Постанова

від 26.09.2023 по справі 212/8211/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8286/23 Справа № 212/8211/20 Суддя у 1-й інстанції - КУЗНЕЦОВ Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в порядкуспрощеного позовногопровадження цивільну справу за апеляційноюскаргою відповідача ОСОБА_2 ,від іменіта вінтересах якоїдіє представник адвокатВако МихайлоЮрійовичнарішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2023 року, ухваленого суддею Кузнецовим Р.О. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),

ВСТАНОВИВ

У квітні2022року позивач ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позову зазначив, що між сторонами існувала домовленість про продаж відповідачем земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого ОСОБА_2 отримала кошти, надала повний доступ позивачу до ділянки, з метою проведення ним будівництва та довіреністю уповноважила ОСОБА_1 бути її представником у справах, що пов`язані з будуванням, реконструкцією, прийняттям в експлуатацію належного їй нерухомого майна за вищевказаною адресою, а також в подальшому розпоряджатися належним їй домоволодінням з прилеглою земельною ділянкою.

Позивачем був збудований житловий будинок за власний кошт, але новостворений об`єкт не прийнятий в експлуатацію, оскільки відповідач скасувала довіреність.

Домоволодіння АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

Фактично будівельні матеріали у вигляді збудованого житлового будинку, на які було витрачено кошти позивачем, знаходяться на земельній ділянці, яка зареєстрована за відповідачем. При демонтажі будівельних матеріалів позивач не компенсує витрати, понесені ним на будівництво та матеріали, а тому вважає, що відновити своє порушене право він може лише шляхом стягнення з ОСОБА_3 на свою користь коштів в сумі 286 598,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просив суд визнати за ним право власності на будівельні матеріали у вигляді незавершеного будівництва, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача на свою користь вартість будівельних матеріалів в розмірі 286 598,00 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали та стягнення грошових коштів задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість будівельних матеріалів у розмірі 286 598,00 грн. (двісті вісімдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто вісім гривень).

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 2900,00 грн. (дві тисячі дев`ятсот гривень).

В апеляційній скарзі, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Вако М.Ю., посилаючись на незаконність оскаржуваного судового рішення, ухваленого з порушенням норм процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 4300 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17000, всього 21300 грн.

При цьому, скаржник зазначає, що 27 жовтня 2021 року представником позивача було подано в канцелярію суду уточнену позовну заяву, складену 25.10.2021 про зміну предмета позову в частині стягнення грошових коштів в розмірі вартості будівельних матеріалів, яку Відповідач не отримувала та відповідно була позбавлена можливості надати відзив та інші докази. Вказує, що Позивач при поданні уточненої заяви не дотримався вимог ч.3 ст.49 ЦПК України. Наголошує на тому, що суд першої інстанції без виклику Відповідача та повідомлення його про відкриття провадження виніс заочне рішення, яке в подальшому було скасовано з призначенням справи до розгляду.

Представник відповідача вказує на те, що 16 червня 2022 року, вже після призначення справи до розгляду, позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, однак незважаючи на те, що Позивачем так і не було сплачено судовий збір в повному обсязі, суд першої інстанції 31.03.2023 виніс ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Зазначає, що незважаючи на клопотання представника позивача відкласти розгляд справи з 27.06.2023 на іншій день через зайнятість в іншому судовому засіданні, суд першої інстанції виніс абсолютно незаконне, невмотивоване та упереджене рішення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення Відповідача та його представника. Вказує, що на адресу Відповідача рішення не направлялося.

Представник відповідача звертає увагу на те, що Позивачем до матеріалів справи не додано доказів матеріальних витрат на будівельні матеріали та проведення самих робіт/ квитанції, чеки та інші докази про придбання Позивачем будівельних матеріалів та проведення самого будівництва. Разом з тим, Відповідачем повернуто кошти Позивачу в розмірі 4500 доларів, які він сплатив за договором про наміри.

Також представник Відповідача вказує і на те, що Позивач не надав доказів при зміні предмету позову про те, що земельна ділянка та будинок, станом на день подачі фактично нового полозу, належить Відповідачу ОСОБА_2 , оскільки суд не перевірив витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.09.2020. Посилаючись на витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.05.2021, вказує на те, що власником житлового будинку та земельної ділянки є ОСОБА_4 , а не ОСОБА_2 . Зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи не визначився з належними відповідачами по справі, допустив грубе порушення норм процесуального права, що є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Окрім того, представник відповідача вказує і на те, що суд першої інстанції не вірно розподілив судові витрати, не взяв до уваги витрати на правничу допомогу, які понесла Відповідач та надала докази.

У відзиві на апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 , позивач ОСОБА_1 , просить відмовити в задоволенні скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторони відповідача в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку позивача ОСОБА_1 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони відповідача, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановленота матеріаламисправи підтверджено,що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.03.2020 встановлено, між сторонами з 2006 року велися попередні домовленості щодо купівлі-продажу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

07 травня 2007 року ОСОБА_2 була складена розписка, в якій вказано, що вона продала ОСОБА_1 належний їй будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , та отримала за нього 4500,00 доларів США, претензій не має.

Згідно з довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О. від 19.02.2007, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 бути її представником у державних та недержавних установах, підприємствах, організаціях, що пов`язані з добудуванням, реконструкцією, прийняттям в експлуатацію належного їй нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , та в подальшому розпоряджатися належним їй домоволодінням з прилеглою земельною ділянкою, що знаходиться за тією ж адресою.

Позивачем був збудований житловий будинок за вищевказаною адресою за власний кошт, але новостворений об`єкт не прийнятий в експлуатацію.

Відповідно до заяви від 15.02.2016, нотаріально посвідченою приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацком Я.О., відповідач повідомила ОСОБА_1 про те, що скасовує довіреність, видану на його ім`я на право представництва її інтересів та розпорядження належним їй домоволодінням з прилеглою земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір купівлі-продажу будинку укладено не було. На пропозицію позивача від 25.04.2018, відповідач грошові кошти не повернула.

Як вбачається зі звіту з незалежної оцінки вартості незавершеного будівництвом житлового будинку, в об`ємі вартості земельних поліпшень без вартості земельної ділянки, або пов`язаних з нею прав, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15-45), виконаного ТОВ «Оціночна фірма «Погляд» ринкова вартість об`єкта оцінки складає 286 598,00 грн.

Суд першоїінстанції,відмовляючи позивачевіу задоволенніпозовної вимоги про визнання права власності на будівельні матеріали у вигляді незавершеного будівництва, виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи.

Задовольняючи позовнувимогу ОСОБА_1 в частиністягнення звідповідача накористь позивачавартість будівельнихматеріалів врозмірі 286598,00грн.,суд першоїінстанції виходивз доведеностіцих позовнихвимог вповному обсязі,при цьомусуд незнайшов підставдля визнаннявисновку ТОВ«Оціночна фірма«Погляд» неналежним доказом,пославшись нате,що останніймістить інформаціющодо предметадоказування,зокрема інформаціюпро вартістьбудівельних матеріалів,виконаний назамовлення позивачау встановленомузаконом порядкута підтверджуєзаявлені позивачемвимоги,а томувідповідає критеріямналежності тадопустимості доказів,встановленим ст.ст.77, 78 ЦПК України.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами представника позивача ОСОБА_5 , викладеними в апеляційній скарзі.

За вимогами ст.ст.263, 264ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи представника відповідача, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим.

Відповідно до положень ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа/щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішеннямЖовтневого районногосуду м.КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від24.03.2020встановлено,між сторонамиз 2006року велисяпопередні домовленостіщодо купівлі-продажудомоволодіння,що розташованеза адресою: АДРЕСА_1 ,що 07 травня 2007 року ОСОБА_2 була складена розписка, де зазначено, що вона продала ОСОБА_1 належний їй будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , та отримала за нього 4500,00 доларів США, претензій не має.

Довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О. від 19.02.2007, встановлено, що ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 бути її представником у державних та недержавних установах, підприємствах, організаціях, що пов`язані з добудуванням, реконструкцією, прийняттям в експлуатацію належного їй нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , та в подальшому розпоряджатися належним їй домоволодінням з прилеглою земельною ділянкою, що знаходиться за тією ж адресою.

Також, суд встановив, що Позивач збудував житловий будинок за вищевказаною адресою за власний кошт, але новостворений об`єкт не прийнятий в експлуатацію, оскільки відповідачем була скасована раніше видана позивачу довіреність від 19.02.2007.

За змістом частини другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), прийняття його до експлуатації та державної реєстрації права власності на нього.

Системне тлумачення категорій «об`єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статей 350 та 351 ЦК України) та «об`єкт незавершеного будівництва» (стаття 331 ЦК України) дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочате, але не завершене, що допускає встановлення стосовно неї суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та у порядку, визначених цивільним законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі такого будівництва.

Відповідно до ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (частина друга стаття 3 Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), не вважаються речовими правами на чуже майно, тому що об`єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності.

Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений статтею 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Майнові права є не споживною річчю та визнаються речовими правами.

Майнові права на нерухомість, що є об`єктом незавершеного будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Висновок судупершої інстанціїпро те,що позовноївимоги про визнання права власності на будівельні матеріали у вигляді незавершеного будівництва не підлягають задоволенню з підстав неналежно обраного способу захисту порушеного права, колегія суддів вважає правильним і повністю з ним погоджується, як і погоджується з висновком суду на наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартість будівельних матеріалів в розмірі 286 598,00 грн., оскільки ці позовні вимоги доведені позивачем належними та допустимими доказами та не спростовані стороною відповідача.

Зокрема, стороною відповідача не спростовано висновок ТОВ «Оціночна фірма «Погляд», яким визначена вартість будівельних матеріалів в розмірі 286 598,00 грн., клопотань про призначення та проведення експертизи відповідач не заявляла, а відтак висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем позовних вимог у цій частині, колегія суддів вважає правильним і повністю з ним погоджується.

Доводи представника відповідача про те, що відповідач не отримувала уточнену позовну заяву складену 25.10.2021 про зміну предмета позову в частині стягнення грошових коштів в розмірі вартості будівельних матеріалів, та відповідно була позбавлена можливості надати відзив та інші докази, що 16 червня 2022 року, вже після призначення справи до розгляду, позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, однак незважаючи на те, що Позивачем так і не було сплачено судовий збір в повному обсязі суд першої інстанції 31.03.2023 виніс ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, що суд проігнорував клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи з 27.06.2023 на іншій день через зайнятість в іншому судовому засіданні, що суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення Відповідача та його представника, колегія суддів вважає необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, матеріалами справи встановлено, що дійсно позов про зміну предмету позову ОСОБА_1 не надсилав відповідачу ОСОБА_6 , однак в подальшому після скасування судом першої інстанції заочного рішення від 27 жовтня 2021 року, представник ОСОБА_5 отримав в суді 20.09.2022 року уточнений позов (а.с.191, т.1) та 30 січня 2023 року подав до суду відзив на уточнений позов з додатками до нього (а.с.203-217). Позиція сторони відповідача викладена відзиві на уточнений позов викладена в судовому рішенні, тобто почута судом першої інстанції (а.с.244, 244- зворот, т.1).

Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що на виконання ухвали суду без руху від 16 червня 2022, позивачем 26 липня 2022 року суду надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 908 грн. (а.с.181, 181 а, 181 б, т.1).

Також матеріали справи містять клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про відкладення судового розгляду справи, які задовольнялись судом першої інстанції і судовий розгляд відкладався на інші дати, зокрема з 07.12.2022 на 13.02.2023 (а.с.194-196, т.1); з 05.06.2023 на 27.06.2023 (а.с.233а-234, т.1), при цьому заяву представника відповідача від 26.06.2023 про чергове відкладення справи, суд не задовольнив, зазначачивши у рішенні про те, що представник відповідача вдруге надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через зайнятість в іншому процесі, проте, підтверджуючих документів до клопотання не надав, тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на законних підставах розглянув справу за відсутності сторін, які були належним чином повідомлені про день, час і місце судового розгляду справу.

Доводи представника відповідача, що суд при ухваленні рішення не вирішив питання розподілу судових витрат, понесених відповідачем під час розгляду справу, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, по суті розгляду справи, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача, а не відмовив у позову, а відтак понесені відповідачем судові витрати в розумінні положень ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Колегія суддів вважає, що доводи сторони відповідача є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів, а також незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції залишено без змін, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 ,від іменіта вінтересах якоїдіє представник адвокатВако МихайлоЮрійович залишити без задоволення.

Рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2023 року.

Головуючий:

Судді: