Постанова

від 04.10.2023 по справі 910/953/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2023 р. Справа№ 910/953/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

секретар судового засідання Мельничук О.С.,

представники сторін:

від позивача - Лавріненко І.А.,

від відповідача 1 - Сойник О.В.,

від відповідача 2 - Бойко М.А.,

розглядає апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2023

про поновлення пропущеного строку

у справі № 910/953/23 (суддя Щербаков С.О.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт"

до: 1. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про розірвання угоди та стягнення 515 596, 35 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про розірвання угоди та стягнення 515 596, 35 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" - задоволено. Розірвано угоду № 89 про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки, розташованої у Дніпровському районі міста Києва за адресою вул. Олекси Довбуша, 37 від 23.08.2007 року, укладену між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (правонаступником якого є Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт". Стягнуто з бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" грошові кошти у розмірі 515 596 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн.. 35 коп. Стягнуто з Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" 10 417 (десять тисяч чотириста сімнадцять) грн.. 95 коп. - судового збору.

15.06.2023 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить суд стягнути на користь позивача солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 судові витрати на професійну правничу допомогу стосовно комплексного супроводу справи № 910/953/23 у суді першої інстанції у розмірі 213 812, 50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - повернуто заявнику без розгляду.

30.06.2023 року через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить суд стягнути на користь позивача солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 судові витрати на професійну правничу допомогу стосовно комплексного супроводу справи № 910/953/23 у суді першої інстанції у розмірі 213 812, 50 грн. Крім того, позивач просив суд поновити строк для подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" про поновлення пропущеного строку на подання заяви відмовлено. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що посилання позивача на те, що перебіг строку охопив вихідні дні, та заява була подана представником позивача з урахуванням робочих днів юридичної фірми не є достатньою підставою для поновлення пропущеного строку на подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення яким направити заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу на розгляд суду першої інстанції, встановивши наявність поважних причин для поновлення строку на подання доказів понесених судових витрат.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та вдався до надмірного формалізму при оцінці тривалості пропуску строку, встановленого законом, на подання доказів понесених судових витрат. Зокрема скаржник зазначає, що протягом 5-денного строку з моменту ухвалення рішення у справі позивач фізично не міг подати заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки представник позивача мав неробочі дні у зв`язку з відпусткою через погіршення самопочуття після вакцинації Бустрикс, яка була необхідна у зв`язку з ризиками після травмування представника позивача птахом. Скаржник звертає увагу, що про даний факт представник позивача не заявляв в суді першої інстанції та не подавав доказів стосовно цього з етичних міркувань та з наявністю законного інтересу не розкривати медичну таємницю та деталі ситуації нестандартного характеру. Відтак, до апеляційної скарги представник позивача додає копію консультативного огляду лікаря-хірурга від 06.06.2023 року, копію акта про надані медичні послуги від 06.06.2023 року та копію фіскального чеку за надані послуги. Скаржник також зазначає, що після проведених маніпуляцій 06.06.2023 року вакцинацією Бустрикс, зранку 09.06.2023 року представник позивача відчув побічні наслідки, а саме підвищення температури, запаморочення та головний біль, у зв`язку з чим за місцем роботи Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Тотум» з 09.06.2023 року по 13.06.2023 року перебував у відпустці, а отже мав неробочі дні.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/953/23.

02.08.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/953/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 року сформовано для розгляду справи №910/953/23 колегію суддів у складі головуючого судді: Корсак В.А. судді - Євсіков О.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 року у справі № 910/953/23, розгляд справи призначено на 06.09.2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 року заяву суддів Корсак В.А., Євсікова О.О. та Владимиренко С.В. про самовідвід у справі №910/953/23 задоволено, матеріали справи №910/953/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

31.08.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, відповідача-2 у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

04.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), відповідача-1 у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 року сформовано для розгляду справи №910/953/23 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.

07.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, відповідача-2 у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 року у справі №910/953/23 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено її розгляд на 04.10.2023 року.

В судовому засіданні 04.10.2023 року представник позивач надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідача 1 та відповідача 2 надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Щодо долучених нових доказів скаржником до апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Як зазначає скаржник, представник позивача не подав до суду першої інстанції копію консультативного огляду лікаря-хірурга від 06.06.2023 року, копію акта про надані медичні послуги від 06.06.2023 року та копію фіскального чеку за надані послуги з етичних міркувань та з наявністю законного інтересу не розкривати медичну таємницю та деталі ситуації нестандартного характеру.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України нові докази можуть бути прийняті апеляційним судом лише в тому випадку, коли учасник справи надав докази саме неможливості їх подання до суду першої інстанції й саме з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, колегія суддів вважає, що етичні міркування представника позивача не свідчать про не можливість подання відповідних доказів, а також свідчать про той факт, що подання вказаних доказів залежало саме від представника позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обставин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції та не вказано причин, що об`єктивно не залежали від представника позивача, які перешкоджали йому подати такі докази до суду першої інстанції.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що подані апелянтом докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому, як вже було встановлено вище, скаржник не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався, тому колегія суддів не приймає до уваги додатково подані доказі під час розгляду даної апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Так, згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частинами 1 та 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Як вже було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" - задоволено.

Згідно частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, враховуючи, що рішення у даній справі проголошено 08.06.2023 року, останнім днем подання відповідних доказів у підтвердження розміру судових витрат було 13.06.2023 року включно.

В матеріалах справи наявна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить суд стягнути на користь позивача солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 судові витрати на професійну правничу допомогу стосовно комплексного супроводу справи № 910/953/23 у суді першої інстанції у розмірі 213 812, 50 грн., яка подана до суду першої інстанції 15.06.2023 року, що вбачається з вхідного штампу. (т.1, а.с. 214-218).

Водночас, згідно статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, в силу приписів процесуального закону, вчинення судом процесуальної дії з поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, здійснюється виключно на підставі клопотання учасника справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом вищенаведених норм господарського процесу обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В суді першої інстанції представник позивача, в обґрунтування необхідності поновлення строку посилався на те, що рішення місцевий господарський суд ухвалив 08.06.2023 року та перебіг строку охопив вихідні дні, а тому враховуючи саме робочі дні юридичної фірми, позивач першочергово подав заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти робочих днів після ухвалення судом рішення у даній справі.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з приводу того, що посилання позивача на те, що перебіг строку охопив вихідні дні, та заява була подана представником позивача з урахуванням робочих днів юридичної фірми не є достатньою підставою для поновлення пропущеного строку на подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, колегія суддів додатково звертає увагу, що позивач в позовній заяві зазначав, що витрати на надання правової допомоги становлять суму у гривнях, яка еквівалентна 5 500, 00 доларів США. (т.1, а.с. 15).

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до протоколу судового засідання від 08.06.2023 року, представник позивача Лавріненко І.А. був присутній в судовому засіданні. (т.1, а.с. 193-194).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач вказує, що на момент подання цієї заяви фактично сплаченим є розмір гонорару 111 375, 00 грн. та після отримання повного тексту рішення суду першої інстанції позивач зобов`язується сплатити залишок гонорару у розмірі 2 750, 00 доларів США, що становить 102 437, 5 грн. (т.1, а.с. 217).

Тобто, з пояснень представника позивача вбачається, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу з моменту подання позовної заяви до моменту подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, не змінився.

Також, колегія суддів звертає увагу, що до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу представником позивача долучено рахунок на оплату №INV/2022/10/0006 від 13.10.2022 року на суму 111 375, 00 грн. та платіжне доручення №131 від 13.10.2022 року про сплату 111 375, 00 грн. (т.1, а.с. 222-223).

З викладеного вбачається, що з моменту подання позовної заяви (18.01.2023 року) до моменту винесення рішення у даній справі (08.06.2023 року) у представника позивача були наявні всі докази, які він подав разом з заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, тобто з моменту проголошення рішення у даній справі (08.06.2023 року, судове засідання в якому був присутній представник позивача) у представника позивача були всі наявні докази для подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Втім, представником позивача не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що перешкоджало йому подати відповідні докази разом з заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одразу, після проголошення рішення у даній справі, враховуючи також й той факт, що таку заяву представником позивача подано по електронній пошті. (т.1, а.с. 224).

Також, колегія суддів зазначає, що до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу представником позивача долучено договір про надання правової допомоги №SO5318 від 13.10.2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Малахіт» та Адвокасткьим об`єднанням «Юридична фірма «Тотум». (т.1, а.с. 219-220).

Однак, представником позивачем не надано доказів того, що в штаті його юридичної компанії перебуває один адвокат (Лавріненко І.А.) або доказів того, що інші адвокати (в разі наявності), які перебувають у штаті юридичної компанії не могли подати заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу протягом 5-ти днів з моменту проголошення рішення у даній справі, як того вимагає процесуальне законодавство України.

Щодо доводів скаржника, що адвокат Лавріненко І.А. був єдиним представником позивача в суді першої інстанції від Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Тотум», колегія суддів зазначає, що відповідно до протоколу судового засідання від 23.02.2023 року в якості представника позивача був адвокат Петровський В.В. (т.1, а.с. 107).

В матеріалах справи також наявний ордер серії АТ №1037481 від 22.02.2023 року виданий Адвокасткьим об`єднанням «Юридична фірма «Тотум» на ім`я адвоката Петровського В.В. (т.1, а.с. 105).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що адвокат Лавріненко І.А. не був єдиним представником позивача в суді першої інстанції, а матеріали справи не містять доказів того, що адвокат Петровський В.В. не міг подати заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу протягом 5-ти днів з моменту проголошення рішення у даній справі, як того вимагає процесуальне законодавство України.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, за результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі судової ухвали відсутні.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній ухвалі.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284, ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 року у справі № 910/953/23 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 року у справі № 910/953/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/953/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.10.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир