Ухвала

від 13.02.2024 по справі 910/234/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/234/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Краснов Є. В., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши заяву Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ"

про відвід суддів Краснова Є. В. та Случа О. В. від розгляду справи № 910/234/21

за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ"

про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,

(У судовому засіданні взяв участь прокурор Підяш О. С.).,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі № 910/234/21, призначено розгляд справи у судовому засіданні 23.01.2024 об 11:30.

23.01.2024 у судовому засіданні оголошено перерву з розгляду касаційної скарги заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі № 910/234/21 до 13.02.2023.

13.02.2024 до Верховного Суду надійшла заява Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ" про відвід суддів Краснова Є. В. та Случа О. В. від розгляду справи № 910/234/21 на підставі пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Заява аргументована тим, що директор заявника , прослухав аудіозапис судового засідання, яке відбулось 23.01.2024, та прийшов до висновку про упередженість та необ`єктивність суддів Краснова Є.В. та Случа О.В., оскільки в процесі судового розгляду вказаними суддями задавались питання до сторін спору, прокурора, з характеру яких стає чітко зрозумілим, що судді Краснов Є.В. та Случ О.В. ще до початку розгляду касаційної скарги сформували своє бачення щодо вирішення спору, що виник між сторонами, а також мають власну упереджену позицію щодо застосування норм матеріального права у вказаних правовідносинах, зокрема, частини другої статті 651 ЦК України, яка суперечить висновкам Великої палати Верховного Суду, що безперечно не свідчить про безсторонність при розгляді касаційної скарги, тим більше коли в судовому процесі присутній прокурор.

Розглянувши доводи заяви про відвід колегії суддів, Суд дійшов висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Частиною другою цієї статті Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з частиною третьою статті 39 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Враховуючи те, що заява Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ" надійшла до Верховного Суду 13.02.2024, тобто пізніше ніж за три робочі дні до судового засідання з розгляду касаційної скарги заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі № 910/234/21, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до вказаних норм Господарського процесуального кодексу України на учасника справи, яким заявлено відвід судді на підставі пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, покладається обов`язок в заяві про відвід зазначити мотиви відводу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:

- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19.05.2006 (схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23) визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Узагальнені посилання заявника щодо сформованої думки суддів Краснова Є. В. та Случа О. В. не можуть бути розцінені як підтвердження щодо їх упередженості під час розгляду справи № 910/234/21 без наведення проявів таких дій зі сторони суддів. У свою чергу, стверджуючи про відсутність безсторонності суддів внаслідок наявності власного бачення щодо вирішення спору та застосування норм матеріального права, заявник не наводить конкретних обставин з яких вбачається, що поведінка суддів могла б будь-яким чином вважатися упередженою.

Більше того, відповідно до частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що заява Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ" про відвід суддів Краснова Є. В. та Случа О. В. від розгляду справи № 910/234/21 є необґрунтованою та не містить обставин, які викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності суддів, а відтак у задоволенні заявленого відводу необхідно відмовити.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ" про відвід суддів Краснова Є. В. та Случа О. В. від розгляду справи № 910/234/21 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Є. В. Краснов

О. В. Случ