Постанова

від 15.05.2024 по справі 487/9345/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року

м. Київ

справа № 487/9345/19

провадження № 61-18445 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник (боржник) - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області,

суб`єкт оскарження -заступник начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України Волкомор Анна Володимирівна,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва у складі судді Темнікової А. О.

від 29 вересня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Коломієць В. В., Тищук Н. О. від 22 листопада

2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У вересні 2023 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури

у Миколаївській області (далі- Служба) звернулася до суду із скаргою на дії заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України Волкомор А. В. (далі- Заводського ВДВС).

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні у Заводському ВДВС перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа

№ 487/9345/19, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 01 серпня 2023 року, про стягнення зі Служби на користь ОСОБА_1 108 814 грн, з яких

104 624 грн сплачені за ремонтно-відновлювальні роботи за договором про надання послуг від 01 липня 2019 року та 4 190 грн сплачені за договором про надання послуг по транспортуванню та зберіганню транспортного засобу від 19 квітня 2019 року й судових витрат з оплати судового збору в сумі 1 088,20 грн, а також на користь ОСОБА_2 судових витрат з оплати судового збору в сумі 768,40 грн, на підставі якого 24 серпня 2023 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Служба зазначала, що відповідно до Положення про Службу, затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України

від 31 березня 2023 року № Н-128, Служба є неприбутковою організацією. Джерелами фінансового забезпечення діяльності Служби є кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також кошти з інших джерел, не заборонених законодавством, які надходять на рахунки Служби для фінансування мети діяльності Служби. Зазначені грошові кошти (з інших джерел) використовуються виключно на утримання Служби та не можуть використовуватися на інші цілі, зокрема, на відшкодування шкоди, завданої учасникам дорожнього руху внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Таким чином рішення суду про стягнення з Служби грошових коштів згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», має виконуватись органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а відтак дії державного виконавця Заводського відділу ДВС щодо винесення 24 серпня 2023 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 вчинені з істотними порушеннями вимог пункту 9 частини четвертої статті 4,

частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», наслідком яких має місце порушення прав Служби.

Посилаючись на викладене, Служба просила суд: визнати дії державного виконавця Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві щодо винесення 24 серпня 2023 року постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 неправомірними; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження

ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа у цій справі, виданого 01 серпня 2023 року Заводським районним судом м. Миколаєва, про стягнення зі Служби на користь ОСОБА_1 108 814 грн, з яких 104 624 грн сплачені за ремонтно - відновлювані роботи за договором про надання послуг від 01 липня

2019 року та 4 190 грн сплачені за договором про надання послуг по транспортуванню та зберіганню транспортного засобу від 19 квітня 2019 року,

а також судових витрат з оплати судового збору у сумі 1 088,20 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду

від 22 листопада 2023 року, у задоволенні скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника, як з державної організації, у розумінні статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має здійснюватися державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, процедура примусового виконання рішення має відбуватись з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Боржником у даній справі є державна неприбуткова організація, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Разом з тим, примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної організації в розумінні

статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Суд апеляційної інстанції вказав, що посилання в апеляційній скарзі на те, що Положення про Службу містить заборону головного розпорядника бюджетних коштів (Державного агентства автомобільних доріг України) на використання коштів Служби на інші цілі, зокрема, на відшкодування шкоди, завданої учасникам дорожнього руху внаслідок дорожньо-транспортних пригод, на увагу не заслуговують, оскільки не мають правового значення щодо примусового виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з боржника у даній справі державної установи - Служби.

Доводи апеляційної скарги про те, що частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішень про стягнення органами казначейства стосується боржників - бюджетних установ, без уточнень щодо їх повного або часткового утримання за рахунок державного бюджету чи місцевого бюджету є безпідставними з огляду на визначення терміну бюджетної установи, відповідно до пункту 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2023 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, в якій, з урахуванням уточненої касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким вимоги їх скарги задовольнити у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року касаційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури

у Миколаївській області залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

У наданий судом строк Служба відновлення та розвитку інфраструктури

у Миколаївській області надіслала матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу № 487/9345/19 із Заводського районного суду м. Миколаєва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2024 року у задоволенні клопотання Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області про розгляд справи за їх участю відмовлено, справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Служби відновлення та розвитку інфраструктури

у Миколаївській області мотивована тим, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права уподібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 16 квітня 2020 року у справі

№ 804/5950/17, від 21 липня 2021 року у справі № 910/6471/19.

Вказує, що судами належним чином не досліджено Положення про Службу, затвердженого Наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31 березня 2023 року № Н-128, а саме, що:

- Служба - державна неприбуткова організація, яка заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (пункт 1.1. Положення);

- Служба є державною неприбутковою організацією - юридичною особою публічного права, утвореною в установленому законодавством порядку (пункт 3.1. Положення);

- майно Служби є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління (пункт 5.1. Положення);

- джерелами фінансового забезпечення діяльності Служби є кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також кошти з інших джерел, не заборонених законодавством, які надходять на рахунки Служби для фінансування мети, предмету діяльності та функцій Служби (пункт 4. 1. Положення);

- зазначені грошові кошти (з інших джерел) використовуються виключно на утримання Служби та не можуть використовуватися на інші цілі, зокрема, на відшкодування шкоди, завданої учасникам дорожнього руху внаслідок дорожньо-транспортних пригод (пункт 4. 3. Положення).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань організаційно-правовою формою юридичної особи Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області визначена «ДЕРЖАВНА ОРГАНІЗАЦІЯ (УСТАНОВА, ЗАКЛАД)».

Зазначає, що частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» застереження щодо виконання рішень про стягнення коштів органами казначейства стосуються виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів.

Також вказує, що суди належним чином не встановили механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів, який визначається Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи до суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь ОСОБА_2 2 500 грн сплачені за виїзд експерта та виготовлення звіту про оцінку автомобіля

Mersedes-Benz С 180 реєстраційний номер НОМЕР_1 №061/05-19 від 20 травня

2019 року та судові витрати з оплати судового збору в сумі 768,40 грн, на користь ОСОБА_1 108 814 грн, з яких 104 624 грн сплачені за ремонтно - відновлювальні роботи за договором про надання послуг від 01 липня 2019 року та 4 190 грн сплачені за договором про надання послуг по транспортуванню та зберіганню транспортного засобу від 19 квітня 2019 року та судові витрати з оплати судового збору в сумі 1 088,20 грн.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2022 року апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Миколаївській області задоволено. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, треті особи ТОВ «БП «Дорсервіс»,

ТОВ «СК «Автострой», Управління патрульної поліції в Миколаївській області про стягнення матеріальної шкоди залишено без задоволення. Вирішено питання судових витрат.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Істоміною К. В., задоволено. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України (після перейменування - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області) на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 108 814 грн та в частині розподілу судових витрат скасовано, рішення Заводського районного суду

м. Миколаєва від 01 жовтня 2021 року в цій частині залишено в силі. Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України (після перейменування - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області) в дохід держави судовий збір у розмірі 2 176,28 грн.

10 серпня 2023 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Біловим І. В., отримано виконавчі листи у цій справі.

24 серпня 2023 року заступником начальника Заводського ВДВС Волкомор А. В. на підставі заяви представника стягувача відкрито виконавче провадження

№ НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 487/9345/19 від 01 серпня 2023 року, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення зі Служби на користь ОСОБА_1 108 814 грн, з яких 104 624 грн сплачені за ремонтно-відновлювальні роботи за договором про надання послуг від 01 липня 2019 року та 4 190 грн сплачені за договором про надання послуг по транспортуванню та зберіганню транспортного засобу від 19 квітня 2019 року та стягнення судових витрат з оплати судового збору в сумі 1 088,20 грн.

24 серпня 2023 року заступником начальника Заводського ВДВС Волкомор А. В. винесено постанову ВП № НОМЕР_2 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 990,22 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 269 грн.

25 серпня 2023 року від представника ОСОБА_1 надійшла заява про повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої

статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з необхідністю подачі виконавчого документа до державної казначейської служби (а. с. 137, т. 4).

01 вересня 2023 року заступником начальника Заводського ВДВС Волкомор А. В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа ОСОБА_1 на підставі його заяви. Зазначено, що виконавчий документ стягувачем може бути повторно пред`явлений до виконання (а. с. 138, т. 4).

Згідно з платіжної інструкції від 26 вересня 2023 року № 1 стягувачу

ОСОБА_1 шляхом безспірного списання було перераховано грошові кошти у загальній сумі 109 902,14 грн за рішенням Заводського районного суду

м. Миколаєва у справі № 487/9345/19, платник: Служба відновлення у Миколаївській області, надавач платіжних послуг платника: Держказначейська служба України, м. Київ, дата виконання 27 вересня 2023 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга Служби відновлення та розвитку інфраструктури

у Миколаївській області підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду»

(§ 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»

(Case of Hornsby v. Greece) № 18357/91).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з положеннями статей 5, 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (частина 4 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з приписами пунктом 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі- Порядку).

У розумінні зазначеного Порядку безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

У разі неможливості органом Казначейства виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника таке списання коштів здійснюється за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, що здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей (пункт 47 Порядку).

Згідно з пунктом 9 Порядку орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Пунктом 26 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до якої, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: 1) державний орган; 2) державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); 3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництв.

В частині другій цієї статті зазначено, що дія вказаного Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, визначальним для даного Закону є статус боржника. У разі, якщо боржником є державний орган (державне підприємство), то порядок стягнення коштів з державного органу (державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) регулюється положеннями статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з урахуванням положень статті 6 Закону України «Про виконавче провадження».

Положеннями статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» унормований порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (установи, організації) або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Судом установлено, що боржником у цій справі є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (попередня назва Служба автомобільних доріг у Миколаївській області). Згідно з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань, за організаційно-правовою формою є державною організацією (установа, заклад). При цьому, відповідно Положення про Службу, затвердженого Наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31 березня 2023 року № Н-128:

- Служба - державна неприбуткова організація, яка заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (пункт 1.1. Положення);

- Служба є державною неприбутковою організацією - юридичною особою публічного права, утвореною в установленому законодавством порядку (пункт 3.1. Положення);

- майно Служби є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління (пункт 5.1. Положення);

- джерелами фінансового забезпечення діяльності Служби є кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також кошти з інших джерел, не заборонених законодавством, які надходять на рахунки Служби для фінансування мети, предмету діяльності та функцій Служби (пункт 4. 1. Положення);

- зазначені грошові кошти (з інших джерел) використовуються виключно на утримання Служби та не можуть використовуватися на інші цілі, зокрема, на відшкодування шкоди, завданої учасникам дорожнього руху внаслідок дорожньо-транспортних пригод (пункт 4. 3. Положення).

З огляду на вищенаведене, Верховний Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що боржником у даній справі є державна неприбуткова організація, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі, проте примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної організації в розумінні статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Відтак, виходячи з фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, виконавчий документ у цій справі має виконуватись органами Казначейства, а відтак наявні правові підстави для задоволення скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області.

При цьому Верховний Суд враховує правову позицію, викладену у релевантних до справи, яка переглядається, постановах Верховного Суду: від 21 липня 2021 року

у справі № 910/6471/19, від 06 листопада 2023 року у справі № 906/624/22,

від 19 квітня 2024 року у cправі № 925/817/22 й прийнятих у подібних правовідносинах.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що 25 серпня 2023 року

від представника ОСОБА_1 надійшла заява про повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (за заявою стягувача).

01 вересня 2023 року заступником начальника Заводського ВДВС Волкомор А. В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа ОСОБА_1 .

Згідно з платіжної інструкції від 26 вересня 2023 року № 1 стягувачу

ОСОБА_1 шляхом безспірного списання було перераховано грошові кошти у загальній сумі 109 902,14 грн за рішенням Заводського районного суду

м. Миколаєва у справі № 487/9345/19, платник: Служба відновлення у Миколаївській області, надавач платіжних послуг платника: Держказначейська служба України, м. Київ, дата виконання 27 вересня 2023 року.

Як зазначає заявник, Службою неодноразово подавалася державному виконавцю заява про повернення виконавчого документа з наведених вище підстав, проте ця заява ігнорувалася, тому Службою виконано рішення суду на вимогу державного виконавця.

При цьому, 24 серпня 2023 року заступником начальника Заводського ВДВС Волкомор А. В. також винесено постанову ВП № НОМЕР_2 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 990,22 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 269 грн. Зазначене виконавче провадження не завершено.

Посилання судів на те, що Служба утримується, у тому числі, за рахунок грошових коштів, які не є бюджетними (пункт 4.3. Положення), є помилковими, так як у цьому пункті чітко передбачено, що такі кошти використовуються виключно на утримання Служби та не можуть використовуватися на інші цілі, зокрема, на відшкодування шкоди, завданої учасникам дорожнього руху внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Змісту цього пункту Положення про Службу суди надали невірне тлумачення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволенні скарги.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок Верховного Суду щодо суті касаційної скарги, відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, із Заводського ВДВСна користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору, понесені у судах апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 5 368,00 грн (2 684 грн + 2 684 грн).

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області задовольнити.

Визнати дії заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України Волкомор Анни Володимирівни щодо винесення 24 серпня 2023 року постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 неправомірними.

Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 487/9345/19, виданого

01 серпня 2023 року Заводським районним судом м. Миколаєва.

Стягнути із Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області судові витрати у вигляді судового збору

у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. за подання апеляційної скарги та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець