Постанова

від 21.09.2023 по справі 154/1978/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 154/1978/22 Головуючий у 1 інстанції: Пустовойт Т. В. Провадження № 22-ц/802/724/23 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

з участю:

секретаря судового засідання Губарик К. А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника третьої особи Омелянюка М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Об`єднання співвласників багаквартирного будинку «Княжий двір», треті особи на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування записів в Державному земельному кадастрі та Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки за апеляційною скаргою третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16 травня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, мотивуючи тим, що вона є співвласником квартири за АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок є одноповерховим п`ятиквартирним житловим будинком. Вказувала, що впродовж тривалого часу існує спір між співвласниками вказаного будинку з приводу користування земельною ділянкою, на якій він розташований, зокрема - між співвласниками квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , в яких є спільний заїзд до вказаних квартир, що було неодноразовим предметом розгляду місцевої влади.

Позивач зазначає, що з метою вирішення спору щодо землекористування прибудинковою територією за рекомендацією органу місцевого самоврядування у квітні 2020 року створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

Згідно з планом земельної ділянки, виготовленим у 2020 році на замовлення ОСББ «Княжий двір» Володимир-Волинським міськрайонним виробничим відділом Волинської регіональної філії ДП Центр ДЗК, площа земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 складає 1410 кв.м. План земельної ділянки погоджено відповідними відділами містобудування та архітектури міської ради та управління Держгеокадастру у Волинській області.

Рішенням сесії Володимир-Волинської міської ради від 26.01.2021 року №4/15 «Про надання дозволу на розроблення містобудівної документації» надано дозвіл на розроблення детального плану території земельної ділянки по АДРЕСА_2 для виготовлення проекту землеустрою, визначення граничних параметрів забудови та режимів використання (для реконструкції квартир).

Позивач вказує, що в ході вирішення цих питань стало відомо, що Володимир-Волинською міською радою прийняте рішення від 28.02.2020р. №37/27 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», відповідно до якого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 141 кв.м із земель комунальної власності у АДРЕСА_4 , яка знаходиться на прибудинковій території для обслуговування будинку, з метою передачі у власність для індивідуального садівництва.

ОСОБА_1 вважає, що вказане рішення міської ради є незаконним, прийнятим з порушенням норм земельного та містобудівного законодавства, що в свою чергу безпосередньо порушує її права як співвласника квартири АДРЕСА_2 цього багатоквартирного житлового будинку в частині користування земельною ділянкою, яка є прибудинковою та яка необхідна для безперешкодного користування власниками своїми житловими приміщеннями з господарськими будівлями та спорудами. Вказує, що наведене оскаржуване рішення та формування на підставі нього окремої земельної ділянки , надання їй кадастрового номера і внесення для реєстрації в Державний земельний кадастр з метою подальшої приватизації третіми особами на стороні відповідача грубо порушують її право як співвласника багатоквартирного будинку, унеможливлюють оформлення прибудинкової ділянки за ОСББ, а також користування прибудинковою територією та заїздом до квартири АДРЕСА_2 і належних господарських будівель та споруд як власним транспортом, так і спеціальною технікою (пожежною, медичною, сантехнічною), що є грубим порушенням норм земельного та містобудівного законодавства.

На підставі зазначеного ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення сесії Володимир-Волинської міської ради від 28.02.2020 р. №37/27 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині надання громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 141 кв.м із земель комунальної власності у АДРЕСА_4 з метою передачі у власність для індивідуального садівництва. А також просила скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі та Поземельній книзі земельної ділянки площею 0,0141га за кадастровим номером 0710200000:01:001:0161, яка проведена 08 червня 2021 року відділом у Савранському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16 травня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення сесії Володимир-Волинської міської ради від 28.02.2020 року за №37/27 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині надання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 141 кв.м із земель комунальної власності у АДРЕСА_4 з метою передачі у власність для індивідуального садівництва.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Волинській області скасувати державну реєстрацію в Державному кадастрі земельної ділянки площею 0,0141 га за кадастровим номером 0710200000:01:001:0161, розташованої у м.Володимирі Волинської області, яка проведена 08 червня 2021 року відділом у Савранському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням суду, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмових поясненнях, поданих Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області, зазначено, що з доводами апеляційної скарги в частині, що стосується вимог до управління, відповідач погоджується та вважає їх такими, що підлягають до задоволення з тих підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, покликаючись на законність та обгрунтованість судового рішення.

Від Володимирської міської ради надійшла заява, в якій просить суд проводити розгляд даної справи у відсутності представника.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався загальними засадами цивільного судочинства, якими є справедливість, добросовісність та розумність, і виходив із того, що позивачем надано докази на підтвердження спричинених їй перешкод у користуванні та розпорядженні прибудинковою земельною ділянкою з боку відповідачів та третіх осіб, чим доведено порушення її прав як співвласника квартири у багатоквартирному житловому будинку. Також судом констатовано, що оскаржуване рішення від 28.02.2020 за №37/27, яким третім особам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 141 кв.м із земель комунальної власності у АДРЕСА_4 , яка знаходиться на прибудинковій території для обслуговування будинку, з метою передачі їм у власність для індивідуального садівництва, прийнято з порушенням норм чинного земельного, містобудівного законодавства та законодавства щодо ОСББ, яке порушує права ОСОБА_1 як співвласника квартири АДРЕСА_2 багатоквартирного житлового будинку, оскільки прибудинкова територія не може бути приватизована окремими співвласниками квартир цього багатоквартирного житлового будинку.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 є співвласником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 травня 1993, виданого Володимир-Волинським фондом комунального майна.

Встановлено також, що будинок, в якому знаходяться квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 учасників справи ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , є одноповерховим п`ятиквартирним житловим будинком, в якому квартири співвласників будинку мають окремі входи.

Також судом встановлено, що впродовж тривалого часу існує спір між співвласниками квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 вказаного житлового будинку з приводу користування земельною ділянкою, а саме щодо спільного заїзду.

Як зазначала в позові ОСОБА_1 , ширина заїзду до будинку орієнтовно складала 5,2 м. Після проведення співвласниками квартири АДРЕСА_3 добудови ширина спільного заїзду значно зменшилась і на даний час становить 3,5 м. При цьому, вказує, що даний заїзд є єдиним, оскільки вхід у квартиру розташований з двору житлового будинку. Крім того, у дворі будинку розташовані належні співвласникам на праві спільної сумісної власності господарські будівлі та споруди.

Згідно з Генеральним планом розвитку міста Володимира, затвердженим рішенням Володимир-Волинської міської ради від 21.12.2012 за №23/26, новосформована земельна ділянка є частиною прибудинкової території, на якій розташований вказаний багатоквартирний житловий будинок, та яка відноситься до зони житлової садибної забудови.

Земельна ділянка площею 1410 кв.м, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 з належними до нього будівлями, спорудами та прибудинковою територією, перебуває у комунальній власності Володимирської міської ради.

У Проекті детального планування території земельної ділянки по АДРЕСА_5 від 01.06.2022 зазначено, що «в межах території здійснення детального планування планується облаштування земельної ділянки для обслуговування існуючого багатоквартирного житлового будинку, влаштування благоустрою та інженерного забезпечення для належного функціонування об`єктів розміщених на проектованій території. Пропоноване функціональне використання території відповідає функціональному зонуванню згідно Генерального плану м.Володимира та Плану зонування території м.Володимира та «переважним і єдиним видом використання проектної території планується використання в режимі забудови малої поверховості для обслуговування існуючого одноповерхового багатоквартирного житлового будинку».

Об`єднання співвласників квартир у будинку по АДРЕСА_2 створене 28.04.2020. З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видно, що 28.04.2020 року зареєстровано юридичну особу ОСББ № 2 по вулиці Князя Всеволода «Княжий двір» (а.с.16).

ОСОБА_4 у судовому порядку було оспорено правомірність створення даного ОСББ, однак судовими рішеннями господарського суду у справі № 903/435/22, які переглядались судами усіх інстанцій та набрали законної сили, заявлений позов ОСОБА_4 не був задоволений.

Згідно з Витягом із рішення Володимир-Волинської міської ради Волинської області від 31.07.2020 за №39/27, п. 1.3. ОСББ «Княжий двір» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1410 кв. м із земель комунальної власності у АДРЕСА_2 з метою передачі в постійне користування для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку (а.с.18).

Разом з тим, рішенням Володимир-Волинської міської ради від 28.02.2020 р. № 37/27, п.1.10 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 141 кв.м із земель комунальної власності у АДРЕСА_4 з метою передачі у власність для індивідуального садівництва.

На підставі цього рішення третіми особами на стороні відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 замовлено розроблення земельної технічної документації на земельну ділянку площею 0,0141 га та її сформовано і внесено в Державний земельний кадастр інформацію про цю земельну ділянку з кадастровим номером 0710200000:01:001:0161, щопроведене 08червня 2021року відділому Савранськомурайоні Головногоуправління Держгеокадаструв Одеськійобласті (а.с.20).

