Постанова

від 27.09.2023 по справі 916/3608/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3608/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

За участю представників учасників справи:

від КП "Теплопостачання міста Одеси" - Малявкін А.Б. в порядку самопредставництва

від ФОП Годлевського Ю.О. - адвокат Сільницький І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023

у справі №916/3608/22

за позовом Фізичної особи-підприємця Годлевського Юрія Олександровича

до Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дом70

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

Фізична особа-підприємець Годлевський Юрій Олександрович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси, в якому просив:

- зобов`язати Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси здійснювати нарахування оплати за спожиту теплову енергію за адресою: вул. Семена Палія, буд. 70, м. Одеса, приміщення 147, на підставі показників вузлів розподільного обліку №15013211;

- зобов`язати Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси здійснити за період з листопада 2021 року по листопад 2022 року перерахунок вартості спожитої теплової енергії з урахуванням показників вузлів розподільного обліку теплової енергії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним у відповідності до умов укладеного між сторонами договору направлялись відповідачу показання приладів розподільного обліку теплової енергії для проведення нарахування оплати за спожиті послуги за відповідний період. Однак, за ствердженнями позивача, відповідач протиправно відмовляється здійснювати нарахування оплати на підставі показників приладів розподільного обліку теплової енергії.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 по справі №916/3608/22 позов задоволено, зобов`язано Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси здійснювати нарахування оплати фізичній особі-підприємцю Годлевському Юрію Олександровичу за спожиту теплову енергію за адресою: вул. Семена Палія, буд. 70, м. Одеса, приміщення 147, на підставі показників вузлів розподільного обліку №15013211, зобов`язано Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси здійснити перерахунок вартості спожитої фізичною особою-підприємцем Годлевським Юрієм Олександровичем теплової енергії за період з листопада 2021 року по листопад 2022 року з урахуванням показників вузлів розподільного обліку теплової енергії.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що під час дії укладеного між сторонами договору № 1771 від 18.04.2017 року до грудня 2021 року КП "Теплопостачання міста Одеси", як виконавець послуг здійснював розподіл обсягів комунальних послуг з урахуванням показників встановленого позивачем вузла розподільчого обліку теплової енергії. При цьому, на думку суду першої інстанції, зміна законодавства, що регулює питання порядку встановлення та прийняття на облік вузла розподільчого обліку теплової енергії, не припинила можливість споживача теплової енергії, за наявності встановленого у передбаченому порядку (на момент встановлення) індивідуального приладу обліку тепла, оплачувати такі послуги за показниками відповідного лічильника.

Також, на переконання суду першої інстанції, зміна законодавцем технічних вимог щодо порядку встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних лічильників) не є підставою для встановлення споживачем нового обладнання для обліку тепла, за умови, що таким споживачем до прийняття нового Порядку вже встановлено індивідуальний вузол розподільного обліку теплової енергії. Отже, показники лічильників, встановлених та прийнятих на облік у встановленому законом порядку до прийняття Порядку, повинні враховуватися виконавцем послуг, тобто у цьому випадку КП "Теплопостачання міста Одеси".

За таких обставин, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що КП „Теплопостачання міста Одеси, яке є виконавцем послуг з постачання теплової енергії в приміщення позивача, всупереч положень законодавства і Правил, які були чинними на час встановленні позивачем лічильника теплової енергії, обмежило право позивача здійснювати оплату вартості фактично отриманої теплової енергії відповідно до даних встановленого індивідуального вузла розподільчого обліку теплової енергії у належному йому приміщенні.

Відтак, на думку місцевого господарського суду, дії відповідача по нарахуванню позивачу вартості послуг з постачання теплової енергії, без врахування показників лічильника є протиправними та такими, що обмежують право позивача на раціональне споживання теплової енергії та оплату за фактично отриманні послуги з постачання теплової енергії.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 по справі №916/3608/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції всупереч нормам матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.

Так, апелянт стверджує, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції, окрім іншого, зобов`язав КП «ТМО» здійснити перерахунок вартості спожитої ФОП Годлевським Ю.О. теплової енергії за період з листопада 2021 року по листопад 2022 року з урахуванням показників вузла розподільного обліку теплової енергії. В той же час, протягом означеного періоду часу відповідачем здійснювався розподіл теплової енергії (та відповідне нарахування її вартості) позивачеві пропорційно опалюваній площі (об?єму) приміщення споживача згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг лише протягом трьох місяців, а саме - у лютому, березні та листопаді 2022 року. З квітня по жовтень 2022 року тривав міжопалювальний період, у який розподіл теплової енергії взагалі не здійснювався.

Щодо чотирьох перших місяців вказаного періоду часу, а саме - листопада і грудня 2021 року та січня і лютого 2022 року, то як стверджує апелянт, у ці місяці відповідачем здійснювався розподіл теплової енергії (та відповідне нарахування її вартості) позивачеві саме з урахуванням показань вузла розподільного обліку теплової енергії.

Відтак, як вважає апелянт, суд першої інстанції безпідставно зобов`язав відповідача здійснити перерахунок вартості спожитої ФОП Годлевським Ю.О. теплової енергії як за той період, за який позивачеві вже і так було здійснено розподіл спожитої теплової енергії саме з урахуванням показників вузла розподільного обліку, так і за період, протягом якого розподіл теплової енергії взагалі не здійснювався.

Скаржник також наголошує на тому, що місцевим господарським судом не взято до уваги доводи відповідача з приводу того, що прийняття по цій справі рішення на користь позивача суттєво порушує права та інтереси третіх осіб, а саме інших споживачів - власників (співвласників) інших житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, оскільки у разі зобов??язання відповідача нараховувати позивачеві оплату за спожиту теплову енергію на підставі показань вузла розподільного обліку теплової енергії, різниця між показаннями будинкового вузла комерційного обліку та вузла розподільного обліку позивача буде покладатись саме на інших співвласників будинку пропорційно опалюваній площі (об?єму) їх приміщень, внаслідок чого зростуть і платіжні вимоги теплопостачальної організації до цих споживачів.

Наголошує скаржник й на тому, що судом першої інстанції не було враховано того, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження здійснення позивачем будь-яких дій щодо узгодження здійсненого ним відгалуження від внутрішньобудинкової системи централізованого опалення з іншими власниками житлових і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Також, за твердженням апелянта, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував відсутність доказів на підтвердження того, що позивачем отримувався відповідний дозвіл від інших власників житлових і нежитлових приміщень у вказаному будинку на переобладнання належного позивачеві приміщення шляхом облаштування іншої системи опалення згідно з вимогами чинного законодавства.

Апелянт також вважає, що підтримуючи заявлені позовні вимоги позивача у даній справі, третя особа ОСББ Дом70 фактично виступило проти інтересів інших співвласників будинку, без з`ясування їх думки з цього приводу. Адже, як вже було зазначено вище, задоволення позову у цій справі матиме для них певні негативні фінансові наслідки.

В той же час, як стверджує апелянт, маючи на меті виявлення такого інтересу, КП «ТМО» саме здійснило письмове опитування співвласників будинку, які одноголосно зазначили, що жодної згоди на втручання у внутрішньобудинкову систему опалення загального користування для влаштування індивідуальної системи опалення у належному позивачеві приміщенні вони не надавали, а також не погоджуються із тим, що розподіл послуги між споживачами будинку буде здійснюватися пропорційно площі, але з врахуванням показань належного позивачеві приладу обліку.

Враховуючи те, що вищезазначена правова позиція третьої особи у цій справі стала відома КП «ТМО» вже тільки після подання ним відзиву та навіть заперечення, апелянт стверджує, що належним чином підготувати і подати у встановлений законом строк в якості доказів згадані вище анкети письмового опитування споживачів будинку відповідач об`єктивно не мав жодної можливості.

3 огляду на наведене, апелянт просить суд апеляційної інстанції поновити відповідачеві строк для подання вищевказаних письмових доказів, а саме - 19-ти анкет письмового опитування споживачів будинку, в якості додаткових доказів у справі з метою її перегляду за їх наявністю.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження по справі №916/3608/22 за апеляційною скаргою Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси на рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 та призначено справу до розгляду на 27.09.2023.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від позивача в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У даному відзиві позивач зазначає, що апелянтом не наведено жодного заперечення щодо позиції суду першої інстанції про обов`язок відповідача здійснювати нарахування оплати за послуги з теплопостачання на підставі показань приладів обліку.

На переконання позивача, висновки суду першої інстанції здійснено з урахуванням приписів чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, зокрема Порядку, який не передбачає повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку відповідно з новою процедурою, який раніше був прийнятий на абонентський облік до набрання чинності іншого Порядку. Прилади розподільного обліку у приміщенні Позивача були встановлені згідно проектів, узгоджених з КП «ТГО» та прийняті в експлуатацію згідно Актів прийому в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 09.06.2016 р., складеного КП «ТГО», у повній відповідності з діючим на той час Порядком.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції щодо здійснення перерахунку за листопад, грудень 2021 року та січень, лютий 2022 року, обставинам справи є на думку позивача необґрунтованими, оскільки позивач у відповідності з умовами договору, направив відповідачу показання приладів розподільного обліку теплової енергії за даний період для проведення нарахування оплати за спожиті послуги за відповідний період. Однак, відповідач відмовився від прийняття наданих показань приладів обліку теплової енергії у зв`язку з тим, що на його думку, прилади розподільного обліку, які були встановлені у приміщенні у 2016 році, на абонентський облік КП «ТГО» не прийняті.

Тому, позивач вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно дослідивши матеріали справи дійшов правильного висновку про здійснення перерахунку за листопад 2021 р., грудень 2021 р., січень 2022 р., лютий 2022 р., березень 2022 р. Наявність періоду, протягом якого споживання теплової енергії не здійснювалося, не перешкоджає проведенню перерахунку вартості спожитої теплової енергії, оскільки в будь-якому випадку підставою для нарахування оплати є показання приладу обліку.

Позивач також наголошує на тому, що прилади розподільного обліку у приміщенні позивача були встановлені згідно проектів, узгоджених з КП «ТМО» та прийняті в експлуатацію згідно Актів прийому в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 09.06.2016 р., складених КП «ТМО». КП «TMO» надавало Технічні вимоги на дооснащення системи опалення нежитлових приміщень в житловому будинку. Пунктом першим Технічних вимог встановлено, що підключення системи опалення приміщення вузлом обліку теплової енергії необхідно виконати самостійними трубопроводами в тепловому пункті будинку.

Щодо поданих до суду апеляційної інстанції нових доказів, позивач зазначає, що у КП «ТМО» була можливість подати докази в суді першої інстанції, звернувшись з відповідним клопотанням, проте відповідач нею не скористався.

Під час судового засідання від 27.09.2023 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами апелянта, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 65,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.03.2023 р.

18.04.2017 між Комунальним підприємством ,,Теплопостачання міста Одеси (теплопостачальна організація) та споживачем фізичною особою-підприємцем Годлевським Юрієм Олександровичем був укладений договір № 1771 на постачання теплової енергії, згідно розділу 1 якого відповідач як Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати позивачу як споживачу теплову енергію, а споживач в свою чергу зобов`язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу на опалення об`єкта за адресою: вул. Дніпропетровська дорога, 70, прим. 147 згідно витрат теплоносія G=0,09т/годину та гаряче водопостачання. Об`єкт належить споживачу на праві приватної власності. Обсяги споживання вказані в додатку 1 до цього договору.

За положеннями п. 3.2.2 п. 3.2 договору споживач зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором.

В п. 4.2.1 п. 4.2 договору визначено обов`язок Теплопостачальної організації забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з додатком 1.

Згідно з п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії визначається на опалення за приладом обліку „Gross WMZ (одиниці виміру Гкал); на гаряче водопостачання за показниками двох лічильників КВ-1,5 (одиниці виміру м3).

Звіт про фактичне щомісячне споживання теплової енергії споживач надає Теплопостачальній організації в термін з 28 по 30 число звітного місяця (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації по тарифу для інших споживачів, встановленого з 24.02.2017 р. постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг № 151 від 01.02.2017 р. у розмірі 1826,952 грн. за 1 Гкал (з ПДВ).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2 договору).

Згідно з п. 10.1 договору останній набув чинності з 01.04.2017 та діє до 01.04.2018..

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово досягнуто взаємної згоди про його припинення (п.10.4 договору).

В додатку 1 до договору „Обсяги постачання теплової енергії споживачу з приладом обліку встановленим на введені до будівлі сторонами, зокрема, визначено: адресу об`єкту споживача, якою є Дніпропетровська дорога, 70, кв. 147, нежитлове приміщення в м. Одеса, обсяги постачання теплової енергії споживачу (теплове навантаження на опалення, добове споживання на гаряче водопостачання), а також спосіб обліку споживання теплової енергії: на опалення за приладом обліку, на гаряче водопостачання за показниками лічильника.

В додатку 2 до договору наведені „Умови припинення подачі теплової енергії.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що перед укладенням вказаного договору Комунальним підприємством ,,Теплопостачання міста Одеси згідно листа від 06.06.2016 р. № 15/02-05-2003 були видані Технічні умови на обладнання самостійної системи опалення жилих приміщень № 147 за адресою вул. Дніпропетровська дорога, 70, про що було повідомлено Годлевського Ю.О.

Вказаними Технічними умовами було передбачено здійснення проектування системи опалення спеціалізованою проектною організацією, яка має відповідну ліцензію, і подачу вказаного проекту на узгодження в КП „ТГО до початку здійснення робіт.

При цьому інженером проектувальником Постоловським Ю.Л. був розроблений відповідний робочий проект щодо індивідуальної системи опалення з вузлом обліку теплової енергії на об`єкті квартирі № 147 за адресою вул. Дніпропетровська дорога, 70, який був поданий до КП ,,Теплопостачання міста Одеси.

Так, згідно акту приймання в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 09.06.2016 року, складеного КП ,,Теплопостачання міста Одеси, відповідач допустив в експлуатацію з 09.06.2016 року вузол обліку теплової енергії на об`єкті: квартирі № 147 за адресою вул. Дніпропетровська дорога, 70 в м. Одеса, а саме теплолічильник „WMZ (заводський номер 15013211).

У вказаному акті засвідчено, що вузол обліку теплової енергії відповідає Технічним умовам № 15/02-05-2003 від 06.06.2016 р. та проекту системи обліку, розробленому ІП Постоловським Ю.Л.

Також відповідальною особою КП ,,Теплопостачання міста Одеси було здійснено опломбування на вказаному об`єкті обліку, про що свідчить акт збереження пломб від 10.10.2016 року, складеному КП ,,Теплопостачання міста Одеси.

Крім того, згідно акту обстеження вузла обліку теплової енергії від 06.04.2017 року, складеного і підписаного ФОП Годлевським Ю.О. і КП ,,Теплопостачання міста Одеси, відповідач підтвердив наявність лічильника теплової енергії обліку „WMZ (заводський номер 15013211) на опалення у нежилому приміщенні по вул. Дніпропетровська дорога, б. 70, оф. 147 в м. Одеса, та збереження двох пломб КП ,,ТГО, а також лічильника гарячої води.

До того ж у квітні 2019 року була здійснена повірка вказаного теплолічильнику „WMZ (заводський номер 15013211), про що свідчить свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 24-1-5/447 К, видане 19.04.2019 року на строк до квітня 2023 року.

Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що за період дії вказаного договору № 1771 від 18.04.2017 р. і до грудня 2021 року відповідачем здійснювалось нарахування оплати за спожиту позивачем теплову енергію на підставі показників приладу обліку теплової енергії, що не заперечується відповідачем.

24.12.2021 року ФОП Годлевським Юрієм Олександровичем була подана КП ,,Теплопостачання міста Одеси заява-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Подання вказаної заяви позивачем обумовлено відповідними законодавчими змінами в сфері житлово-комунальних послуг.

Зокрема, з 01.05.2021 року набрав чинності Закон України від 03.12.2020 №1060 Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Водночас Законом № 1060 внесено зміни до ч. 2 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги, згідно яких договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Крім того, вказаним законом № 1060 були внесені зміни до статті 13 Закону України „Про житлово-комунальні послуги, якими передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг для житлових багатоквартирних будинків.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги зпропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Так, згідно ч. 5 ст. 13 вказаного Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору:

- такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин;

- раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги, в редакції Закону № 1060 визначено, що договори про надання комунальних послуг у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не приймали рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішення Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Текст відповідного договору з постачання теплової енергії було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830 „Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії. Постанову опубліковано 01.10.2021 в офіційному виданні Урядовий кур`єр 2021, № 190.

Текст типового договору було розміщено на офіційному сайті Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси (www.teplo.od.ua) 04 жовтня 2021 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п`ята статті 633 ЦК України).

За визначенням наведеним у частині першій статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до загальних положень типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Типовий договір), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022), цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України (п. 1).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайту КП ТМО (п. 2).

Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному веб-сайту КП ТМО (п. 3).

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги (п. 4).

У зв`язку із вищезазначеними законодавчими змінами та враховуючи подану відповідачем заяву-приєднання від 24.12.2021 року, вищевказаний договір від 18.04.2017 р. №1771 про постачання теплової енергії між КП „Теплопостачання міста Одеси та споживачем ФОП Годлевським Ю.О. про надання послуги з постачання теплової енергії до приміщень у житловому багатоквартирному будинку за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія, 70 кв. 147, вважається припиненим.

Натомість, між КП „Теплопостачання міста Одеси, як постачальником та ФОП Годлевським Ю.О., як споживачем було укладено договір постачання теплової енергії на умовах типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, передбаченого Правилами надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 (далі Правила № 830) в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 р. № 1022.

В п. 11 типового договору встановлено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу). Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу.

Так, приміщення ФОП Годлевського Ю.О. обладнані приладами розподільного обліку теплової енергії № 15013211 (договір № 1771). При цьому позивачем у відповідності з умовами договору направлялись відповідачу показання приладів розподільного обліку теплової енергії (листопад 2021 р., грудень 2021 р., січень 2022 р., лютий 2022 р., березень 2022 р.) для проведення нарахування оплати за спожиті послуги за відповідний період.

Однак, за ствердженнями позивача, відповідач відмовляється здійснювати нарахування оплати на підставі показників приладів розподільного обліку теплової енергії, оскільки, на думку відповідача, прилади розподільного обліку, які були встановлені у приміщенні у 2016 році, на абонентський облік КП ТГО не прийняті.

Як зазначає позивач, Законом України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, було визначено право споживача на встановлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік, а також проведення оплати за спожиті послуги згідно з показниками індивідуальних приладів обліку.

Так, позивач вважає, що положення та вимоги Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.10.2018 року № 270, застосовуються з моменту набрання ним чинності до нових відносин, які визначають процедуру прийняття приладу обліку на абонентський облік та не мають зворотної сили до вже встановлених приладів обліку, які були прийняті на облік, а тому показники приладів обліку, встановлених та прийнятих на облік у встановленому законом порядку до прийняття Порядку № 270, повинні враховуватися виконавцем послуг.

Відтак, позивач вважає, що дії відповідача щодо ненарахування обсягів спожитих послуг на підставі показань вузлів комерційного обліку теплової енергії є протиправними, що й стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду першої інстанції.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд погодився із доводами позивача, визнав їх обґрунтованими та задовольнив заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Статтею 6 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах: зокрема, забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; забезпечення комерційного обліку постачання теплової енергії.

Відповідно до пункту 22 типового договору розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання здійснює виконавець.

Закон України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання вузлом розподільного обліку є вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.

На підставі частини четвертої статті 6 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", оператор зовнішніх інженерних мереж, виконавець комунальної послуги, інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, зобов`язані приймати вузли обліку, встановлені відповідно до вимог цього Закону, на абонентський облік протягом 14 календарних днів, про що складається відповідний акт.

Прийняття приладу обліку на абонентський облік здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Так, колегія суддів зазначає, що станом на час укладення між сторонами по справі договору № 1771 від 18.04.2017 року, в якому було передбачено здіснення оплати позивачем спожитої теплової енергії відповідно до показників відповідного приладу обліку, який був встановлений в приміщенні позивача за погодженням з відповідачем, і до прийняття Порядку, яким мала бути встановлена процедура взяття на абонентський облік, а також здійснений перегляд інших нормативно-правових актів протягом 6 місяців з дня опублікування Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" (02 серпня 2017 року), діяли Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Пунктом 10 вказаних Правил № 630 було передбачено, що справляння плати за нормативами споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Згідно з п. 29 Правил № 630 споживач має право зокрема, на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік; на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку.

Статтею 32 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

За наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця.

Статтею 1 Закону України „Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання передбачено, що:

- вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності);

- вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються.

У такому разі для визначення обсягу теплової енергії, спожитої на потреби опалення, на всіх опалювальних приладах (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) особами, визначеними частинами другою і третьою цієї статті, повинні бути встановлені прилади - розподілювачі теплової енергії, крім випадків, коли це економічно недоцільно.

Модель приладу-розподілювача теплової енергії визначається власником (співвласниками) будівлі за погодженням з виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги.

Усі опалювальні прилади при застосуванні вузлів розподільного обліку теплової енергії або приладів - розподілювачів теплової енергії обладнуються автоматичними регуляторами температури повітря у приміщенні відповідно до будівельних норм.

Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів-розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України. За наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року N 829 був затверджений Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії (далі Порядок № 829).

