Ухвала

від 02.10.2023 по справі 491/1055/23

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 491/1055/23

УХВАЛА

02 жовтня 2023 року м. Ананьїв

Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Надєр Л.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», представник заявника Лозіна О.Ю., про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Ананьївського районного суду Одеської області разом із позовною заявою надійшла заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», представник заявника Лозіна О.Ю., про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно заяви 15 березня 2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», та ОСОБА_1 було укладено заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/79790/82/1032611, згідно умов якої банк надав позичальнику кредитні кошти з поточним лімітом на дату початку кредитування в розмірі 5000,00 гривень строком на 48 місяців. Позичальник, у свою чергу, зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 48 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором. З укладенням кредитного договору у позичальника виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених умовами кредитного договору. У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору на адресу позичальника було направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, надавши можливість протягом 30 календарних днів добровільно врегулювати заборгованість за кредитним договором. Однак, у визначені кредитором строки вимога не була виконана. Відповідно до змісту позовної заяви АТ «Райффайзен Банк» та наданого розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 05 липня 2023 року заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором складає 76102 грн. 90 коп.. Зважаючи на те, що умови кредитного договору щодо погашення заборгованості позичальником не виконуються, АТ «Райффайзен Банк» має захистити своє порушене право, з метою забезпечення фактичного виконання рішення суду. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26 червня 2023 року №406957959 відповідачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, кадастровий номер: 5120280500:01:001:0608, площею 4,1114 га, яка розташована за адресою: Одеська обл., Ананьївський р., с/рада Ананьївська Друга; земельна ділянка, кадастровий номер: 5120280500:01:001:0308, площею 4,1113 га, яка розташована за адресою: Одеська обл., Ананьївський р., с/рада Ананьївська Друга; земельна ділянка, кадастровий номер: 5120280500:01:001:0306, площею 4,0126 га, яка розташована за адресою: Одеська обл., Ананьївський р., с/рада Ананьївська Друга; земельна ділянка, кадастровий номер: 5120280500:01:001:0156, площею 2,9386 га, яка розташована за адресою: Одеська обл., Ананьївський р., с/рада Ананьївська Друга.

Таким чином, з огляду на те, що заявлені вимоги мають значний розмір та враховуючи відсутність належного виконання зобов`язання, в тому числі після пред`явлення досудової вимоги, заявлений спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є адекватним способом запобіганню можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, та недопущення відчуження цього майна під час розгляду справи (в т.ч. шляхом укладення як реальних, так і фіктивних правочинів), з метою подальшого приховання та унеможливлення його реалізації в тому числі через органи ДВС у випадку ухвалення рішення на користь позивача та звернення до відповідних органів із виконавчими документами.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги та подання позову до суду (витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем тощо), в даній справі відповідач повністю припинив навіть часткове виконання зобов`язання перед АТ «Райффайзен Банк», незважаючи на наявність достатньої кількості додаткового майна у відповідача, кошти від реалізації якого (в самостійному порядку позичальником) могли бути частково спрямовані на погашення наявної заборгованості.

Заявник зазначає, що згідно п.6 ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову має містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Згідно ч.4 ст.154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом унесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі, визначеному судом. Ці гроші повинні гарантувати сумлінність позивача й забезпечити компенсацію збитків, яких може зазнати відповідач у випадку, якщо за підсумками розгляду справи в задоволенні позову буде відмовлено та встановлено, що вжитими заходами забезпечення позову відповідачеві були заподіяні збитки. Крім депозиту, зустрічне забезпечення може здійснюватися шляхом надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення від іншої особи, що не є заявником. Також суд може в порядку зустрічного забезпечення зобов`язати позивача вчинити певні дії для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Перелік випадків у яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, визначений ч.3 ст.154 ЦПК України та є вичерпним. Враховуючи те, що позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно в межах суми позовних вимог, та враховуючі, що отримавши позов Відповідач може прийняти заходи щодо відчуження належного йому майна, та уникнути таким чином відповідальності щодо сплати заборгованості, та не виконати кредитні зобов`язання, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не може навіть потенційно спричинити збитків відповідачу або третім особам, та очевидно не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачу або третім особам.

Також заявник одночасно зазначив на відсутність обставин визначених ч.3 ст.154 ЦПК України. Зважаючи на зазначене, застосування заходів зустрічного забезпечення є недоцільним.

Стосовно співрозмірності ціни заявленого позову в сумі 76102 грн. 90 коп. з вартісними показниками майна відповідача заявника зазначає, що в цьому випадку слід зазначити, що обов`язкового з`ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається (в порядку вжиття таких заходів) арешт, процесуальним законом не передбачено.

Заявник вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення заборгованості, оскільки є велика ймовірність відчуження цього майна на користь третіх осіб або здійснення інших дій, що значно зменшить його вартість.

У зв`язку з наведеним заявник просить задовольнити заяву в повному обсязі.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви в межах вирішення зазначеної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 ч.1 ст.150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9 визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Умовою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

З матеріалів позовної заяви слідує, що предметом позову є вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 76102 гривні 90 копійок у зв`язку з порушення відповідачем умов кредитного договору.

Так, звертаючись до суду з даною заявою заявник просить накласти арешт на наступне майно відповідача: земельна ділянка, кадастровий номер: 5120280500:01:001:0608, площею 4,1114 га, яка розташована за адресою: Одеська обл., Ананьївський р., с/рада Ананьївська Друга; земельна ділянка, кадастровий номер: 5120280500:01:001:0308, площею 4,1113 га, яка розташована за адресою: Одеська обл., Ананьївський р., с/рада Ананьївська Друга; земельна ділянка, кадастровий номер: 5120280500:01:001:0306, площею 4,0126 га, яка розташована за адресою: Одеська обл., Ананьївський р., с/рада Ананьївська Друга; земельна ділянка, кадастровий номер: 5120280500:01:001:0156, площею 2,9386 га, яка розташована за адресою: Одеська обл., Ананьївський р., с/рада Ананьївська Друга.

З урахуванням ціни позову, яка складає 76102 гривні 90 копійок, та об`єктів права власності відповідача, на які позивач просить накласти арешт в рамках заходів забезпечення позову, застосування такого заходу забезпечення позову не вбачає співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову на підставі поданої заяви про забезпечення позову відсутні, а тому у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Надєр Л.М.