Проте, з відповіді міського голови від 21.06.2022 р. № 1335/1.21/2-22 на адвокатський запит представника позивача вбачається, що питання про зміну цільового призначення земельної ділянки або її окремої частини, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, не розглядалося.

Як убачається з матеріалів справи, відповідний проект землеустрою на спірну новосформовану земельну ділянку 16.06.2021 року третіми особами було подано до Володимир-Волинської міської ради для затвердження та вирішення питання про передачу її у їх власність для ведення садівництва. 09.07.2021, 06.08.2021 та 10.09.2021 на сесії міської ради ставилось дане питання, однак рішення не було прийняте через відсутність більшості голосів. Це рішення сесії було оскаржене ОСОБА_4 у судовому порядку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 визнано протиправними дії Володимир-Волинської міської ради Волинської області щодо незатвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 для ведення індивідуального садівництва площею 0,0141 га в межах населеного пункту м.Володимир-Волинський. Зобов`язано Володимир-Волинську міську раду Волинської області повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 для ведення індивідуального садівництва площею 0,0141 га в межах населеного пункту м.Володимир-Волинський та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм ЗК України, з урахуванням правової оцінки та висновків суду. Це рішення набуло законної сили.

Таким чином, вбачається, що міською радою надано дозволи на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку прибудинкової території ОСББ «Княжий двір», співвласником квартири в якому є позивачка ОСОБА_1 , та третім особам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 як співвласникам цього ж будинку на окрему земельну ділянку для садівництва, яка входить безпосередньо до цієї ж прибудинкової території.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

За частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

У частині першій статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Частинами 3, 5 ст. 158 ЗК України передбачено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

Згідно із ч. 2, 3, 4 ст. 42 ЗК України у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Всебічно та повно дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, та заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд першої інстанції правильно встановив, що новосформована на підставі спірного рішення міської ради земельна ділянка входить до прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, а тому не може бути приватизована окремими власниками квартири у цьому ж будинку, оскільки це суперечить нормам наведеного законодавства.

Разом з тим, судом першої інстанції обґрунтовано враховано докази, що при проведенні інженером-землевпорядником інвентаризації та формуванні конфігурації земельної ділянки площею 0,0141га не враховані інтереси сусідніх землекористувачів, зокрема, не враховано, що таким чином сформована земельна ділянка припиняє функціонування єдиного можливого заїзду до квартири АДРЕСА_2 багатоквартирного житлового будинку, і залишається лише прохід.

Крім того, колегією суддів береться до уваги правова позиція Верховного Суду, висловлена в постанові від 09 грудня 2020 року у справі N 617/763/16-ц, де зазначено, що такий спосіб захисту порушеного права як оскарження рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є ефективним, оскільки надання дозволу на розробку проекту землеустрою двом окремим особам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки є таким, що суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавленню одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки. А враховуючи, що спірна земельна ділянка входить до прибудинкової території багатоквартирного будинку, то вона взагалі не підлягає приватизації.

Згідно з вимогами статті 79-1ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

За положеннями статті 152ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У пункті 77 постанови Великоїпалати ВерховногоСуду від29вересня 2020року усправі N688/2908/16-ц (провадження N 14-28цс20) зроблено висновок про те, що неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає принципам забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.

Таким чином, оскільки усі наведені обставини свідчать про порушення норм земельного та містобудівного законодавства при прийнятті рішення органом місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, наслідком якого має бути його скасування та, відповідно, скасування державної реєстрації земельної ділянки та її кадастрового номера.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що рішення Володимир-Волинської міської ради від 28.02.2020 за №37/27, яким ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 141 кв.м із земель комунальної власності у АДРЕСА_4 , яка знаходиться на прибудинковій території для обслуговування будинку, з метою передачі у власність для індивідуального садівництва, прийнято з порушенням норм земельного та містобудівного законодавства.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційний суд вважає висновки суду правильними, оскільки позивач звернулася до суду за захистом свого права користування земельною ділянкою, як співвласник багатоквартирного будинку, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням відповідачами та третіми особами її суб`єктивного права користування.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині суду першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Відтак, під час апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про незаконність рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

В частині відмови у решті позовних вимог рішення суду ніким не оскаржене, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається та на предмет обгрунтованості та законності не перевіряється.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16 травня 2023 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді