Рішення

від 25.09.2023 по справі 308/6412/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/6412/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І. О.,

за участі секретаря судових засідань Петришина Н.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши відкритому у судовому засіданні цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області в інтересах дітей, простягнення аліментівта визначеннямісця проживаннядітей,за зустрічнимпозовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визначення місця проживання дітей, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває вищезазначена цивільна справа ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області в інтересах дітей, простягнення аліментівта визначення місця проживання дітей, за зустрічнимпозовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визначення місця проживання дітей.

Стислий виклад позицій сторін у справі.

Позовні вимоги за первісним позовом мотивовані наступним.

Позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 04.10.2014.

За період шлюбу в них народились діти: син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів позивач вказує, що вона є фізичною особою-підприємцем сплачую податки і самостійно утримую себе з дітьми, проте участь батька в утриманні дитини також повинна бути постійною та достатньою. Відповідач має постійне місце роботи у товаристві з обмеженою відповідальністю «ФАВА-ТЕХНІКС» на посаді оператора та стабільний дохід. Вважає, що справедливим буде стягнення аліментів з відповідача на утримання двох дітей 1/2 частини усіх видів його заробітку (доходу) - половини заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття. Вказує, що визначення такого розміру обумовлено станом здоров`я (психічним статусом) доньки, ОСОБА_7 , який підтверджений консультативним оглядом обласного дитячого психіатра та висновком про комплексну психолога педагогічну оцінку розвитку дитини, копії яких додаються до позову.

Щодо позовної вимоги про вирішення питання про залишення проживання дітей з матір`ю вказала, що відповідно до Постанови Верховного Суду у справі № 200/925/18 від 15.01.2020, за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані наступним.

Починаючи з народження діти проживають в будинку в АДРЕСА_1 , в якому створено всі необхідні умови для проживання, навчання та відпочинку дітей. Вказане житло діти вважають своїм домом. Актом обстеження матеріально-побутових умов підтверджуються вказані обставини.

Відповідач та позивач за зустрічним позовом вважає, що місце проживання дітей із батьком буде відповідати якнайкращим їх інтересам, оскільки доти постійно проживають з батьком в оточенні рідних людей: батька, баби та діда.

Вказує, що дітям буде комфортно та більш звично проживати саме за цією адресою також у зв`язку з тим, що їх мати, ОСОБА_1 , покинула сина 20.05.2022 із того часу не бере участі у його вихованні і доньку, яка має розлади аутизму, заставляє ночувати у чужих людей і місця ночівлі постійно змінює.

Зазначає, що діти регулярно відвідують навчально-виховні заклади, в якому враховуються особливості доньки. Проживання дітей з батьком в цьому випадку забезпечує їх розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. При цьому, ОСОБА_1 має не лише право, а й всі можливості для спілкування з дітьми, участі у їх вихованні та забезпеченні. У неї відсутнє власне житло в с. Гайдош, вона там періодично проживає з матір`ю, яка є особою похилого віку та має інвалідність, тобто є такою, що не може повноцінно піклуватися про двох малолітніх дітей.

Також вказує, що всі соціально-побутові зв`язки дітей територіально знаходяться в м. Ужгороді. Зміна території проживання призведе для непоправних психологічних травм у дітей, оскільки їм прийдеться змінити звичне оточуюче середовище, садок і школу, втратити друзів та близьке коло спілкування.

Враховуючи особливі потреби доньки, не можна змінювати її звичне оточення, оскільки такі особливі діти мають неприязнь до змін, яка часто призводить до тривожності або інших форм фрустрації, у тому числі агресії, (п. 8 F84.0 Дитячий аутизм; Таблиця 1. «Дослідницькі діагностичні критерії» МКХ-10 (ВООЗ, 1992); Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги та медичної реабілітації Розлади аутистичного спектра (розлади загального розвитку), затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.06.2015 № 341).

Позивач за зустрічним позовом просить врахувати, що він має постійне місце проживання, стабільну постійну роботу, про що свідчить довідка про заробітну плату. В той же час, вказує, що ОСОБА_1 зареєстрована як ФОП, але немає стабільного доходу, її постійне місце проживання знаходиться далеко від центру життєвих інтересів дітей, в силу чого, позивач за зустрічним позовом вважає, що дітям буде краще з ним.

Відповідачем за зустрічним позовом було подано відзив, доводи якого зводяться до незгоди з доданим до зустрічного позову акту про не проживання особи, оскільки такий містить недостовірну інформацію про те, що позивач за первісним позовом «нібито покинула власного сина». Крім того, вказує, що акт про не проживання містить суттєві недоліки, які не дозволяють визнати його як належний і допустимий доказ, а саме: відсутня дата та місце складання Акту; відсутні паспортні (ідентифікуючі) дані осіб, які склали та підписали Акт (число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспорт (його серія, коли та ким виданий), адресу реєстрації); навпроти підпису осіб не проставлене прізвище, ім`я та по батькові, що не дозволяє встановити приналежність підпису конкретній особі; даний Акт завірено проставленим підписом адвоката, є незрозумілим на підставі яких відомостей адвокатом встановлено осіб та їх дієздатність, оскільки адвокат не являється нотаріусом та не володіє відповідними повноваженнями; однією з числа осіб, що підписали даний Акт являється ОСОБА_8 , яка, ймовірно, є родичкою ОСОБА_4 , та не може надавати нейтральні та неупереджені свідчення.

Також зазначила, що 03 жовтня 2022 року, нею подано заяву про вчинення кримінального правопорушення у порядку статті 214 КПК України за ознаками ч. 4 ст. 358 КК України до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області

Крім того, у відзиві на зустрічний позов ОСОБА_1 вказала, що у змісті зустрічного позову повідомляється, що «точної адреси проживання не відоме» (абз. 5 арк. 3 зустрічного позову), однак, вказане спростовується доданим Актом обстеження умов проживання від 09 серпня 2022 року за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане житло вона орендую, у якому створені усі належні умови для виховання та розвитку дітей, що підтверджується змістом вищевказаного Акту. Повідомила суд про наявність у неї двох місць проживання - АДРЕСА_3 (будинок батьків) та АДРЕСА_2 (проживає на підставі договору оренди).

Заперечувала проти прийняття судом висновку органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому від 04.10.202 вих. № 649/23/01-12, оскільки такий не відповідає «найкращим інтересам» дітей.

Додала, що визначення місця проживання малолітніх дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з матір`ю, ОСОБА_1 , буде відповідати їх «найкращим інтересам» як дітей, буде збережено прямий контакт, належна опіка та виховання з боку матері, враховуючи те, що вона має можливість забезпечити належні умови для їх гармонійного розвитку та виховання, та не вчиняє перешкод для спілкування з їх батьком, м, котрий матиме безперешкодну можливість вільно користуватися правом на особисте виховання та спілкування з дітьми.

Заяви та клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26.07.2022 було відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Також вказаною ухвалою залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача службу у справах дітей в інтересах дітей та зобов`язано подати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Ухвалою суду від 03.11.2022 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дітей, постановлено перейти до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача служба усправах дітейв інтересахдітей Середнянськоїселищної радиУжгородського районуЗакарпатської області пророзірвання шлюбута стягненняаліментів за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 28.02.2023 було закрито підготовчепровадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей в інтересах дітей Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області, пророзірвання шлюбу,стягнення аліментівта визначення місця проживаннядітей, за зустрічнимпозовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визначення місця проживання дітей; призначено справу до судового розгляду по суті; задоволено клопотання представника позивача про приєднання доказів до матеріалів справи, приєднано доматеріалів справи копію довідки про склад сім`ї від 04.08.2022 №1350, копію диплому бакалавра серії В17 №066889 від 07.07.2017, копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-2103883232019, витяг свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (власник ОСОБА_1 ) із застосунку «Дія», копію консультативного огляду дитячого психіатра за підписом ОСОБА_9 , копію висновку психолого-педагогічного оцінювання розвитку дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , копію психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_10 , вихованиці молодшої групи ЗДО № 43; задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, витребувано у Державної податковоїслужби вЗакарпатській області інформацію про доходи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 01.02.2021 по 01.08.2022. відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відмову позивачу в задоволенні клопотання про приєднання доказів; відмовлено у задоволені клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу; задоволено клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи, приєднано до матеріалів справи копію листа Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №Б-3180 від 28.09.2022 за підписом заступника міського голови В. Борець, копію звіту про роботу психолога з сім`єю ОСОБА_6 28.09.2022 № 01-18/225, копію характеристики на ОСОБА_1 , видану Середнянською селищною радою Ужгородського району Закарпатської області за підписами заступника селищного голови Р.Василиндри, депутата селищної ради Я.Пожо, копію акту про встановлення факту проживання за підписом та проставленою печаткою Голови ОСББ «Легоцького 76» (ЄДРПОУ: 44172123) ОСОБА_11 та власника орендованої квартири ОСОБА_12 з додатком (підписи сусідів, власника квартири, голови ОСББ, копію витягу з ЄРДР (КП №12022078030001194 від 03.10.2022); задоволено заяву позивача про виклик психолога в якості свідка, викликано в судове засідання для допиту в якості свідка психолога ССРГ Ужгородського міського центру соціальних служб Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради ОСОБА_13 ; задоволено заяву позивача про виклик свідків, викликано в судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , роз`єднано позовні вимоги у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей в інтересах дітей Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області, пророзірвання шлюбу,стягнення аліментівта визначеннямісця проживаннядітей,за зустрічнимпозовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визначення місця проживання дітей, виділивши позовну вимогу про розірвання шлюбу в самостійне провадження; присвоєно справі про розірвання шлюбу новий номер, справі про стягнення аліментівта визначеннямісця проживаннядітей,за зустрічнимпозовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визначення місця проживання дітей залишити №308/6412/22 (провадження №2/308/1377/22); постановлено передати роз`єднані матеріали заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу до канцелярії суду для здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.

Пояснення сторін, їх представників в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі та відзивом на зустрічний позов.

В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали зустрічний позов, просили такий задовольнити.

Крім того, як позивач, так і відповідач, в судовому засіданні зазначили, що вже тривалий час (приблизно півтора року) донька проживає з матір`ю, а син - з батьком. Жодним із батьків не чиняться перешкоди у спілкуванні та участі у виховані щодо обох дітей.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Як встановлено судом, 04.10.2014 між ОСОБА_4 та ОСОБА_16 було укладено шлюб, який зареєстрований виконкомом Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис №271. Прізвища після одруження: чоловіка ОСОБА_6 , дружини ОСОБА_17 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 . Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.04.2023 шлюб між сторонами було розірвано.

У шлюбі народилися діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 19.08.2016 серія НОМЕР_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 10.01.2018 серія НОМЕР_3 .

Відповідно до листа заступника селищного голови Середнянської селищної ради від 24.08.2022 №01-26/1480 встановлено, що діти більше часу перебувають в місті Ужгороді, батько, ОСОБА_4 , звернувся до служби справах дітей Ужгородської міської ради, а мама, ОСОБА_1 , тимчасово проживає та орендує квартиру в АДРЕСА_2 , де також було складено акт обстеження умов проживання та відповідно до пункту 72 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», тому висновок про визначення місця проживання дітей, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має надати служба у справах дітей Ужгородської міської ради.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 09.08.2023, за адресою АДРЕСА_2 , знаходиться двокімнатна квартира, санітарно-гігієнічний стан квартири на належному рівні, облаштована всіма необхідними зручностями, для виховання та розвитку дітей є окрема кімната з окремим спальними місцями, наявний одяг та взуття, продукти харчування. За вказаною адресою проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 10.08.2022, за адресою АДРЕСА_1 , знаходиться приватний будинок з прибудинковою територією, облаштований всіма необхідними зручностями, для виховання та розвитку дитини наявне окреме спальне місце та розвиваючі іграшки, одяг, взуття, продукти харчування; біля будинку облаштована ігрова зона. За вказаною адресою проживають ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно висновку органу опіки і піклування Ужгородської міської ради від 07.10.2022 №649/23/01-12 орган опіки і піклування враховував інтереси малолітніх, з метою недопущення негативних наслідків для психологічного стану дітей спричиненого зміною їх фактичного місця проживання, комісія прийняла рішення рекомендувати органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому підготувати висновок про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його батьком гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою його місця проживання, та про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з її матір`ю гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою її місця проживання. На підставі наведеного, органом опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому встановлено, що доцільним буде визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його батьком гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою його місця проживання, та про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з її матір`ю гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою її місця проживання.

Допитаний в судовому засіданні свідок психолог ОСОБА_13 підтвердив відомості, викладені у своєму висновку від 28.09.2022, вказав, що дитина прагнула до обох батьків, була проведена парна зустріч з батьками та сином, стояло питання про примирення батьків, а потім визначення стану дітей внаслідок ситуації з батьками. Зазначив, що пройшло багато часу із зустрічі, конкретних даних щодо бесід з дитиною згадати не може.

В якості свідка в судовому засіданні була допитана ОСОБА_15 , яка є подругою позивача, вказала, що дуже часто відвідувала сім`ю ОСОБА_6 після народження ОСОБА_18 , пізніше за останні 2 роки в будинку була 1 раз на день народження їх сина. Зазначила, що бачила аб`юзивні стосунки на дні його народження, під час зустрічей також між позивачем та відповідачем виникали сварки. Також надала покази, в яких зазначила, що батько любить дітей, але приділяє менше часу, ніж мама.

В судовому засіданні також були досліджені документи, що підтверджують майновий стан сторін по справі, зокрема, довідки про доходи, наявність зареєстрованого за ними рухомого та нерухомого майна. На підставі вказаних документів суд висновує, що як позивач, так і відповідач можуть забезпечувати дітей на належному матеріальному рівні.

Оцінка суду

Щодо позовних вимог про визначення місця проживання дітей суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.ч.2, 7-9 ст.7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтями 141, 150, 153, 155 СК України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Частиною першою статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.

Суд виходить з того, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Питання про визначення місця проживання дітей має вирішуватись, насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дітей.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», її місця у взаємовідносинах між батьками. У цьому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Із системного тлумачення пункту 1 статті 3, статті 9 Конвенції, частин другої, третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», статті 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 14 квітня 2021 року по справі № 716/591/19.

Отже, при вирішенні питань про місце проживання дітей у випадку, коли їх батьки проживають окремо, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дітям повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Відповідно до положень частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 суд дійшов висновку, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Проте, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року. У частині першій статті 3 цієї Конвенції закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 310/3195/18 висловлена наступна правова позиція: «Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах».

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, §54, ЄСПЛ, від 07.12.2006). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16.07.2015).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено: «вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності».

У постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 754/16535/19 висловлено, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини».

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте, найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги акти, якими зафіксовано умови проживання дітей, враховуючи наданий висновок органу опіки і піклування Ужгородської міської ради, суд не вбачає виняткових підстав не враховувати даний висновок та визначати пріоритетне право одного з батьків щодо визначення місця проживання дітей. Висновок є повною мірою обґрунтованим та відповідає якнайкращим інтересам дітей.

Судом встановлено, що син проживає з батьком, а донька проживає з матір`ю вже протягом тривалого часу, вони дбають про належні умови прожиття та розвиток дітей, в той же час таке окреме проживання не перешкоджає спілкуванню та участі у вихованні та розвитку дітей другим з батьків, а також те, що, враховуючи вік та особливості розвитку дітей, зміна звичного оточення дітей може призвести до негативних наслідків, а тому суд вважає позовні вимоги щодо визначення місця проживання дітей за первісним позовом слід задовольнити частково, визначивши місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 ,за місцемїї проживання.

На підставі викладеного, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню, суд визначає місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_4 , за місцем його проживання.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Враховуючи, що позовні вимоги за первісним позовом задоволені частково, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 разом з матір`ю ОСОБА_1 , тому судом вирішується питання щодо стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини ОСОБА_7 .

Згідно з ч. 1 ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Чинним законодавством забезпечено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, шляхом визначення порядку стягнення аліментів з того з батьків, з яким дитина не проживає.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При призначенні аліментів, відповідно до ст. 182 СК України та роз`яснень, що містяться в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становища дитини; стан здоров`я та матеріальне становища платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з вимогами ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

З наданих суду документів встановлено, що малолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має розлад аутистичного спектру з недорозвитком мови. Вказане підтверджується консультативним оглядом обласного дитячого психіатра від 30.11.2020, висновком про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 10.12.2020 №ІРЦ-85951/2020/185226, консультативним оглядом дитячого психіатра від 15.07.2022.

З огляду на те, що відповідач є батьком дитини, що він є особою працездатного віку, а також враховуючи вік дитини, те, що дитина фактично проживає з матір`ю, перебуває на її утриманні, та беручи до уваги щоденну потребу у забезпеченні дитини необхідним харчуванням і предметами вжитку, медичними препаратами, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частки його заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з дня пред`явленняпозову досуду і до досягнення дитиною повноліття.

Судові витрати по справі

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, представником позивача через канцелярію суду було подано заяву про стягнення судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з розглядом даної справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з положеннями ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як встановлено судом, 26.05.2022 між ОСОБА_1 та Головою адвокатського об`єднання «Закарпатська обласна колегія адвокатів» - адвокатом Холмогоровою Л.В. укладено договір про надання правової допомоги. Згідно з Актом приймання-передавання наданих послуг від 31.07.2023 ОСОБА_1 отримала від адвоката Холмогорової Л.В. правову допомогу (правові послуги) у справі №308/6412/22. Згідно з квитанціями №4012610095 від 26.04.2023, №40123120093 від 23.05.2023, №4010910037 від 09.06.2023, №4012910059 від 29.06.2023 ОСОБА_1 сплачено адвокату Холмогоровій Л.В. 15800 грн. за надання відповідних послуг.

Відповідно до звіту про надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 31.07.2023 клієнту ОСОБА_1 надано наступну правову допомогу: надання клієнту правової консультації, підписання договору про надання правової допомоги б/н від 26.05.2022 (предмет договору: підготувати для клієнта позовну заяву про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів та представництво інтересів клієнта при розгляді справи за вказаним позовом в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області), формування ордеру на надання правової допомоги в електронному кабінеті адвоката, вивчення та аналіз наданих клієнтом документів, підготовка та подання через канцелярію суду позовної заяви про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів (27 травня 2022 року), участь та представництво інтересів клієнта під час засідання Служби у справах дітей Ужгородської міської ради (16 серпня 2022 року), підписання договору про надання правової допомоги б/н від 19.08.2022 (предмет договору: представництво інтересів клієнта за зустрічним позовом ОСОБА_4 про визначення місця проживання дітей), участь та представництво інтересів клієнта під час засідання Служби у справах дітей Середнянської селищної ради Ужгородського району (19 серпня 2022 року), підготовка та подання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (10 серпня 2022 року); заяви на ознайомлення з матеріалами справи № 308/6412/22 (у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 на засіданні Служби у справах дітей повідомив, що ним подано зустрічний позов (10 серпня 2022 року)), ознайомлення з матеріалами справи у приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, підготовка та подання письмових пояснень у порядку п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України. (24.08.2022), надсилання позовної заяви Службі у справах дітей Середнянської селищної ради Ужгородського району. Підготовка та подання заяви на виконання вимог Суду (13.09.2022), підготовка та подання до суду письмових пояснень (20.09.2022), підготовка та подання клопотання про застосування заходів процесуального примусу (20.09.2022), підготовка та подання письмових пояснень на ім`я керівника Служби у справах дітей Ужгородської міської ради (20.09.2022), підготовка та подання до Служби у справах дітей заяви на ознайомлення з висновком психолога (26.09.2022), підготовка та подання до Служби у справах дітей заяви на ознайомлення з висновком щодо розв`язання спору (29.09.2022), підготовка та подання до Служби у справах дітей заяви про приєднання доказу до матеріалів справи (04.10.2022), отримання оригіналу висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 04.10.2022 №649/23/01-12. (05.10.2022), підготовка та подання до суду заперечень на висновок органу опіки та піклування (11.10.2022), підготовка та подання до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (11.10.2022), підготовка та подання до суду заяви про виклик психолога у якості свідка (11.10.2022), підготовка та подання до суду заяви про виклик свідків (28.10.2022), отримання у приміщенні Ужгородського міськрайонного Закарпатської області примірника зустрічного позову ОСОБА_4 від 07.09.2022, підготовка та подання відзиву на зустрічний позов (16.11.2022), підготовка та подання адвокатського запиту вих. №73/2022 від 30.11.2022 (подано 01.12.2022) до ГУ ДПС у Закарпатській області, отримання відповіді на адвокатський запит (08.12.2022), підготовка проекту мирової угоди, представництво інтересів клієнта на зустрічі з відповідачем та його представником для подання пропозицій мирного врегулювання спору (15.12.2022), підготовка та подання до суду додаткових пояснень від 19.12.2022, підготовка та подання до суду заперечень на клопотання про витребування доказів (19.12.2022), підготовка та подання до суду пояснень щодо клопотання/заяви (19.12.2022), участь адвоката та представництво інтересів клієнта у судових засіданнях під час розгляду Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області справи №308/6412/22.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009, справа №1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18.

Водночас суд зауважує, що норми процесуального закону передбачають можливість стягнення не тільки судових витрат, які вже фактично понесені стороною, а й судових витрат, що мають бути сплачені у майбутньому за умови підтвердження розміру таких витрат належними доказами.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, суд, визначаючи суми відшкодування, має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

За правилами частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 по справі №922/1163/18).

Слід зауважити про те, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення в разі зазначення фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Суд наголошує на тому, що для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат не є обов`язковими. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

У випадку встановлення договором фіксованого розміру гонорару оцінку співмірності витрат на професійну правничу допомогу слід надавати з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів у справі, кількості підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У вимірі обставин справи суд вказує на те, що розглянутий судом спір виник із сімейних правовідносин. Правова регламентація спірних правовідносин є чіткою, національне законодавство у відповідній частині труднощів для розуміння не викликає.

Таким чином, враховуючи, кількість процесуальних документів, підготовлених представником позивача для даної справи, яка була значною та вимагала від адвоката значних зусиль для їх підготовки, співмірність гонорару адвоката із складністю справи, а також те, що позовні вимоги за первісним позовом були задоволені частково, суд приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 10000грн.

Враховуючи ст. ст. 24,56,104,105,110,112,113,114 СК України, керуючись ст.ст. 258, 259, 264,265, 268, 273, 280-282, 289 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області в інтересах дітей, простягнення аліментівта визначеннямісця проживаннядітей задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 ,замісцемїї проживання: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частки його заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з дня пред`явленняпозову досуду 27травня 2022року і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визначення місця проживання дітей задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_4 , за місцем його проживання: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збірврозмірі496,20грн.(чотиристадвадцятьшістьгривень 20копійок)та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 496,20 грн. (чотириста двадцять шість гривень 20 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 05.10.2023.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник позивача: Холмогорова Лариса Василівна, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю СеріїЗР №21/1106 від 06.12.2016;

Представник позивача: Чухран Мар`яна Василівна, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №21/2975 від 18.02.2022;

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Представник відповідача:Турецька Євгенія Андріївна, що дієна підставісвідоцтва проправо назаняття адвокатськоюдіяльністю №21/1479від 20.06.2018;

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області, місцезнаходження: 89452, Закарпатська область, Ужгородський район, смт.Середнє, вул.Закарпатська, 63, код ЄДРПОУ 44280670;

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради, місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл. Поштова, буд.3, код ЄДРПОУ 42858487.

Суддя І.О. Шепетко