Постанова

від 28.09.2023 по справі 370/895/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №370/702/21 Головуючий в суді І інстанції Тандир О.В.

Провадження № 22-ц/824/10069/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,

за участі секретаря Медведчук Д.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області та ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру України у Київській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом який обґрунтовувала тим, що вона прийняла спадщину після смерті спадкодавців за заповітом подружжя: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на належне їм нерухоме майно (частини житлового будинку, присадибну земельну ділянку та вклад у банку) та вступила в управління зазначеним спадковим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказувала, що ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності належить 1/2 частина житлового будинку типової малоповерхової забудови - двоповерхова квартира АДРЕСА_2 , яка розташована навпроти, ліворуч від належної ОСОБА_2 на праві власності 1/2 частини житлового багатоквартирного будинку - двоповерхової квартири АДРЕСА_3 .

Вказувала, що до земельних ділянок, на яких розташовані будинки АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , існує єдина дорога загального користування (проїзд) до частин домоволодінь та надвірних господарських будівель і споруд сторін.

Факт спільного заїзду та факт існування заїзду (проїзду) між двома земельними ділянками вказаних частин домоволодінь позивача (спадкоємців-заповідачів позивача) та відповідачки за зазначеними адресами підтверджується планом земельної ділянки та планом відведення земельної ділянки від 1985 (1986) року, ширина якої становить згідно плану території - 3,91м.

Проте, в порушення фактичного, сформованого за багато років добросусідського користування, заїздом до частин домоволодінь та надвірних господарських будівель і споруд сторін, ОСОБА_1 перекрила (закрила, перегородила) їй доступ до гаража та виходу на город.

У зв`язку з чим, вона почала звертатися до Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області та Макарівського відділення Ірпінського відділу ГУ НП України в Київській області з приводу незаконних дій ОСОБА_1 , пов`язаних з порушенням меж земельної ділянки загального користування та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та отримала відповідь про необхідність звернення з позовом до суду.

14.12.2020 позивач дізналась, що відповідачка ОСОБА_1 у 2008 році приватизувала частину проїзду (заїзду) загального користування між присадибними земельними ділянками малоповерхової житлової забудови будинків АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 по усій ширині та довжині проїзду (заїзду) між будинками, у загальному розмірі 0,03 га (300,0 кв. м.), штучно зменшивши таким чином ширину проїзду (заїзду) між житловими будинками (їх частинами) до належної їй господарської будівлі (гаражу) (не менше 3,5 метри), зменшила радіус повороту (розвороту) для заїзду до гаража, захарастивши під`їзд до нього, чим фактично перекрила доступ до гаража автомобілем, а також фактично перекрила прохід на город для користування присадибною земельною ділянкою.

З таких підстав та з урахуванням уточненої позовної заяви, просила суд:

усунути їй перешкоди у вільному користуванні в`їзними (виїзними) металевими воротами, земельною ділянкою (її частиною) загального користування шляхом звільнення під`їзду (заїзду) до належної ОСОБА_2 господарської будівлі (гаражу), виходу (проходу) на присадибну земельну ділянку (город) житлового будинку малоповерхової забудови та знесення металевого тину (який перешкоджає проїзду до гаража), знесення металевої вежі (конструкції) водонапірної башти з пластмасовою ємністю, прибрання сміттєвої ям, вуликів, профнастилу, дерев`яних дошок, металевих труб, швелерів, арматури, металевого столу, брухту металу за адресою: АДРЕСА_3 ;

визнати недійсним державний акт серії ЯЖ №217125 на право власності на земельну ділянку площею 0,0900 га на ім`я ОСОБА_1 ;

визнати недійсним державний акт серії ЯЗ №342426 на право власності на земельну ділянку площею 0,0814 га на ім`я ОСОБА_3 ;

визнати недійсним рішення Бишівської сільської ради 06.11.2007 року №86-11-V про надання дозволу ОСОБА_1 на збір (розробку) технічної документації із землеустрою щодо передачі у приватну власність (приватизацію) земельної ділянки площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_6 . призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд;

визнати недійсним рішення Бишівської сільської ради 30.07.2007 року №77-09-V про надання дозволу ОСОБА_3 на збір (розробку) технічної документації із землеустрою щодо передачі у приватну власність (приватизацію) земельної ділянки площею 0,0814 га за адресою: АДРЕСА_7 , призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд;

скасувати запис державного реєстратора з реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції Департаменту державної реєстрації та нотаріату Київської області про реєстрацію речового права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0.0900 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, за кадастровим номером: 3222780601:01:038:0010;

скасувати запис державного реєстратора з реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції Департаменту державної реєстрації та нотаріату Київської області про реєстрацію речового права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0814 га за кадастровим номером: 3222780601:01:038:0008;

всі судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 05 квітня 2023 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що місцевий суд не врахував, що між сторонами спору давно склався фактичний сформований за багато років добросусідський порядок користування заїздом до частин домоволодінь та надвірних господарських будівель і споруд, який нею не порушувався.