Пунктом 6 Порядку №829 передбачено, що технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку наявна за відповідності внутрішньобудинкової системи опалення всім таким критеріям: окреме відгалуження системи опалення для окремого приміщення, наявність якого встановлено під час візуального огляду та яке передбачене принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення будівлі (за наявності); принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення передбачено технічну можливість встановлення автоматичних регуляторів температури в приміщеннях для регулювання споживання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що не призведе до порушень гідравлічного режиму внутрішньобудинкової системи опалення будівлі; під час встановлення вузла розподільного обліку буде забезпечено дотримання вимог застосування засобу вимірювальної техніки та умов його належної експлуатації, що зазначені у технічній (супровідній) документації на цей засіб; можливість забезпечення вільного доступу для зняття показань приладу обліку, його обслуговування, заміни під час подальшої експлуатації.

Згідно з п. 3 Порядку №829 розподільний облік споживання комунальної послуги з постачання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж і оснащена вузлами комерційного обліку теплової енергії, забезпечується шляхом встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії на вводі трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення в окреме приміщення будівлі або приладів - розподілювачів теплової енергії на опалювальних приладах.

Відповідно до вимог п. 10 Порядку №829 оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09 серпня 2018 року №205, за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим.

В свою чергу, Порядок №829 набрав чинності 24 жовтня 2018 року, а тому положення та вимоги даного Порядку підлягають застосовуванню з моменту набрання ним чинності, до нових відносин, які визначають процедуру встановлення вузлів розподільного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії та не мають зворотної сили до вже встановлених лічильників, які були прийняті на облік.

Відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як вже було встановлено та зазначено вище, під час дії укладеного між сторонами договору №1771 від 18.04.2017 року до грудня 2021 року КП "Теплопостачання міста Одеси", як виконавець послуг здійснював розподіл обсягів комунальних послуг з урахуванням показників встановленого позивачем вузла розподільчого обліку теплової енергії.

Тому, у даному випадку, зміна законодавства, що регулює питання порядку встановлення та прийняття на облік вузла розподільчого обліку теплової енергії, не припинила можливість споживача теплової енергії, за наявності встановленого у передбаченому порядку (на момент встановлення) індивідуального приладу обліку тепла, оплачувати такі послуги за показниками відповідного лічильника.

Слід також відзначити, що Порядок №829 не передбачає зняття з обліку тих лічильників споживачів, які були погоджені та взяті на облік до набуття чинності цієї постанови, та не встановлює заборони щодо врахування показників по даним лічильникам, які надаються споживачами.

Також названий Порядок №829 не містить жодних вимог щодо повторного прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку, який був прийнятий на абонентський облік, до набрання чинності даного Порядку.

Відтак, з огляду на вищенаведені положення Порядку, зміна законодавцем технічних вимог щодо порядку встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних лічильників) не є підставою для встановлення споживачем нового обладнання для обліку тепла, за умови, що таким споживачем до прийняття нового Порядку №829 вже встановлено індивідуальний вузол розподільного обліку теплової енергії.

Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, було визначено право споживача на встановлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік, а також проведення оплати за спожиті послуги згідно з показниками індивідуальних приладів обліку.

Отже, показники лічильників, встановлених та прийнятих на облік у встановленому законом порядку до прийняття Порядку №829, повинні враховуватися виконавцем послуг, тобто у цьому випадку КП "Теплопостачання міста Одеси".

Дана позиція суду повністю узгоджується із висновками викладеними Верховним Судом у складі колегії суддів Першої Судової Палати Касаційного Цивільного Суду у постанові від 02.11.2021 року у справі № 756/2361/20-Ц відповідно до якої зміна законодавства, що регулює питання порядку встановлення та прийняття на облік вузла розподільчого обліку теплової енергії, не припиняє можливість споживача теплової енергії за наявності встановленого у передбаченому порядку (на момент встановлення) індивідуального приладу обліку тепла оплачувати такі послуги за показниками відповідного лічильника. Зміна законодавцем технічних вимог щодо порядку встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних лічильників) не є підставою для встановлення споживачем нового обладнання для обліку тепла за умови, що таким споживачем до прийняття нового Порядку № 829 вже встановлено індивідуальний вузол розподільчого обліку теплової енергії.

Тобто, вказаний Порядок не передбачає повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку відповідно з новою процедурою, який раніше був прийнятий на абонентський облік до набрання чинності Порядку № 829.

Так, у даному випадку, як вже було вказано вище, прилади розподільного обліку у приміщенні позивача були встановлені згідно проектів, узгоджених з відповідачем та прийняті в експлуатацію згідно з Актами прийому в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 09.06.2016 р., складеного відповідачем, у відповідності з діючим на той час Порядком.

З огляду на таке, колегія суддів вважає, що у даному випадку дії відповідача щодо неврахування обсягів спожитих позивачем послуг на підставі показань вузлів комерційного обліку теплової енергії, зокрема через його не прийняття на облік, після прийняття нового Порядку, є протиправними.

Слід також наголосити на тому, що влаштування вузла комерційного обліку теплової енергії на об`єкті позивача було виконане на підставі робочого проекту індивідуальної системи опалення з вузлом обліку теплової енергії, погодженого КП „Теплопостачання міста Одеси.

Відповідач, як свідчать наявні матеріли справи, вказаний лічильник обліку теплової енергії прийняв в експлуатацію, жодних зауважень щодо встановлення вузла комерційного обліку теплової енергії та взяття на облік у відповідача не було.

До того ж, встановлений в приміщенні позивача тепло лічильник пройшов повірку, про що свідчить свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки N 24-1-5/447 К, в якому визначено, що зазначений лічильник за № 15013211 відповідає вимогам ДСТУ ЕN 1434. Дане свідоцтво було чинне до квітня 2023 року, тобто у вказаний позивачем спірний період 2021-2022 рр.

Наведене свідчить про те, що КП „Теплопостачання міста Одеси, яке є виконавцем послуг з постачання теплової енергії в приміщення позивача, всупереч положень законодавства і Правил № 630, які були чинними на час встановленні позивачем лічильника теплової енергії, обмежило право позивача здійснювати оплату вартості фактично отриманої теплової енергії відповідно до даних встановленого індивідуального вузла розподільчого обліку теплової енергії у належному йому приміщенні.

Незважаючи на наявність у приміщенні позивача № 147 встановленого вузла розподільчого обліку теплової енергії („WMZ заводський номер 15013211), нарахування оплати за теплову енергію відповідач проводив на загальних підставах, без урахування його показників, що суперечить нормам законодавства і умовам діючого договору, за якими обсяг спожитої послуги визначається за показниками засобів вимірювальної техніки вузла комерційного обліку.

З огляду на таке, колегія суддів погоджується із доводами позивача, що дії відповідача по нарахуванню вартості послуг з постачання теплової енергії в приміщенні № 147 за адресою м. Одеса, вул. Семена Палія (в минулому Дніпропетровська дорога), 70, без врахування показників лічильника теплової енергії „WMZ заводський номер 15013211, починаючи з листопада 2021 року і до листопада 20222 року є протиправними та суперечать, як приписам законодавства, так й умовам укладеного між сторонами договору.

В свою чергу, такі протиправні дії відповідача, а саме здійснення нарахування позивачу вартості послуги з постачання теплової енергії протягом з листопада 2021 року по листопада 2022 року без урахування показників лічильника теплової енергії, призвели до порушення права позивача на раціональне споживання теплової енергії та оплату за фактично отриманні послуги з постачання теплової енергії.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки відповідач безпідставно не враховував, під час здійснення розрахунку спожитої теплової енергії позивачем, показів лічильника встановленого у позивача та починаючи з листопада 2021 року і по листопад 2022 року безпідставно нараховував вартість за послуги з постачання теплової енергії в приміщення позивача без врахування показників такого лічильника.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта з приводу того, що суд першої інстанції зобов`язуючи відповідача здійснити перерахунок вартості спожитої позивачем теплової енергії за період з листопада 2021 року по листопад 2022 року, не врахував того, що протягом зазначеного періоду відповідачем здійснювався розподіл теплової енергії пропорційно опалювальній площі лише у лютому, березні та листопаді 2022, а з квітня по жовтень 2022 взагалі тривав міжопалювальний сезон, у який розподіл теплової енергії взагалі не здійснювався, з огляду на таке.

Так, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, серед іншого, зобов`язав КП Теплопостачання міста Одеси здійснити за період з листопада 2021 року по листопад 2022 року перерахунок вартості спожитої теплової енергії з урахуванням показників вузлів розподільного обліку теплової енергії.

Отже, відповідний перерахунок має бути здійснено відповідача саме з урахуванням показів вузлів розподільного обліку теплової енергії, які встановлені на об`єкті позивача.

Тому, у даному випадку, наявність періоду, протягом якого споживання теплової енергії не здійснювалося (міжопалювальний сезон), жодним чином не перешкоджає проведенню перерахунку вартості спожитої теплової енергії, оскільки підставою для здійснення такого перерахунку, та відповідно, нарахування оплати за спожиту теплову енергію є показання приладу обліку, який встановлено на об`єкті позивача.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта з приводу не врахування судом першої інстанції того, що рішення по даній справі може вплинути на права та інтереси третіх осіб, а саме інших співвласників багатоквартирного будинку, з огляду на таке.

За приписами ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

З правової конструкції наведеної процесуальної норми вбачається, що законодавець використовує словосполучення «можуть вступити» треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у справу, у разі коли рішення у справі може впливати на їхні права або обов`язки, тобто передбачено залучення саме за їх заявою про вступ у справу; та/або таких осіб «може бути залучено за заявою учасників справи», тобто вбачається їх залучення за заявою учасників справи; та/або «за ініціативою суду», якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковою умовою залучення третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є встановлення судом, що рішення може вплинути на права та обов`язки такої особи, яка не є стороною у справі. У такому випадку суд залучає відповідну особу/осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, про що постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи/осіб та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Як вже було вказано вище, предметом позову у даній справі є вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснювати нарахування оплати за спожиту теплову енергію на підставі показників вузлів розподільного обліку та здійснити перерахунок вартості спожитої теплової енергії з урахуванням показників вузлів розподільного обліку теплової енергії.

Підставою заявленого позову є те, що відповідач у порушення приписів чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору, протиправно відмовляється здійснювати нарахування оплати на підставі показників приладів розподільного обліку теплової енергії.

При цьому, інші мешканці багатоквартирного будинку не є сторонами за договором укладеним між позивачем та відповідачем.

Відтак, оскаржуване рішення, жодним чином не впливає та не може вплинути на їх права та обов`язки.

Слід також наголосити на тому, що згідно з вищенаведеними приписами процесуального законодавства, сторони по справі наділені правом на звернення до суду із відповідним клопотанням про залучення до участі у справі третіх осіб.

Проте, наявні матеріли справи не містять, а скаржником не надано доказів на підтвердження того, що він скористався своїм правом на звернення до місцевого господарського суду із клопотанням про залучення до участі у справі третіх осіб, зокрема співмешканців багатоквартирного будинку.

Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що інші співмешканці будинку звертались до відповідача з будь-якими претензіями, скаргами тощо, з приводу здійснення нарахування позивачеві оплати за спожиту теплову енергію на підставі показників вузлів розподільного обліку.

Навпаки, як свідчать надані ОСББ Дом70 до суду першої інстанції пояснення, третя особа підтримала заявлені позовні вимоги та не заперечували проти їх задоволення.

Не надано апелянтом доказів й на підтвердження того, що співмешканці багатоквартирного будинку позбавлені можливості самостійно захищати свої права, у разі їх порушення, та уповноважили на вчинення таких дій саме КП „Теплопостачання міста Одеси.

Залишаються колегією суддів поза увагою й доводи апелянта з приводу того, що наявні матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження здійснення позивачем будь-яких дій щодо узгодження здійсненого ним відгалуження від внутрішньобудинкової системи централізованого опалення з іншими власниками житлових і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, оскільки дані обставини не відносяться до предмету спору по даній справі.

З цих же підстав відхиляються судом апеляційної інстанції й твердження апелянта про відсутність доказів на підтвердження того, що позивачем отримувався відповідний дозвіл від інших власників житлових і нежитлових приміщень у вказаному будинку на переобладнання належного позивачеві приміщення шляхом облаштування іншої системи опалення. До того ж, колегія суддів зауважує, що прилади розподільного обліку у приміщенні позивача були встановлені згідно проектів, узгоджених з КП „Теплопостачання міста Одеси та прийняті в експлуатацію згідно Актів прийому в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 09.06.2016 р., складених КП „Теплопостачання міста Одеси.

Щодо заявленого апелянтом клопотання про поновлення строку для подання письмових доказів, а саме - 19-ти анкет письмового опитування споживачів будинку, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Згідно з частиною третьою статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частинами четвертою, п`ятою та восьмою цієї статті передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази повинні існувати на момент розгляду спору судом першої інстанції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.

Однак, така обставина (тобто відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.

Так, колегія суддів зазначає, що надані скаржником до апеляційної скарги листи письмового опитування датовані 15.06.2023, тобто складені після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, що свідчить про те, що такі докази були відсутні станом на час прийняття оскаржуваного рішення, та відповідно, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання скаржником таких доказів.

На підставі вищенаведеного судова колегія зазначає, що надані апелянтом докази, а саме письмові опитування співмешканців багатоквартирного будинку, залучаються до матеріалів справи, але апеляційним судом не враховується під час розгляду справи по суті.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 у справі №916/3608/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.10.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.