Постанова

від 04.10.2023 по справі 910/953/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2023 р. Справа№ 910/953/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Лавріненко І.А.,

від відповідача 1 - Сойник О.В.,

від відповідача 2 - Бойко М.А.,

розглянувши апеляційні скарги

Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 (повний текст рішення складено 19.06.2023)

у справі № 910/953/23 (суддя Щербаков С.О.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт"

до: 1. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про розірвання угоди та стягнення 515 596, 35 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про:

- розірвання угоди № 89 про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки, розташованої у Дніпровському районі міста Києва за адресою вул. Олекси Довбуша, 37 від 23.08.2007 року, укладену між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (правонаступником якого є Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт";

- стягнення грошових коштів в сумі 515 596, 35 грн. з бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у міста Києві.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач 1 не виконав свої зобов`язання за угодою № 89 про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки, розташованої у Дніпровському районі міста Києва за адресою вул. Олекси Довбуша, 37 від 23.08.2007 року, чим істотно порушив угоду, тому позивач вважає, що є достатні правові підстави для розірвання спірної угоди. Оскільки позивачем на виконання умов угоди № 89 про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки було перераховано відповідачу 1 грошові кошти в сумі 515 596, 35 грн., що становить 100% суми авансового внеску, які були перераховані до відповідних бюджетів на рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Києві, то такі кошти підлягають поверненню з бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 року позовні вимоги задоволено.

Розірвано угоду № 89 від 23.08.2007 року про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки, розташованої у Дніпровському районі міста Києва за адресою вул. Олекси Довбуша, 37, укладену між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (правонаступником якого є Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт". Присуджено до стягнення з бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" грошові кошти у розмірі 515 596 грн. 35 коп., з Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" 10 417 грн. 95 коп. - судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем-1 не вчинено дій на виконання обов`язків прийнятих на себе Угодою, таким чином, загальний строк невиконання умов Угоди відповідачем-1 становить більше ніж 15 років, що безумовно свідчить про істотне порушення стороною взятих на себе договірних зобов`язань. При цьому місцевий господарський суд зазначив, що позовна давність не може застосовуватися до вимоги про розірвання чинної Угоди у зв`язку з її невиконанням, оскільки стан порушення умов Угоди є триваючим правопорушенням і особа може захистити своє право протягом усього строку порушення свого права. Враховуючи припинення договірних правовідносин між позивачем та відповідачем-1, внаслідок розірвання угоди в судовому порядку, а також той факт, що договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8035 га, що знаходиться на вул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" та Київською міською радою укладено не було, сплачені в рахунок виконання майбутнього договору грошові кошти у сумі 515 596, 35 грн., підлягають поверненню позивачу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач-1 - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що на виконання умов спірної угоди відповідачем 1 організовано проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки та складання технічної документації з продажу земельної ділянки. Також скаржник стверджує, що ним надано висновок державної експертизи землевпорядної документації від 25.12.2007 року №302/04-26 та на виконання п. 2.1.2. угоди підготовлено проект рішення Київської міської ради «Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Малахіт» для експлуатації та обслуговування ремонтного цеху та механічної мийки на вул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва». Також скаржник звертає увагу, що в даному випадку першочергово, саме позивачем було порушено взяте на себе зобов`язання за спірною угодою, а саме не вчинено дій передбачених п. 2.2.3. угоди та не надано відповіді про подальші наміри щодо купівлі земельної ділянки, що в свою чергу унеможливило подальшої підготовки Головним управлінням проекту рішення повторно та в подальшому передачі його до Київської міської ради. Крім того, на думку скаржника судом першої інстанції не досліджено факту проведення виїмки відповідно до постанови від 24.11.2010 року, в результаті якої у Головного управління вилучено, зокрема кадастрову справу Є-0626 про продаж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:259:0033, площею 0, 8035 га на вул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва, що містить в собі розроблений Головним управлінням проект рішення Київської міської ради про продаж земельної ділянки, технічну документацію та звіт про експертну грошову оцінку. Також, скаржника вважає, що Департаментом під час розгляду справи в суді першої інстанції цілком обґрунтовано неможливість подання доказів листування з позивачем, що повністю було проігноровано судом першої інстанції. Й наостанок скаржник вважає, що оскільки рішення про відмову у продажу земельної ділянки по вул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва позивачу Київською міською радою не приймалось, тому відсутні підстави для повернення позивачу авансового внеску, сплаченого в рахунок оплати вартості земельної ділянки та розірвання спірної угоди.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 15 626 грн. 92 коп.

23.08.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 року заяву суддів Корсак В.А., Євсікова О.О. та Владимиренко С.В. про самовідвід у справі №910/953/23 задоволено, матеріали справи №910/953/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 року сформовано для розгляду справи №910/953/23 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 року у справі №910/953/23, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 року у справі №910/953/23 та призначено розгляд справи на 04.10.2023 року.

23.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

03.10.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні 04.10.2023 року представники відповідача 1 та відповідача 2 надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Київської міської ради від 11.07.2002 року № 115-2/115 "Про оформлення права користування земельними ділянками" земельна ділянка площею 0,8035 га на вул. Олекси Довбуша, 37 передана в оренду на 25 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт".

08.09.2003 року між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" укладено договір оренди земельної ділянки № 66-6-0097.

Також з матеріалів справи вбачається, що 23.08.2007 року між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (правонаступником якого є Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)) (далі - Головне управління, Департамент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" (далі - Товариство) укладено угоду № 89 про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки, розташованої у Дніпровському районі міста Києва за адресою вул. Олекси Довбуша, 37. (т.1, а.с. 17-19).

Відповідно до п. 1.1. угоди, Товариство відповідно до вимог рішення Київської міської ради від 26.09.2000 року № 14/991 "Про деякі питання продажу земельних ділянок в м. Києві" сплачує в рахунок оплати вартості земельної ділянки, згідно з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, площею 0,8035 га, що знаходиться на вул. Олекси Довбуша, 37, аванс у розмірі 15 % від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 515 596, 35 грн. без ПДВ. Сплата авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки проводиться виключно на підставі зазначеної Угоди.

Згідно з п. 2.1 угоди, Головне управління бере на себе зобов`язання:

2.1.1. Після виконання Товариством своїх зобов`язань викладених у п.п. 3.1., 5.2. Угоди, та за умов наявності бюджетних асигнувань на організацію продажу, організувати проведення та оплату експертної грошової оцінки та складання технічної документації з продажу земельної ділянки.

2.1.2. Після виконання робіт, зазначених в п. 2.1.1., підготувати проект рішення про продаж земельної ділянки та направити на розгляд до Київської міської ради.

2.1.3. В разі прийняття Київською міською радою рішення про відмову у продажу земельної ділянки Головне управління повертає кошти, вказані у п. 1.1. цієї угоди, Товариству протягом шестидесяти днів з моменту прийняття вищезазначеного рішення.

2.1.4. У випадку зміни банківських реквізитів, поштової адреси, номерів телефонів тощо на протязі 10 (десяти) робочих днів письмово повідомити про це Товариство.

Відповідно до п. 2.2.1. угод, товариство взяло на себе зобов`язання сприяти Головному управлінню у підготовці документації, яка стосується цієї угоди та надавати документи, що підтверджують сплату коштів, визначених у п. 1.1. цієї угоди.

За умовами п. 3.1. угоди, Товариство зобов`язується сплатити авансовий внесок, вказаний у п. 1.1. цієї угоди, в рахунок оплати вартості об`єкту, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня укладення цієї угоди.

Відповідно до п. 3.2 угоди, кошти, вказані у п. 1.1 цієї Угоди сплачуються Товариством у безготівковій формі шляхом її переказу на розрахунковий рахунок 37116001002659 в ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26199097 (одержувач: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), із зазначенням призначення платежу "авансовий внесок за викуп земельної ділянки згідно з Угодою від ____ № ____ без ПДВ".

Пунктом 3.4. угоди визначено, що у випадку прийняття Київською міською радою рішення про продаж земельної ділянки Товариству та укладення між Київською міською радою та Товариством договору купівлі-продажу земельної ділянки, кошти сплачені в якості авансу, вказані у п. 1.1. цієї угоди зараховуються в рахунок оплати вартості земельної ділянки.

Відповідно до п. 3.5. угоди, у випадку передбаченому п. 2.1.3. цієї угоди, Головне управління повертає Товариству кошти, вказані у п. 1.1. цієї угоди, у безготівковій формі, шляхом їх переказу на банківський рахунок Товариства, вказаний в п. 8, або на банківські реквізити вказані Товариством відповідно до п. 2.2.4. цієї угоди.

Згідно розділу 4 угоди, ця угода набуває чинності з моменту її реєстрації в Головному управлінні і діє: до моменту укладення Товариством договору купівлі-продажу земельної ділянки (п. 4.1.1. угоди); до моменту прийняття рішення Київською міською радою про відмову у продажу та повернення коштів Товариству відповідно до п. 2.1.3. цієї Угоди (п. 4.1.2. Угоди); до повного виконання Товариством зобов`язань, викладених у п.п. 3.1. та 5.2. цієї угоди (п. 4.1.3. Угоди).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Угоди відповідно до платіжного доручення № 4118 від 29.08.2017 року позивачем на рахунок відповідача-1, зазначений у п. 3.2 Угоди, було перераховано грошові кошти у розмірі 515 596, 35 грн. В призначенні платежу зазначено "авансовий внесок за викуп земельної ділянки згідно з Угодою №89 від 23.08.2007 року по вул. Довбуша, 37 м. Києва без ПДВ". (т.1, а.с. 20).

Водночас, відповідач 1 вказує, що ним на виконання умов Угоди Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) було організовано проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки та складання технічної документації з продажу земельної ділянки 8000000000:66:259:0033, яка розташована по вул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва та 23.11.2007 року Приватним підприємством "У.К.Р.-ГЕО" проведена експертна грошова оцінка земельної ділянки 8000000000:66:259:0033.

Також, відповідач 1 зазначає, що ним на виконання п. 2.1.2. угоди підготовлено проект рішення Київської міської ради «Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Малахіт» для експлуатації та обслуговування ремонтного цеху та механічної мийки на вул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва».

Листом від 24.09.2008 року №009-453/39160 Головне управління повідомляло ТОВ «Інженерно-будівельну компанію «Малахіт», що для подальшого оформлення матеріалів з продажу спірної земельної ділянки та передачі їх до Київської міської ради на розгляд, уповноваженому представнику ТОВ «Інженерно-будівельної компанії «Малахіт» необхідно звернутись до Головного управління.

Листом від 12.02.2009 року №09-453/4084 Головне управління повідомило ТОВ «Інженерно-будівельну компанію «Малахіт» про необхідність здійснення комплексу робіт з виконання експертної грошової оцінки на нову дату та надання до управління вихідних даних по земельній ділянці, яка підлягає продажу, а також ряду документів.

Листом від 01.07.2010 року Головне управління просило позивача повідомити про подальші наміри щодо купівлі земельної ділянки.

Листом від 21.10.2010 року №09-453/30365 Головним управлінням надано відповідь на лист ТОВ «Інженерно-будівельної компанії «Малахіт» щодо розгляду Київською міською радою проекту рішення про продаж земельної ділянки та повідомлено, що на виконання п. 1.1. угоди, Головним управлінням був здійсненний ряд заходів з підготовки до продажу зазначеної земельної ділянки, в тому числі виконана експертна грошова оцінка. Крім того для здійснення комплексу робіт з виконання експертної грошової оцінки на нову дату вдруге просило надати до Головного управління земельних ресурсів вихідні дані по земельній ділянці, яка підлягає продажу, а також ряд документів, перелік, яких додано до листа.

Листом від 06.10.2010 року №148 позивач звернувся до Головного управління щодо повернення грошових коштів, сплачених відповідно до угоди від 23.08.2007 року №89.

Як зазначає відповідач 1, Головним управлінням надано відповідь на вказаний вище лист позивача, в якій повідомлено, що кошти сплачені авансовим внеском в рахунок оплати вартості земельної ділянки, повертаються Товариству у разі відмови Київської міської ради у продажу земельної ділянки ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Малахіт», а тому відсутні підстави для повернення коштів. Також повідомлено, що для здійснення комплексу робіт з виконання експертної грошової оцінки на нову дату Головне управління втретє просить надати до Головного управління земельних ресурсів вихідні дані по земельній ділянці, яка підлягає продажу, а також ряд документів, перелік, яких додано до листа.

Втім, як зазначає відповідач 1, позивач на жоден із вище вказаних листів не надав відповіді.

Також, позивач зазначив, що відповідно до постанови про проведення виїмки від 24.11.2010 року, у Головного управління вилучено, зокрема кадастрову справу Є-0626 про продаж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:259:0033, площею 0, 8035 га на вул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем 1 не надано до матеріалів справи листів від 24.09.2008 року №009-453/39160, від 12.02.2009 року №09-453/4084, від 01.07.2010 року, від 21.10.2010 року №09-453/30365 та від 06.10.2010 року №148, як і доказів надсилання їх. Також матеріали справи не місять копії постанови про проведення виїмки від 24.11.2010 року.

В той же час, відповідач 1 зазначив, що на підставі «Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій, підприємств, із зазначенням строків зберігання документів» затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року за №578/15 та зареєстровано, як нормативно-правовий акт в Міністерства юстиції України від 17.04.2012 року за №571/20884, - відібрані до знищення, як такі, що не мають культурної цінності та втратили практичне значення, документи та справи фонду Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вилучено для знищення документи в тому числі Листування з юридичними та фізичними особами по вирішенню питань з галузі земельних відносин по Дніпровському районні в період з 2004-2008, що підтверджується Актом від 01.03.2021 року №2 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архіву фонду та вилучено для знищення Листування з 2009-2013, що підтверджується Актом від 10.08.2021 року №3. (т.1, а.с. 72-80, 81-89).

Отже, як вказав відповідач 1, у Департаменту відсутні оригінали листів у період з 2008-2013 роки, якими велося листування з ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Малахіт».

Окрім того, як зазначає позивач у 2009 році на замовлення позивача було розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо поновлення та встановлення зовнішніх меж земельної ділянки, що підлягає продажу № 8000000000:66:259:0033.

Зазначеної технічної документації також немає в матеріалах справи.

Водночас, згідно відповіді Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 05710-13887 від 25.07.2018 року кошти в сумі 515 596, 35 грн. були перераховані Департаментом на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 33119327700001 в загальних сумах коштів, які надходили від продажу земельних ділянок та спрямовані Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві до місцевого та державного бюджетів у пропорції 90 та 10 відсотків відповідно. (т.1, а.с. 25).

Також, листом № 05708-14402 від 30.11.2022 року Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив, що відповідно до постанови про проведення виїмки від 24.11.2010 року вилучено, зокрема кадастрову справу Є-0626 про продаж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:259:0033, площею 0,8035 га на вул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва. Враховуючи викладене, надати відомості щодо підготовки проєкту рішення Київської міської ради про продаж земельної ділянки на вул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва Товариству з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" та копію відповідного проєкту рішення не вбачається можливим. За поданням Департаменту рішення про передачу у власність земельної ділянки Київська міська рада не приймала. За даними Міського земельного кадастру договір купівлі-продажу земельної ділянки не укладався. (т.1, а.с. 23-24).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що ним було виконано взяті на себе зобов`язання відповідно до укладеної Угоди, зокрема, сплачено суму авансового внеску, однак із незалежних від позивача причин земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:66:259:0033) по вул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва не була передана позивачеві у власність, проект рішення відповідачем-1 про продаж зазначеної земельної ділянки не готувався, відповідно Київська міська рада не приймала жодних рішень про продаж вказаної земельної ділянки позивачеві. Тож, як вказує позивач, через протиправне зволікання Департаментом у підготовці проекту рішення про продаж земельної ділянки позивачеві, відсутності відповідного рішення Київської міської ради про продаж земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:66:259:0033 на вул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва позивач просив суд розірвати угоду № 89 про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки, розташованої у Дніпровському районі міста Києва за адресою вул. Олекси Довбуша, 37 від 23.08.2007 року, а також стягнути грошові кошти в сумі 515 596, 35 грн. з бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у міста Києві.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Міськради належить розпорядження землями територіальної громади міста Києва, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до Закону.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України унормовано, що право власності на земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, набувається на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 127 Земельного кодексу України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Положення статті 128 Земельного кодексу України визначають алгоритм дій сторін у процесі продажу земельної ділянки державної чи комунальної власності. Так, згідно з частиною першою цієї статті продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Частиною другою статті 128 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої цієї статті орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Частиною п`ятою статті 128 Земельного кодексу України передбачено, що підставою для відмови у продажу земельної ділянки є, зокрема, відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Відповідно до змісту частини восьмої статті 128 Земельного кодексу України за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, здійснюється фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки. Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки (частина шоста цієї ж статті).

Отже, договір купівлі-продажу укладається лише на останньому етапі.

До моменту укладення цього договору, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з заявою (клопотанням) про продаж земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме щодо можливості укладення договору купівлі-продажу в майбутньому, щодо визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності та щодо покупної ціни (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункти 34 - 36)).

Водночас відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 40) від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.67).

У Земельному кодексі України встановлена обов`язковість укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. У заяві (клопотанні) особи, яка бажає придбати земельну ділянку, зазначається згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки (частина друга статті 128 Земельного кодексу України); відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки є підставою для відмови в продажу земельної ділянки (пункт ґ частини п`ятої статті 128 Земельного кодексу України); сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки; у разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається (частина восьма статті 128 Земельного кодексу України).

Отже, законом встановлено спосіб забезпечення виконання обов`язків особи, зацікавленої у придбанні земельних ділянок у власність, у переддоговірних правовідносинах. Авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки виконує забезпечувальну функцію (у разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається) та платіжну функцію (сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки).

Авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки має багато спільного з завдатком, але є й відмінності. Авансовий внесок не підтверджує укладення договору, на укладення якого спрямовані переговори сторін на переддоговірній стадії. Він забезпечує виконання обов`язків на переддоговірній стадії, а не виконання зобов`язання з договору.

Оскільки сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки, то авансовий внесок сплачується на користь власника земельної ділянки, і відповідний договір про сплату внеску укладається з власником (у цій справі - з територіальною громадою в особі її органів).

У даній справі позивач уклав спірну угоду з Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Колегія суддів нагадує, що відповідно до статті 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, спірна угода укладена з територіальною громадою. Також саме з територіальною громадою у позивача виникли переддоговірні правовідносини.

Відповідно і цей спір є спором позивача з територіальною громадою (в особі її органу).

Тому для вирішення справи не мають значення відносини між органами територіальної громади - Головним управлінням земельних ресурсів, Міськрадою тощо. Зокрема, не має значення, чи направляло Головне управління земельних ресурсів певні документи до Міськради, чи одержала їх остання (що було предметом дослідження судом першої інстанції).

Також колегія суддів звертає увагу, що укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки є обов`язковим для сторін в силу закону. Тому цей договір не може містити будь-яких умов, крім тих, які визначені законом, тобто крім визначення земельної ділянки та суми авансового платежу.

Натомість, як встановлено судом першої інстанції, спірна угода містила й інші умови, як-от обов`язок Головного управління організувати проведення експертної грошової оцінки та складання технічної документації з продажу земельних ділянок, оплати таких робіт, обов`язок підготувати проект рішення про продаж земельної ділянки та направити його на розгляд до Київської міської ради. (п.2.1. угоди).

Відповідно до законодавства авансові внески використовуються для фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; уповноважений орган визначає на конкурентних засадах суб`єкта оціночної діяльності, що має ліцензію на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; вартість проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки не може бути більшою ніж авансовий внесок покупця такої ділянки; уповноважений орган визначає на конкурентних засадах юридичну або фізичну особу, яка є суб`єктом оціночної діяльності в розумінні статті 6 Закону України "Про оцінку земель"; вартість проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки не може бути більшою ніж авансовий внесок покупця такої ділянки (пункти 9, 11 Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежів за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2009 № 381).

Отже, обов`язок власника земельної ділянки щодо проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки встановлений законодавством, а тому не може встановлюватись договором.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною першою статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегія суддів нагадує, що за висновками Великої Палати Верховного Суду сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність); домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення (постанова від 01.06.2021 року у справі № 910/12876/19 (пункт 7.10)). При цьому намір сторін врегулювати свої відносини всупереч закону суперечить публічному порядку, а тому відповідні права та обов`язки сторін не виникають.

Отже, з спірної угоди виникло тільки зобов`язання щодо сплати авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Як вже було вище встановлено, на виконання умов Угоди відповідно до платіжного доручення № 4118 від 29.08.2017 року позивачем на рахунок відповідача-1, зазначений у п. 3.2 Угоди, було перераховано грошові кошти у розмірі 515 596, 35 грн. В призначенні платежу зазначено "авансовий внесок за викуп земельної ділянки згідно з Угодою №89 від 23.08.2007 року по вул. Довбуша, 37 м. Києва без ПДВ". (т.1, а.с. 20).

Тому зазначене зобов`язання припинене виконанням (стаття 599 Цивільного кодексу України), а спірна угода з моменту такого виконання не регулює відносини сторін.

Закон не містить правил про те, коли сплачений авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки підлягає поверненню платнику. Отже, закон містить прогалину. Заповнюючи цю прогалину, колегія суддів виходить із загальних засад цивільного законодавства (аналогія права), враховуючи мету законодавчого регулювання.

Оскільки авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки слугує меті забезпечення виконання обов`язків особи, зацікавленої у придбанні земельних ділянок у власність, у переддоговірних правовідносинах, то таке забезпечення припиняється у разі припинення переговорів за умови добросовісності такої особи.

У цьому разі сплачений авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки втрачає свої функції: по-перше, перестає виконувати функцію забезпечення, а по-друге - не може бути зарахований до ціни продажу земельної ділянки. Тоді відпадає правова підстава набуття цього внеску, оскільки переддоговірні правовідносини за участі добросовісної особи, виконання обов`язків якої було забезпечено, припинені без укладення договору, внаслідок чого такий внесок підлягає поверненню відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

За висновками Великої Палати Верховного Суду прояви обов`язків сторін на переддоговірній стадії та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо (постанова від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37)).

Отже, недобросовісну поведінку може становити не будь-яке, а саме необґрунтоване припинення переговорів.

Водночас у даній справі саме територіальна громада (в особі своїх органів) порушила обов`язок добросовісної поведінки на переддоговірній стадії, оскільки зі свого боку не вчиняла дій, спрямованих на укладення договору купівлі-продажу протягом тривалого часу.

При цьому немає жодного значення, бездіяльність яких саме органів призвела до таких порушень: бездіяльність Головного управління земельних ресурсів, Департаменту земельних ресурсів чи Міськради, оскільки поведінка будь-якого органу територіальної громади розглядається, як поведінка самої територіальної громади.

Безпідставна довготривала бездіяльність територіальної громади зумовила втрату в позивача інтересу до укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, тому позивач правомірно і добросовісно припинив переговори, шляхом подання відповідного позову 16.01.2023 року, в якому зокрема виклав вимогу про розірвання спірної угоди.

Оскільки саме з 16.01.2023 року у позивача виникло право вимагати сплати зазначеного внеску, підстави для застосування позовної давності відсутні.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі №910/17014/21.

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Вінчіч та інші проти Сербії», заява № 44698/06).Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі «Томіч та інші проти Чорногорії», заява № 18650/09, у справі «Шахін і Шахін проти Туреччини», заява № 13279/05).

На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі №910/17014/21.

Враховуючи вищевикладену правову позицію Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що зважаючи на характер спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині розірвання угоди № 89 про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки, розташованої у Дніпровському районі міста Києва за адресою вул. Олекси Довбуша, 37 від 23.08.2007 року, укладену між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (правонаступником якого є Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт".

Також, з огляду на викладене, встановивши, що впродовж більш ніж 15-ти років рішення про продаж або відмову у продажі земельної ділянки, за яку був сплачений аванс, Міськрада не прийняла, основний договір купівлі-продажу не укладений, місцевий господарський суд дійшов загалом правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення грошових коштів в сумі 515 596, 35 грн. з бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у міста Києві.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 року прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційних скаргах, скаржниками не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 року у справі №910/953/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 року у справі № 910/953/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 року у справі №910/953/23.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/953/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.10.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир