Ухвала

від 28.09.2023 по справі 947/14841/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/14841/23

Провадження № 1-кс/947/12124/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2023 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене з прокурором спеціалізованої екологічної прокуратури Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12023162260000064 від 02.02.2023 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Орловець, Городищенського району, Черкаської області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, неповнолітних дітей не має, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого на посаді директора Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», раніше не судимого,-

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, другим слідчимвідділом (здислокацією ум.Одесі)Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023162260000064 від 02.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246, ч.3 ст.365 КК України.

У ході досудового розслідування стороною обвинувачення встановлено наступне: наказом генерального директора Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» ОСОБА_7 від 14.12.2022 №94-К ОСОБА_4 призначено на посаду директора Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Згідно зі ст.89 Лісового кодексу України охорону і захист лісів на території України здійснюють державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів. Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу, порядок діяльності якої визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення «Про державну лісову охорону», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 №976, керівник, головний лісничий, лісничий, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу, начальник лісової пожежної станції, старший єгер та єгер державного лісогосподарського (лісомисливського) підприємства, державного мисливського господарства, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентствами, входять до складу державної лісової охорони.

Згідно зі ст.18 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до трудового договору від 14.12.2022 та додаткової угоди до трудового договору від 03.04.2023 укладеного між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» (далі Підприємство) в особі Генерального директора ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_4 з другого боку, який наймається на посаду директора Філії «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» та на останнього покладаються, серед інших, обов`язки: здійснення поточного (оперативного) керівництва Філією, організація її виробничо-господарської, соціально-побутової та іншої діяльності, забезпечення виконання завдань передбачених законодавством. Статутом підприємства, Положенням про Філію та цим трудовим договором; погодження укладання договорів сервітуту земель лісогосподарського призначення, переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель тощо; погодження, відновлення, уточнення та/або зміни меж земель лісогосподарського призначення; забезпечення ведення у Філії системи електронного обліку деревини, із стовідсотковим відображенням у ній операцій із заготівлі, переміщення та реалізації лісопродукції; дотримання вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів щодо використання та реалізації лісопродукції; проведення ефективних заходів, пов`язаних із веденням лісового господарства, відповідно до встановлених правил і лімітів та стану насаджень; забезпечення ефективного використання та збереження лісосировинних ресурсів, основних фондів, майна, коштів, інших матеріальних цінностей, що закріплені за філією, дотримання режиму економії ресурсів, пріоритетне використання електронного документообігу по напрямкам діяльності Філії; забезпечення координації діяльності державної лісової охорони, здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок та інших порушень лісового та мисливського законодавства, а також запобігання адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства.

Керівнику належать закріплені за ним повноваження і права, які поширюються на Підприємство законодавчими та іншими нормативними актами, а також передбачені Статутом Підприємства, Положенням про Філію, виданою довіреністю та трудовим договором, а саме: діяти від імені підприємства, представляти його на всіх підприємствах, в установах та організаціях; укладати господарські договори та інші угоди, з дотриманням умов Положення про Філію та виданої довіреності; видавати доручення, у межах своєї компетенції видавати накази, давати вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників Філії.

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №69 від 16.12.2022 затверджено Положення про Філію «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - Положення), яким зазначено, що Філія створена з метою одержання підприємством прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, яка направлена на ведення лісового господарства, охорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів.

Згідно зп.п.2.2,2.2.1-2.2.14Положення,предметом діяльностіФілії,серед іншого,є:забезпечення охоронилісів відпожеж,незаконних рубок,шкідників іхвороб,пошкодження внаслідокантропогенного таіншого шкідливоговпливу;запобігання злочинамі адміністративнимправопорушенням усфері лісовогота мисливськогогосподарства;дотримання правилі нормвикористання лісовихресурсів;ведення лісовогогосподарства наоснові матеріалівлісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; ведення первинного обліку лісів; забезпечення проведення лісовпорядкування та упорядкування лісомисливських угідь; забезпечення охорони типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяння формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві, лісозаготівля; заготівля другорядних лісових матеріалів; побічні лісові користування.

Пунктом 5.13. Положення передбачено, що Директор Філії несе персональну відповідальність за: виконання вимог нормативно-правових актів, дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища; забезпечення ведення електронного обліку деревини; цільове використання земель лісогосподарського призначення; збереження земель лісогосподарського призначення, якими наділена Філія, від будь-яких дій, наслідком яких є їх, відчуження або пошкодження; охорону лісів від пожеж та незаконних рубок.

Отже, ОСОБА_4 обіймаючи посаду директора Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», будучи службовою особою державної лісової охорони є працівником правоохоронного органу.

При реалізації зазначених вище повноважень, згідно з вимогами ст. 19 Конституції України, як службова особа державної лісової охорони, ОСОБА_4 зобов`язаний діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України, законами України та іншими діючими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Статтею 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов`язані дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів, вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Відповідно до ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитом, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом. Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства. Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України. Рішення про видачу або відмову у видачі спеціального дозволу на використання лісових ресурсів приймається протягом одного місяця з дня подання документів власником лісу або лісокористувачем.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі спеціального дозволу, визначеними ст. 69 Лісового кодексу України є: прийняття в установленому порядку рішення про зміну поділу лісів на категорії, в межах яких знаходяться лісові ділянки, виділені для спеціального використання лісових ресурсів, або про виділення особливо захисних лісових ділянок; прийняття рішення про припинення діяльності лісокористувача; не встановлення лімітів використання лісових ресурсів або їх перевищення; недотримання встановленого порядку видачі спеціального дозволу на використання лісових ресурсів; результати оцінки впливу на довкілля.

Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, спеціальний дозвіл на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубний квиток, ордер, лісовий квиток), згідно з додатком до Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», є документами дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761, згідно положень якого:

- лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів (п. 2).

Правила поліпшення якісного складу лісів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 724, відповідно до яких:

- під час проведення рубок формування і оздоровлення лісів застосовуються такі рубки: догляду, санітарні, лісовідновні, переформування, пов`язані з реконструкцією, ландшафтні (п. 2);

- рубки догляду можуть бути таких видів: освітлення, прочищення, проріджування, прохідна рубка (п. 8);

- санітарні рубки спрямовуються на оздоровлення та посилення біологічної стійкості лісів, запобігання їх захворюванню і пошкодженню (п. 19);

- вимоги до проведення санітарних рубок визначені Санітарними правилами в лісах України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 555 (п. 20).

Санітарні правила в лісах України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 555, згідно з якими:

- заходи з поліпшення санітарного стану лісів у межах природно-заповідного фонду здійснюються відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», інших актів законодавства щодо збереження пралісів і старовікових насаджень та цих Правил (п. 5);

- у межах природно-заповідного фонду вибіркові санітарні рубки призначаються за погодженням з обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища (п. 13).

Згідно п. 6 Порядку організації охорони і захисту лісів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 №612, визначено щозахист лісіввід шкідниківі хвороб,збереження відослаблення таіншого негативноговпливу вмежах територійприродно-заповідногофонду здійснюютьсяз дотриманнямвимог щодоорганізації,охорони,ефективного використанняприродно-заповідногофонду,відтворення йогоприродних комплексівта об`єктів,встановленихЗаконом України«Проприродно-заповіднийфонд України».

Статтею 100 Лісового кодексу України передбачено, що порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», цього Кодексу та інших актів законодавства.

Згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України»:

- завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі (ст.1);

- відносини в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Законом та іншими актами законодавства України (ст.2);

- до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища (ч. 1 ст. 3);

- землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення (ст. 7);

- на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. (ч.3 ст.7).

- межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (ч.4 ст.7);

- збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму, додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля, встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об`єктів (ст.8);

- території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені ч.1 ст.9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів (ст.9);

- спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду (ч.1 ст.9-1);

- спеціальне використання природних ресурсів у межах територій

та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів (ч.3 ст.9-1);

- спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями (ч.4 ст.9-1);

- порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України. Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на безоплатній основі (ч.7 ст.9-1);

- проведення рубок формування і оздоровлення лісів, інших видів рубок здійснюється в межах затверджених планів та на підставі рішень науково-технічних рад установ природно-заповідного фонду згідно з лімітом на використання природних ресурсів на підставі дозволів (ч.15 ст.9-1);

- національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність (ст.20);

- рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України (ст.53).

З метою збереження, відтворення, ефективного використання природних комплексів та об`єктів у басейні Куяльницького лиману, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню, естетичну цінність, Указом Президента України від 01.01.2022 № 3/2022 на території Березівського та Одеського районів Одеської області створено Національний природний парк «Куяльницький». Зазначений Указ від 01.01.2022 № 3/2022 набрав чинність 05.01.2022, з дня його офіційного опублікування в офіційних друкованих виданнях «Урядовий кур`єр» та «Офіційний вісник Президента України».

Відповідно до п.1 Указу Президента України від 01.01.2022 №3/2022,

до території національного природного парку «Куяльницький» погоджено в установленому порядку включення 10800,8867 гектара земель державної та комунальної власності, а саме: 3490,6753 гектара, що надаються національному природному парку в постійне користування згідно з додатком 1, та 7310,2114 гектара, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, згідно з додатком 2.

Додатком 2 до Указу Президента України від 01.01.2022 №3/2022 визначено перелік земель державної та комунальної власності, включення яких до території національного природного парку «Куяльницький» погоджено без вилучення у землекористувачів, серед яких зазначено землі Державного підприємства «Ширяївське лісове господарство» площею 200,438 га.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.08.2018 №306 затверджено Методичні рекомендації щодо розроблення проектів створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, згідно положень яких:

- основні розділи Проекту створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду серед іншого мають містити матеріали погодження створення чи оголошення території або об`єкта ПЗФ власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання, іншими організаціями, визначеними законодавством; картографічні матеріали (п. 4.1);

- під матеріалами погодження створення чи оголошення території або об`єкта ПЗФ розуміється, серед іншого: листи-погодження всіх власників та первинних користувачів природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання, з зазначенням площ відповідних земельних ділянок. Листи-погодження лісокористувачів рекомендується надавати із інформацією про лісництва, квартали та виділи, які заповідаються (п.7.1).

Досудовим розслідуванням установлено, що у Проекті створення Національного природного парку «Куяльницький» міститься лист Державного підприємства «Ширяївське лісове господарство» від 05.10.2017 № 90, яким погоджено включення до території національного природного парку без вилучення лісові масиви Северинівського лісництва Державного підприємства «Ширяївське лісове господарство» загальною площею 201,0 га,

а саме: квартал 26 площею 46 га, квартал 27 площею 45 га, квартал 28 площею 47 га.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021

№ 578 припинено Державне підприємство «Ширяївське лісове господарство» (ЄДРПОУ 00992616) та наказом від 29.12.2021 № 912 затверджено Передавальний акт балансових рахунків, основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, а також матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки та інше, згідно якого пасиви та активи Державного підприємства «Ширяївське лісове господарство» (ЄДРПОУ 00992616) передано на баланс Державного підприємства «Ананьївське лісове господарство» (ЄДРПОУ 32037838), а також зазначено, що правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків після його припинення шляхом реорганізації, а саме приєднання, переходить до Державного підприємства «Ананьївське лісове господарство» (ЄДРПОУ 32037838).

Постановою Кабінету Міністрів України про деякі питання реформування управління лісової галузі від 07.09.2022 №1003, утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (ЄДРПОУ 44768034) (далі ДП «Ліси України») та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, в тому числі Державне підприємство «Ананьївське лісове господарство».

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022

№ 845 припинено Державне підприємство «Ананьївське лісове господарство» (ЄДРПОУ 32037838). Пунктом 8 наказу визначено, що правонаступником прав та обов`язків є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у складі Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ЄДРПОУ 44768034) утворено відокремлені підрозділи, серед яких Філія «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ЄДРПОУ 44911966),

адреса: Подільський р-н, територіальна громада Ананьївська, Комплекс будівель та споруд № 2.

У подальшому наказом Державного агентства лісових ресурсів України

від 12.01.2023 №119 затверджено Передавальний акт передавальних рахунків, необоротних та оборотних активів, зобов`язань, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно, яким передано на баланс Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» активи та пасиви Державного підприємства «Ананьївське лісове господарство», визначено правонаступником всього майна, прав та обов`язків.

Також, наказом від 12.01.2023 №293 закріплено за Філією «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ЄДРПОУ 44911966) майно, права та обов`язки, які передані за передавальним атом від Державного підприємства «Ананьївське лісове господарство».

Отже, землі лісового фонду, а саме квартали 26,27,28 Северинівського лісництва Державного підприємства «Ширяївське лісове господарство», що увійшли до території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - Національний природний парк «Куяльницький», перебувають у віддані та користуванні філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, в т.ч. лісових ресурсів державного значення, визначено Положенням про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 №459, згідно із п.7 якого ліміти на використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення затверджуються Мінприроди за поданням органів, у віданні яких знаходяться ці природні ресурси, на підставі обґрунтовуючих матеріалів, погоджених з відповідними науковими установами і спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державними управліннями екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі.

Також згідно з Інструкцією про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженоїнаказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.01.2008 №27, ліміти на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (далі - ліміти) затверджуються Міндовкілля.

Ліміти визначають обсяги використання природних ресурсів, у межах яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Таким чином, відповідно до вимог вищевказаних положень законодавства спеціальне використання природних ресурсів на території об`єкта загальнодержавного значення Національного природного парку «Куяльницький», в тому числі у вигляді лісогосподарських заходів з поліпшення якісного складу лісів (вибіркова санітарна рубка), може здійснюватися лише на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Однак досудовим розслідуванням установлено, що з моменту створення Національного природного парку «Куяльницький» та станом на 28.03.2023 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України не затверджувало ліміти на використання природних ресурсів у межах вказаного об`єкта природно-заповідного фонду.

Статтею 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці і використання інших лісових ресурсів, порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у: самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, невиконанні вимог охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України.

Відповідно до ст.ст.19,68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незважаючи на вищевказані вимоги законодавства України щодо порядку спеціального використання природних ресурсів у межах території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора лісогосподарського підприємства, та достовірно знаючи, в силу займаної посади, про створення Національного природного парку «Куяльницький», умисно перевищив надані йому права та повноваження за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, перебуваючи на посаді директора Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», будучи працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про створення Національного природного парку «Куяльницький», до території якого включено квартали 26,27,28 Северинівського лісництва та про відсутність затверджених уповноваженим органом лімітів на спеціальне використання природних ресурсів на території зазначеного об`єкта природно-заповідного фонду, всупереч вимог передбачених ст.9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, 06.02.2023 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) у приміщенні Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» за адресою: Одеська область, Подільський район, територіальна громада Ананьївська, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, видав лісорубний квиток серії ОД ЛРК №000934 від 06.02.2023

на проведення вибіркової санітарної рубки у кварталі 26 виділах 6 та 14 Северинівського лісництва Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», з можливістю вивезення одночасно з заготівлею після приймання в установленому порядку заготовленої лісопродукції, на територіях, які включені до складу території Національного природного парку «Куяльницький».

На підставі виданого ОСОБА_4 лісорубного квитка

серії ОД ЛРК №000934 від 06.02.2023 у період часу з 06.02.2023 по 18.05.2023

у межах кварталу 26 виділу 6 на території Северинівського лісництва Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» здійснено рубку дерев загальною кількістю 100 одиниць, а саме: породи «Дуб звичайний» (98 од.), з них 93 - сироростучі, 5 - сухостійні; дерево породи «Ясен» (1 од.) сироростуче, дерево породи «Акація» (1 од.) сироростуче, на загальну кількість - 100 одиниць дерев, 5 з яких сухостійні, внаслідок чого охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони та використання природних ресурсів на території об`єкта природно-заповідного фонду завдано збитків на загальну суму 19 572513, 20 грн (дев`ятнадцять мільйонів п`ятсот сімдесят дві тисячі п`ятсот тринадцять гривень 20 коп.), що більше як у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто спричинено тяжкі наслідки.

Також на підставі виданого ОСОБА_4 лісорубного квитка

серії ОД НОМЕР_1 від 06.02.2023 у період часу з 06.02.2023 по 18.05.2023 у межах кварталу 26 виділу 14 Северинівського лісництва Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» здійснено рубку дерев загальною кількістю 77 одиниць, а саме: породи «Дуб звичайний» (1 од. - сироростуче), породи «Ясен» (29 од. - сироростучі), породи «Каратас Західний»

(1 од. - сироростуче), породи «Акація біла» (46 од. - сироростучі), внаслідок чого охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони та використання природних ресурсів на території об`єкта природно-заповідного фонду завдано збитків на загальну суму 9 770809, 24 грн (дев`ять мільйонів сімсот сімдесят тисяч вісімсот дев`ять гривень двадцять 24 коп.), що більше як у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто спричинено тяжкі наслідки.

Окрім цього, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, перебуваючи на посаді директора Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», будучи працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про створення Національного природного парку «Куяльницький», до території якого включено квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва та про відсутність затверджених уповноваженим органом лімітів на спеціальне використання природних ресурсів на території зазначеного об`єкта природно-заповідного фонду, всупереч вимог передбачених ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, 08.03.2023 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) у приміщенні Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» за адресою: Одеська область, Подільський район, територіальна громада Ананьївська, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, видав лісорубний квиток серії ОД ЛРК № 000690 від 08.03.2023 на проведення вибіркової санітарної рубки у кварталі 28 виділу 4 Северинівського лісництва Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», з можливістю вивезення одночасно з заготівлею після приймання в установленому порядку заготовленої лісопродукції, на територіях, які включені до складу території Національного природного парку «Куяльницький».

На підставі виданого ОСОБА_4 лісорубного квитка

серії ОД ЛРК № 000690 від 08.03.2023 у період часу з 08.03.2023 по 19.05.2023 на території кварталу 28 виділу 4 Северинівського лісництва здійснено рубку дерев загальною кількістю 313 одиниць, а саме: породи «Дуб звичайний» (74 од. - 73 - сироростучі, 1 - сухостійне), дерева породи «Ясен» (194 од. - сироростучі), дерева породи «Берест» (40 од. - сироростучі); дерева породи «Гледичія» (2 од. - сироростучі), дерева породи «Клен» (2 од. - сироростучі), дерева породи «Груша» (1 од. - сироростучі), внаслідок чого охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони та використання природних ресурсів на території об`єкта природно-заповідного фонду завдано збитків на загальну суму 49 950584, 04 грн (сорок дев`ять мільйонів дев`ятсот п`ятдесят тисяч п`ятсот вісімдесят чотири гривні 04 коп.), що більше як у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто спричинено тяжкі наслідки.

Загальна сума завданих збитків охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони та використання природних ресурсів на території об`єкта природно-заповідного фонду складає 79293906, 48 грн (сімдесят дев`ять мільйонів двісті дев`яносто три тисячі дев`ятсот шість гривень 48 коп.), що більше як у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто спричинено тяжкі наслідки.19 вересня 2023 року старшим слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 за погодженням із прокурором групи прокурорів прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він підозрюється у перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України.

Слідчий звертається з клопотанням, в якому зазначає, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1-4, ч.1 ст.177 КПК України, у зв`язку з чим просить обрати відного підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання посилаючись на викладені в ньому доводи.

Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання, долучив письмові заперечення в яких звернув увагу на те, що підозра необгрунтована, ризики недоведені, просив застосувати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Вказує, що санітарні вибіркові рубки не проводилися на території та на об`єктах природно-заповідного фонду. В обґрунтування таких своїх доводів зазначає, що на даний час не виконано Указ Президента «Про створення національного природного парку «Куяльницький» від 01.01.2022 №3/2022, оскільки не надано національному природному парку «Куяльницький» у постійне користування, не проведено державну реєстрацію речових прав на відповідні земельні ділянки, не розроблено проект землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку «Куяльницький», як і не розроблено Проекту організації території національного природного парку «Куяльницький», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів. Таким чином у підозрюваного була відсутня можливість на місцевості з`ясувати які саме землі та території увійшли до національного природного парку «Куяльницький» і де вони знаходяться, оскільки не встановлені в натурі (на місцевості) межі парку, не встановлені на території парку у визначених місцях необхідні державні інформаційні та охоронні знаки затвердженого зразка та з інших вказаних обставин. В той же час підозрюваний у зв`язку з необхідністю виконання лісозахисних заходів та підтримання санітарного стану в лісі, на підставі відповідних лісопатологічних обстежень насаджень, здійснював санітарні вибіркові рубки та тим самим виконував свої обов`язки щодо захисту лісів від шкідників і хвороб, з метою збереження лісу від ослаблення та іншого негативного впливу та дотримувався вимог діючого законодавства. В зв`язку з викладеним підозрюваний мав законне і обґрунтоване право видавати лісорубний квиток в установленому порядку.

Також підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, позитивно характеризується, неодноразово нагороджений за успіхи у праці, раніше не судимий. Крім того, звертав увагу, що підозрюваний є інвалідом 2 групи та його утримання під вартою спричинить значну шкоду його здоров`ю, а також позбавить можливості працювати. Також зазначав, що розмір застави є явно непомірним для підозрюваного та не відповідає рівню його доходів, а тому гарантує його потрапляння до СІЗО.

Підозрюваний підтримав думку свого захисника та пояснив, що йому не було відомо про те, що порубка здійснювалася в межах Національного природного парку «Куяльницький», який фактично не було створено, він не мав межових знаків. Крім того, використання лісових ресурсів відбувалося відповідно до вимог законодавства.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Як встановлено в судовому засіданні 19.09.2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України.

Що стосується посилання захисника на необґрунтованість підозри, слідчий суддя зазначає наступне.

Згідно ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена усправі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п.175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України.

Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому слідчий суддя не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, а також їх сукупності для висновку про винуватість особи, або її невинуватість, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення ч.3 ст.365 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами: протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; двома протоколами огляду місця події від 18.05.2023; протоколом огляду місця події від 19.05.2023; висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 28.08.2023 за №23-3514; указом Президента України від 01.01.2022 №3/2022 «Про створення Національного природного парку «Куяльницький» та додатками до нього; наказом генерального директора Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» ОСОБА_7 від 14.12.2022 №94-К; трудовим договором від 14.12.2022 та додатковою угодою до трудового договору від 03.04.2023.

Слідчий суддя зазначає, що доводи захисту про фактичне нестворення Національного природного парку «Куяльницький», а й відповідно законність дій щодо використання лісових ресурсів, а також обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

В той же час з матеріалів клопотання вбачається, що з метою збереження, відтворення, ефективного використання природних комплексів та об`єктів у басейні Куяльницького лиману, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню, естетичну цінністьУказом Президента України від 01.01.2022 № 3/2022на території Березівського та Одеського районів Одеської області створено Національний природний парк «Куяльницький». Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.04.2022 №169 затверджено «Положення про Національний природний парк «Куяльницький». Відповідно до пункту 4.5 цього Положення спеціальне використання природних ресурсів у межах території Парку здійснюється на підставі дозволів, виданих Одеською обласною державною адміністрацією та у межах лімітів, затверджених Міндовкілля. Такі норми Положення узгоджуються із вимогамистатті 9-1 Закону № 2456-XIIщодо здійснення спеціального використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів. Відповідно до приписів частини 4статті 7 Закону №2456-XII, до моменту встановлення в натурі згідно законодавства, площа та межі території Національного природного парку «Куяльницький» визначаються відповідно до розробленого Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, Інститутом проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України, Державним підприємством «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Проекту створення національного природного парку «Куяльницький» на території Біляївського, Іванівського, Лиманського районів Одеської області та міста Одеса, який затверджено 17.07.2020 Вченою радою Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України. Таким чином, є певним чином обгрунтованим позиція сторонни обвинувачення, що спеціальне використання природних ресурсів на території Національного природного парку «Куяльницький» (без вилучення), в т.ч. у вигляді лісогосподарських заходів з поліпшення якісного складу лісів (рубка формування і оздоровлення лісів), може здійснюватись лише на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. В той же час на момент видачі підозрюваним лісорубних квитків не були затверджені ліміти на використання природних ресурсів та відповідні органи державної влади не надали дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Таким чином, з врахуванням презумції невинуватості, вагомомості наявних доказів підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 умисного службового тяжкого злочину, тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, враховуючи, що підозрюваний є посадовою особою Філії «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» та на останнього покладені обов`язки пов`язані із державною службою у сфері природоохорони, неможливості застосування у разі визнання його винним ст.75 КК України, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність в судовому засіданні наявності ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, зазначений ризик збільшений тим, що підозрюваний розлучений, неповнолітних дітей не має, проживає в орендованому приміщенні за місцем роботи.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Зокрема, як вже зазначалось, з метою конспірації підозрюваний для спілкування використовував мобільні додатки, а тому останній може вжити заходи щодо знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тому ризик передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України повністю доведений.

В частині існування ризику впливу підозрюваного на свідків в рамках кримінального провадження, слідчий суддя враховує те, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті23,224,352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику ймовірного впливу підозрюваного на свідків.

Що стосується посилання сторони обвинувачення на наявність в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п.4 ч.1ст.177 КПК України, у вигляді можливого знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання, що вказані доводи сторони обвинувачення не знайшли свого підтвердження. Будь-які відомості, які б могли свідчити про існування вищенаведеного ризику у слідчого судді на теперішній час відсутні. За таких обставин, на думку слідчого судді, стороною обвинувачення не доведено існування в рамках даного кримінального провадження означеного ризику, а відповідні посилання сторони обвинувачення є безпідставними.

Слідчий суддя враховує наявність позитивних характеристик та нагород за здійснення службової діяльності, водночас з врахуванням специфіки інкримінованого злочину, вони суттєво не знижують встановлених ризиків.

Слідчий суддя враховує наявність у підозрюваного 2 групи інвалідності, водночас стороною захисту не надано медичної документації, що свідчить про неможливість утримання підозрюваного під вартою.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі « Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суду з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи встановлені обставини, існування ризиків в їх сукупності та взаємозв`язку, на переконання слідчого судді запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді обґрунтовується розмір застави.

Слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави у більш великому розмірі ніж визначено для особи підозрюваної у скоєнні тяжкого злочину, відповідно вимог ст.183 ч.3 КПК України.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст.177,178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, враховуючи обставини можливого вчинення кримінального правопорушення, у сфері перевищення службових повноважень, вчинене працівником правоохоронного органу у сфері використання природних ресурсів, а саме лісу на території національного природного парку в умовах воєнного стану, кількість епізодів злочинної діяльності, а також високий ступінь встановлених ризиків передбачених ст.177 КПК України, майновий стан підозрюваного, розміру завданої шкоди об`єктам природно-заповідного фонду, що наразі встановлений органом досудового розслідування, слідчий суддя приходить до переконання, що розмір застави, передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України не здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, у випадку внесення застави, а тому в даному випадку доцільним є застосування застави у розмірі 1863 (одна тисяча вісімсот шістдесят три) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене з прокурором спеціалізованої екологічної прокуратури Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12023162260000064 від 02.02.2023 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 18.11.2023 року включно.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачених КПК України в розмірі 1863 (одна тисяча вісімсот шістдесят три) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 5000 292 (п`ять мільйонів двісті дев`носто дві) гривні.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком до 18.11.2023 року включно, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками ( ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинувачуваним, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1