Постанова

від 27.09.2023 по справі 910/234/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2023 р. Справа№ 910/234/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Кравчука Г.А.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 27.09.2023

за апеляційною скаргою Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 (повне рішення складено 05.04.2023)

у справі №910/234/21 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ"

про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "Совські ставки", в якому просить суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки площею 5,1064 га, яка розташована по вул. Лютневій, 58-а, 58-в у Голосіївському районі м.Києва (кадастровий номер 8000000000:90:332:0055), укладений між Київською міською радою та Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "Совські ставки", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 03.10.2014 та зареєстрований в реєстрі за №144, а також зареєстрований в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.10.2014 за №МЗК-1-00294;

- зобов`язати відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 5,1064 га (кадастровий номер 8000000000:90:332:0055), яка розташована по вул. Лютневій, 58-а, 58-в у Голосіївському районі м.Києва, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022, у справі № 910/234/21 відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Обслуговуючого ЖБК "СОВСЬКІ СТАВКИ" про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Постановою Верховного Суду від 25.10.2022 касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі № 910/234/21 скасовано, справу № 910/234/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховний Суд, скасовуючи судові акти попередніх судових інстанцій та скеровуючи справу на новий розгляд, у своїй постанові зазначив: «Однак господарські суди попередніх інстанцій не врахували наведених правових висновків Верховного Суду, не надали оцінки доводам прокурора про неналежне виконання Обслуговуючим ЖБК "СОВСЬКІ СТАВКИ" умов договору оренди земельної ділянки щодо повної та своєчасної сплати орендної плати, не встановили обставини як щодо наявності чи відсутності факту порушення відповідачем умов договору оренди у вигляді систематичного невнесення орендної плати, так і щодо наявності чи відсутності критерію істотності такого порушення договору оренди земельної ділянки у розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/234/21 позов задоволено повністю. Розірвано Договір оренди земельної ділянки площею 5,1064 га, яка розташована по вул. Лютневій, 58-а, 58-в у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:90:332:0055), укладений між Київською міською радою та Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 03.10.2014 та зареєстрований в реєстрі за № 144, а також зареєстрований в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.10.2014 за № МЗК-1-00294. Зобов`язано Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 5,1064 га (кадастровий номер 8000000000:90:332:0055), яка розташована по вул. Лютневій, 58-а, 58-в у Голосіївському районі м. Києва у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Стягнуто з Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ" на користь Київської міської прокуратури витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційних та касаційних скарг у розмірі 21 188 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 скасувати.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що у рішенні від 27.03.2023 відсутні висновки: про завдану шкоду, збитки; недосягнення цілі і мети договору; того, на що Київська міська Рада розраховувала або що не отримала при укладенні Договору оренди землі, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Також апелянт зазначає, що обраний прокурором спосіб захисту у вигляді розірвання спірного договору та повернення земельної ділянки в натурі є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та фактично не призводить за відсутності заборгованості з орендної плати за Договором оренди землі до відновлення порушених прав Київської міської ради, а навпаки призведе до недотримання справедливої рівноваги та неотримання того, на що розраховував позивач при укладанні договору.

Апелянт вказує, що в задоволенні позовних вимог в частині другої позовної вимоги щодо зобов?язання Відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 5,1064 га (кадастровий номер 8000000000:90:332:0055), яка розташована по вул. Лютневій, 58-а, 58-в у Голосіївському районі м. Києва у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, необхідно також відмовити, незалежно від задоволення чи відмови в задоволенні основної позовної вимоги про розірвання Договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2023 апеляційну скаргу Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ" у справі №910/234/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі №910/234/21 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи.

29.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/234/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/234/21. Розгляд апеляційної скарги Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/234/21 призначено на 19 липня 2023 року о 10 год. 30 хв.

21.06.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/234/21 без змін, а апеляційну скаргу Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ" без задоволення.

Відзив обґрунтовано тим, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі Nє 183/262/17, у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі Nє 922/367/21, від 14.06.2022 у справі Nє 923/614/21.

