Постанова

від 22.11.2023 по справі 487/9345/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22.11.23

22-ц/812/1229/23

Єдиний унікальний номер судової справи: 487/9345/19

Номер провадження: 22-ц/812/1229/23 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2023 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Коломієць В.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участю представника заявника Бакай Л.А., представника ДВС ЩербатюкаА.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Служби відновлення та розвитку інфраструктури

у Миколаївській області

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2023 року, постановлену під головуванням судді Темнікової А.О. в приміщенні того ж суду по справі за скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області на дії заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Міністерства юстиції України Волкомор Анни Володимирівни,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2023 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (надалі - Служба) звернулася до суду зі скаргою на дії заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України (надалі Заводський відділ ДВС) Волкомор А.В.

Скаргу обґрунтовувала тим, що на виконанні у Заводському відділі ДВС перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №487/9345/19, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 01 серпня 2023 року про стягнення зі Служби автомобільних доріг в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 108814грн, з яких 104 624 грн сплачені за ремонтно - відновлювальні роботи за договором про надання послуг від 01 липня 2019 року та 4 190 грн сплачені за договором про надання послуг по транспортуванню та зберіганню транспортного засобу від 19 квітня 2019 року та судових витрат з оплати судового збору в сумі 1088, 20 грн, а також на користь ОСОБА_2 судових витрат з оплати судового збору в сумі 768, 40 грн. на підставі якого 24 серпня 2023 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Заявник зазначає, що відповідно до Положення про Службу, затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31березня 2023року №Н-128, Служба є неприбутковою організацією. Джерелами фінансового забезпечення діяльності Служби є кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також кошти з інших джерел, не заборонених законодавством, які надходять на рахунки Служби для фінансування мети діяльності Служби. Зазначені грошові кошти (з інших джерел) використовуються виключно на утримання Служби та не можуть використовуватися на інші цілі, зокрема, на відшкодування шкоди, завданої учасникам дорожнього руху внаслідок дорожньо - транспортних пригод.

Тому рішення суду про стягнення з відповідача грошових коштів згідно з приписами статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», має виконуватись органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а відтак дії державного виконавця Заводського відділу ДВС щодо винесення 24 серпня 2023постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 72615406 вчинені з істотними порушеннями вимог п. 9 ч. 4 ст. 4, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», наслідком яких має місце порушення прав Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області.

Посилаючись на викладене, заявник просила визнати дії державного виконавця Заводського відділу ДВС щодо винесення 24 серпня 2023 року постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №72615406 неправомірними. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №72615406 з примусового виконання виконавчого листа по справі №487/9345/19, виданого 01 серпня 2023 року Заводським районним судом міста Миколаєва про стягнення зі служби автомобільних доріг в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 108 814 грн, з яких 104 624 грн сплачені за ремонтно - відновлювані роботи за договором про надання послуг від 01 липня 2019 року та 4190 грн сплачені за договором про надання послуг по транспортуванню та зберіганню транспортного засобу від 19 квітня 2019 року, а також судових витрат з оплати судового збору у сумі 1088, 20 грн.

У відзиві на скаргу Служби представник Заводського відділу ДВС просив відмовити у задоволенні скарги.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2023 року у задоволенні скарги Служби відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника, як з державної організації, в розумінні статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, процедура примусового виконання рішення має відбуватись з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Боржником у даній справі є державна неприбуткова організація, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі, проте примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної організації в розумінні ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Не погодившись із ухвалою суду, Служба відновлення та розвитку інфраструктури Миколаївської області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просила ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення яким скаргу задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги, що законодавцем до бюджетних установ віднесені як державні органи так і створені ними організації, які повністю утримуються за рахунок бюджетних коштів. При цьому, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» застереження щодо виконання рішень про стягнення органами казначейства стосується боржників - бюджетних установ, без уточнень щодо їх повного або часткового утримання за рахунок державного бюджету чи місцевого бюджету. Зазначає про те, що існуюча редакція Положення про Службу містить заборону головного розпорядника бюджетних коштів (Державного агентства автомобільних доріг України) на використання коштів Служби на інші цілі, зокрема, на відшкодування шкоди, завданої учасникам дорожнього руху внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

У відзиві на апеляційну скаргу Заводський відділ ДВС просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.3ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Згідно зіст. 5 ЦПК Українисуд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змістустатті 367 ЦПК Українивбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положеньст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала в повній мірі відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 01 жовтня 2021 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь ОСОБА_2 2 500 грн сплачені за виїзд експерта та виготовлення звіту про оцінку автомобіля Mersedes-Bez СІ80 реєстраційний номер НОМЕР_1 №061/05-19 від 20 травня 2019 року та судові витрати з оплати судового збору в сумі 768, 40 грн., на користь ОСОБА_1 108 814 грн, з яких 104 624 грн сплачені за ремонтно - відновлювальні роботи за договором про надання послуг від 01 липня 2019 року та 4 190 грн сплачені за договором про надання послуг по транспортуванню та зберіганню транспортного засобу від 19 квітня 2019 року та судові витрати з оплати судового збору в сумі 1088, 20 грн.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2022 року було задоволено апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Миколаївській області. Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 01 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, треті особи ТОВ «БП «Дорсервіс», ТОВ «СК «Автострой», Управління патрульної поліції в Миколаївській області про стягнення матеріальної шкоди залишено без задоволення. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Істоміною К.В.. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України (після перейменування - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області) на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 108 814 грн та в частині розподілу судових витрат скасовано, рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 01 жовтня 2021 року в цій частині залишено в силі. Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України (після перейменування - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області) в дохід держави судовий збір у розмірі 2176, 28 грн.

10 серпня 2023 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Біловим І.В. було отримано виконавчі листи у справі.

24 серпня 2023 року заступником начальника Заводського відділу ДВС Волкомор А.В. на підставі заяви представника стягувача відкрито виконавче провадження № 72615406 з виконання виконавчого листа №487/9345/19 від 01 серпня 2023 року, виданого Заводським районним судом міста Миколаєва про стягнення зі Служби на користь ОСОБА_1 108 814 грн, з яких 104624 грн. сплачені за ремонтно-відновлювальні роботи за договором про надання послуг від 01 липня 2019 року та 4 190 грн сплачені за договором про надання послуг по транспортуванню та зберіганню транспортного засобу від 19 квітня 2019 року та стягнення судових витрат з оплати судового збору в сумі 1088, 20 грн.

Також, 24 серпня 2023 року заступником начальника Заводського відділу ДВС Волкомор А.В. винесено постанову ВП №72615406 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10990, 22 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 269 грн.

25 серпня 2023 року від представника стягувача надійшла заява про повернення виконавчого документа на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»

01 вересня 2023 року заступником начальника Заводського відділу Волкомор А.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

В подальшому, згідно платіжної інструкції №1 від 26 вересня 2023 року стягувачу ОСОБА_1 шляхом безспірного списання було перераховано грошові кошти у загальній сумі 109902, 14 грн за рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва у справі №487/9345/19, платник: Служба відновлення у Миколаївській області, надавач платіжних послуг платника: Держказначейська служба України, м. Київ, дата виконання 27 вересня 2023 року.

Як на підставу задоволення своєї скарги щодо неправомірності дій державного виконавця з відкриття виконавчого провадження № 72615406 з виконання виконавчого листа №487/9345/19 від 01 серпня 2023 року, виданого Заводським районним судом міста Миколаєва, заявник посилається на те, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області є державною неприбутковою організацією. Джерелами фінансового забезпечення діяльності Служби є кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також кошти з інших джерел, не заборонених законодавством, які надходять на рахунки Служби для фінансування мети діяльності Служби. Зазначені грошові кошти (з інших джерел) використовуються виключно на утримання Служби та не можуть використовуватися на інші цілі, зокрема, на відшкодування шкоди, завданої учасникам дорожнього руху внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 124Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно зі статтею 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.

Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (§ 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) № 18357/91).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За приписами статей 5, 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (частина 4 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з приписами пунктом 12 частини 1 статті 2Бюджетного кодексуУкраїни бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

У розумінні зазначеного Порядку безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

У разі неможливості органом Казначейства виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника таке списання коштів здійснюється за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, що здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей (пункт 47 Порядку).

Згідно з пунктом 9 Порядку орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Пунктом 26 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до якої, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: 1) державний орган; 2) державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); 3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництв.

В частині 2 цієї статті зазначено, що дія вказаного Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, визначальним для даного Закону є статус боржника. У разі, якщо боржником є державний орган (державне підприємство), то порядок стягнення коштів з державного органу (державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) регулюється положеннями статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з урахуванням положень статті 6 Закону України «Про виконавче провадження».

Приписами статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» унормований порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (установи, організації) або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Так, статтею 4 цього Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Як вбачається з матеріалів справи боржником за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2021 року є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (попередня назва Служба автомобільних доріг у Миколаївській області). Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань, за організаційно-правовою формою є державною організацією (Установа, Заклад), а відтак на неї поширюються вимоги статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Дотого ж,за змістомпунктів3.1.,3.3.,3.9.,4.1. Положення про Службу, затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31.03.2023 року №Н-128 (далі за текстом Положення), Служба є державною неприбутковою організацією юридичною особою публічного права, одержувачем бюджетних коштів, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, рахунки в органах Казначейства. Джерелами фінансування є кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також кошти з інших джерел, не заборонених законодавством, які надходять на рахунки Служби для фінансування мети, предмету діяльності та функцій Служби. Кошти, які надходять на рахунки Служби від страхових організацій, винуватців дорожньо-транспортних пригод, як відшкодування за нанесену в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду, спрямовуються на оплату робіт (послуг) з поточного ремонту, експлуатаційного утримання автомобільних доріг та відшкодування шкоди, заподіяної автомобільній дорозі, її складовим та учасникам дорожнього руху.

Згідно пункту 4.3 Положення, Служба утримується в межах кошторису видатків, затвердженого Уповноваженим органом управління, за рахунок: коштів, передбачених у вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, ремонту автомобільних доріг згідно з кошторисною частиною проектної документації або кошторисною документацією; коштів, передбачених у вартості робіт/послуг з будівництва, ремонту, модернізації, облаштування та утримання інфраструктури, об`єктів будівництва згідно з кошторисною документацією; коштів, передбачених у вартості експлуатаційного утримання автомобільних доріг; надходжень від здійснення іншої, не забороненої законодавством діяльності, в тому числі від грошових коштів, розміщених на рахунках у банківських установах, надання в оренду майна та інших необоротних активів; інших надходжень, передбачених законодавством для неприбуткових організацій.

Зазначені грошовікошти неє бюджетними і використовуються виключно на утримання Служби та не можуть бути використовуватися на інші цілі, зокрема, на відшкодування шкоди, завданої учасникам дорожнього руху внаслідок дорожньо-транспортних пригод, або на виконання зобов`язань з оплати за роботи (послуги), виконані (надані) на замовлення Служби за договорами, укладеним за рахунок коштів, визначених у пункту 4.1 цього Положення.

Джерелами формування майна Служби, згідно п.5.5 Положення, є: майно, закріплене за Службою Уповноваженим органом управління; бюджетні кошти, а також кошти з інших джерел, які згідно з законодавством надходять на рахунки служби для фінансування мети, предмету діяльності та функцій Служби (в тому числі кошти на утримання Служби); кредити банків та інших кредиторів, капітальні вкладення і дотації бюджетів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування юридичних осіб і громадян; гуманітарна допомога, передане майно інших підприємств, установ, організацій; інші джерела, передбачені законодавством для неприбуткових організацій.

Отже, наведене свідчить про те, що у даній справі боржник - Служба не є бюджетною установою в розумінні ст. 2 Бюджетного кодексу України, що є безумовною підставою згідно ч.2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» для виконання рішення про стягнення грошових коштів відносно неї виключно органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За таких обставин, примусове виконання рішення суду відносно Служби як з державної організації в розумінні статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

З урахуванням вставленого, положень вказаних вище норм, а також правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що виконавчий документ у цій справі має виконуватися саме державним виконавцем, а відтак відсутні правові підстави для задоволення скарги Служби.

Посилання вапеляційній скарзіна те,що Положенняпро Службу,містить заборонуголовного розпорядникабюджетних коштів(Державногоагентства автомобільнихдоріг України)на використаннякоштів Службина іншіцілі,зокрема,на відшкодуванняшкоди,завданої учасникамдорожнього рухувнаслідок дорожньо-транспортнихпригод наувагу незаслуговують,оскільки немають правовогозначення щодопримусового виконаннярішення судупро стягненнягрошових коштівз боржникау данійсправі державноїустанови - Служби.

Доводи апеляційної скарги про те, що ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішень про стягнення органами казначейства стосується боржників - бюджетних установ, без уточнень щодо їх повного або часткового утримання за рахунок державного бюджету чи місцевого бюджету є безпідставними з огляду на визначення терміну бюджетної установи, відповідно до п.12.ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України.

Інші доводиапеляційної скаргизводяться допідстав скарги та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду, яка постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст.367,374,375 ,382 ЦПК Україниколегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст.389ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: В.В. Коломієць

Н.О. Тищук

Повний текст постанови складено 27 листопада 2023 року.