Ухвала

від 02.10.2023 по справі 911/90/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/90/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Макарівської селищної ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023

у справі за позовом Макарівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промжитлосервіс"

про визнання недійсними договору

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промжитлосервіс"

до Макарівської селищної ради

про стягнення 49 959,00 грн

ВСТАНОВИВ:

1. 07.09.2023 Макарівська селищна рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

2. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

3. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

4. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

5. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

6. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

7. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

8. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

9. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

10. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

11. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

12. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

13. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

14. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

15. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

16. Скаржник цитує положення ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що суди не застосували закон, який підлягав застосуванню, а саме Закон "Про місцеве самоврядування в Україні", та проігнорували надані позивачем докази, а саме рішення Копилівської сільської ради, які підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

17. Після цього скаржник наводить висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 03.09.2020 у справі №910/17662/19, від 12.06.2018 у справі №924/153/17, від 27.08.2020 у справі №916/372/18, від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц, а також у постановах Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №915/634/20, яка залишена в силі постановою Верховного Суду від 03.12.2021, та Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №915/634/20, яка залишена в силі постановою Верховного Суду від 03.12.2021.

18. Однак скаржник не посилається на відповідну підставу касаційного оскарження, передбачену ч.2 ст.287 ГПК (зокрема п.1) та не наводить належного обґрунтування щодо такої (зокрема, не обґрунтовує подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок).

19. Також скаржник зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував надані позивачем докази, а саме рішення Копилівської сільської ради, що може розцінюватися як підстава касаційного оскарження, передбачена п.4 ч.2 ст.287 ГПК (зокрема п.1 ч.3 ст.310 ГПК), однак скаржник на відповідну підставу (підстави) не посилається.

20. Верховний Суд пропонує скаржнику уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень та навести належні обґрунтування щодо таких, - у відповідності до вимог ГПК, які описані, зокрема, у пунктах 6-15 цієї ухвали.

21. Також відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

22. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

23. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

24. Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

25. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

26. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").

27. Відповідно до ч.4 ст.6 Закону "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

28. Враховуючи вимоги касаційної скарги (скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції), скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 9 924 грн:

- за перегляд рішення в частині позовних вимог за первісним позовом: 2 481 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022) х 1 вимога немайнового характеру х 200% = 4 962 грн;

- за перегляд рішення в частині позовних вимог за зустрічним позовом: 2 481 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022) х 200% = 4 962 грн.

29. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

30. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

31. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

32. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання оскаржуваного рішення залишаються без розгляду до усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Макарівської селищної ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі №911/90/22 залишити без руху.

2. Надати Макарівській селищній раді строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Макарівській селищній раді, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О. Кібенко