Рішення

від 28.09.2023 по справі 379/747/23

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/747/23

Провадження № 2/379/176/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі

головуючої судді - Музиченко О. О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бакал O. A.,

учасника справи

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Горбуненка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РІЖКИ», ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Наталія Миколаївна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, переведення прав покупця та визнання права власності, припинення права власності та скасування запису про право власності,

У С Т А Н О В И В:

Позивачі ТОВ«АГРОФІРМА РІЖКИ»та ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, в якому просять:

- визнати недійсним договір купівлі - продажу № 1284 від 29 листопада 2022 року, виданий та зареєстрований приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Н.М.;

- перевести на ОСОБА_2 права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу, який було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Федкевич Н.М за № 1284 від 29 листопада 2022 року, щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 3,4394 га, кадастровий номер: 3224485200:03:002:0037, яка розташована на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 3,4394 га, кадастровий номер: 3224485200:03:002:0037, яка розташована на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області;

- припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 3,4394 га, кадастровий номер: 5224485200:03:002:0037, яка розташована на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області;

- визнати недійсним і скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових грав на нерухоме майно № 48557718, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень, індексний номер 65611154 від 29 листопада 2022 року, здійснений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Федкевич Наталією Миколаївною.

І. Позиції сторін у справі

Позов обґрунтовано тим, що 03.08.2017 між ТОВ «АГРОФІРМА РІЖКИ» та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 14.08.2017 Реєстраційною службою Таращанського РУЮ Київської області. За умовами цього договору земельна ділянка площею 3,4394 га з кадастровим номером 3224485200:03:002:0037 передавалася позивачу в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір було укладено на 7 років з дати державної реєстрації права оренди на земельну ділянку. За умовами договору після закінчення його строку орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.03.2020 право власності на вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 3224485200:03:002:0037 перейшло до ОСОБА_1 , тому подальші права і обов`язки щодо договору оренди земельної ділянки від 03.08.2017 перейшли до нього.

Відповідно до договору оренди землі від 03.08.2017 орендар має переважне право на купівлю земельної ділянки у випадку її продажу орендодавцем.

13.01.2022 на адресу ТОВ «Агрофірма Ріжки» надійшов лист-пропозиція вих. №14/01-16 від 12.01.2022, що був направлений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Н.М., про намір реалізувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,4394 га, кадастровий номер: 3224485200:03:002:0037 шляхом продажу. До листа-пропозиції було додано проект Договору купівлі - продажу із заявленою ціною 230000,00 грн. та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 12.01.2022. Оскільки ТОВ «Агрофірма Ріжки» на підставі ч. 5 ст. 130-1 Земельного кодексу України передало переважне право купівлі земельної ділянки за кадастровим номером: 3224485200:03:002:0037 ОСОБА_2 , відповідно до Договору про передачу переважного права купівлі земельної ділянки від 31.01.2022, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав за №46466910 від 01.02.2022, товариство перенаправило пропозицію купити земельну ділянку ОСОБА_2 .. Листом від 03.02.2022 ОСОБА_2 прийняла пропозицію ОСОБА_1 щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки із заявленою у проекті Договору купівлі - продажу ціною 230000,00 грн.

В подальшому ОСОБА_2 отримала лист-пропозицію від нотаріуса ОСОБА_5 за вих. 99/01-16 від 07.06.2022 про намір власника ОСОБА_1 реалізувати цю ж земельну ділянку шляхом продажу. До листа-пропозиції було додано проект Договору купівлі - продажу із заявленою ціною 345000,00 грн. та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 07.06.2022. Листом від 28.06.2022 ОСОБА_2 прийняла пропозицію ОСОБА_1 щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки за заявленою ціною 345000,00 грн

04.10.2022 листом - пропозицією вих. №164/01-16 від 26.09.2022 приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Н.М. повідомила про новий намір реалізувати ці ж земельну ділянку шляхом продажу. До листа-пропозиції було додано проект Договору купівлі - продажу із заявленою ціною 500000,00 грн та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 26.09.2022. Листом від 27.10.2022 ОСОБА_2 прийняла пропозицію ОСОБА_1 щодо укладення договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки з кадастровим номером 3224485200:03:002:0037 за заявленою ціною 500000,00 грн..

Листом від 18.11.2022 вих. №217/01.16 позивачці ОСОБА_2 було направлено лист-запрошення на укладення Договору купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3224485200:03:002:0037. Цього листа-запрошення ОСОБА_2 не отримувала.

В подальшому на адресу ТОВ «Агрофірма Ріжки» надійшла заява від 03.01.2023 ОСОБА_3 про те, що він є новим власником земельної ділянки площею 3.4394 га, кадастровий номер 3224485200:03:002:0037, з проханням виплати йому орендну плату за 2022 рік, оскільки попередній власник орендну плату за цей період не отримав. До заяви ОСОБА_6 додав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.11.2022 року та довідку про реквізити карткового рахунку.

Позивачі вказують, що оскільки ТОВ «Агрофірма Ріжки» передало своє переважне право на купівлю-продаж вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_2 , а вона своїм правом не скористалась з незалежних від неї причин, - під час укладання договору купівлі - продажу цієї земельної ділянки ОСОБА_3 ОСОБА_1 було порушено першочергове право на її купівлю ОСОБА_2 , яка набула цього права 31.01.2022 на підставі Договору про передачу переважного права купівлі земельної ділянки.

В підготовчому засіданні представниця позивача ТОВ «Агрофірма Ріжки» - адвокат Мельник О.В. позов підтримувала. В судові засідання з розгляду справи по суті 20.09.2023 та 28.09.2023 не з`явилась. Про день і час розгляду справи позивач ТОВ «Агрофірма Ріжки» та його представник щоразу були повідомлені належно, про причини своєї неявки суд не повідомляли, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Позивачка ОСОБА_7 в судові засідання не з`являлась, про день, час і місце їх проведення щоразу була повідомлена належно. Причини неявки суду не повідомляла, заяв чи клопотань до суду не подавала.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду через свого представника адвоката Горбуненка В.С. відзив на позов (т.1 а.с.146-153). Відзив обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 дійсно був власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 3,4394 га, кадастровий номер: 3224485200:03:002:0037. 12.01.2022 ОСОБА_1 звернувся в порядку ст.1301 ЗК України до приватного нотаріуса Федкевич Н.М. щодо наміру продати належну йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення. ОСОБА_1 була подана заява та проект договору купівлі-продажу земельної ділянки за ціною 230 000,00 грн. Того ж дня було зареєстровано відповідний намір продажу земельної ділянки, про що приватним нотаріусом Федкевич Н.М. зроблено відповідний запис до Реєстру речових прав на нерухоме майно про обтяження. 03.02.2022 приватний нотаріус повідомила ОСОБА_1 про те, що ТОВ «Агрофірма Ріжки» передала ОСОБА_2 переважне право купівлі вказаної земельної ділянки шляхом укладення відповідного договору про передачу переважного права купівлі. Пропозицію купівлі земельної ділянки за 230 000,00 грн. суб`єкт переважного права ОСОБА_2 прийняла. Оскільки згідно зі ст. 1301 ЗК України власник земельної ділянки має право змінити умови договору чи ціну, то 07.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса для реєстрації нового наміру продажу даної земельної ділянки за ціною 345 000,00 грн. Цю пропозицію суб`єкт переважного права ОСОБА_2 прийняла. 26.09.2022 ОСОБА_1 знову звернувся до приватного нотаріуса по питанню реєстрації нового наміру продажу вказаної вище земельної ділянки, надавши проект договору за ціною 500 000,00 грн. Пропозицію продажу земельної ділянки за такою ціною ОСОБА_2 також прийняла. Після цього ОСОБА_1 повідомив приватного нотаріуса Федкевич Н.М. про те, що він та суб`єкт переважного права купівлі фактично узгодили умови проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки та надав згоду приватному нотаріусу на призначення дня і часу укладення договору. Приватний нотаріус призначила день і час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки на 29.11.2022 о 10-00 год.. У визначений приватним нотаріусом день та час ОСОБА_1 з`явився для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, а ОСОБА_2 на укладення договору не з`явилася. Прочекавши три години після призначеного часу для укладення договору з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 продав свою земельну ділянку іншій особі, а саме ОСОБА_3 , який сплатив за неї ціну 500 000,00 грн шляхом безготівкового розрахунку (з рахунку покупця ОСОБА_8 на рахунок продавця ОСОБА_9 ) згідно з вимогами законодавства при продажу земель сільськогосподарського призначення. На підставі цього відповідач ОСОБА_1 вважає, що під час продажу власної земельної ділянки сільськогосподарського призначення було дотримано процедури її оформлення, було повідомлено ОСОБА_2 про дату та час вчинення правочину, що не позбавляло її можливості скористатися переважним правом купівлі даної земельної ділянки. Щодо завідомого підвищення ціни на земельну ділянку зазначає, що відповідно до ст.319 ЦК України ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, вправі володіти, користуватися та розпоряджатися нею на власний розсуд та вчиняти будь-які дії, які не суперечать закону. Земельним кодексом України передбачено, що до 1 січня 2030 року ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), не може бути меншою за їх нормативну грошову оцінку. Законодавством не передбачено максимальної межі ціни продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення. ОСОБА_1 повністю підтвердив факт отримання зазначених у Договорі купівлі-продажу №1284 від 29.11.2022 року коштів на власний розрахунковий (картковий) рахунок, а тому вимоги ЗК України ним порушені не були. Щодо сплати податку на отриманий прибуток зазначає, що відповідно до ст. 172 ПК України у ОСОБА_1 був відсутній обов`язок по сплаті податку з доходів фізичних осіб. Також зауважує, що при зверненні до суду з цим позовом позивачі допустили порушення вимог ч.4 ст.1301 ЗК України, оскільки одночасно з його поданням не внесли на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором купівлі-продажу повинен сплатити покупець. На підставі викладеного просив відмовити в позові.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Горбуненко В.С. позов не визнав з наведених у відзиві підстав та мотивів. Просив повністю відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивачів на користь відповідача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати з надання професійної правничої допомоги в розмірі 50000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_3 також подав до суду через свого представника адвоката Шостака Ю.В. відзив на позов (т.1 а.с.154-162). Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 про прийняття позивачкою ОСОБА_2 пропозиціїї щодо продажу земельної ділянки за ціною 500 000 грн. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що якщо ОСОБА_2 не з`явиться у встановлений час до нотаріуса для укладення відповідної угоди, то він буде готовий продати цю земельну ділянку ОСОБА_3 за такою ж ціною. 29.11.2022 ОСОБА_3 з`явився до нотаріуса у визначений час 29.11.2022 на 10-00 год. з метою можливого укладення договору купівлі-продажу належної ОСОБА_1 земельної ділянки. ОСОБА_2 для укладення договору купівлі-продажу відповідної земельної ділянки не з`явилася. Прочекавши три години після призначеного часу для укладення договору з ОСОБА_2 , оскільки вона не з`явилась до нотаріуса, ОСОБА_3 придбав цю земельну ділянку у ОСОБА_1 та сплатив за неї обумовлену ціну 500 000,00 грн шляхом безготівкового розрахунку (з рахунку покупця ОСОБА_8 на рахунок продавця ОСОБА_9 ), як того вимагають норми законодавства при продажу земель сільськогосподарського призначення. Щодо мети продажу земельної ділянки шляхом постійного підвищення ціни зазначив, згідно чинного законодавства ОСОБА_1 , як її власник, мав право збільшувати її на власний розсуд. Зауважив, що в порушення норм ч.4 ст.1301 ЗК України, при зверненні до суду з указаним позовом позивачка ОСОБА_2 одночасно не внесла на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором купівлі-продажу повинен сплатити покупець, таким чином вона обрала неналежний спосіб захисту своїх прав. Стверджує, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем права власності на земельну ділянку, оскільки при укладенні з ОСОБА_1 відповідного договору купівлі-продажу та реєстрації права сторонами договору не було порушено вимог законодавства. З підстав викладеного просив відмовити у задоволенні позову.

В підготовчому засіданні представник відповідача адвокат Шостак Ю.В. позов не визнав. В судове засідання з розгляду справи по суті 28.09.2023 не з`явився, подав суду клопотання, в якому просив провести судове засідання за його відсутності, у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивачів судові витрати (т.2 а.с. 80).

Третя особа приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Н.М. подала до суду письмові пояснення (т.1 а.с.129-137), в яких зазначила, що 12.01.2022 до неї, в порядку ст. 1301 Земельного кодексу України, звернувся ОСОБА_1 по питанню реєстрації наміру продажу належної йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,4394 га, кадастровий номер 3224485200:03:002:0037. На підставі поданих власником заяви, проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки за 230 000,00 грн, - 12.01.2022 нею було зареєстровано відповідний намір продажу земельної ділянки та зроблено відповідний запис до Реєстру речових прав на нерухоме майно про обтяження (обтяження № 46127268, витяг № 294322049). В той же день нею, на виконання вимог вказаної вище статті Земельного кодексу України, було направлено лист № 14/01-16 від 12.01.2022 суб`єкту переважного права купівлі цієї земельної ділянки - ТОВ «Агрофірма Ріжки». До листа було додано проект договору, що пропонується укласти, та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження (наміру продажу). Дане відправлення оформлено рекомендованим листом з повідомленням, з описом вкладеного на адресу юридичної особи за даними Єдиного державного реєстру. Доказ направлення листа та отримання його ТОВ «Агрофірма Ріжки» міститься в наряді 01-16 архіву нотаріуса. 03.02.2022 p. за вхідним № 20/01-16 нею було зареєстровано лист ОСОБА_2 про те, що ТОВ «Агрофірма Ріжки» передала останній переважне право купівлі вказаної земельної ділянки шляхом укладення договору про передачу переважного права купівлі земельної ділянки та про відповідну реєстрацію цього обтяження. Пропозицію купівлі земельної ділянки за 230 000,00 грн. суб`єкт переважного права прийняла. 07.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до неї по питанню реєстрації нового наміру продажу даної земельної ділянки за ціною 345 000,00 грн, на підставі чого вона здійснила реєстрацію нового наміру продажу земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (обтяження № 46999058, витяг № 302198461). В цей же день вона повідомила суб`єкта переважного права купівлі даної земельної ділянки ОСОБА_2 шляхом направлення на вказану нею в листі від 03.02.2022 адресу для листування повідомлення про реєстрацію нового наміру продажу земельної ділянки з доданим проектом договору та витягом про реєстрацію обтяження. Підтвердження направлення та отримання ОСОБА_2 цих документів міститься в наряді 01-16 архіву нотаріуса. Пропозицію суб`єкт переважного права прийняла. 26.09.2022 ОСОБА_1 знову звернувся до неї щодо реєстрації нового наміру продажу земельної ділянки, надавши проект договору з ціною 500 000,00 грн, на підставі якого та відповідно до поданої ним заяви було зареєстровано обтяження № 47963005, витяг № 310786656. В той же день нотаріус надіслала лист на ім`я суб`єкта переважного права ОСОБА_2 з проектом договору та витягом про реєстрацію обтяження. Докази надсилання та отримання документів адресатом містяться в наряді 01-16 архіву нотаріуса. Пропозицію продажу земельної ділянки за 500000,00 грн ОСОБА_2 прийняла, про що нотаріус отримала від неї лист за вх.№ 136/01-16 від 28.10.2022. Оскільки власник земельної ділянки та суб`єкт переважного права її купівлі узгодили умови проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки, - на виконання ст. 1301 Земельного кодексу України нею було призначено день та час, а саме: 29.11.2022 о 10-00 год. - укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, про що належним чином повідомлено сторін ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) відповідними листами з описом вкладеного та повідомлення про вручення. Докази надсилання та отримання документів адресатами містяться в наряді 01-16 архіву нотаріуса. Нотаріус зауважила, що твердження позивачки ОСОБА_2 про те, що вона не отримувала лист про її запрошення на укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки - спростовується наявністю поштового повідомлення про отримання цього рекомендованого листа уповноваженою особою. В указаних листах про призначення дати та часу укладення договору сторонам було чітко роз`яснено які документи необхідно мати з собою та наслідки для суб`єкта переважного права, якщо він не з`явиться до нотаріуса у призначені день і час для укладення договору. ОСОБА_2 не з`явилась у призначені нею, як нотаріусом, день і час для укладення договору, а тому за ст. 1301 Земельного кодексу України вона є такою, що відмовилась від свого переважного права купівлі земельної ділянки. У зв`язку з цим, в той же день, через три години після призначеного часу укладення договору з ОСОБА_2 , оскільки остання не з`явилась до нотаріуса, - ОСОБА_1 продав цю земельну ділянку іншій особі - ОСОБА_3 , який сплатив за неї обумовлену ціну 500 000,00 грн. шляхом безготівкового розрахунку (з рахунку покупця ОСОБА_8 на рахунок продавця ОСОБА_9 ), як того вимагають норми законодавства при продажу земель сільськогосподарського призначення. Як доказ безготівкового розрахунку саме на таку суму в томі №40 наряду 02-02 міститься відповідна квитанція банку. Щодо ціни продажу землі сільськогосподарського призначення зазначила, що законодавством встановлено лише вимоги щодо мінімальної вартості таких земельних ділянок, яка не може бути нижче нормативно-грошової оцінки, визначеної державним земельним кадастром. Власник має право продати земельну ділянку за будь-яку ціну, але не нижче нормативно-грошової оцінки. Відносно оподаткування доходу, отриманого ОСОБА_1 від продажу даної земельної ділянки, приватний нотаріус зауважила, що згідно зі ст. 172 Податкового кодексу України продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, отриманих у власність шляхом спадкування, не оподатковується, за умови, що така особа продає нерухоме майно в поточному році вперше. Перед укладенням цього договору нею було перевірено за даними державного реєстру речових прав на нерухому майно факт першого продажу ОСОБА_1 нерухомості в 2022 році, також даний факт ОСОБА_1 підтвердив відповідною заявою. Стверджує, що Договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,4394 га, кадастровий номер 3224485200:03:002:0037, було посвідчено нею з чітким дотримання вимог законодавства як щодо посвідчення договору, так і з ретельним дотриманням прав суб`єкта переважного права купівлі даної земельної ділянки. На підставі наведеного нотаріус вважає позовні вимоги безпідставними та не обґрунтованими.

В судовезасідання третяособа приватнийнотаріус ФедкевичН.М. не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлені належно згідно вимог чинного законодавства (т.2 а.с. 35, 36, 56, 65, 66, 69). Причини неявки суду не повідомляла, заяв чи клопотань суду не подавала.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі

24.05.2023 суд постановив ухвалу, якою залишив позовну заяву без руху та надав позивачам десятиденний строк з дня вручення ухвали на усунення вказаних у ній недоліків (т.1 а.с.92-95).

02.06.2023 на адресу суду від позивачів надійшла заява на усунення недоліків позову з документами про доплату судового збору на виконання ухвали від 24.05.2023, що була передана судді 05.06.2023 (т.1 а.с.98-100).

06.06.2023 суд постановив ухвалу, якою прийняв указаний позов до розгляду та відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 28.06.2023, яке в подальшому за клопотанням представника позивача було відкладено на 04.07.2023 (т.1 а.с.113, 114).

13.06.2023 до суду надійшла заява від представниці позивача ТОВ «АГРОФІРМА РІЖКИ» - адвоката Мельник О.М. про участь в судових засіданнях у цій справі в режимі відеоконференції (т.1 а.с.124,125).

14.06.2023 суд постановив ухвалу, якою задовольнив указане клопотання представниці позивача ТОВ «АГРОФІРМА РІЖКИ» та надав їй можливість брати участь в судових засідання у цій справі в режимі відеоконференції (т.1 а.с.138-140).

14.06.2023 до суду надійшли письмові пояснення нотаріуса (т.1 а.с.129-137).

22.06.2023 до суду надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_1 за підписом його представника адвоката Горбуненка В.С. (т.1 а.с.146-153).

27.06.2023 до суду надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_3 за підписом його представника адвоката Шостака Ю.В. (т.1 а.с.154-160).

У підготовчому засіданні 04.07.2023 за клопотанням представниці позивача ТОВ «АГРОФІРМА РІЖКИ» - адвоката Мельник О.М. було оголошено перерву до 19.07.2023 у зв`язку з неотриманням нею відзивів обох відповідачів (т.1 а.с.194-199).

19.07.2023 у підготовчому засіданні суд постановив ухвалу, якою залишив без задоволення клопотання позивачів про витребування доказів (т.1 а.с.216-218).

Крім того, у підготовчому засіданні 19.07.2023 суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Горбуненка В.С. про витребування доказів та витребував у приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Н.М. належно засвідчені копії заяв про державну реєстрацію наміру продажу земельної ділянки, копії листування сторін щодо такого наміру та переважного права купівлі, копію листа-запрошення на укладення відповідної угоди, в якому призначений день і час укладення договору купівлі-продажу з повідомленням про вручення, та інше листування щодо даного питання (т.1 а.с.220-222).

Також 19.07.2023 ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07.09.2023 (т.1 а.с.231, 232).

24.08.2023 до суду надійшли документи від приватного нотаріуса Федкевич Н.М. на виконання ухвали про витребування доказів від 19.07.2023 (т.2 а.с. 1-25).

07.09.2023 суд постановив ухвалу про закриття підготовчогопровадження тапризначив справудо судовогорозгляду по суті на 20.09.2023 (т.2 а.с.31-33).

08.09.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Горбуненка В.С. про стягнення з позивачів витрат на професійну правничу допомогу з додатками (т.2 а.с.41-47). В указаному клопотанні представник відповідача просить суд у разі відмови в позові ТОВ «Агрофірма Ріжки» та ОСОБА_2 стягнути з позивачів суму витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн.

Того ж дня, 08.09.2023, суд отримав від представника відповідача ОСОБА_3 адвокатаШостака Ю.В. клопотання про стягнення з позивачів витрат на професійну правничу допомогу з додатками (т.2 а.с.48-55). В указаному клопотанні представник відповідача просить суд у разі відмови в позові ТОВ «Агрофірма Ріжки» та ОСОБА_2 стягнути з позивачів суму витрат ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн.

26.09.2023 суд отримав від представника ТОВ «Агрофірма Ріжки» - адвоката Мельник О.В. заперечення на клопотання представника відповідача ОСОБА_10 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу з додатками (т.2 а.с.73-79). В указаному клопотанні представниця позивача ТОВ «Агрофірма Ріжки» просила повністю відмовити у стягненні з позивача витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість адвокатських витрат, відсутність детального опису виконаних адвокатом робіт, акту приймання-передачі наданих послу, а тому - неможливість встановити реальність наданих послуг та їх об`єм.

20.09.2023 судове засідання не відбулось через неявку належно повідомлених позивачів та відсутність заяв про можливість розгляду справи без їхньої участі, а тому було відкладене на 28.09.2023 (т.2 а.с.61-63).

В судове засідання 28.09.2023 позивач ТОВ «Агрофірма Ріжки» повторно свого представника не направили, представниця позивача ТОВ «Агрофірма Ріжки» адвокат Мельник О.В. на відеоконференцію повторно не вийшла, позивачка ОСОБА_2 в судове засідання вкотре не з`явилась. Про день, час та місце розгляду справи позивачі та представниця позивача ТОВ «Агрофірма Ріжки» адвокат Мельник О.В. були повідомлені належно (т.2 а.с. 65-69, 81,82). Заяв про розгляд справи без їхньої участі чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подали, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Горбуненко В.С. в судовому засіданні заперечував щодо залишення цього позову без розгляду через повторну неявку позивачів в судове засідання, наполягав на вирішенні спору по суті, посилаючись на необхідності дотримання принципу рівності і змагальності сторін.

Ухвалою суду, постановленою на місці із занесенням до протоколу судового засідання від 28.09.2023, було вирішено розглянути справу по суті за відсутності позивачів, які будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, повторно не з`явилися в судове засідання, не повідомили про причини своєї неявки та не подали заяв про розгляд справи без їхньої участі. При цьому судом враховано, що неявка позивачів у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору, таке вирішення, з урахуванням обставин цієї справи, наявних в матеріалах справи доказів і процесуальної поведінки сторін, відповідатиме завданню цивільного судочинства та його основним принципам, а також те, що сторона відповідачів наполягає на розгляді справи за відсутності позивачів.

Постановляючи цю ухвалу, суд враховував відповідні правові висновку Верховного Суду.

Зокрема, 01 червня 2022 року Верховний Суд, погоджуючись із тим, що суд першої інстанції розглянув справу по суті за відсутності належним чином повідомленого позивача, який повторно не з`явився в судове засідання, звернув увагу, що із 15 грудня 2017 року, у зв`язку зі змінами до процесуального закону, наслідки повторної неявки позивача у судове засідання змінилися (постанова у справі № 521/6462/17).

Відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Системне тлумачення правил частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що вони спрямовані на дисциплінування позивача як ініціатора судового розгляду, повинні стимулювати його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити, у тому числі, затягування розгляду справи.

Отже залишення позову без розгляду через повторну неявку позивача в судове засідання є негативним наслідком саме для позивача, оскільки змушує його повторно вчиняти дії з метою захисту своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В той же час, наведене не може використовуватися на шкоду інтересам відповідача, який належним чином виконав покладений на нього обов`язок щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позову, через що справа може бути розглянута по суті.

У постанові від 24.05.2023 в справі № 285/2961/21 Верховний Суд виснував, що суд першої інстанції може розглянути справу по суті за відсутності позивача, який будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини своєї неявки та не подав заяву про розгляд справи без його участі, за сукупності таких умов: а) неявка позивача не перешкоджає вирішенню спору; б) таке вирішення, з урахуванням обставин справи, наявних в матеріалах справи доказів і процесуальної поведінки сторін відповідатиме завданню цивільного судочинства та його основним засадам (принципам); в) відповідач не заперечує проти розгляду справи за відсутності позивача.

За таких обставин, залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, суперечило б як завданню цивільного судочинства, так і його основним засадам (принципам), передбаченим, зокрема пунктами 2, 4-6, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України, оскільки призвело б до негативних наслідків в першу чергу для відповідачів, а не для позивача, який би у такий спосіб, фактично з власної ініціативи, всупереч встановлених законодавцем процесуальних запобіжників, отримав можливість на повторне звернення до суду.

Враховуючи наведене, згідно з положеннями статті 223 ЦПК України, перешкоди для розгляду цієї справи по суті відсутні.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 03.08.2017 між ОСОБА_4 та ТОВ «Агрофірма Ріжки» було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 3,4394 га, у тому числі рілля 3,4394 га, кадастровий номер: 3224485200:03:002:0037, строком на 7 років з дати державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 171885,76 грн. (т.1 а.с.39-42).

Державна реєстрація цього договору відбулась 14.08.2017, що вбачається з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т.1 а.с.43).

25.03.2020 відповідач ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_4 вищевказану земельну ділянку, площею 3,4394 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224485200:03:002:0037, яка знаходиться на території Ріжківської сільської ради Таращанського (нині Білоцерківського) району Київської області, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.49, 50).

31.05.2021 ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «Агрофірма Ріжки» претензію, в якій повідомив товариство про перехід прав власності на земельну ділянку від спадкодавця ОСОБА_4 до нього, та вимагав надати йому інформацію щодо сплати орендної плати, її індексації за період 2017 по 2020 роки включно за договором оренди земельної ділянки, який було укладено 03.08.2017 між ОСОБА_4 та ТОВ «Агрофірма Ріжки» (т.1 а.с.47, 48).

18.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Агрофірма Ріжки» із заявою про виплату орендної плати за 2022 рік згідно укладених договорів оренди землі б/н від 26.08.2016 та 03.08.2017 на картковий рахунок (т.1 а.с.51).

З документів, долучених до позову, а також наданих приватним нотаріусом Федкевич Н.М., установлено, що листом від 12.01.2022 вих. № 14/01-16 нотаріус повідомила ТОВ «Агрофірма Ріжки», як суб`єкта переважного права, про намір власника реалізувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,4394 га, кадастровий номер: 3224485200:03:002:0037, шляхом продажу. Одночасно з цим листом приватний нотаріус направила ТОВ «Агрофірма Ріжки» для ознайомлення проект договору купівлі-продажу, сума якого становила 230000,00 грн, та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 12.01.2022 року (т.1 а.с.53-55; т.2 а.с.2-4).

Згідно з відомостями рекомендованого повідомлення, уповноважена особа ТОВ «Агрофірма Ріжки» отримала вказане поштове відправлення 18.01.2022 (т.2 а.с.5).

31.01.2022 між ТОВ «Агрофірма Ріжки» та ОСОБА_2 було укладено договір про передачу переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, за яким Товариство передало позивачці ОСОБА_2 переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,4394 га, кадастровий номер: 3224485200:03:002:0037, розташованої на території Ріжківської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Державна реєстрація обтяження на підставі цього договору проведена 01.02.2022, що вбачається з відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження (т.1 а.с. 57-59).

03.02.2022 позивачка ОСОБА_2 направила приватному нотаріусу Федкевич Н.М. лист, яким повідомила нотаріуса про те, що 31.01.2022 між нею та ТОВ «Агрофірма Ріжки» було укладено договір про передачу переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,4394 га, кадастровий номер: 3224485200:03:002:0037, а також про те, що вона ( ОСОБА_2 ) приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки із заявленою ціною 230000, 00 грн (т.1 а.с. 56, т.2 а.с.6).

Листом від 07.06.2022 вих. № 99/01-16 приватний нотаріус Федкевич Н.М. повідомила ОСОБА_2 , як суб`єкта переважного права, про новий намір власника реалізувати цю ж земельну ділянку (кадастровий номер: 3224485200:03:002:0037) шляхом продажу. Для ознайомлення приватний нотаріус направила ОСОБА_2 проект договору купівлі-продажу, сума якого становила 345000,00 грн, та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 07.06.2022 року (т.1 а.с.60-62; т.2 а.с. 7-9).

Цей лист був отриманий ОСОБА_2 за вказаною нею самою адресою для листування (т.2 а.с. 12).

28.06.2022 ОСОБА_2 направила приватному нотаріусу Федкевич Н.М. лист, яким повідомила нотаріуса про те, що вона приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки із заявленою ціною 345000, 00 грн (т.1 а.с. 63; т.2 а.с.13).

Листом від 26.09.2022 вих. № 164/01-16 приватний нотаріус Федкевич Н.М. повідомила ОСОБА_2 , як суб`єкта переважного права, про новий намір власника реалізувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,4394 га, кадастровий номер: 3224485200:03:002:0037, шляхом продажу. Для ознайомлення приватний нотаріус направила ОСОБА_2 проект договору купівлі-продажу, сума якого становила 500000,00 грн, та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 26.09.2022 року (т.1 а.с.64-66, т.2 а.с. 14-16).

Цей лист був отриманий ОСОБА_2 за вказаною нею адресою для листування (т.2 а.с. 18).

27.10.2022 ОСОБА_2 направила приватному нотаріусу Федкевич Н.М. лист, яким повідомила нотаріуса про те, що вона приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки із заявленою ціною 500000, 00 грн (т.1 а.с. 67; т.2 а.с.19).

18.11.2022 приватний нотаріус Федкевич Н.М. направила ОСОБА_1 , як продавцю земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,4394 га, кадастровий номер: 3224485200:03:002:0037, та ОСОБА_2 , як суб`єкту переважного права цієї земельної ділянки, рекомендовані листи з описом вкладення та зворотнім повідомленням, якими повідомила їх про призначення дати укладення договору купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки за 500000,00 грн: 29 листопада 2022 року о 10-00 годині в приміщенні, яке є робочим місцем нотаріуса (Київська область, Білоцерківський район, м.Тараща, вул. Б.Хмельницького, 85) (т.2 а.с. 20-24).

Указаний лист-повідомлення про призначення дати укладення договору на ім`я ОСОБА_2 було направлено за вказаною нею адресою для листування і вручено 22.11.2022 за довіреністю, що вбачається з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2 а.с. 24).

З наявної в матеріалах справи копії звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки №14-230223-007, проведену ТОВ «Центр оцінки «ЕПОС», вбачається, що ринкова вартість земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,4394 га, кадастровий номер: 3224485200:03:002:0037, станом на 23.02.2023 становить 77220,00 грн (т.1 а.с. 68-79).

29.11.2022 між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. Предметом цього договору є передача у власність (продаж) продавцем покупцю земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,4394 га, кадастровий номер: 3224485200:03:002:0037, що розташована на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, за 500000,00 (п`ятсот тисяч) гривень /зареєстровано в реєстрі за № 1284/ (т.1 а.с. 157).

З п.2.1. цього договору вбачається, що нормативна грошова оцінка за даними витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки становить 106030, 59 грн.

29.11.2022 ОСОБА_3 , як платник, перерахував зі свого рахунку в АТ «Прокредит банк» 500000,00 грн із призначенням платежу: «Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2022 №1284» на рахунок отримувача ОСОБА_1 в КРД АТ «Райффайзен банк» м.Київ, що підтверджується платіжним дорученням №63/37 (т.1 а.с. 158, т.2 а.с. 25).

Того ж дня 29.11.2022 о 13-44 приватний нотаріус Федкевич Н.М. здійснила державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу №1284 від 29.11.2022 за ціною 500000,00 грн (т.1 а.с. 81).

03.01.2023 ОСОБА_3 направив на адресу ТОВ «Агрофірма Ріжки» заяву, в якій просив виплатити йому, як власнику земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,4394 га, кадастровий номер: 3224485200:03:002:0037, орендної плати за 2022 рік (т.1 а.с. 80).

Інших доказів матеріали справи не містять та суду не надано.

ІV. Норми права, оцінка аргументів сторін та висновки суду

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статі 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 1, 3, 15 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушено. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ст.4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що : а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д)означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглибленням в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також, у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свобод чи інтересів інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 в справі №925/642/19 виснувала, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатом розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду і змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05.06.2018 №338/180/17; від 11.09.2018 року №905/1926/16; від 30.01.2019 року №569/17272/15-ц; від 11.09.2019 року №487/10132/14-ц; від 16.06.2020 року №145/2047/16-ц.

Стаття 130-1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) регламентує переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Так, за ч.1 ст. 130-1 ЗК України переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають такі суб`єкти:

а) у першу чергу - особа, яка має спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин загальнодержавного значення (металічні руди кольорових металів, металічні руди благородних металів, металічні руди рідкіснометалевих та рідкісноземельних металів, радіоактивних металів, електро- та радіотехнічна сировина), якщо відповідно до інформації, отриманої з Державного земельного кадастру, така земельна ділянка знаходиться в межах ділянки надр, наданої такій особі у користування, крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності особи, яка використовує земельну ділянку на праві власності, оренди, емфітевзису, суперфіцію, а також крім земельних ділянок для садівництва;

б) у другу чергу - орендар земельної ділянки.

Суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення другої черги може реалізувати таке право у разі відсутності суб`єкта першої черги або відмови суб`єкта першої черги від реалізації такого права.

У разі якщо відповідно до закону особа, зазначена у пунктах "а" і "б" цієї частини, не може набувати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, вона може в порядку, визначеному частиною п`ятою цієї статті, передати своє переважне право купівлі такої земельної ділянки іншій особі, яка відповідно до закону може набувати у власність таку земельну ділянку.

Переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення реалізується за умови, що суб`єкт переважного права сплачує ціну, за якою здійснюється продаж земельної ділянки, а в разі продажу на аукціоні (земельних торгах) - якщо його пропозиція є рівною пропозиції, що є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону (земельних торгів), а також виконує всі інші умови договору купівлі-продажу, встановлені продавцем (ч. 2 ст. 130-1 ЗК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 130-1 ЗК України, за наявності переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення її власник зобов`язаний не пізніш як за два місяці до дня укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки зареєструвати намір щодо продажу земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У разі якщо продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється не на земельних торгах, заява про державну реєстрацію такого наміру подається у визначений цією частиною строк нотаріусу, який здійснюватиме нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, разом з проектом такого договору. Нотаріус зобов`язаний протягом трьох робочих днів повідомити про такий намір суб`єктів переважного права цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку. Суб`єкт переважного права вважається повідомленим про зазначений намір також у разі його відмови отримати повідомлення, про що є відповідна позначка, або якщо повідомлення повернулося до нотаріуса у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Суб`єкти переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення другої черги встановлюються шляхом отримання відомостей із Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який бажає скористатися таким переважним правом, зобов`язаний повідомити про це нотаріуса цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку. Протягом місяця з дня отримання такого повідомлення нотаріус за погодженням із продавцем земельної ділянки повинен призначити день і час укладення договору купівлі-продажу та повідомити про це суб`єкта переважного права купівлі земельної ділянки, який виявив бажання скористатися таким правом, цінним листом з описом вкладень та повідомлення про вручення.

У разіякщо протягом місяця з дня, коли суб`єкт переважногоправа був належним чином повідомлений нотаріусом про намір щодо продажу земельної ділянки, такий суб`єкт не повідомив належним чином нотаріуса про своє бажання скористатися переважним правом або відмовився від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, або не з`явився для укладення такого договору у день і час, призначені нотаріусом (за умови отримання повідомлення про вручення суб`єкту переважного права повідомлення про призначення дати та часу укладення договору купівлі-продажу або повідомленняпро відмовувід отриманнятакого повідомленняабо якщоповідомлення повернутонотаріусу узв`язку іззакінченням встановленогостроку зберігання), вважається, що такий суб`єкт переважного права відмовився від свого переважного права.

У разі зміни власником земельної ділянки ціни та інших умов договору купівлі-продажу процедура, передбачена абзацами другим - четвертим цієї частини, здійснюється повторно.

Вимоги цієї частини не поширюються на випадки продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення:суб`єкту переважного права купівлі земельної ділянки першої черги; суб`єкту переважного права купівлі земельної ділянки другої черги, за умови відсутності суб`єкта переважного права купівлі земельної ділянки першої черги або у разі надання ним письмової відмови від реалізації свого переважного права.

У разі якщо протягом місяця з дня спливу строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, договір купівлі-продажу земельної ділянки не був укладений, процедура, передбачена абзацами другим - четвертим цієї частини, здійснюється повторно.

Частиною 4 статті 130-1 ЗК України передбачено, що у разі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення з порушенням переважного права її купівлі суб`єкт переважного права, який відповідно до цієї статті може реалізувати таке право, має право пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором купівлі-продажу повинен сплатити покупець.

За ч. 5 ст. 130-1 ЗК України переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення може бути передано його суб`єктом іншій особі, яка відповідно до закону може набути у власність таку земельну ділянку.

Передача переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється за письмовим договором між суб`єктом переважного права та особою, якій передається таке право. Переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, передане іншій особі, підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому для державної реєстрації обтяжень речових прав на земельні ділянки.

Про передачу переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення особа, яка передає переважне право, зобов`язана письмово повідомити власника земельної ділянки протягом трьох робочих днів з дня державної реєстрації переходу такого права. Повідомлення здійснюється цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку.

У разі якщо після повідомлення нотаріусом суб`єкта переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення про намір власника щодо її продажу суб`єкт переважного права передав таке право іншій особі, суб`єкт переважного права зобов`язаний повідомити особу, якій таке право передане, про такий намір.

Згідно з ч.6 ст. 130-1 ЗК України передача переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення не зупиняє строків, передбачених частиною третьою цієї статті.

До особи, якій передано переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, переходять усі права та обов`язки попереднього суб`єкта такого права за правовідносинами, пов`язаними з реалізацією такого права (ч. 7 ст. 130-1 ЗК України).

Суд установив, що позивач ТОВ «Агрофірма Ріжки», як орендар за договором оренди земельної ділянки від 03.08.2017, мав переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,4394 га, кадастровий номер: 3224485200:03:002:0037, що розташована на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області.

Водночас, 31.01.2022 ТОВ «Агрофірма Ріжки» передало своє переважне право купівлі цієї земельної позивачці ОСОБА_2 за відповідним договором про передачу переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з подальшою реєстрацією обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.02.2022.

Таким чином, на момент укладення договору купівлі-продажу від 29.11.2022 № 1284 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,4394 га, кадастровий номер: 3224485200:03:002:0037, що розташована на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, позивач ТОВ «Агрофірма Ріжки» не було суб`єктом переважного права купівлі цієї земельної ділянки.

З наведеного суд висновує, що оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки №1284 від 29.11.2022 не порушує прав і законних інтересів позивача ТОВ «Агрофірма Ріжки». Ця обставина є самостійною і достатньою підставою для відмови позивачу ТОВ «Агрофірма Ріжки» в його позові.

Такий висновоксуду відповідаєправовій позиціїВерховного Суду,викладеній упостановах від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20).

Водночас, оскільки переважне право купівлі вказаної земельної ділянки сільськогосподарського призначення передано за відповідним договором ОСОБА_2 , - до неї перейшли усі права та обов`язки ТОВ «Агрофірма Ріжки», як попереднього суб`єкта такого переважного права за правовідносинами, пов`язаними з реалізацією цього права.

Судом установлено, що ОСОБА_2 , як суб`єкт переважного права, отримала від нотаріуса повідомлення про призначення дати та часу укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки: 29 листопада 2022 року о 10-00 годині. Цей факт підтверджується наявними у справі копіями листа-повідомлення від 18.11.2022 вих.№217/01-16, опису вкладення до експрес відправлення на ім`я ОСОБА_2 від 18.11.2022 та рекомендованого повідомлення про вручення ОСОБА_2 поштового відправлення, направленого їй за адресою, вказаною нею самою в адресованих нотаріусу листах.

При цьому, ОСОБА_2 не з`явився для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки у день і час, призначені нотаріусом.

Отже, згідно з положенням ч. 3 ст. 130-1 ЗК України, позивачка ОСОБА_2 вважається такою, яка відмовилася від свого переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,4394 га, кадастровий номер: 3224485200:03:002:0037.

Оскільки судом установлено відсутність порушеного права позивача ТОВ «Агрофірма Ріжки» під час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,4394 га, кадастровий номер: 3224485200:03:002:0037 від 29.11.2022 № 1284, а також відмову позивачки ОСОБА_2 від її переважного права купівлі цієї земельної ділянки згідно з ч. 3 ст. 130-1 ЗК України, - суд приходить до висновку про необхідність відмови в позові повністю.

Окрему увагу суд звертає на те, що при зверненні до суду з цим позовом про переведення прав та обов`язків покупця, позивачами не було внесено на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором купівлі-продажу повинен сплатити покупець, що в даному випадку складає 500000,00 грн.

На цьому обов`язку позивачів акцентували увагу відповідачі у відзивах, а також суд звертав увагу представника позивача, роз`яснюючи положення ч. 4 ст. 12 ЦПК України щодо наслідків для кожної сторони, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.

Проте, кошти на депозитний рахунок суду не були внесені ні одночасно із поданням позовної заяви, ні в подальшому під час розгляду цієї справи до видалення суду до нарадчої кімнати.

Невиконання позивачами цього обов`язку є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, про що неодноразово вказував Верховний Суд у постановах № 638/4200/16-ц від 14.11.2019 та № 371/1652/17-ц від 21.09.2020.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

V. Щодо розподілу судових витрат

Вирішуючи згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України питання щодорозподілу між сторонами судових витрат, суд керується наступним.

Згідно зістаттею 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно дост. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За положенням ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зіст. 137 ЦПК Українинесуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання такої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає таку допомогу.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На виконання положень ч.1 ст. 134 ЦПК України відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вказали у відзивах попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести в зв`язку із розглядом справи, в розмірі по 50000,00 грн кожен (т.1 а.с. 149, 156 на звороті).

Під час розгляду справи представники відповідачів подали до суду клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (т.2 а.с. 41-55).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача ОСОБА_1 надав:

-копію договору №20/06/23 від 20.06.2023 про надання правової допомоги (т.2 а.с. 43), укладеного між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Горбуненком В.С.. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та відповідними додатковими угодами до нього. Згідно з п.3.1. за правову допомогу, передбачену п.1.2. договору, замовник сплачує адвокату форму винагороди, гонорар у готівковій формі. За п.4.1. розмір оплати праці адвоката при наданні правничої допомоги, а також порядок і умови розрахунків визначаються сторонами в додаткових угодах до договору;

-копію додаткової угоди №1 до договору №20/06/23 від 20.06.2023 про надання правової допомоги (т.2 а.с. 44), згідно з п.п. 2-4 якої оплата праці адвоката за договором здійснюється шляхом сплати замовником гонорару, як форми винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів замовника. Розмір гонорару становить 50000,00 (п`ятдесят тисяч) грн. Гонорар сплачується замовником адвокату у готівковій формі, про що адвокатом видається замовнику довідка про отримання гонорару;

-копію довідки від 22.06.2023 (т.2 а.с. 45), виданої адвокатом ОСОБА_10 на підтвердження отримання адвокатом від ОСОБА_1 гонорару в сумі 500000,00 в готівковій формі за вищевказаним договором.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача ОСОБА_3 надав:

-копію договору №20/06/23 від 20.06.2023 про надання правової допомоги (т.2 а.с. 50), укладеного між відповідачем ОСОБА_3 та адвокатом Шостаком Ю.В.. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та відповідними додатковими угодами до нього. Згідно з п.3.1. за правову допомогу, передбачену п.1.2. договору, замовник сплачує адвокату форму винагороди, гонорар у готівковій формі. За п.4.1. розмір оплати праці адвоката при наданні правничої допомоги, а також порядок і умови розрахунків визначаються сторонами в додаткових угодах до договору;

-копію додаткової угоди №1 до договору №20/06/23 від 20.06.2023 про надання правової допомоги (т.2 а.с. 51), згідно з п.п. 2-4 якої оплата праці адвоката за договором здійснюється шляхом сплати замовником гонорару, як форми винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів замовника. Розмір гонорару становить 50000,00 (п`ятдесят тисяч) грн. Гонорар сплачується замовником адвокату у готівковій формі, про що адвокатом видається замовнику довідка про отримання гонорару;

-копію довідки від 22.06.2023 (т.2 а.с. 53), виданої адвокатом Шостаком Ю.В. Винниченку А.В. на підтвердження отримання адвокатом від ОСОБА_3 гонорару в сумі 500000,00 в готівковій формі за вищевказаним договором.

Надані представниками відповідачів документи відповідно до положень ст.ст. 12, 81ЦПК України є належними доказами понесення відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу і сплати грошових коштів за надання такої допомоги адвокатам Горбуненку В.С. і Шостаку Ю.В. в цій справі.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу та часу, витраченого представником позивача, а отже, є визначеним. Адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару іншими письмовими доказами, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

З досліджених судом документів вбачається, що в обох договорах про надання професійної правничої допомоги сторони встановили розмір гонорару адвоката у фіксованому розмірі 50000,00 грн кожному. Тому суд не приймає до уваги доводи представниці позивача ТОВ «АГРОФІРМА РІЖКИ», наведені в її запереченнях на клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, щодо неможливості стягнення таких витрат через відсутність детального опису виконаних адвокатом робіт та акту приймання-передачі наданих послуг.

Водночас, суд враховує правовий висновок, сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), відповідно до якого з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Такий же правовий висновок сформовано Верховним Судом в додатковій постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 824/20/23 (провадження № 61-6611ав23).

Суд вважає, що заявлена до відшкодування кожним із відповідачів вартість правничої допомоги в розмірі 50 000,00 грн (загалом 100000,00 грн) є неспівмірною зі складністю цієї справи, характером правовідносин, обсягом наданих адвокатами послуг та витраченим ними часом на цю справу, а тому підлягає зменшенню до 10 000,00 грн. для кожного відповідача.

Такий розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу кожному із відповідачів відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, рівню її складності та обсягу необхідних процесуальних дій сторони відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, у разі відмови в позові судові витрати у виді судового збору покладаються на позивачів і залишаються за ними.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 130-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 319 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2-5, 10, 12, 15, 16, 81, 133, 137, 141, 263-265, 268, 273, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У позові товариства зобмеженою відповідальністю«АГРОФІРМА РІЖКИ», ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,третя особа:приватний нотаріусБілоцерківського районногонотаріального округуКиївської областіФедкевич НаталіяМиколаївна,про визнаннянедійсним договорукупівлі-продажу,переведення правпокупця тавизнання прававласності,припинення прававласності таскасування записупро правовласності відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РІЖКИ» та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 судові витрати - витрати з надання правничої допомоги в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РІЖКИ» та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3 судові витрати - витрати з надання правничої допомоги в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РІЖКИ», код ЄДРПОУ 36178555, місцезнаходження: вул. Нагірна, 1, с. Ріжки, Білоцерківський район, Київська область;

Позивач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 01.07.1999 Дзержинським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 21.05.1998 Ленінградським РУ ГУ МВС України в місті Києві, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , паспортні дані в матеріалах справи відсутні, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складено 04.10.2023.

Суддя Таращанського районного суду Київської області Ольга МУЗИЧЕНКО