потерпілих, підлягає врахуванню у сукупності з іншими обставинами, однак не має над ними пріоритету та сама по собі не є вирішальною при прийнятті рішення в ході застосуванні положень ст.ст.50, 65 і 75 КК України.

ПДРУкраїни регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватись усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, через це уникнення ОСОБА_10 справедливого основного покарання негативно вплине й на сприйняття суспільством, зокрема іншими водіями, необхідності суворо дотримуватись Правил дорожнього руху.

Окрім того, місцевий суд урахував одні й ті ж обставини при призначенні ОСОБА_10 покарання та в ході вирішення питання щодо його звільнення від відбування покарання з випробуванням, що є явно недостатнім.

Отже, на переконання апеляційного суду, встановлені судом першої інстанції обставини, які пом`якшують покарання, зокрема й, у вигляді часткового відшкодування шкоди потерпілій стороні, наявність у ОСОБА_10 утриманців, з огляду на всі викладені вище дані, що враховуються при обранні заходу примусу в їх сукупності, не вказують на наявність достатніх підстав для застосування до обвинуваченого положеньст.75 ККУкраїни, натомість є підставою для призначення йому покарання у мінімальному розмірі, а в межах середини санкції ч.2 ст.286 КК України, як просить прокурор.

Таким чином, колегія суддів уважає, що застосування положеньст.75КК Українищодо ОСОБА_10 є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не сприяє меті покарання - виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, і призвело до призначення останньомуневиправдано м`якого основного заходу примусу, який не є справедливим і пропорційним ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу ОСОБА_10 .

Тому оскаржуваний вирок у частині призначення покарання належить скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

При призначенніпокарання колегіясуддів ураховуєступінь тяжкостівчиненого ОСОБА_10 злочину,що відповіднодо ст.12КК Україниє тяжкимзлочином, його високий ступінь суспільної небезпеки для невизначеного кола осіб, виходячи з обставин керування ОСОБА_10 джерелом підвищеної небезпеки, та наслідків унаслідок ДТП у вигляді смерті малолітньої дитини та заподіяння іншій малолітній дитині тяжких тілесних ушкоджень, особу обвинуваченого, який у силу ст.89 КК України не судимий (т.2 а.п.78-79), на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває (т.2 а.п.85), за місцями роботи й проживання характеризується позитивно (т.2 а.п.88-89), одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей (т.2 а.п.90-91, 93-96), думку потерпілої сторони про призначнення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.75 КК України, наявність обставин, що пом`якшують покарання (які не оспорюються в апеляційній скарзі прокурора) з`явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування заподіяної шкоди(на загальну суму 1 632455 гривень 27 копійок), та обставини, яка обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення щодо малолітніх дітей.

Ураховуючи зазначені вище дані та обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що основне покарання обвинуваченому повинно бути призначене у вигляді позбавлення волі з реальним його відбуттям, однак у мінімальному розмірі, з додатковим покаранням на строк, визначений судом першої інстанції.

З огляду на відсутність декількох обставин, які би пом`якшувалипокарання таістотно знижувалиступінь тяжкостівчиненого злочину,підставдля застосуваннящодо ОСОБА_10 приписів ст.69 КК України також немає.

Саме таке покарання буде законним, справедливим та сприятиме його меті, тобто буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Отже, апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.404,405,407,409,420 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргупрокурора ОСОБА_11 задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Полтава від 06 грудня 2022 року в частині призначення ОСОБА_10 покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання за ч.2 ст.286 КК України 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

ОСОБА_10 взяти під варту в залі суду.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_10 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 04 жовтня 2021 року до 04 грудня 2022 року.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

С у д д і :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4