Водночас, систематична несплата орендних платежів порушує інтереси держави, оскільки негативно впливає на своєчасне фінансування місцевих програм соціально-економічного та культурного розвитку, розвитку комунальних підприємств, установ та організацій, вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв?язку, розвитку освіти та медичного обслуговування, вирішення інших питань, що стосуються територіальної громади та фінансуються з місцевого бюджету.

У зв`язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 18.07.2023 суддю Північного апеляційного господарського суду Разіну Т.І. звільнено у відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Кравчук Г.А., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 прийнято справу № 910/234/21 до провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Кравчук Г.А., Ткаченко Б.О. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у судовому засіданні 13.09.2023

07.09.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) від апелянта надійшли додаткові докази по справі, а саме: копія платіжної інструкції від 26.04.2023 №130 на суму 168 254,60 грн про оплату орендної плати за березень 2023; копія платіжної інструкції від 26.05.2023 №137 на суму 168 254,60 грн про оплату орендної плати за квітень копія платіжної інструкції від 28.06.2023 №145 на суму 168 254,60 грн про оплату орендної плати за травень 2023; копія платіжної інструкції від 26.07.2023 №156 на суму 168 254,60 грн про оплату орендної плати за червень 2023; копія платіжної інструкції від 24.08.2023 №166 на суму 168 254,60 грн про оплату орендної плати за липень 2023.

Згідно зі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали дослідження (висновок), який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2020 року у справі №908/1908/19.

Таким чином, колегія суддів відмовляє у задоволені клопотання про долучення додаткових доказів та розглядає справу за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні, що відбулось 13.09.2023 оголошено перерву до 27.09.2023.

У судове засідання, що відбулось 27.09.2023 з`явились прокурор та представники обох сторін, надали свої пояснення щодо суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03 жовтня 2014 року між Київською міською радою (далі - орендодавець, позивач) та Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом "СОВСЬКІ СТАВКИ" (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П. та зареєстрований в реєстрі за № 144, а також 08.10.2014 за № МЗК-1-00294 в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), (далі - Договір), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 29.04.2010 № 788/4226 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором. Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Згідно з п. 2.1 Договору об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з такими характеристиками: місце розташування: вул. Лютнева, 58-а, 58-в, у Голосіївському районі м. Києва; розмір: 51 064 га; цільове призначення: для облаштування лінійних об`єктів транспортної інфраструктури; кадастровий номер: 8000000000:90:332:0055.

У пункті 2.2 Договору визначено, що відповідно до витягу з технічної документації Головного управління Держземагентства у м. Києві Державного агентства земельних ресурсів України від 17.06.2014 № 3612 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 10 102 478,98 грн.

Договір укладено на 25 років (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Відповідно до п. 4.2 Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

За умовами п. 4.8 Договору орендна плата вноситься орендарем рівними частками за податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 6.1 Договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в момент укладення цього договору.

Згідно з п. 8.1 Договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором; своєчасного внесення орендної плати; дострокового розірвання цього договору; відшкодування понесених збитків, в тому числі неотриманих доходів, відповідно до чинного законодавства у разі у разі розірвання цього договору.

Пунктом 8.4 Договору визначено, що орендар зобов`язаний, зокрема своєчасно вносити орендну плату; повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії цього договору.

Цей договір припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; ліквідації юридичної особи-орендаря; набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; у разі необхідності використання земельної ділянки для суспільних потреб у порядку, встановленому законодавством; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності згідно з Господарським кодексом України, у разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушення строків завершення облаштування об`єктів, встановлених пунктом 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця відчуження права користування земельною ділянкою третім особам (пункти 11.3 та 11.4 Договору).

Пунктом 11.8 Договору узгоджено, що у разі припинення або розірвання цього Договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 03.10.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку, місце розташування: вул. Лютнева, 58-а, 58-в у Голосіївському районі м. Києва; розмір: 51064 га; цільове призначення: для облаштування лінійних об`єктів транспортної інфраструктури; кадастровий номер: 8000000000:90:332:0055. В пункті 3 зазначеного акта сторони підтвердили, що земельна ділянка передається в оренду у придатному для її використання стані.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України (лист від 06.11.2020 № 19/26-15-12-07-24), наданій на запит Київської місцевої прокуратури, станом на 06.11.2020 за Обслуговуючим ЖБК "СОВСЬКІ СТАВКИ" обліковувалася заборгованість по сплаті за землю, зокрема, заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 4 973 091,66 грн., яка виникла у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань, самостійно визначених платником податків в податкових рахунках земельного податку за період з 30.12.2017 до 02.11.2020.

За таких обставин прокурор, вважаючи порушеними інтереси держави в особі Київської міської ради, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого ЖБК "СОВСЬКІ СТАВКИ", в якому просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки та зобов`язати відповідача повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протягом тривалого часу неодноразово та систематично порушує істотні умови вищевказаного договору в частині своєчасної сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою та використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням.

Розглянувши апеляційну скаргу Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ", колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Київської міської раді, колегія суддів зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як зазначає заступник керівника Київської міської прокуратури, внаслідок невиконання відповідачем вимог закону та умов договору оренди землі територіальна громада міста в особі Київської міської ради позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, що тягне за собою неможливість для територіальної громади міста досягнення цілей договору та ефективного використання землі в інтересах громади.

При цьому, прокурор вказує, правомочності власника землі від імені територіальної громади міста Києва здійснює Київська міська рада, яка відповідно до положень чинного законодавства наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади міста, контролю за раціональним використанням таких земель та захисту прав і майнових інтересів територіальної громади, однак тривалий час не здійснює контроль за використанням спірної земельної ділянки, виконанням відповідачем умов договору, у тому числі щодо своєчасності сплати орендної плати за користування землею.

З матеріалів справи вбачається, що Київська міська прокуратура у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" зверталась до Київської міської ради з листами від 27.10.2020 та від 16.12.2020, в яких повідомляла про порушення вимог земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки комунальної форми власності.

Листом від 22.12.2020 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (який згідно з Положенням про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженим рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 №182/342, є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин) за дорученням заступника міського голови, повідомив прокуратуру, що заходи цивільно-правового характеру щодо повернення територіальній громаді міста земельної ділянки площею 5,1064 га на вул. Лютневій, 58-а, 58-в у Голосіївському районі м. Києва не вживались.

Більш того, у листі від 22.12.2020 Департамент земельних ресурсів на виконання доручення заступника голови - секретаря Київської міської ради від 16.12.2020, звернувся до прокуратури з проханням про вжиття заходів представницького характеру шляхом звернення до суду з позовом на захист інтересів держави.

Отже, після отримання повідомлення прокурора Київською міською радою заходів щодо звернення до суду з позовом вжито не було, що у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в даному випадку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням колегія судді вважає за необхідне зазначити наступне.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірна земельна ділянка належить до такої категорії земель як землі житлової та громадської забудови, а облаштування лінійних об`єктів транспортної інфраструктури є видом використання земельної ділянки в межах вказаної категорії земель, а не цільовим призначенням земельної ділянки, як про те стверджує скаржник.

Нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі 915/47/17, від 31.07.2019 у справі № 806/5308/15, від 14.07.2020 у справі №916/1998/19.

Колегія суддів дійшла висновку, що розміщення відповідних споруд на земельній ділянці, належній до земель житлової та громадської забудови, не може розцінюватися як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а може лише свідчити про зміну виду використання земельної ділянки її користувачем в межах однієї категорії земель (що не є підставою для припинення права користування земельною ділянко та розірвання договору оренди землі).

Окрім цього, Постановою Верховного Суду від 25.10.2022 касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі № 910/234/21 скасовано, справу № 910/234/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, скасовуючи судові акти попередніх судових інстанцій та скеровуючи справу на новий розгляд, у своїй постанові зазначив наступне.

Верховний Суд не може взяти до уваги доводи прокурора про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків, які викладені у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/47/17, від 07.09.2021 у справі № 910/957/18, що стосуються застосування положень статті 20 Земельного кодексу України, оскільки установлені фактичні обставини у цій справі свідчать про те, що оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам, на які посилається скаржник. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що спірна земельна ділянка належить до такої категорії земель як землі житлової та громадської забудови, а облаштування лінійних об`єктів транспортної інфраструктури є видом використання земельної ділянки в межах такої категорії земель, а не цільовим призначенням земельної ділянки, як вважає скаржник. Господарські суди установили відсутність доказів нецільового використання відповідачем спірної земельної ділянки.

В свою чергу, суд першої інстанції погодився із аргументами позивача, що відповідно до інформації Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (лист від 06.11.2020 №19/26-15-12-07-24), наданій на запит Київської місцевої прокуратури, станом на 06.11.2020 за Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ" обліковувалася заборгованість по платі за землю, зокрема, заборгованість по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 4 973 091,66 грн., яка виникла у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань, самостійно визначених платником податків в податкових рахунках земельного податку за період з 30.12.2017 по 02.11.2020.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання щодо сплати орендної плати, і таке порушення є систематичним та триваючим.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, вказував на факт того, що відповідач допускав порушення умов Договору в частині своєчасної сплати орендної плати підтверджується також судовими рішеннями, а саме: рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2016 у справі №910/18471/16, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2017 у справі №826/13745/17, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №640/19111/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020.

Таким чином, суд першої інстанції, дійшов висновку, що враховуючи обґрунтованість вимог прокуратури про розірвання Договору, вимога прокурора про зобов`язання відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 5,1064 га (кадастровий номер 8000000000:90:332:0055), яка розташована по вул. Лютневій, 58-а, 58-в у Голосіївському районі м. Києва у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, є обґрунтованою

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За правовою природою укладений між Київською міською радою та Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "Совські ставки" Договір від 03.10.2014 є договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі", які кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 14 Податкового кодексу України також визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про оренду землі" розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

За змістом ст. 24 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент звернення прокурора з даним позовом), орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Відповідно до 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент звернення прокурора з даним позовом) орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному податковому органу.

Згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату тощо.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Положеннями ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Наведена правова позиція сформована, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17, постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №911/2259/19.

Колегією суддів враховано, що відповідно до інформації Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України (лист від 06.11.2020 №19/26-15-12-07-24), наданій на запит Київської місцевої прокуратури, станом на 06.11.2020 за Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "Совські ставки" обліковувалася заборгованість по платі за землю, зокрема, заборгованість по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 4 973 091,66 грн, яка виникла у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань, самостійно визначених платником податків в податкових рахунках земельного податку за період з 30.12.2017 по 02.11.2020.

Факт того, що відповідач допускав порушення умов Договору в частині своєчасної сплати орендної плати підтверджується також судовими рішеннями, а саме: рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2016 у справі №910/18471/16, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2017 у справі №826/13745/17, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №640/19111/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020.

Відповідно до довідки голови правління Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "Совські ставки" від 26.03.2021, станом на 18.03.2021 в електронному кабінеті платника податків відповідача рахувалась заборгованість з орендної плати в розмірі 5 531 731,07 грн, з яких:

- 5 385 326,47 грн - заборгованість з орендної плати (в тому числі, враховуючи суму орендної плати в розмірі 1 036 326,47 грн, яка присуджена до стягнення рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №640/19111/18) по лютий 2021 року включно;

- 146 404,60 грн - заборгованість по пені (в тому числі, враховуючи 89943,29 грн пені, яка присуджена до стягнення рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №640/19111/18).

19.03.2021 в рахунок погашення зазначеної заборгованості з орендної плати відповідачем сплачено грошові кошти у загальному розмірі 5 385 326,47 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №15 від 19.03.2021 на суму 1036086,86 грн та №18 від 19.03.2021 на суму 4 349 239,61 грн.

Крім того, згідно з платіжними дорученнями №16 та №17 від 19.03.2021 відповідачем сплачений штраф у розмірі 8 025,58 грн та пеню у розмірі 89 943,29 грн на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №640/19111/18.

Витягом з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 31.03.2021, після сплати вказаної суми боргу, враховуючи передбачену п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України черговість погашення податковими органами податкового боргу в залежності від моменту його виникнення, в електронному кабінеті відповідача станом на 31.03.2021 утворилась така заборгованість:

- 181 443,41 грн, що утворилась із суми часткової заборгованості з орендної плати за січень місяць в розмірі 48 435,73 грн та повної суми боргу за лютий 2021 року 133007,68 грн;

- 601 560,40 грн донарахована пеня за порушення строків сплати зобов`язань.

Платіжними дорученнями №24 від 31.03.2021 та №25 від 02.04.2021 відповідач сплатив до бюджету грошові кошти у сумі 133 007,68 грн та 649 996,13 грн, а всього 783 003,81 грн (належним чином засвідчені копії платіжних доручень долучено до матеріалів справи та досліджено колегією суддів).

Наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №26 від 26.04.2021 на суму 133 007,68 грн, №37 від 24.05.2021 на суму 133 007,68 грн, №46 від 24.06.2021 на суму 133 007,68 грн, №56 від 28.07.2021 на суму 133 007,68 грн, №58 від 16.08.2021 на суму 133 007,68 грн, №70 від 22.09.2021 на суму 133 007,68 грн підтверджується сплата відповідачем орендної плати за березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2021 року.

Також платіжним дорученням №49 від 22.07.2021 відповідач здійснив оплату штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 337 122,29 грн який нараховано ГУ ДПС у м. Києві згідно податкового повідомлення-рішення від 26.05.2021 №403010417.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у м. Києві від 31.08.2021 №82942/6/26-15-13-03-10 станом на 28.08.2021 відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, податковий борг по земельному податку з юридичних осіб та орендній платі за землю Обслуговуючого ЖБК "Совські ставки" не обліковується.

Надалі, в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем були надані належним чином засвідчені копії платіжних доручень №77 від 26.10.2021 на суму 133 007,68 грн та №79 від 26.11.2021 на суму 133 007,68 грн, якими підтверджується сплата відповідачем орендної плати за Договором за вересень та жовтень 2021 року.

Таким чином, колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що заборгованість з орендної плати, існування якої зумовило звернення прокурора з даним позовом до суду, була погашена відповідачем в повному обсязі (разом із нарахованими штрафними санкціями), та починаючи із квітня 2021 року відповідач регулярно у встановлений Договором строк сплачує орендну сплату за користування спірною земельною ділянкою.

Станом на момент повторного розгляду справи в суді заборгованість зі сплати орендної плати у відповідача відсутня. Доказів зворотного прокурор та позивач не надали.

Вказані дії з боку відповідача свідчать про намір останнього виконувати належним чином зобов`язання по Договору, а також його заінтересованість в існуванні правовідносин в рамках спірного Договору оренди.

При цьому, суд зауважує, що рішенням Київської міської ради №788/4226 від 29.04.2010 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому житлово-будівельному кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "Совські ставки" для житлового будівництва та облаштування лінійних об`єктів транспортної інфраструктури на вул. Лютневій, 58-а, 58-в у Голосіївському районі м. Києва", на підставі якого укладено спірний Договір, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок обслуговуючому житлово-будівельному кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "Совські ставки" для житлового будівництва та облаштування лінійних об`єктів транспортної інфраструктури на вул. Лютневій, 58-а, 58-в у Голосіївському районі м. Києва, та передано обслуговуючому житлово-будівельному кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "Совські ставки", за умови виконання пункту 7 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 15,7371 га на вул. Лютневій, 58-а, 58-в у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія МАКРОС", наданих відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2008 № 18/248, право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 23.09.2008 № 79-6-00653 (площею 3,2700 га), Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр Зелений порт", наданих відповідно до рішення Київської міської ради від 23.10.2003 № 122-1/995 "Про надання і вилучення земельних ділянок, погодження місць розташування об`єктів та припинення права користування землею", право користування якими посвідчено договорами оренди земельної ділянки від 11.08.2005 № 79-6-00337 та № 79-6-00338 (площею 11,1512 га), міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 1,3159 га), з них:

- площею 10,4183 га (ділянка № 1 - площею 9,4029 та, ділянка № 2 -площею 1,0154 га) - у власність для житлової забудови;

- площею 5,3188 га (ділянка № 3) - в довгострокову оренду на 25 років для облаштування лінійних об`єктів транспортної інфраструктури.

Як зазначає сам прокурор, основною метою передачі в оренду земельної ділянки, належної до комунальної власності, є отримання та зарахування до місцевого бюджету коштів, сплачених в якості орендної плати.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі №912/1385/17 та у постанові від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 зазначено, що у виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11.10. 2017 у справі №6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі №910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

Щодо необхідності відступити від правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові №910/16306/13 від 21.01.2015, слід зазначити, що, виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі №910/16306/13 та зміст судових рішень та суть спору у цій справі, вважає, що відсутні підстави для відступу від правової позиції, викладеної у вказаній постанові Верховного Суду України.» Водночас, розглядаючи спір про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, апеляційним судом вірно враховано, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність або відсутність заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про розірвання договору з огляду на таке.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.».

Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у постанові від 13.02.2018 у справі №925/1074/17 та Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 30.06.2021 у справі №761/21351/19 вказують про відсутність підстав для задоволення позову прокурора, оскільки у даному випадку позивачем не доведено наявність поряд з істотним порушенням договору реальної шкоди (заборгованість з орендної плати була повністю погашена на час розгляду справи), завданої другій стороні договору, за якої ця сторона позбавлена можливості отримати очікуване при укладенні договору.

Аналогічна правова позиція стосовно подібних правовідносин також викладена в постановах Верховного Суду від 04.08.2022 №191/585/20, від 02.03.2021 у справі №923/267/20, від 30.03.2021 у справі №902/526/19, від 11.08.2021 у справі №923/840/20, від 16.04.2019 у справі №905/1315/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 16.04.2019 у справі №910/7905/17, від 31.10.2018 у справі №916/170/18.

Суд першої інстанції, в оскаржуваному рішенні не встановив обставин щодо завданої шкоди та збитків; недосягнення цілі і мети договору; того, на що Київська міська Рада розраховувала або що не отримала при укладенні Договору оренди землі, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Верховний суд у постанові від 09.12.2020 №199/3846/19 вказує і на інші критерії, які необхідно враховувати при оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання.

Зокрема суд зазначив, що істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідно до статті 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Оскільки частина друга статті 651 ЦК України вказує на те, що договір може бути розірвано і в деяких випадках, передбачених законом або договором, то і в цьому випадку має застосовуватись критерій істотності порушення договірних умов. При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об?єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.

Одним із факторів, що може братися до уваги, є питання про те, наскільки боржник, який порушив договір, реально заінтересований у збереженні договору.

Новим членом кооперативу Яриною І.В. (прийнято до кооперативу загальними зборами 16.03.2021) вносились неодноразово кошти, а саме додаткові пайові внески, з метою здійснення оплати за оренду землі та земельного податку: здійснено перерахування на поточний рахунок Відповідача додаткових пайових внесків в розмірі більше ніж 13млн. грн. (докази є в матеріалах справи, надані разом з клопотаннями про приєднання доказів від 11.10.2021). З отриманих додаткових пайових внесків Відповідач здійснював оплату орендної плати по Договору оренди.

Вказані дії з боку члена кооперативу, як подальша сплата орендної плати свідчать про добросовісний намір Відповідача виконувати належним чином зобов`язання по договору, а також його заінтересованість у існуванні правовідносин в рамках Договору оренди.

Відсутність шкоди полягає у відсутності заборгованості відповідача перед позивачем по Договору оренди землі.

Докази сплати заборгованості, штрафних санкцій та подальших поточних щомісячних платежів по орендній платі за період. лютий-жовтень 2021 були надані суду разом з відзивом на позов від 26.03.2021 та клопотаннями про приєднання доказів від 08.04.2021р. (подано 13.04.2021), від 26.04.2021 (подано 27.04.2021), від 28.05.2021 (подано 31.05.2021), від 11.10.2021 (подано 12.10.2021), від 03.11.2021 (подано 04.11.2021).

Верховний суд у постанові від 09.12.2020 у справі №199/3846/19 зазначає, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 зазначено, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв?язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Отже, підстави вважати, що з боку відповідача нанесена шкода - відсутня, оскільки, здійснивши погашення заборгованості по орендній платі, позивач не позбавлений на даний час того, на що він розраховував при укладені договору.

Метою позивача при укладені договору оренди землі було отримання оплати за те, що орендар користується відповідною земельною ділянкою.

Судом першої інстанції також не встановлено фактів нанесення будь-якої шкоди з боку Відповідача Позивачеві.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції також посилався на презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи та принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, що практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

Відповідні принципи мають застосовуватись нарівні з принципами справедливості та рівності при винесені судом рішення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини принцип справедливості судового розгляду тлумачать як право на доступ до правосуддя, належне здійснення правосуддя, рівність сторін. На практиці дуже часто спостерігається ситуація, коли суди лише формально посилаються на принцип справедливості. Правосуддя є справедливим лише тоді, коли всі обставини справи ретельно досліджені, перевірені всі доводи обох сторін. Під час здійснення правосуддя суддя має керуватися принципом справедливості, бути неупередженим, оскільки це є важливим критерієм справедливого судового розгляду.

Принцип рівності є одним з основоположних елементів поняття «право на справедливий судовий розгляд», що гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції; учасник справи нарівні із протилежною стороною повинен користуватися всіма процесуальними правами; кожна сторона повинна мати розумну можливість ефективно представляти свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов?язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium (від 17.01.1970, серія «А», №11, стр. 15, § 25) Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі «Неймайстер проти Австрії» було наголошено, що принцип рівності сторін охоплюється поняттям справедливого судового розгляду (fair trial), передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції (п. 22). За усталеною позицією ЄСПЛ принцип рівності сторін не вичерпується змістом поняття рівності, він є лише одним з аспектів більш широкого поняття справедливого розгляду в незалежному та неупередженому суді. В судових процесах, де стикаються протилежні приватні інтереси, «рівність сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, в яких жодна зі сторін не має явної переваги».

З огляду на повне погашення відповідачем заборгованості з орендної плати та наявність в матеріалах справи доказів щомісячної сплати відповідачем обумовленої Договором орендної плати за період перебування даної справи на розгляді в суді першої інстанції, а також враховуючи, що прокурором не доведено факту використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, колегія суддів робить висновок, що розірвання Договору в даному випадку жодним чином не відновить прав позивача та не відповідатиме інтересам територіальної громади міста Києва, а навпаки може позбавити територіальну громаду міста Києва надходжень коштів до бюджету міста.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави стверджувати, що Київська міська рада значною мірою позбавлена того, на що розраховувала при укладенні спірного договору (як обов`язкової умови для застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору), оскільки отримала кошти до місцевого бюджету, сплачених в якості орендної плати.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/234/21 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовляється повністю.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ" у даній справі та скасування рішення місцевого господарського суду, з ухваленням нового про відмову у задоволені позову повністю.

З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної та першої інстанції (судовий збір) покладаються на позивача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/234/21 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/234/21 - скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволені позову повністю.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Київську міську раду.

Стягнути з Київської міської прокуратури (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) на користь Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "Совські ставки" (Україна, 03037, місто Київ, вулиця Петра Радченка, будинок 29, ідентифікаційний код 32846242) 8 052 (вісім тисяч п`ятдесят дві гривні) 00 коп судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 03.10.2023

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Г.А. Кравчук

Б.О. Ткаченко