Рішення

від 10.10.2023 по справі 308/6412/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/6412/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ДОДАТКОВЕ)

10 жовтня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участі секретаря Петришин Н.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про розподіл судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області в інтересах дітей, простягнення аліментівта визначеннямісця проживаннядітей,за зустрічнимпозовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визначення місця проживання дітей -

в с т а н о в и в:

Представник відповідача за первісним позовом адвокат Турецька Є.А., що діє в інтересах ОСОБА_3 звернулася із заявою, в якій просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25307,50 грн.

В обґрунтування заяви зазначила, що в останньому судовому засіданні згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК сторона позивача по зустрічному позову заявила клопотання про подання доказів розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

03.10.2023 стороною позивача за первісним позовом через канцелярію суду подано заперечення на заяву про стягнення понесених судових витрат, в яких вони зазначають, що позивач не погоджується із заявленою сумою до стягнення представника ОСОБА_3 та заперечує проти вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу заявлених у заяві.

Зазначили, що на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу надано лише Розрахунок судових витрат, який містить лише перелік виду правничої допомоги та посилання на суму, проте не надано, ані копії чи оригінали платіжних квитанцій, які б підтверджували факт того, що такі витрати є реальними, а не надуманими. Адвокатом ТурецькоюЄ.А. не було подано на підтвердження понесених витрат доказу, який би підтверджував те, що між Клієнтом та адвокатом є угоджена обумовлена сума та те, що така реально виплачена. Платіжних квитанцій до зави не додано.

ОСОБА_1 вважає, що зміст наданих послуг у розрахунку не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та витраченого часу.

Звернули увагу суду, що опис деяких наданих послуг у поданих адвокатом Турецькою Є.А. є взаємовиключними або взагалі надуманими, як, наприклад 24.08.2022 «адвокатський запит до ДГП» - сума 477,50 грн. однак матеріали справи містять доказ того, що адвокатський запит не надходив та не відправлявся адвокатом (відповідь ГУ ДПС України в Закарпатській області на запит адвоката Холмогорової Л.В.); адвокат Турецька А.Є. вказує спочатку надання консультації з вивченням обставин тривалістю 2 год. та вартістю 1910,00 грн., а згодом вказує підготовка та подання зустрічної позовної заяви тривалістю 3 год. вартістю 2865,00 грн., що є взаємовиключним видом допомоги, та якщо консультація і вивчення обставин триває 2 год., то вказівка на підготовку зустрічного позову тривалістю 3 години є необґрунтованою; вказівка на участь адвоката у судовому засіданні вартістю 955,00 грн. є теж необґрунтованою з огляду на те, що судом справа відкладалась неодноразово з обґрунтованих підстав (нарадча кімната, відрядження, повітряна тривога), а наданий договір не регулює питання вартості участі адвоката у судовому засіданні та вартості прибуття адвоката до суду на засідання, яке не відбулось, відтак вважаємо, що сукупний розрахунок за нібито «його участь» у судових засіданнях на суму 14325 грн. є явно завищеним та необґрунтованим, що зумовлює підстави для істотного зменшення судових витрат у цій частині; крім того, адвокатом зазначено у розрахунку судових витрат неодноразове ознайомлення з матеріалами справи, звертаємо увагу суду, що адвокат має можливість ознайомитись з матеріалами справи у підсистемі «Електронний суд», вказаний вид допомоги не вимагає значного часу та підготовки від адвоката; більше того, адвокатом вказано: «Ознайомлення та аналіз відзиву на зустрічну позовну заяву» вартістю 1910,00 грн., однак матеріали справи не містять відповіді на відзив представника ОСОБА_3 , відтак, незрозуміло у чому полягала потреба витрачати 2години на ознайомлення; аналогічна до викладеної ситуації у вищевказаному пункті 5, є посилання на ознайомлення з вхідними документами у справі та заявою про виклик свідків, свідка ОСОБА_5 на суму понад 238.75*9= 2148,75 грн., однак представником не було підготовлено жодного заперечення на вказані процесуальні заяви, що підтверджує той факт, що вказівка на дані види допомоги є створеною для збільшення суми, заявленої до стягнення.

Також зазначили, що необґрунтованість та неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу представником ОСОБА_3 з реальним обсягом такої допомоги у суді, часом, витраченим на надання таких послуг адвокатом пояснюється незначним обсягом юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді, у т.ч. якщо брати до уваги, кількість та обсяг підготовлений процесуальних документів, що констатує факт невідповідності заявленого розміру судових витрат критерію реальності таких витрат.

Обґрунтовуючи заперечення, що стосується питання зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_1 зазначає, що перелік послуг, наданих адвокатом ТурецькоюЄ.А. не відповідає «критерію розумності та реальності» судових витрат, виготовлення вказаних документів не вимагало значного обсягу роботи. Крім того, враховуючи незначну тривалість судового засідання, витрати на професійну правничу допомогу за участь в судових засіданнях в суді першої інстанції не відповідають принципу співрозмірності відносно затраченого часу проведення вказаних судових засідань.

Звертає особливу увагу Суду, що до заяви адвокатом Турецькою Є.А. не надано жодного доказу, який би підтверджував оплату ОСОБА_3 послуг адвоката (відсутні квитанції про оплату), акт прийому-передачі наданих послуг не містить вказівки на те, що сторони майнових претензій один до одного не мають, як і те, що клієнтом сплачена обумовлена сума.

Отже, зазначили, що свобода клієнта у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у випадку повної документальної доведеності, в той час як заявлений розмір відшкодування повинен відповідати критеріям, що встановлені процесуальним законодавством для судових витрат.

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом та його представник заяву про стягнення судових витрат підтримали, просили задовольнити. Вказали, що такий розмір витрат є обґрунтованим та реальним.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення заяви про стягнення судових витрат з підстав, викладених в запереченнях від 03.10.2023. Додала, що на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу адвокатом крім розрахунку не надано договору на правничу допомогу, акта виконаних робіт, квитанції про отримання коштів.

Вказала, що витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та о доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18.

Також зазначила, що суд має врахувати кількість процесуальних документів, підготовлених представником позивача (за зустрічним позовом) для позовної вимоги по справі, яка була незначною та не вимагала від адвоката витрат надмірних зусиль для їх підготовки.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 по справі №922/1163/18).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, суд, визначаючи суми відшкодування, має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини І основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Таким чином, враховуючи вимоги законодавства слід прийти до висновку, що позивач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів, а тому, просила в задоволенні заяви адвоката Турецької Є.А. відмовити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 підтримала позицію свого представника, просила відмовити в задоволенні заяви про стягнення судових витрат.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до наступних висновків.

25.09.2023 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено рішення, яким частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області в інтересах дітей, простягнення аліментівта визначеннямісця проживаннядітей, визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , за місцем її проживання: АДРЕСА_1 , стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки його заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з дня пред`явленняпозову досуду 27травня 2022року і до досягнення дитиною повноліття; частково задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визначення місця проживання дітей, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_3 , за місцем його проживання: АДРЕСА_1 , стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496,20грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 992,40 грн., стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 496,20 грн.

Як випливає з матеріалів справи, представником відповідача за первісним позовом адвокатом Турецькою Є.А. була подана заява про стягнення судових витрат на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України 02.10.2023.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як встановлено судом, відповідно до додатку до договору про надання правничої допомоги від 15.08.2022 у справі №308/6412/22 від 29.09.2023 Адвокатське бюро «Турецька і партнери», в особі директора адвоката Турецької Євгенії Андріївни з однієї сторони, та ОСОБА_3 з іншої сторони склали Додаток до Договору про надання професійної правничої допомоги від 15.08.2022 про те, що гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги у справі №308/6412/22. Згідно вказаного додатку гонорар складається з суми вартості витраченого часу (погодинна оплата) за надання йому професійної правничої допомоги, розрахунок вартості однієї години надання професійної правничої допомоги становить 955 гривень на дату надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до наданого розрахунку судових витрат від 29.09.2023 клієнту було надано наступні види допомоги: надання консультації з вивченням обставин, ознайомлення з матеріалами справи, адвокатський запит ДО ДПІ, клопотання про витребування доказів, підготовка та подання зустрічної позовної заяви, клопотання про залучення 3-ї особи, клопотання про відмову в долучені доказів, ознайомлення та аналіз відзиву на зустрічну позовну заяву, ознайомлення із заявою про виклик свідків, ознайомлення з документами Вх. №64902, Вх. №64900, Вх.№64905, Вх. №12857, Вх.№12859, Вх. №15474, Вх. №19652, ознайомлення з клопотанням свідка ОСОБА_5 та участь в судових засіданнях загальною вартістю 25307,50 грн.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа №1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18.

Водночас суд зауважує, що норми процесуального закону передбачають можливість стягнення не тільки судових витрат, які вже фактично понесені стороною, а й судових витрат, що мають бути сплачені у майбутньому за умови підтвердження розміру таких витрат належними доказами.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, суд, визначаючи суми відшкодування, має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд враховує, що витрати, визначені в розрахунку судових витрат від 29.09.2023 є дійсними та неминучими.

З огляду на наведене суд відхиляє доводи представника позивача за первісним позовом про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи квитанцій, що підтверджують оплату гонорару адвоката.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За правилами частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 по справі №922/1163/18).

Слід зауважити про те, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення в разі зазначення фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Суд наголошує на тому, що для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат не є обов`язковими. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

У вимірі обставин справи суд вказує на те, що розглянутий судом спір виник із сімейних правовідносин. Правова регламентація спірних правовідносин є чіткою, національне законодавство у відповідній частині труднощів для розуміння не викликає.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат на користь відповідача за первісним позовом суд враховує кількість процесуальних документів, підготовлених представником відповідача для даної справи, співмірність гонорару адвоката із складністю справи, кількість судових засідань, в яких брала участь представниця, а також те, що позовні вимоги за зустрічним позовом були задоволені частково, суд приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 8000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.133, 137, 141, 246, 258-260, 270 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву представника відповідача (представника позивача за зустрічним позовом) про ухвалення рішення про судові витрати задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. (вісім тисяч гривень).

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 13.10.2023.

Суддя І.О. Шепетко