Ухвала

від 29.09.2023 по справі 487/9345/19

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/9345/19

Провадження № 4-с/487/28/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2023 року місто Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Темнікової А.О., за участю секретаря судового засідання Демиденко Н.В., представника боржника ОСОБА_1 , представника державної виконавчої служби Щербатюка А.І., розглянувши у відкритому судовому засідання в залу суду міста Миколаєва скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області на дії заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України Волкомор Анни Володимирівни у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 01.10.2021 року за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Управління патрульної поліції в Миколаївській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Дорсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «СК «Автострой», про стягнення матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 01.10.2021 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь ОСОБА_2 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень сплачені за виїзд експерта та виготовлення звіту про оцінку автомобіля Mersedes-Bez СІ80 реєстраційний номер НОМЕР_1 №061/05-19 від 20.05.2019 року. Стягнуто зі Служби автомобільних доріг в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 108814 (сто вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень, з яких 104624 (сто чотири тисячі шістсот двадцять чотири) гривні сплачені за ремонтно-відновлювальні роботи за договором про надання послуг від 01.07.2019 року та 4190 (чотири тисячі сто дев`ятнадцять) гривень сплачені за договором про надання послуг по транспортуванню та зберіганню транспортного засобу від 19.04.2019 року. Стягнуто зі Служби автомобільних доріг в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 судові витрати з оплати судового збору в сумі 1088 (тисяча вісімдесят вісім) гривень 20 копійок.Стягнуто зі Служби автомобільних доріг в Миколаївській області на користь ОСОБА_2 судові витрати з оплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10.01.2022 року було задоволено апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Миколаївській області. Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 01.10.2022 року скасовано та увалено нове, яким позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, треті особи ТОВ «БП «Дорсервіс», ТОВ «СК «Автострой», Управління патрульної поліції в Миколаївській області про стягнення матеріальної шкоди залишено без задоволення. Стягнуто на користь Служби автомобільних доріг у Миколаївській області понесені судові витрати у суді апеляційної інстанції з ОСОБА_2 125 гривень 30 копійок, з ОСОБА_3 2 659 гривень 60 копійок.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.06.2023 року було задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокатеса Істоміна Катерина В`ячеславівна. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України (після перейменування Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області) на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 108 814 гривень та в частині розподілу судових витрат скасовано, рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 01 жовтня 2021 року в цій частині залишено в силі. Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України (після перейменування Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області) в дохід держави судовий збір у розмірі 2 176 (дві тисячі сто сімдесят шість) гривень 28 (двадцять вісім) копійок.

10.08.2023 року представником позивача ОСОБА_3 адвокатом Біловим І.В. було отримано виконавчі листи у справі.

08.09.2023 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла скарга Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області на дії заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України Волкомор Анни Володимирівни у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 01.10.2021 року за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Управління патрульної поліції в Миколаївській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Дорсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «СК «Автострой», про стягнення матеріальної шкоди.

У поданій скарзі Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області просила визнати дії державного виконавця Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення 24.08.2023 року постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №72615406 неправомірними. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №72615406 з примусового виконання виконавчого листі по справі №487/9345/19, виданого 01.08.2023 року Заводським районним судом міста Миколаєва про стягнення зі служби автомобільних доріг в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 108814 гривень, з яких 104624 гривні сплачені за ремонтно-відновлювані роботи за договором про надання послуг від 01.07.2019 року та 4190 гривень сплачені за договором про надання послуг по транспортуванню та зберіганню транспортного засобу від 19.04.2019 року, а також судових витрат з оплату судового збору у сумі 1088 гривень 20 копійок.

В обґрунтування скарги зазначено, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-УІП). Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до законів підлягають примусовому виконанню регулюються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року (далі - Інструкції №512/5). Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 1404-УІІІ рішення про стягнення коштів з державнихорганів,державного тамісцевих бюджетівабо бюджетнихустанов виконуютьсяорганами,що здійснюютьказначейське обслуговуваннябюджетних коштів.Відповідно доп.12ст.2Бюджетного кодексуУкраїни підбюджетними установамирозуміють органидержавної влади,органи місцевогосамоврядування,а такожорганізації,створені нимиу встановленомупорядку,що повністюутримуються зарахунок відповіднодержавного бюджетучи місцевогобюджету.Бюджетні установиє неприбутковими.Відповідно доПоложення проСлужбу відновленнята розвиткуінфраструктури уМиколаївській області,затвердженого наказомДержавного агентствавідновлення гарозвитку інфраструктуриУкраїни від31.03.2023№Н-128,Служба утворенавідповідно допостанови КМУвід 28.02.2000№420«Про структурууправління дорожнімкомплексом»,від 28.12.2001№ 1809«Деякі питанняДержавної службиавтомобільних доріг»,від 06.08.2003№1221«Деякі питанняуправління дорожнімкомплексом»,розпорядження КМУвід 23.11.2011№1221-р«Питання управлінняДержавною службоюавтомобільних дорігоб`єктами державноївласності».Засновником Службиє Державнеагентство відновленнята розвиткуінфраструктури України;Служба єнеприбутковою організацією.Джерелами фінансовогозабезпечення діяльностіСлужби єкошти Державногобюджету Українита місцевихбюджетів,а такожкошти зінших джерел,не забороненихзаконодавством,які надходятьна рахункиСлужби дляфінансування метидіяльності Служби.Зазначені грошовікошти (зінших джерел)використовуються виключнона утриманняСлужби тане можутьвикористовуватися наінші цілі,зокрема,на відшкодуванняшкоди,завданої учасникамдорожнього рухувнаслідок дорожньо-транспортнихпригод.Аналогічні нормимістило іПоложення проСлужбу автомобільнихдоріг уМиколаївській області,затверджене НаказомДержавного агентстваавтомобільних дорігУкраїни від29.07.2019року №250.Відповідно довитягу зЄдиного державногореєстру юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань організаційно-правовоюформою юридичноїособи Службивідновлення тарозвитку інфраструктуриу Миколаївськійобласті визначена«ДЕРЖАВНА ОРГАНІЗАЦІЯ(УСТАНОВА,ЗАКЛАД)».З вказаногослідує,що органидержавної виконавчоїслужби позбавленіправа примусовоговиконання рішеньмайнового характерувідносно Службивідновлення тарозвитку інфраструктуриу Миколаївськійобласті.Відповідно доч.4ст.4Закону №1404-VIIIзазначено,що виконавчийдокумент повертаєтьсястягувану органомдержавної виконавчоїслужби,приватним виконавцембез прийняттядо виконанняпротягом трьохробочих днівз дняйого пред`явлення,якщо:«9)виконавчий документне підлягаєвиконанню органамидержавної виконавчоїслужби,приватним виконавцем». Зазначені нормиправа вказуютьна чіткийалгоритм дійвиконавця уразі пред`явленняна виконаннявиконавчого документу,який непідлягає виконаннюорганами ДВС-виконавчий документповертається стягувачубез прийняттядо виконання. В порушення вказаних норм права, державним виконавцем замість повернення виконавчого листа по справі №487/9345/19, виданого 01.08.2023 Заводським районним судом м. Миколаєва, стягувачу без прийняття до виконання, 24.08.2023 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та розпочато примусове виконання рішення. Стягувачем в день відкриття виконавчого провадження (24.08.2023) державному виконавцю подана заява про повернення виконавчого листа по справі № 487/9345/19 без виконання задля його подальшого пред`явлення на виконання до органу, що здійснюють казначейське обслуговування. 01.09.2023 року виконавче провадження завершено державним виконавцем на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII (за заявою стягувача) з наслідками, визначеними ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII, а саме: виведенням в окреме виконавче провадження постанов про стягнення з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області виконавчого збору у розмірі 10 990,22 гривень та витрат виконавчого провадження у розмірі 269,00 гривень. За наведеного боржник вважає дії державного виконавця Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення 24.08.2023 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 72615406 такими, що вчинені з істотними порушеннями вимог п. 9 ч. 4 ст. 4, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», наслідком яких має місце порушення прав Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 13.09.2023 року було відкрито провадження за скаргою та витребувано з Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України належним чином засвідчену копію виконавчого провадження №72615406, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого 01.08.2023 року Заводським районним судом міста Миколаєва по справі №487/9345/19.

18.09.2023 року Заводським відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України було надано відзив на скаргу, в якому зазначено про відсутність підстав для її задоволення, та належним чином засвідчену копію виконавчого провадження №72615406, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого 01.08.2023 року Заводським районним судом міста Миколаєва по справі №487/9345/19.

В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідно до розділу 4 п. 4.1. Положення про службу відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (2023), джерелами фінансового забезпечення діяльності Служби є кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також кошти з інших джерел, не заборонених законодавством, які надходять на рахунки Служби для фінансування мети, предмету діяльності та функцій Служби. Таким чином, посилання скаржника на ч. 2 ст. 6 та п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» стосовно неправомірних дій щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №72615406 є помилковим. Виходячи з викладеного у державного виконавця не було законних підстав застосовувати норми п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

У судовому представник боржника підтримала скаргу та просила її задовольнити.

Представник виконавчої служби просив відмовити у задоволенні скарги з підстав, викладених у відзиві.

Стягувач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, що, згідно ч. 3 ст. 450 ЦПК України, не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

За змістом ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Згідно ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що 24.08.2023 року заступником начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А.В. було розглянуто заяву стягувача та відкрито виконавче провадження № 72615406 з виконання виконавчого листа №487/9345/19 від 01.08.2023 року, виданого Заводським районним судом міста Миколаєва про стягнення зі Служби автомобільних доріг в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 108814 гривень, з яких 104624 (сто чотири тисячі шістсот двадцять чотири) гривні сплачені за ремонтно-відновлювальні роботи за договором про надання послуг від 01.07.2019 року та 4190 (чотири тисячі сто дев`ятнадцять) гривень сплачені за договором про надання послуг по транспортуванню та зберіганню транспортного засобу від 19.04.2019 року. Стягнення зі Служби автомобільних доріг в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 судових витрат з оплати судового збору в сумі 1088 гривень 20 копійок.

Крім того, заступником начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А.В. було винесено постанову від 24.08.2023 року ВП №72615406 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10990 гривень 22 копійки та постанову від 24.08.2023 року ВП №72615406 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 269 гривень 00 копійок.

25.08.2023 року від представника стягувача надійшла заява про повернення виконавчого документа на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»

01.09.2023 року заступником начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

В подальшому, згідно платіжної інструкції №1 від 26.09.2023 року було перераховано стягувачу ОСОБА_3 шляхом безспірного списання грошові кошти у загальній сумі 109902 гривні 14 копійки за рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва у справі №487/9345/19, платник: Служба відновлення у Миколаївській області, надавач платіжних послуг платника: Держказначейська служба України, м. Київ, дата виконання 27.09.2023 року.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, судове рішення - це основний акт правосуддя, акт реалізації конституційних повноважень органу державної, судової влади, яким вирішується правовий спір від імені держави Україна. Тому для держави і суспільства незаперечний інтерес становить повага до судового рішення, визнання обов`язковості його виконання, довіра до прийнятих судами рішень.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістомпунктів 3.1.,3.3.,3.9.,4.1. Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (попередня назва Служба автомобільних доріг у Миколаївській області), затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31.03.2023 року №Н-128 (далі за текстом Положення), Служба є державною неприбутковою організацією юридичною особою публічного права, одержувачем бюджетних коштів, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в у установах банків, рахунки в органах Казначейства. Джерелами фінансування є кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також кошти з інших джерел, не заборонених законодавством, які надходять на рахунки Служби для фінансування мети, предмету діяльності та функцій Служби. Кошти, які надходять на рахунки Служби від страхових організацій, винуватців дорожньо-транспортних пригод, як відшкодування за нанесену в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду, спрямовуються на оплату робіт (послуг) з поточного ремонту, експлуатаційного утримання автомобільних доріг та відшкодування шкоди, заподіяної автомобільній дорозі, її складовим та учасникам дорожнього руху.

Згідно пункту 4.3 Положення, Служба утримується в межах кошторису видатків, затвердженого Уповноваженим органом управління, за рахунок: коштів, передбачених у вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, ремонту автомобільних доріг згідно з кошторисною частиною проектної документації або кошторисною документацією; коштів, передбачених у вартості робіт/послуг з будівництва, ремонту, модернізації, облаштування та утримання інфраструктури, об`єктів будівництва згідно з кошторисною документацією; коштів, передбачених у вартості експлуатаційного утримання автомобільних доріг; надходжень від здійснення іншої, не забороненої законодавством діяльності, в тому числі від грошових коштів, розміщених на рахунках у банківських установах, надання в оренду майна та інших необоротних активів; інших надходжень, передбачених законодавством для неприбуткових організацій.

Зазначені грошовікошти неє бюджетними і використовуються виключно на утримання Служби та не можуть бути використовуватися на інші цілі, зокрема, на відшкодування шкоди, завданої учасникам дорожнього руху внаслідок дорожньо-транспортних пригод, або на виконання зобов`язань з оплати за роботи (послуги), виконані (надані) на замовлення Служби за договорами, укладеним за рахунок коштів, визначених у пункту 4.1 цього Положення.

Джерелами формування майна Служби, згідно п.5.5 Положення, є: майно, закріплене за Службою Уповноваженим органом управління; бюджетні кошти, а також кошти з інших джерел, які згідно з законодавством надходять на рахунки служби для фінансування мети, предмету діяльності та функцій Служби (в тому числі кошти на утримання Служби); кредити банків та інших кредиторів, капітальні вкладення і дотації бюджетів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування юридичних осіб і громадян; гуманітарна допомога, передане майно інших підприємств, установ, організацій; інші джерела, передбачені законодавством для неприбуткових організацій.

За змістом п. 14.1.17 ст. 14 Податкового Кодексу України, термін бюджетна установа вживається у значенні, наведеному у Бюджетному кодексі України.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного Кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Разом зцим,згідно п.14.1.121 ст. 14 Податкового Кодексу України, неприбуткові підприємства, установи та організації - це неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу. До неприбутковихорганізацій,згідно п.133.4.6Податкового КодексуУкраїни,що відповідаютьвимогам цьогопункту іне єплатниками податку,серед іншого,можуть бутивіднесені бюджетні установи.

Отже, поняття державна неприбуткова організація та бюджетна установа не є тотожними.

З огляду на викладене, боржником у даній справі є державна неприбуткова організація, а згідно з наведеними нормами держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі, проте примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної організації в розумінні ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Так, згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями частин першої, другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Аналогічне положення закріплено в частині першій статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

З 01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», нормами якого встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

За змістом частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація (далі за термінологією цього Закону «державне підприємство»), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

У статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зазначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Приписами статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» унормований порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (установи, організації) або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Так, статтею 4 цього Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Саме про таке застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини, зазначено в постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі №912/48/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі №200/7261/13-ц викладено такі висновки. Порядок виконання рішень визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. За правилами пункту 3 Порядку виконання рішень рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). За положеннями зазначеного Порядку виконання рішень, безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган ДКС України надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган ДКС України може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України. Аналіз наведеного законодавства в сукупності дає підстави для висновку, що ДКС України не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема стороною виконавчого провадження і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою здійснювати гарантоване державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

У постанові від 20.05.2019 у справі №905/2838/17, прийнятій у подібних правовідносинах, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов таких висновків. Положення частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішень про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів узгоджуються зі статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та що особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державних підприємств, установ, організацій або юридичних осіб, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства унормовані приписами не статті 3, а статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що боржником у даній справі є державна неприбуткова організація, а згідно з наведеними нормами держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі, проте примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної організації в розумінні статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, процедура примусового виконання рішення має відбуватись з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; боржник у даній справі є державною організацією, а тому господарськими судами вірно зазначено що посилання Служби автомобільних доріг в Донецькій області на частину другу статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», статтю 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є безпідставними, оскільки спірні правовідносини не унормовані приписами вказаних законодавчих норм та відповідно суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Служби автомобільних доріг в Донецькій області та обґрунтовано відмовили в її задоволенні.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи боржника про те, що рішення у справі №487/9345/19 про стягнення з відповідача грошових коштів згідно з приписами статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має виконуватись органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, оскільки, як зазначено вище, примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника, як з державної організації, в розумінні статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, процедура примусового виконання рішення має відбуватись з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Враховуючи наведене, вимоги скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області про визнання дій державного виконавця Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення 24.08.2023 року постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №72615406 неправомірними та скасування даної постанови у зв`язку з тим, що даний виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вимоги про скасування постанови від 24.08.2023 року ВП №72615406 заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А.В. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10990 гривень 22 копійки про скасування постанови від 24.08.2023 року ВП №72615406 заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А.В. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 269 гривень 00 копійок в межах даної скарги Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області заявлені не були.

Разом з цим, оскільки, виходячи із наданих представником боржника пояснень, з приводу стягнення саме вказаних сум наразі фактично і виник спір, суд вважає за необхідне роз`яснити, що згідно ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, утому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справах №127/9870/16-ц, №921/16/14-г/15, від 30.01.2019 у справі № 161/8267/17 та інших.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області на дії заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України Волкомор Анни Володимирівни у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 01.10.2021 року за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Управління патрульної поліції в Миколаївській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Дорсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «СК «Автострой», про стягнення матеріальної шкоди.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Стягувач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Боржник: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області, адреса: місто Миколаїв, вулиця Галини Петрової, будинок 2А, код ЄДРПОУ 25878206.

Виконавча служба: Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 34993162, адреса: місто Миколаїв, вулиця Робоча, 1.

Повний текст ухвали складено 03.10.2023 року.

Суддя А.О. Темнікова