Вказує, що висновок експерта лише констатує невідповідність фактичних розмірів обох земельних ділянок їх розмірам, згідно правовстановлюючим документам, і лише дана обставина не може бути доказом порушення прав позивачки. Саме лише накладення земельних ділянок одна на одну не є безумовною підставою для скасування права власності на них.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги її пояснення щодо того, що ще попередній власник земельної ділянки позивачки ОСОБА_3 встановив сітку, якою фактично відділив ворота від свого домоволодіння. При цьому первинний, «рідний» декоративний бетонний паркан біля домоволодіння ОСОБА_5 не змінював свого місцеположення. А тому, ОСОБА_2 вона не чинить будь-яких перешкод у користуванні спільним проїздом.

Вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 отримала 16 квітня 2013 року, а відтак саме з цієї дати має починатися відлік часу, з якого позивач довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині розподілу судових витрат, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення щодо розподілу судових витрат, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що позивачем не заявлено жодної вимоги до ГУ Держгеокадастру, а тому з нього не підлягають стягненню витрати позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги задовольнити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт накладення земельних ділянок, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на землі загального користування вказує на те, що ОСОБА_5 приватизувала земельну ділянку у значно більшому розмірі та за неналежною адресою, захопивши частину земельної ділянки загального користування (спільний проїзд) та чинить перешкоди ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою загального користування.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті спадкодавців за заповітом подружжя: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на належне їм на момент смерті на праві спільної сумісної власності подружжя нерухоме майно (а.с.41-43 т. 1)

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.04.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 169, спадкоємцем майна ОСОБА_3 є ОСОБА_2 . Спадщина складається із земельної ділянки загальною площею 0,0814 га, яка розташована в АДРЕСА_3 .

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серія ЯЗ № 342426, який 22.05.2009 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010991400749, земельна ділянка площею 0,0814 га, кадастровий номер 3222780601:01:038:0008, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_5 , передана у власність ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності належить 1/2 частина житлового будинку типової малоповерхової забудови - двоповерхова квартира АДРЕСА_2 (а.с.176-177 т. 1)

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серія ЯЖ № 217125, який 21.01.2009 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933000001, земельна ділянка площею 0,09 га, кадастровий номер 3222780601:01:038:0010, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_6 , передана у власність ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнають той факт, що між їх земельними ділянками на яких розташовані будинки АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , існує асфальтоване дорожнє покриття, єдина дорога загального користування (проїзд) до частин домоволодінь та надвірних господарських будівель і споруд сторін, що підтверджується поясненнями сторін які містяться в матеріалах справи.

Даним проїздом (заїздом) завжди користувались спадкодавці - заповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_1 відповідно.

22 січня 2021 року на звернення ОСОБА_2 членами постійно діючої депутатської комісії з питань земельних відносин, агропромислового розвитку, природокористування, екології, планування території, охорони пам`яток та історичного середовища, спільно з начальником відділу з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища Бишівської сільської ради було проведено перевірку з виїздом на місце та складено акт. Згідно цього акту відповідно до винесених меж в натурі (на місцевості) земельні ділянки як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 не відповідають існуючим межам в частині фасаду та накладаються на земельні ділянки загального користування (а.с.78 -79, том.1).

Згідно висновку земельно-технічної експертизи проведеної в Українському центрі судових експертиз № 1-21/12 від 21.12.2021 року судом встановлено, що площа земельної ділянки кадастровий номер 3222780601:01:038:0008, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 , становить 0.0793 га; площа земельної ділянки кадастровий номер 3222780601:01:038:0010, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 , становить 0.0746 га; фактичний порядок користування земельною ділянкою кадастровий номер 3222780601:01:038:0010, яка належить відповідачу ОСОБА_1 , не відповідає координатам поворотних точок меж визначеними Технічною документацією № 14-1248 та правовстановлюючим документам, зокрема Державного акту серія ЯЖ № 217125; фактичний порядок користування земельною ділянкою кадастровий номер 3222780601:01:038:0008, яка належить позивачці ОСОБА_2 , не відповідає координатам поворотних точок меж визначеними Технічною документацією № 14-3250 та правовстановлюючим документам, зокрема Державного акту серія ЯЗ № 342426; фактичні межі земельної ділянки кадастровий номер 3222780601:01:038:0010, яка належить відповідачу ОСОБА_1 , частково накладаються на земельну ділянку кадастровий номер 3222780601:01:038:0008, яка належить позивачці ОСОБА_2 . Площа накладання становить 8,5 кв.м. Технічно можливо встановити земельний сервітут (шириною - 3,50 (в місці звуження 2,81 м); довжиною - 29,88 м - 30,12 м) через земельну ділянку кадастровий номер 3222780601:01:038:0010, яка належить відповідачу ОСОБА_1 , для проходу та проїзду транспортним засобом на земельну ділянку кадастровий номер 3222780601:01:038:0008, яка належить позивачці ОСОБА_2 (а.с.123 - 145, том. 2).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

У статті 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.2, п. «г» ч.3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Місцевим судом встановлено, що факт накладення земельних ділянок, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на землі загального користування підтверджується висновком земельно - технічної експертизи проведеної в Українському центрі судових експертиз № 1-21/12 від 21.12.2021 року та Актом Бишівської сільської ради за №1 від 11.01.2021 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка позивачки кадастровий номер 3222780601:01:038:0008 по фактичному користуванню була зміщена у бік земельної ділянки ОСОБА_1 і таким чином приватизована ще ОСОБА_3 , що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія ЯЗ № 342426. Фактично порядок користування земельними ділянками, за яким ОСОБА_3 отримав у власність 0,0814 га, а ОСОБА_1 - 0,09 га, було визначено ними ще за життя ОСОБА_3 .

Вказане також вбачається з висновку земельно - технічної експертизи № 1-21/12 від 21.12.2021 року, згідно якого фактично у користуванні ОСОБА_2 і ОСОБА_5 перебувають менші за площею земельні ділянки, ніж земельні ділянки, які належать їм згідно правовстановлюючих документів.

Таким чином, доводи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_5 могла приватизувати лише 0,06 га, згідно Погосподарської книги, а не 0,090 га, не заслуговують на увагу, оскільки це суперечить земельному законодавству, до того ж і за ОСОБА_3 , згідно по господарської книги числилося 0,06 га, однак фактично він приватизував 0,0814 га. Ці обставини свідчать про те, що приватизація відповідачкою спірної земельної ділянки жодним чином не порушує право ОСОБА_2 на її землю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим судом не враховано, що саме по собі накладення обох земельних ділянок на землі загального користування не є безумовною підставою для скасування права власності на них, натомість висновок експерта лише констатує невідповідність фактичних розмірів земельних ділянок сторін по справі їх розмірам згідно правовстановлюючим документам і не є доказом порушення прав позивачки на землю, позаяк з матеріалів справи вбачається, що між сторонами склався фактичний сформований за багато років добросусідський порядок користування заїздом до частин домоволодінь та надвірних господарських будівель і споруд, а, відповідно до листа Голови Фастівської районної державної адміністрації №06-69/2970 Генеральним планом с. Бишів Фастівського району Київської області автомобільний проїзд між земельними ділянками з кадастровими номерами 3222780601:01:038:0010 та 3222780601:01:038:0008, взагалі не передбачений.

Натомість, ОСОБА_2 , всупереч ст.81 ЦПК України, не надала належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, а саме того, що видача відповідачці державного акту на право власності на земельну ділянку порушує право позивачки на вільне володіння, користування та розпорядження її майном.

Крім того, зібрані у справі докази у їх взаємозв`язку і сукупності не дають підстав для висновку, що земельна ділянки відповідачки перешкоджає у доступі до земельної ділянки позивачки.

Посилання ОСОБА_2 на відповіді Архівного відділу Макарівської РДА щодо надання інформації щодо обставин складання документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє, оскільки вони не підтверджують факт порушення прав позивача приватизацією ОСОБА_1 її земельної ділянки.

Відсутність підпису ОСОБА_3 на документах про встановлення межових знаків не може бути достатньою підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 217125, виданого на ім`я ОСОБА_1 .

Доводи ОСОБА_2 в частині вимог про усунення перешкод у вільному користуванні земельною ділянкою, також оцінюються колегією суддів критично, позаяк сама позивачка зазначає про те, що у загальному користуванні залишається частина загального проїзду шириною 3,60 м, що є цілком достатньою шириною для проїзду.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою; визнання недійсним державних актів серії ЯЖ №217125, ЯЗ №342426; визнання недійсним рішення Бишівської сільської ради 06.11.2007 року №86-11-V та рішення Бишівської сільської ради 30.07.2007 року №77-09-V; скасування записів державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельні ділянки.

З урахуванням вищевикладеного, і підстави для відшкодування позивачу судових витрат відсутні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, відповідно до ст. 376 ЦПК України, як таке, що ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 квітня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: