Постанова

від 29.09.2023 по справі 910/2301/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2023 р. Справа№ 910/2301/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцька Т.О.

без участі представників сторін, у спрощеному провадження у відповідності до вимог ст. 247 ГПК України розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Ігоровича

на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023

у справі №910/2301/23 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом адвокатського об`єднання "Макмел"

до фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Ігоровича

про стягнення 50 617, 81 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 50 617,81 грн, з яких: 50 000 грн. безпідставно набутих коштів, 400 грн. - інфляційних витрат та 217,81 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2023 позовні вимоги задоволено: стягнуто з фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Ігоровича на користь адвокатського об`єднання "Макмел" заборгованість у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн.. 00 коп., 3% річних у розмірі 217 (двісті сімнадцять) грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 400 (чотириста) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не долучено до матеріалів справи належних доказів щодо надання позивачем будь-яких послуг чи виконаних робіт на суму 50 000,00 грн., як і не надано доказів законного їх отримання від позивача. Докази які були надані відповідачем, судом не приймаються до уваги, оскільки останні не містять електронного підпису.

Не погоджуючись з судовим рішенням, фізична особа-підприємець Шевченко Дмитро Ігорович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі №910/2301/23, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог адвокатського об`єднання "Макмел" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, що на протязі двох місяців відповідач виконував умови договору, а позивач в свою чергу сплачував за них відповідно до виставлених рахунків фактури, що і зазначено в графі «призначення платежу» в платіжних дорученнях. Тому відсутні підстави для стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Ігоровича та призначено справу до розгляду в спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи.

27.06.2023 через канцелярію суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

03.07.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення скасувати в позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, та з доводів позивач, підставою для звернення з позовною заявою є помилкове перерахування грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн. на ім`я відповідача.

Загалом позивачем відповідачу було перераховано кошти в загальному розмірі 50 000,00 грн. з яких: платіжною інструкцією №39 від 29.07.2022 на суму 15 000,00 грн., платіжною інструкцією №47 від 12.08.2022 на суму 15 000,00 грн. та платіжною інструкцією № 55 від 29.08.2022 на суму 20 000,00 грн. (а.с. 8-10)

23.12.2022 позивачем на юридичну адресу відповідача було надіслано претензію вих. №4885/12 (а.с. 11) про повернення безпідставно набутих коштів, яка відповідачем залишена без відповіді, що і стало підставою для звернення з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що всі оплати були вчинені помилково, між сторонами були відсутні будь які договірні відносини, відповідачем не долучено до матеріалів справи належних доказів щодо надання позивачу будь-яких послуг чи виконаних робіт на суму 50 000,00 грн. Як і не надано доказів законного їх отримання від позивача.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами справи у спрощений спосіб укладено договір надання послуг на виконання якого на підставі рахунків-фактури № 20220729 від 29.07.2022, №20220812 від 12.08.2022, №20220826 від 26.08.2022 позивачем загалом перераховано 50 000,00 грн., а саме: 15 000,00 грн. (платіжна інструкція №39 від 29.07.2022), 15 000,00 грн. (платіжна інструкція №47 від 12.08.2022) та 20 000,00 грн. (платіжна інструкція №55 від 29.08.2022). (а.с.8-10).

З доданої відповідачем до відзиву переписки у програмі Telegram з Олександром Мельником (керуючий партнер АО «Макмел», особа яка і підписувала позовну заяву, претензію, відповідь на відзив), вбачається що, сторонам було погоджено та розписано етапи виконання замовлених робіт, їх вартість, зазначені реквізити АО «Макмел» для виставлення рахунків та підтверджено готовність оплати такого рахунку день в день. (а.с.38-45). Окрім того, з наявних доказів вбачається, що рахунки виставлялись відповідачем у спосіб прикріплення файлу у повідомлення. На підставі яких позивачем було здійснено оплату відповідно до платіжних інструкцій із зазначенням відповідних рахунків в графі «призначення платежу», які були направлені позивачу.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суд першої інстанції, що роздруківки електронного листування, на підтвердження укладення договору у спрощений спосіб, не можуть вважатись електронними доказами, бо не містять електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.96 ГПК електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Верховний Суд у постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі №442/3516/20 надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

Також Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом. Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21.

Отже колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково не було прийнято до уваги та досліджено як доказ роздруківку з програми Telegram з причин відсутності накладеного електронного цифрового підпису.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГКУ допускається укладення, господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом, підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб, умови якого зафіксовані у повідомленнях у програмі Telegram.

Як вже зазначалось на виконання умов договору позивачем на рахунок відповідача платіжними інструкція №39 від 29.07.2022, №47 від 12.08.2022, №55 від 29.08.2022 на підставі виставлених рахунків-фактури № 20220729 від 29.07.2022, №20220812 від 12.08.2022, №20220826 від 26.08.2022, що були зазначені в переписці програмі Telegram, було перераховано кошти в сумі 50 000,00 грн.

Звертаючись з даним позовом про стягнення помилково перерахованих коштів, позивач посилається на ст.1212 ЦК України.

Проте, колегія суддів вважає зазначене твердження помилковим зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правої підстави (безпідставно набуте майно) , зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом з тим, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна ( відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що безпідставно набутим є майно, набуте особою або збереже нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України вказує на те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав , якщо це відбулось в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі зазначеної статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Отже, набуття однією зі сторін зобов`язання майна (грошей) за рахунок іншої сторони в порядку договірного зобов`язання не є безпідставним.

Як видно з матеріалів справи, сплата коштів позивачем, свідчать про виконання ним умов договору надання послуг, що був укладений у спрощений спосіб, а той факт, що договір сторонами укладений у спрощеній формі, не свідчить про те, що він не є укладеним. Разом з тим, правила ст. 1212 ЦК України застосовуються тоді, коли майно передано без жодної правової підстав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відносини, які склались між сторонами, є договірними, а перерахування коштів позивачем здійснювалось в якості оплати за кожний етап виконаної відповідачем роботи, тому застосування ст. 1212 ЦК України є помилковим.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає вимоги безпідставними та такими що не підлягають задоволенню, оскільки вказані вимоги є похідними від вимоги про стягнення грошових коштів у сумі 50 000,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, в задоволенні якої відмовлено.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

За таких обставин справи, враховуючи вимоги та доводи сторін, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Ігоровича підлягає задоволенню, а оскаржене рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі №910/2301/23 підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Ігоровича на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі №910/2301/23 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі №910/2301/23 скасувати, ухваливши нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з адвокатського об`єднання «МАКМЕЛ» (02002, місто Київ, вул. Є. Сверстюка, буд. 19 офіс 21, код ЄДРПОУ 40313801) на користь фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 4026,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/2301/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук